Рішення

від 07.02.2025 по справі 645/3302/24

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/3302/24

Провадження № 2/645/205/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2025 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Мартинової О.М.,

секретаря судового засідання Кривченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

05.06.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Фрунзенського районного суду м.Харкова з позовом, в якому просив суд поновити строк для звернення до суду щодо порушеного трудового права; зобов`язати нарахувати та стягнути з Інституту тваринництва НААН України середній заробіток за час його вимушеного прогулу за період з 15.08.2017 року по 09.01.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог посилався, що згідно рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 25.10.2016 року по справі №645/11033/14-ц, яке набрало законної сили 15.08.2017 року після апеляційного розгляду справи, Інститут тваринництва Національної академії аграрних наук України повинен був поновити його на посаді провідного юрисконсульта сектора наукових кадрів та правової роботи Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України. 25.08.2017 року ОСОБА_1 подав заяву до Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України з вимогою поновити його на посаді згідно рішення суду, але він був поновлений на посаді тільки 09.01.2020 року. При цьому ОСОБА_1 вказав, що оскільки відповідач тривалий час не виконував рішення суду про поновлення його на посаді, він був змушений неодноразово звертатися до органів прокуратури м.Харкова, які на його звернення не реагували. Позивач зазначив, що він в 2020 році звертався до ДВС Індустріального та Немишлянського району м.Харкова з проханням забезпечити поновлення його на посаді згідно рішення суду, але результату також не було. Таким чином, ОСОБА_1 наголосив, що за період з 15.08.2017 року по 09.01.2020 року він по вині Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України знаходився у вимушеному прогулі, тому вимушений звернутися до суду з відповідним позовом. Окремо зазначив, що звернутися до суду для захисту порушеного трудового права не міг, оскільки з 2017 року по 2024 рік проходив військову службу у Збройних Силах України, в зв`язку з чим просив поновити строк звернення до суду щодо порушеного трудового права.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 10.06.2024 року вищезазначена позовна заява залишена без руху, для надання ОСОБА_1 часу для подання доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду, а також уточнення змісту позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначивши відповідні розрахунки та суму грошових коштів, яку просить стягнути позивач, визначивши її на дату звернення до суду з позовом.

04.07.2024 року суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів, у якій останній посилаючись на те, що ним 18.06.2024 року до Інституту тваринництва НААН України був надісланий адвокатський запит щодо надання розрахунку середнього заробітку за період з 15.08.2017 року по 09.01.2020 року, проте 03.07.2024 року позивач отримав відповідь від Інституту тваринництва НААН України, з якої вбачається, що у зазначений період ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з Інститутом тваринництва НААН України, тому надати розрахунок середнього заробітку не вбачається можливим.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 23.07.2024 року витребувано у Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1 за період з 15.08.2017 року по 09.01.2020 року.

29.07.2024 року через систему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_2 , який діє на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, надано заяву про розрахунок середнього заробітку.

28.08.2024 року позивачем ОСОБА_1 до суду надано розрахунок середнього заробітку за період з 15.08.2017 року по 09.01.2020 року.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 30.08.2024 року було відкрито спрощене позовне провадження із викликом сторін у судове засідання.

23.09.2024 року через систему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_2 подано заяву про застосування позовної давності. В обґрунтування заяви представник вказує, що згідно Витягу з послужного списку підполковника ОСОБА_1 , вбачається, що останній був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу Університету з 21.01.2024 року. В той же час позовна заява позивачем була подана до суду лише 05.06.2024 року, тобто через чотири з половиною місяця після того як минули підстави, які на думку позивача унеможливлювали його звернення до суду. Тобто позивачем було пропущено строк звернення до суду. При цьому, представник відповідача наголосив, що причин поважності пропуску строку звернення до суду позивач в поданій заяві не наводить та доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду матеріали справи також не містять.

04.10.2024 року позивачем ОСОБА_1 до канцелярії суду подано заяву про поновлення пропущеного строку для звернення до суду. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказує, що оскільки виникало багато питань з дня поховання, ексгумації його батька ОСОБА_3 , який помер у 2022 року у м.Ізюм Харківської області, позивач часто їздив до м.Ізюм для узгодження тих чи інших питань. В зв`язку з чим, просив поновити строк на подачу зазначеного позову.

06.11.2024 року до канцелярії суду позивачем надано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 .

В судовому засіданні 09.12.2024 року позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві та просив їх задовольнити. Окрім того, просив поновити йому строк для звернення до суду щодо порушеного трудового права з поважних підстав. Після чого, 23.12.2024 року до канцелярії суду надав заяву, якою просив розглядати справу за його відсутності.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Волков І.М., який діє на підставі довіреності, не заперечував факт не виконання Інститутом тваринництва Національної академії аграрних наук України рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта сектора наукових кадрів та правової роботи, при цьому вказав, що позивач пропустив строк звернення до суду для захисту своїх прав, в зв`язку з чим просив позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без розгляду. Після чого, 29.01.2025 року до канцелярії суду надав заяву, якою просив справу розглядати за відсутності представника відповідача.

Відповідно ч. 3 ст.211ЦПКУкраїни учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст.1ЦПКУкраїни завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. ст.3,4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 25.10.2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано накази виконуючого обов`язки директора Інституту тваринництва національної академії аграрних наук України №219/к від 09.12.2014 року про сувору догану за невиконання службових обов`язків та 236/к від 25.12.2014 року про сувору догану за систематичне невиконання службових обов`язків без поважних причин ОСОБА_1 незаконними. Визнано наказ виконуючого обов`язки директора Інституту національної академії аграрних наук України № 237/к від 26.12.2014 року про звільнення ОСОБА_1 , за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, п. 3 ст. 40 КЗпП України незаконним. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта сектора наукових кадрів та правової роботи Інституту тваринництва національної академії аграрних наук України. Стягнуто з Інституту тваринництва національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.12.2014 року по 25.10.2016 року в сумі 21 088 грн. 30 коп. Стягнуто з Інституту тваринництва національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15.08.2017 року апеляційна скарга Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України відхилена. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2016 року залишено без змін.

Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу з 19.06.2017 року по 21.01.2024 року, що підтверджується витягом з послужного списку підполковника ОСОБА_1 №24/95/124/ПС від 21.01.2024 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , з метою виконання рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 25.10.2016 року та захисту своїх прав, звертався з заявами, а саме: 02.11.2018 року до Харківської прокуратури №3, 19.03.2019 року та 21.11.2019 року до прокуратури Харківської області, а також 03.01.2020 року до відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м.Харкова ГТУЮ у Харківській області.

09.01.2020 року ОСОБА_1 поновлено на роботі, що не заперечується сторонами.

Таким чином, період затримки виконання рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 25.10.2016 року становить з 15.08.2017 року по 09.01.2020 року.

Відповідно дост. 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 94 КЗпП Українивизначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини 1статті 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідностатті 117 КЗпП Україниу разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Згідно розрахунку наданого 29.07.2024 року Інститутом тваринництва Національної академії аграрних наук України середній заробіток ОСОБА_1 за період з 15.08.2017 року по 09.01.2020 року становить 113317 гривень 55 копійок.

Із даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 05.06.2024 року.

Встановленістаттею 233 КЗпП Українистроки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк.

За правилами частин першої, другоїстатті 233 КЗпП України(в редакції, що діяла до 19 липня 2022 року) працівник міг звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»( далі - Закон №2352-ІХ) запроваджено ряд змін у трудовому законодавстві, зокрема, положення частини другоїстатті 233 КЗпП Українивикладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Закон України№2352-ІХ та, відповідно, і нова редакціястатті 233КЗпП України набрали чинності з 19 липня 2022 року.

Відповідно до частини першої статті 58Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Так, надаючи тлумачення статті 58Конституції України у рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першійстатті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується тойзаконабо інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини рішення).

У рішеннях КонституційногоСуду Українивід 13травня 1997року №1-зп і від 05квітня 2001року №3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; діязаконута іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Окремо слід зазначити, що суд касаційної інстанції неодноразово вже висловлював правову позицію щодо застосування приписів статті 233КЗпП України як до, так і після змін, запроваджених Законом №2352-IX. Зокрема у справі №580/9690/23 суд сформував такий висновок.

Так, до 19 липня 2022року КЗпП Українине обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Водночас у справі №380/6701/24 (на висновки у якій послався позивач) Верховний Суд констатував, що дія статті 233КЗпП України в редакції Закону Українивід 01липня 2022року №2352-IX поширюється лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою чинності.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2024 року у справі №380/29686/23.

Так, ОСОБА_1 заявлено вимоги про стягнення невиплаченого грошового забезпечення за період з 15.08.2017 року по 09.01.2020 рік.

У постанові від 11 липня 2024 року №990/156/23 Велика Палата Верховного Суду з-поміж іншого, зауважила, що у взаєминах із державою в особі відповідних суб`єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи - суб`єкта приватного права. (див. висновки ВП ВС, наведені у пунктах 101 - 104 постанови від 27 червня 2024 року у справі № 990/305/23) (пункт 63 постанови).

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період по 19 липня 2022 року застосуванню підлягає норма частини другоїстатті 233 КЗпП Україниу редакції до змін, внесених згідно ізЗаконом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 заявлено вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15.08.2017 року по 09.01.2020 рік, то суд застосовує норму частини другої статті 233 КЗпП України, що діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

За таких обставин, суд приходить до висновку про дотримання ОСОБА_1 строків звернення до суду та відсутність правових підстав для залишення його позовної без розгляду.

Відповідачем, на підставі розрахункових листів зроблено підрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який складає 113317 гривень 55 копійки, з яким погоджується позивач.

З огляду на викладене, порушене право позивача підлягає захисту, тому суд вважає необхідним стягнути з Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.08.2017 року по 09.01.2020 року в розмірі 113317 гривень 55 копійки.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до приписівст. 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно з п.5 розділу ІV вказаного Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Наданий відповідачем розрахунок, який визнає позивач складений з дотриманнямЗакону України «Про оплату праці»та правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно ізстаттею 171 Податкового кодексу Україниособою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

У пункті 6 (абз.5)постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування законодавства про оплату праці»судам роз`яснено, що, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який стягується з роботодавця на користь працівника зазначається судом без виключення з них податків й інших обов`язкових платежів, які сплачуються роботодавцем при виконанні рішення суду, однак згідно вказаних вище роз`ясненьпостанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування законодавства про оплату праці»на суд покладається обов`язок зазначення даної обставини в резолютивній частині рішення та вказується, що податок та інші обов`язкові платежі підлягатимуть відрахуванню при сплаті.

З урахуванням вищенаведених фактичних обставин по справі та приписів законодавства, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Питання щодо судового збору суд вирішує в порядкуст. 141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», сума судового збору, установленого за звернення позивача до суду з такою вимогою, підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 233 КЗпП України, ст.12,13,76 - 82, 89, 141, 259, 263 - 265, 268, 352, 354,430 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Стягнути з Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.08.2017 року по 09.01.2020 року у розмірі 113317 гривень (сто тринадцять тисяч триста сімнадцять) гривень 55 копійки (сума визначена без відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів).

Стягнути з Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України на користь держави судові витрати в розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://fr.hr.court.gov.ua

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості, щодо учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач Інститут тваринництва Національноїакадеміїаграрнихнаук України, ЄДРПОУ: 00497199, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул. Тваринників, буд. 1-А.

Суддя О.М. Мартинова