Ухвала

від 21.11.2024 по справі 757/51503/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/51503/24-к

пр. 1-кс-43973/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту, -

ВСТАНОВИВ:

адвокат ОСОБА_5 в інтересах ДП «САНАТОРІЙ «СОНЯЧНЕ ЗАКАРПАТТЯ» ПрАТ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧЧИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ «УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ» звернулась до суду з клопотанням в порядку ст.ст. 170, 174 КПК України, в якій просить скасувати арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 757/39077/24-к, в рамках кримінального провадження №62019100000001170. В обґрунтування доводів клопотання зазначила, що арешт накладено безпідставно та необґрунтовано.

В судовому засідання адвокат клопотання підтримала з підстав у ньому зазначених.

Прокурор в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на його необґрунтованість, подав письмові заперечення на клопотання.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження, заслухавши пояснення адвоката, яка просила скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 757/39077/24-к, в рамках кримінального провадження №62019100000001170 та заперечення прокурора, надходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів клопотання, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 240, ч. 3 ст. 209 КК України.

Під час досудового розслідування досліджуються обставини щодо неналежного виконання Головою Фонду державного майна України своїх службових обов`язків та системне ігнорування вимог ст. ст. 2, п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» в частині відсутності належного контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна, передачі державного майна в оренду та користування, повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства, призвело до відчуження об`єктів нерухомості, які перебували в управлінні Федерації професійних спілок України (ЄДРПОУ: 00014479), ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» (ЄДРПОУ: 02583780), ПрАТ «Укрпрофтур» (ЄДРПОУ 02605473) та є державною власністю.

04.09.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/39077/24-к, в рамках кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019, накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на свердловини №10-к(р) та №13-р, які розташовані в Закарпатській області, Мукачівському (Свалявському) районі, частині підділянки санаторію «Сонячне Закарпаття» ділянки «Нова Поляна» Полянського родовища, власником яких згідно спеціального дозволу на користування надрами № 2699 від 03.06.2002 року є ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» код ЄДРПОУ 02649977.

Крім того, вказаною ухвалою заборонено службовим особам ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» код ЄДРПОУ 02649977, а також будь-яким іншим особам здійснювати видобування мінеральних вод із вказаних свердловин та заборонено державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, окрім, як за відповідним зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ідентифікаційний код 41037901) та уповноважених ним осіб, вчиняти реєстраційні дії стосовно вищевказаних свердловин.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.09.2024 арешт на майно було накладено з метою забезпечення збереження вказаного майна як речових доказів та забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Накладаючи арешт на майно, слідчий суддя виходить з того, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просить накласти арешт прокурор, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, а тому є підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.

Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно положень ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 Кримінального процесуального кодексу України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Слідчий суддя дослідивши матеріали, заслухавши пояснення адвоката та заперечення прокурора, вважає, що доводи клопотання про скасування арешту є необґрунтованими, оскільки на час винесення ухвали про накладення арешту на майно, існували підстави для такого арешту. Крім того слідчим суддею не встановлено, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї або іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, слідчий суддя вважає накладений арешт на майно є обґрунтованим, з урахуванням наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв`язку з чим клопотання про скасування арешту не підлягає задоволенню.

Поруч з наведеним, слідчий суддя звертає увагу на те, що доводи адвоката ОСОБА_3 озвучені в судовому засіданні зводились до наявності підстав для скасування саме ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 757/39077/24-к, в рамках кримінального провадження №62019100000001170, а не арешту накладеного даною ухвалою, що суперечить положенням п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, відповідно до яких слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.

Таким чином питання про скасування ухвали слідчого судді про арешт майна лежить поза межами повноважень слідчого судді та належить до компетенції суду апеляційної інстанції.

Виходячи з викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про скасування арешту не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 174, 303, 305-307 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1