Рішення

від 18.02.2025 по справі 753/4715/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:753/4715/24

Провадження №: 2/755/1325/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авансар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авансар» (далі - ТОВ «Авансар») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2015 року № 200257865 в загальному розмірі 15 479,55 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 5 651,95 грн, заборгованість за відсотками - 9 827,60 грн та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський») укладено кредитний договір № 200257865, відповідно до умов якого сума кредитування складає 17 359,00 грн, зі строком кредитування 1 096 днів з 11 квітня 2015 року по 11 квітня 2018 року, зі сплатою процентів у розмірі 0,0001 % річних, щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 3 % з

4-го місяця, сукупна вартість кредиту - 165,73 % річних, щомісячний платіж - 960,00 грн 11 числа кожного місяця. Банк умови кредитного договору виконав в повному обсязі, однак, зустрічного виконання зобов`язання не отримав. Станом на 28 лютого 2024 року загальний розмір заборгованості відповідача становить 15 479,55 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням - 5 651,95 грн, розмір заборгованості по нарахованих доходах - 9 827,60 грн.

20 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір № 7_БМ відступлення прав вимоги, відповідно до якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором від 11 квітня 2015 року № 200257865. У подальшому права вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено ТОВ «Авансар» відповідно до Договору відступлення прав вимоги від 17 травня 2021 року № 11/05.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2015 року № 200257865 у розмірі 15 479,55 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням - 5 651,95 грн, розмір заборгованості по нарахованих доходах - 9 827,60 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року позовну заяву ТОВ «Авансар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва за підсудністю.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

18 листопада 2024 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Чубенка М.С., надійшов відзив на позовну заяву. Представник зазначив, що копію ухвали про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви з додатками відповідач отримала 13 листопада 2024 року. До позовної заяви не долучено жодних первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який може підтвердити наявність заборгованості як такої. Витяг з реєстру боржників, в якому вказана сума заборгованості відповідачки не є первинним документом, оскільки такий не відображає проведених господарських операцій щодо видачі/списання/сплати кредитних коштів. Доведення заявленого до стягнення розміру заборгованості, є обов`язком саме позивача. Відповідачка, своєю чергою, повністю заперечує наявність боргу в заявленому до стягнення розмірі. Позивачем не надано доказів переходу права вимоги до відповідачки від ПАТ «Банк Михайлівський» до ТОВ «Діджи Фінанс», оскільки відповідний витяг з реєстру прав вимоги в цій частині не долучений. Витяг з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги від 17 травня 2021 року № 11/05, який був укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Авансар», не підтверджує, наявність у ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги до відповідачки.

У задоволенні позову ТОВ «Авансар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості просив відмовити.

Також 18 листопада 2024 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Чубенком М.С., подано заяву про застосування строку позовної давності.

26 листопада 2024 року до суду від ТОВ «Авансар» надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначив, що було вчинено ряд заходів для врегулювання спору у досудовому порядку, в тому числі надіслано на адресу відповідача вимогу-претензію від 01 грудня 2023 року. Відступлення прав вимоги за кредитним договором від ПАТ «Банк Михайлівський» до ТОВ «Діджи Фінанс» відбулося на підставі договору відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року № 7_БМ. Банківську ліцензію ПАТ «Банк Михайлівський» відкликано та ліквідовано банк на підставі рішення Національного Банку. Факт отримання та використання платіжної картки підтверджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, який провів всі необхідні перевірки щодо факту наявності кредитної заборгованості перед відступленням прав вимоги, що підтверджується витягом з Реєстру до Договору відступлення прав вимоги.

Щодо заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності позивач зазначив, що у період вирішення спору між ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» та ПАТ «Банк Михайлівський» про визнання договору факторингу нікчемним (справа № 910/11292/16) клієнтом не було здійснено жодного платежу будь-кому з кредиторів в рахунок погашення кредитної заборгованості. У зв`язку із вказаним кредитор був позбавлений можливості звернутися до суду для врегулювання спору між ним та позичальником. Однак позичальник мав можливість погасити наявну кредитну заборгованість. Водночас, згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вказав, що з 12 березня 2020 року строк позовної давності був продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобіганню поширенню короновірусної хвороби. Також у зв`язку із дією в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року

№ 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», строки позовної давності зупинені на період дії такого стану.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.

11 квітня 2015 року ОСОБА_1 підписала заяву № 200257865, у якій пропонувала (зробила оферту) ПАТ «Банк Михайлівський» укласти з нею нижченаведені договори на наступних умовах:

1)Оферта 1 (про укладення кредитного договору) на умовах, викладених у цій заяві та Умовах надання та обслуговування кредитів ПАТ «Банк Михайлівський», зазначених в розділі 2 ОП Заяви, укласти кредитний договір, в рамках якого відкрити рахунок, що буде використовуватися виключно в рамках кредитного договору № 29090517438201; надати кредит в сумі на суму 17 359,00 грн, шляхом зарахування суми кредиту на рахунок; комісія за надання кредиту

- 0,00 грн; просила банк в безготівкову порядку за рахунок наданого кредиту списати з рахунку та зарахувати на користь ТДВ «СК «М-Лайф» суму страхової премії у розмірі 799,00 грн за весь період страхування згідно договору добровільного страхування життя за пакетом програм страхування «Персональний медичний помічник» № РМР200257865 та ТДВ «СК «М-Лайф» суму страхової премії у розмірі 3 510,00 грн за весь період страхування згідно договору добровільного страхування життя позичальника ПАТ «Банк Михайлівський» № NS200257865.

2)Оферта 2 (про укладення договору про надання та використання платіжної картки) на умовах, викладених у цій заяві, в Умовах надання та обслуговування платіжних карток Банку, зазначених у розділі 3 ОП Заяви, та в Тарифах по картках Банку просила укласти договір про надання та використання платіжної картки, в рамках якого: випустити на її ім`я платіжну картку Visa/MasterCard, відкрити їй поточний рахунок, та встановити кредитний ліміт в межах 50 000,00 грн та здійснювати відповідно до статті 1069 ЦК України кредитування рахунку карти, строк дії якого буде відповідати строку дії договору про карту.

Також заява від 11 квітня 2015 року містить вказівку про кредитний договір № 200257865 з назвою продукту 0-3-36/3, сума кредиту 17 359,00 грн, строк кредиту - 1096 днів з 11 квітня 2015 року по 11 квітня 2018 року, розмір процентної ставки 0,0001 % річних, щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 3 % починаючи з 4 місяця дії договору, сукупна вартість кредиту - 165,73 % річних, щомісячний платіж складає 980,00 грн, останній платіж 944,41 грн,

11 числа кожного місяця. Товар - будівельні матеріали та господарські товари (вікна металопластикова конструкція) вартістю 17 894,00 грн, сума кредиту на товар - 13 000,00 грн, сума готівкою в касу - 4 894,00 грн, організація - ТОВ «Віндом» (код ЄДРПОУ 30025840001).

Заява від 11 квітня 2015 року містить особистий підпис ОСОБА_1 .

У матеріалах справи також наявний лист ПАТ «Банк Михайлівський» від 11 квітня 2015 року, з якого встановлено, що Банк повідомив позичальника, що уклав з ним кредитний договір від 11 квітня 2015 року № 200257865, надав кредит у розмірі 17 359,00 грн та відкрив рахунок № НОМЕР_1 для використання в рамках вказаного кредитного договору. Кількість платежів за кредитним договором складає 36.

Вказаний лист-повідомлення містить графік платежів за кредитним договором та підтвердження відповідача про ознайомлення з цим графіком, шляхом проставлення особистого підпису.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що вказані обставини, зокрема, факт підписання заяви та погодження графіку платежів за кредитним договором, відповідачем ОСОБА_1 не заперечуються.

20 липня 2020 року, за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15 червня 2020 року, між ПАТ «Банк Михайлівський», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Михайлівський», та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги, за яким, в порядку та на умовах, визначені в Договорі, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Божників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами.

17 травня 2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Авансар» укладено договір № 11/05 відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові належні права вимоги в сумі 222 456 555,27 грн, а новий кредитор набуває права вимоги та зобов`язується сплатити первісному кредитору за це грошові кошти в сумі та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги вважаються переданими (відступленими) первісним кредитор новому кредитору з моменту підписання сторонами договору та відповідного додатку № 1 до договору (реєстру прав грошової вимоги).

З витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги від 17 травня 2021 року

№ 11/05 (додаток № 1), встановлено, що ТОВ «Діджи Фінанс» передало ТОВ «Фінансова компанія «Авансар» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 11 квітня 2015 року

№ 200257865 у розмірі 15 479,55 грн, з яких розмір заборгованості за основним зобов`язанням складає 5 651,95 грн, розмір заборгованості за нарахованими доходами - 9 827,60 грн.

Також 12 жовтня 2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Авансар» підписано Акт прийому-передачі документів, що засвідчують права грошової вимоги та оригіналів кредитних договорів боржників, згідно якого, відповідно до умов договору від 17 травня 2021 року первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, що засвідчують (підтверджують) права вимоги до боржників, перелік яких визначається у додатку № 1 до Договору.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідачем не спростовано факту укладення кредитного договору позики від 11 квітня

2015 року № 200257865 з ПАТ «Банк Михайлівський» на вказаних позивачем умовах.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від

23 вересня 2015 року у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Позивач зазначає, що право вимоги за кредитним договором від 11 квітня 2015 року

№ 200257865, укладеним між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Діджи Фінан» за договором № 7_БМ про відступлення прав вимоги.

В подальшому, право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від

11 квітня 2015 року № 200257865 перейшло до ТОВ «ФК «Авансар» на підставі Договору відступлення прав вимоги від 17 травня 2021 року № 11/05, згідно реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги від 17 травня 2021 року № 11/05 (додаток № 1).

Однак суд враховує, що до договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс», не додано жодного доказу переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 11 квітня 2015 року № 200257865, зокрема, але не виключно, відповідного реєстру прав вимоги, додаткової угоди до договору з переліком боржників тощо.

Також до матеріалів справи не долучено детального розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 11 квітня 2015 року № 200257865, який би дозволяв перевірити порядок нарахування заборгованості за таким кредитним договором, період розрахунку такої заборгованості, застосовану процентну ставку при нарахуванні заборгованості.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, які б у своїй сукупності свідчили про перехід права вимоги до ТОВ «Авансар» до ОСОБА_1 за кредитним договором від 11 квітня 2015 року № 200257865.

Також суд враховує таке.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що ТОВ «Авансар» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 11 квітня 2015 року № 200257865, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський», на суму 15 479,55 грн, з яких: 5 651,95 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 9 827,60 грн - заборгованість за нарахованими доходами.

Однак, суд враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із указаним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року

№ 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим, позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що відповідачу по справі ОСОБА_1 згідно кредитного договору від 11 квітня 2015 року № 200257865, укладеного з ПАТ «Банк Михайлівський», відкрито відповідний рахунок

№ НОМЕР_1 та перераховано грошові кошти у розмірах, які зазначені позивачем по справі, а також доказів, що ОСОБА_1 вказані кошти використовувала.

Витяг з реєстру прав вимоги до Договору про відступлення прав вимоги від 17 травня 2021 року № 11/05, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Авансар», не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.

Отже, позивачем ТОВ «Авансар» не надано доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 .

За вказаних обставин суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2015 року

№ 200257865, укладеним з ПАТ «Банк Михайлівський».

У свою чергу, слід зазначити, що обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до вимог частини третьої, четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті

79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Частинами першої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із вимогами статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування. При цьому, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності представника позивача.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року по справі 755/18920/18.

Отже, додані до позовної заяви документи не є належним доказом надання відповідачеві кредитних коштів, не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13 травня 2020 року по справі №219/1704/17.

За вказаних обставин, а саме у зв`язку з недоведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів з метою доведення виконання умов вищенаведених договорів, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, а також недоведеністю факту переходу прав вимоги за кредитним договором до ТОВ «Авансар», підстави для стягнення на користь позивача заборгованості у заявленому в позові розмірі відсутні.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з недоведеністю заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати, а саме витрати на оплату судового збору, підтверджено платіжною інструкцією від 21 червня 2024 року № 73925 про оплату судового збору на суму 3 028,00 грн.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України у зв`язку відмовою у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 517, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Авансар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авансар», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 401999031, адреса місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, буд. 21/27, офіс 405 м. Київ, 04053.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду виготовлено 18 лютого 2025 року.

Суддя О.О. Хромова