Ухвала від 03.02.2025 по справі 344/2425/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 344/2425/21

провадження № 61-509ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2024 року

та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року

у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області

Безрукого О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, у якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О. В. щодо не зняття арешту

(не розблокування) із його банківських рахунків НОМЕР_1 , відкритого в АТ «ОТП Банк», та рахунку НОМЕР_2 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», у виконавчому провадженні № НОМЕР_4;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О. В. зняти арешт із банківського рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ «ОТП Банк» на ім`я ФОП - ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 без накладення будь-яких інших обмежень на цей рахунок;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О. В. визначити поточний рахунок НОМЕР_2 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 01 січня поточного календарного року, а також для сплати податків, зборів без урахування накладеного арешту у виконавчому провадженні № НОМЕР_4.

Скарга мотивована тим, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О. В. (далі - приватний виконавець Безрукий О. В.) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 344/2425/21, виданого 10 липня 2024 року Галицьким районним судом Івано-Франківської області про стягнення

із ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» 744 672,23 грн заборгованості

за кредитним договором та про стягнення в солідарному порядку

із ОСОБА_1 та ПП «С В Я» на користь АТ «ОТП Банк» суми заборгованості

за кредитним договором у розмірі 241 597,00 грн.

14 серпня 2024 року приватний виконавець наклав арешт на всі банківські рахунки ОСОБА_1 .

У подальшому боржник звернувся до приватного виконавця із заявою

про розблокування рахунків та визначення двох поточних рахунків у банку: один для здійснення підприємницької діяльності як суб`єкта господарювання, а другий для отримання пенсії, проте 29 серпня 2024 року приватний виконавець

Безрукий О. В. відмовив йому у задоволенні заяви, у зв`язку із тим, що заява

не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_1 зазначав, що така відмова є протиправною, оскільки він є особою

з інвалідністю І групи і має можливість заробляти кошти лише за рахунок своєї підприємницької діяльності. Крім того, він сплачує аліменти на трьох дітей,

у зв`язку із чим вважав, що арешт, накладений на його банківський рахунок, який ним використовується для ведення підприємницької діяльності, порушує його конституційне право на самозабезпечення через працю як суб`єкта підприємницької діяльності.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2024 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні скарги.

Відмовляючи у задоволені скарги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що приватним виконавцем

всі дії та рішення щодо накладення арешту прийнято в межах повноважень,

на підставі та у спосіб, що встановлені Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», тому скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

08 січня 2025 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся

до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2024 року та постанову

Івано-Франківського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року у цій справі, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області

від 30 вересня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 04 грудня 2024 року і ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Підставою касаційного оскарження ухвалу Галицького районного суду

Івано-Франківської області від 30 вересня 2024 року та постанову

Івано-Франківського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права

та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що дії приватного виконавця з накладення арешту на рахунок унеможливлюють ведення заявником підприємницької діяльності, сплату податків та єдиного соціального внеску до бюджету з цього рахунку, порушують його право на підприємницьку діяльність, передбачене Конституцією України.

Вважає, що приватний виконавець Безрукий О. В. протиправно стягнув з рахунку скаржника 11 вересня 2024 року суму в розмірі 30 538,34 грн без його відома. Такими діями порушено першочергове право його дітей на отримання аліментів, Приватний виконавець порушив пріоритетність стягнення виплат на аліменти, натомість кошти з рахунку стягнуто в інтересах банку як юридичної особи. Таким чином, приватний виконавець порушив пункт 1 статті 104 Прикінцевих

та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначає, що дії приватного виконавця не відповідають принципу співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог, присуджених за рішенням суду.

Вважає, що відсутня його пряма вина чи свідоме ухилення від сплати іпотечного боргу, оскільки його фінансова неспроможність є прямим наслідком нещасного випадку на виробництві з отриманням інвалідності, а також епідемією COVID-19

та військової агресії і введенням воєнного стану. Тому вважає арешт рахунків несправедливими, необ`єктивним та незаконним.

Державний виконавець у виконавчому провадженні № 71986644 приймав рішення про зняття арешту з його рахунків, а саме пенсійного та поточного рахунку

в АТ «ОТП Банку» для ведення підприємницької діяльності, у відповідь на його

звернення.

Вказує, що дії приватного виконавця порушують норми Конституції України

та Загальної декларації ООН про права людини. Арешт рахунків обмежує його права на працю, достатній життєвий рівень, порушує справедливість, мораль

та добробут.

Перевіривши доводи касаційної скарги, оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження

у цій справі.

Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Виходячи з матеріалів касаційної скарги та змісту оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд доходить висновку, що скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами попередніх інстанцій норм права є очевидним

і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Суди встановили, що на виконанні у приватного виконавця Безрукого О. В. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 344/2425/21, виданого 10 липня 2024 року Галицьким районним судом Івано-Франківської області про стягнення із ОСОБА_1

на користь АТ «ОТП Банк» 744 672,23 грн заборгованості за кредитним договором та про стягнення в солідарному порядку із ОСОБА_1 та ПП «С В Я»

на користь АТ «ОТП Банк» суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 241 597,00 грн.

14 серпня 2024 року приватним виконавцем у межах виконавчого провадження

№ НОМЕР_4 накладено арешт на грошові кошти/електронні кошти, що містяться

на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після прийняття постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, які містяться

на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом,

що належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення

з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 1 101 370, 91 грн.

Зазначену постанову надіслано 14 серпня 2024 року для виконання банку

та стороні виконавчого провадження для відома.

16 серпня 2024 року ОСОБА_1 подав приватному виконавцю Безрукому О. В. заяву про розблокування арешту поточних рахунків у банках для здійснення особистих та підприємницьких операцій, у якій просив визначити поточний рахунок у банку для здійснення підприємницької діяльності як СПД та сплати податків

на номером НОМЕР_1 , що відкритий в АТ «ОТП Банк»,

а також визначити поточний рахунок у банку для отримання пенсії і здійснення видаткових операцій як громадянина України за номером НОМЕР_2 , що відкритий в АТ КБ «ПриватБанк».

29 серпня 2024 року приватний виконавець Безрукий О. В. надав відповідь

на заяву ОСОБА_1 , у якій відмовив у визначенні поточного рахунку в банку для здійснення видаткових операцій, посилаючись на пункт 10.2 Прикінцевих положень Закону України «Про виконавче провадження», де зазначено,

що для здійснення видаткових операцій має бути визначений лише один поточний рахунок фізичної особи - боржника в одному банку, а у разі наявності декількох виконавчих проваджень стосовно однієї фізичної особи - боржника для усіх виконавчих проваджень так само визначається один поточний рахунок

для здійснення видаткових операцій. Крім того, приватний виконавець зазначив, що у разі надходження заяви про визначення одного рахунку для здійснення видаткових операцій з дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження» така заява буде задоволена.

30 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця

Безрукого О. В. із заявою про зняття арешту з рахунку

№ НОМЕР_2 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», який слугує йому для зарахування його пенсійної виплати.

Цього ж дня приватний виконавець прийняв постанову про зняття арешту

з рахунку № НОМЕР_2 в АТ «ПриватБанк», оскільки

на вказаний рахунок боржник отримує пенсійні виплати та надіслав цю постанову до виконання.

У копії фотофіксації електронного повідомлення, яке знаходиться у матеріалах справи, міститься наступна інформація: Банк: АТ КБ «Приват Банк»; номер виконавчого провадження: НОМЕР_4; дата направлення: 30 серпня 2024 року

17:42 год; статус обміну: повне виконання; дата набуття статусу: 02 вересня

2024 року 09:54 год; повідомлення до стану: арешт знято з одного рахунку; назва постанови: зняття арешту з коштів; вид операції: зняття арешту; дата виконання:

02 вересня 2024 року 03:00 год.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах

2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, третьою статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку

у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються

у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби,

їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією

або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права

чи свободи.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі,

в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб,

що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами

та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону,

а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб

та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення

на майно боржника виконавець виносить постанову.

За приписами частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту

на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею

35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті

15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України

«Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами,

на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання

та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів,

у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться

на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення

з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів

та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника

або на окремі речі.

Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення

на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець

має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається

для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній

особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Зазначене правило визначає ті кошти, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Згідно з частиною першою статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Відповідно до частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати

та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами (частина третя статті 70 Закону України

«Про виконавче провадження»).

Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

В абзаці другому частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів

на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження

від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання

та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі,

що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України

на 01 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори

без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

У разі накладення арешту на кошти, розміщені на декількох поточних рахунках фізичної особи - боржника в одному банку або на поточних рахунках у різних банках, для здійснення видаткових операцій має бути визначений лише один поточний рахунок фізичної особи - боржника в одному банку.

У разі наявності декількох виконавчих проваджень стосовно однієї фізичної особи - боржника для усіх виконавчих проваджень визначається один поточний рахунок для здійснення видаткових операцій. Кількість виконавчих проваджень не впливає на розмір суми, яка не підлягає зверненню стягнення і на яку фізична особа - боржник може здійснювати видаткові операції.

Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку)

або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».

У заяві зазначаються номер поточного рахунку, який фізична особа - боржник просить визначити для здійснення видаткових операцій, та найменування банку,

в якому відкрито такий рахунок. Фізична особа - боржник несе відповідальність

за достовірність зазначеної у заяві інформації.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується

на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних

у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,

а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку

як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 посилався на те, що приватний виконавець, накладаючи арешт на його доходи, порушив норми чинного законодавства України.

Разом з тим, судами встановлено, що за змістом постанови про арешт коштів боржника від 14 серпня 2024 року приватний виконавець наклав арешт

на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші

на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після прийняття постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до довідки відділення АТ «ОТП Банк» м. Івано-Франківськ

від 09 вересня 2024 року № 100-01-100-01-100-01/49, виданої на підставі звернення

ФОП ОСОБА_1 , вказано, що останній має відкриті поточні рахунки в банку

№ НОМЕР_3 та № НОМЕР_1 , вказані рахунки заблоковані у зв`язку із надходженням постанов державного виконавця № 25050190588 (виконавчий документ № 344/5553/21) від 12 травня 2021 року на суму 45 935,79 грн, та № 26131795539 (виконавчий документ

№ 344/2425/21) від 10 липня 2024 року на суму 1 101 370,91 грн.

Суди встановили, що АТ «ОТП Банк», на яке покладено обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника приватному виконавцю

не повернув. Отже, банк визнав цей рахунок та кошти на ньому такими,

на які законом не заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Нормами Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні,

для фізичних осіб - боржників та юридичних осіб, самозайнятих осіб - боржників, щодо користування коштами, на які накладено арешт органами державної виконавчої служби у рамках виконавчих проваджень (стягнення заборгованостей).

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що скаржник не надав належних

та допустимих доказів на підтвердження того, що рахунок

№ НОМЕР_1 , який відкритий в АТ «ОТП Банк» на ім`я

ФОП ОСОБА_1 , є рахунком боржника, що має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

ОСОБА_1 у скарзі просив зобов`язати приватного виконавця Безрукого О. В. визначити поточний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий

в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 01 січня поточного календарного року, а також для сплати податків, зборів без урахування накладеного арешту у виконавчому провадженні № НОМЕР_4.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виснував,

що ОСОБА_1 не звертався із відповідною заявою до приватного виконавця Безрукого О. В. Натомість звернувся до приватного виконавця із заявою

про скасування арешту з рахунків, та визначення двох поточних рахунків, один

з яких для здійснення підприємницької діяльності як суб`єкт підприємницької діяльності, а другий - для отримання пенсії.

З відповіді на заяву про розблокування рахунків у банках для здійснення особистих і підприємницьких операцій від 29 серпня 2024 року № 01-29/4899 вбачається, що приватний виконавець відмовив ОСОБА_1 у визначені поточних рахунків у банку для здійснення видаткових операцій на підставі пункту 10.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження». Додатково повідомив, що у разі надходження до приватного виконавця заяви про визначення одного рахунку для здійснення податкових операцій з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження»

та Інструкції з організації примусового виконання рішень, вказана заява буде задоволена.

Про відмову в задоволенні заяви боржника про визначення поточних рахунків

у банку для здійснення видаткових операцій приватний виконавець письмово повідомив боржника в порядку, визначеному статтею 28 Закону України

«Про виконавче провадження».

Водночас 29 серпня 2024 року приватний виконавець Безрукий О. В. надав відповідь на заяву ОСОБА_1 , у якій відмовив у визначенні поточного рахунку в банку для здійснення видаткових операцій, посилаючись на пункт

10.2 Прикінцевих положень Закону України «Про виконавче провадження»,

де зазначено, що для здійснення видаткових операцій має бути визначений лише один поточний рахунок фізичної особи - боржника в одному банку, а у разі наявності декількох виконавчих проваджень стосовно однієї фізичної особи - боржника для усіх виконавчих проваджень так само визначається один поточний рахунок для здійснення видаткових операцій. Крім того, приватний виконавець зазначив, що у разі надходження заяви про визначення одного рахунку

для здійснення видаткових операцій з дотримання вимог Закону України

«Про виконавче провадження» така заява буде задоволена.

30 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця

Безрукого О. В. із заявою про зняття арешту з рахунку

№ НОМЕР_2 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», який слугує йому для зарахування його пенсійної виплати.

У копії фотофіксації електронного повідомлення, яке знаходиться у матеріалах справи, міститься наступна інформація: Банк: АТ КБ «Приват Банк»; номер виконавчого провадження: НОМЕР_4; дата направлення: 30 серпня 2024 року

17:42 год; статус обміну: повне виконання; дата набуття статусу: 02 вересня

2024 року 09:54 год; повідомлення до стану: арешт знято з одного рахунку; назва постанови: зняття арешту з коштів; вид операції: зняття арешту; дата виконання:

02 вересня 2024 року 03:00 год.

Отже, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний

суд, обґрунтовано виходив з відсутності підстав для визначення поточних рахунків у банку для здійснення видаткових операцій, коли для здійснення видаткових операцій має бути визначено лише один поточний рахунок в одному банку.

З огляду на наведені вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1

на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О. В., оскільки дії останнього відповідають покладеним на нього обов`язкам у межах здійснення виконавчого провадження.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким

апеляційний суд надав належну правову оцінку.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення

у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, від 03 квітня 2008 року) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді

на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Колегія суддів вважає, що судові рішення, на які подано касаційну скаргу,

є достатньо мотивованими.

Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції

не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.

Оскільки правильне застосування судами попередніх інстанцій законодавства України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування

чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав

для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2024 року

та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року

є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суду складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О. В.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська