Рішення

від 10.02.2025 по справі 541/227/25

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/227/25

Номер провадження 2/541/448/2025

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 лютого 2025 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миргородської міської ради Полтавської області про визнання права власності на самочинно збудований гараж,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миргородської міської ради Полтавської області, третя особа Управління архітектури та державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Миргородської міської ради, про визнання права власності на самочинно збудований гараж, мотивуючи свої вимоги наступним. В 2010 році він самочинно побудував гараж загальною площею 44,5 кв.м на земельній ділянці площею 0,0077 га з кадастровим номером 5310900000:50:057:0069, з цільовим призначення для індивідуального гаражного будівництва, по АДРЕСА_1 . Земельна ділянка належить йому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24 жовтня 2006 року № 6139, державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 952555 від 29 березня 2010 року. 11 листопада 2024 року був виготовлений технічний паспорт на вказаний гараж. Відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № 13/24 від 02 грудня 2024 року встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації гаражу за адресою: АДРЕСА_1 . На заяву позивача від 25 грудня 2024 року про прийняття в експлуатацію гаража Управління архітектури та державного архітектурно-будівельного контролю своїм листом від 26 грудня 2024 року № 289/13-19/370/13-18 відмовило у веденні гаражу в експлуатацію у зв`язку з відсутністю проектної документації на будівництво індивідуального гаража та документа, який відповідно до ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» надає право на виконання будівельних робіт. З урахуванням зазначеного позивач просив визнати за ним право власності на самочинно збудований гараж загальною площею 44,5 кв.м, який розташований на земельній ділянці площею 0,0077 га з кадастровим номером 5310900000:50:057:0069 за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні ОСОБА_1 просив позов задовольнити з викладених в ньому підстав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнала, просила їх задовольнити (а.с. 50).

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, заяв, клопотань на адресу суду від нього не надходило (а.с. 49).

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24 жовтня 2006 року № 6139, державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 952555 від 29 березня 2010 року, технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку від 2009 року, ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,0077 га з кадастровим номером 5310900000:50:057:0069, з цільовим призначення для індивідуального гаражного будівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4, 9, 10-23, 27).

11 листопада 2024 року ФОП ОСОБА_2 виготовлено технічний паспорт на гараж площею 44,5 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 37-41).

У відповідності з витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 02 грудня 2024 року встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації гаражу за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 31 -35).

У ч. 4 ст. 373 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Право власника на забудову земельної ділянки здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (ч. 3 ст. 375 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються ст. 376 ЦК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

25 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Управління архітектури та державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Миргородської міської ради із заявою про прийняття в експлуатацію гаража (а.с. 42).

Управлінням архітектури та державного архітектурно-будівельного контролю листом від 26 грудня 2024 року № 289/13-19/370/13-18 відмовлено у введенні гаража в експлуатацію, роз`яснено встановлений нормативно-правовими актами порядок прийняття в експлуатацію збудованого об`єкту із посиланням на положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2011 року № 461 (а.с. 43).

У п. 17 Порядку зазначено, що замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації щодо об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку; щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку; щодо самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, за формою, наведеною у додатку 5 до цього Порядку.

Відповідно до п. 19 Порядку у разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації. Після усунення недоліків, що спричинили повернення декларації, замовник (уповноважена ним особа) може повторно звернутися до органу державного архітектурно-будівельного контролю для реєстрації декларації.

Таким чином, правом на звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудоване або реконструйоване нерухоме майно наділена особа, яка у передбаченому законом порядку зверталася до органів державного архітектурно-будівельного контролю, це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність (бездіяльність) дають підстави вважати про наявність спору про право. Вказаних умов позивачем не дотримано. Матеріали справи не містять доказів звернення позивача у передбаченому законом порядку до компетентного органу державного архітектурно-будівельного контролю про прийняття самочинно збудованого об`єкту до експлуатації. Заява ОСОБА_1 від 25 грудня 2024 року не свідчить про дотримання порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Лист Управління архітектури та державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Миргородської міської ради від 26 грудня 2024 року № 289/13-19/370/13-18 носить інформаційний характер та не свідчить про прийняття компетентним органом державного архітектурно-будівельного контролю рішення про відмову у прийнятті в експлуатацію самочинно збудованого об`єкту нежитлової будівлі гаража. Такий висновок суду узгоджується із висновками, викладеними у постановах постановах Верховного Суду від 04 червня 2018 року у справі № 640/13030/16-ц, від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17, від 19 травня 2022 року у справі № 263/8509/20.

Незважаючи на визнання позову представником відповідача, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову, оскільки документи, на які посилається позивач, не є документами дозвільного характеру, на підставі яких можливий початок будівництва чи введення об`єкту в експлуатацію. Надані позивачем документи не є належними та допустимими доказами дотримання будівельних, санітарних, протипожежних норм, стандартів і правил, а також відповідності розробленій та затвердженій, в установленому законодавством порядку, проектній документації стосовно зазначеного об`єкта будівництва та врахування вимог безпечності об`єкта з огляду на передбачуваний характер його експлуатації, що може давати підстави для висновку щодо необхідності прийняття даного об`єкта будівництва до експлуатації.

Питання щодо прийняття гаража в експлуатацію не було предметом розгляду компетентного державного органу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що декларація про готовність спірного об`єкта до експлуатації органом державного архітектурно-будівельного контролю не розглядалась та рішення про її реєстрацію або повернення не приймалось, що свідчить про відсутність позасудового вирішення позивачем, у відповідності до вимог чинного законодавства, питання введення в експлуатацію об`єкта будівництва, а відтак і про відсутність спору.

Виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення положеннями ст.ст. 328, 376, 392 та ст. 331 ЦК України не передбачено.

З огляду на наведене, у суду немає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно збудований гараж.

Керуючись ст.ст. 13, 206, 263, 265, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Миргородської міської ради Полтавської області про визнання права власності на самочинно збудований гараж відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 17 лютого 2025 року.

Суддя: О. М. Вірченко