Рішення

від 30.01.2025 по справі 439/1704/24

БРОДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №439/1704/24

Провадження № 2/439/40/25

30 січня 2025 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

у складі:

головуючого-судді: Петейчука Б.М.,

за участі: секретаря

судового засідання: Ковальчук Н.І.,

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідач: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав, ухвалив таке рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 звернулася до Бродівського районного суду Львівської області з позовними вимогами до відповідача: ОСОБА_3 , в яких просила суд змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Бродівського районного суду Львівської області від 28 серпня 2014 року (єдиний унікальний номер справи: 439/999/14-ц), а саме: стягувати з ОСОБА_3 , 1987 р. н., аліменти на користь ОСОБА_4 . 1991р.н., на утримання дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) батька, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на дитину, щомісячно, починаючи з 17.06.2014р. до досягнення дитиною повноліття.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивачка зазначає, що вона та ОСОБА_3 перебували у шлюбних відносинах. Від шлюбу у сторін є неповнолітня дитина, а саме: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка вказує, що у подальшому між сторонами розірвано шлюб. Спільна неповнолітня дитина сторін залишилася проживати з позивачкою та перебувати на її повному утриманні. Оскільки в договірного порядку між сторонами не вдалося визначити розмір та порядок сплати аліментів на утримання спільних неповнолітніх дітей, рішенням ухваленим Бродівським районним судом Львівської області від 28 вересня 2014 року (єдиний унікальний номер справи: 439/999/14-ц), визначено, стягувати з ОСОБА_3 , 1987 р. н., аліменти на користь ОСОБА_4 . 1991 р.н., на утримання дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) батька, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на дитину, щомісячно, починаючи з 17.06.2014р. до досягнення дитиною повноліття.

Позивачка акцентує увагу, що відповідач з часу винесення рішення про стягнення аліментів, а саме з вересня 2014 року, не допомагає їхній спільній дитині. Усі витрати на утримання їхньої дитини, лягли на позивачку та її теперішнього чоловіка.

Позивачка наголошує, що її щомісячного доходу не вистачає задля створення усіх необхідних умов розвитку, виховання та навчання спільної дитини.

ОСОБА_3 не працює, а тому постало питання про зміну способу аліментів з частки доходів, на тверду грошову суму в розмірі 6000 гривень, яких на позивачки буде достатньо для забезпечення потреб дитини.

Крім того, ОСОБА_3 жодним чином не цікавиться життям, здоров`ям і навчанням їхньої спільної дитини, матеріально не підтримує її, не провідує, взагалі з нею не спілкується на протязі останніх десяти років. Тому, позивачка вважає, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків

На підставі викладеного просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_5 .

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

13 серпня 2024 року відкрито провадження у справі.

Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів, із моменту відкриття провадження у справі, подати відзив на позовну заяву.

17 вересня 2024 року від представника позивача надійшло клопотання про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , яке в подальшому було задоволене судом.

У зв`язку з неявкою відповідача в судові засідання, судом проводився його виклик 17 вересня 2024 року та 04 листопада 2024 року, через повідомлення про розгляд даної справи, на сайті Бродівського районного суду. Приймаючи до уваги, що судом було застосовано усі можливі способи та засоби для повідомлення відповідача про розгляд справи, суд прийшов до висновку про розгляд справи без участі відповідача.

29 січня 2025 року до Бродівського районного суду надійшов висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Бродівської міської ради Львівської області , щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явились однак подали заяву про розгляд справи у їх відсутності, У разі неявки відповідача просили про винесення заочного рішення

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, та просив про їх задоволення.

Суд, зі згоди позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 Цивільного процесуального кодексу України.

За правилами норми частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Доказами у справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , є батьками ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 04 жовтня 2012 року. Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 17 вересня 2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано, що підтверджується наданою на дослідження копією судового рішення (а.с. 8-10).

Судовим рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 28 серпня 2014 року (єдиний унікальний номер справи: 439/999/14-ц), визначено, стягувати з ОСОБА_3 , 1987 р.н., аліменти на користь ОСОБА_4 . 1991р.н., на утримання дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) батька, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на дитину, щомісячно, починаючи з 17.06.2014р. до досягнення дитиною повноліття. Судове рішення перебуває на примусовому виконанні, що підтверджується копією судового рішення та виконавчим листом від 28 серпня 2014 року (а.с. 11-12, 14).

ОСОБА_1 фактично зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із нею зареєстровані 5 осіб, а саме: дочка: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати: ОСОБА_8 , тато ОСОБА_9 та сестра ОСОБА_10 (а.с. 15).

Згідно із довідкою Бродівського опорного закладу ЗСО 1-ІІІ ступенів №4 від 07 серпня 2024 року 3 01-30/228, батько ОСОБА_5 , успішністю дитини не цікавиться, з вчителями з приводу дочки не спілкується, батьківські збори не відвідує (а.с.17).

Згідно із рішенням № 62/02-02 від 29 січня 2025 року, виданого виконавчим комітетом Бродівської міської ради, було затверджено висновок органу опіки та піклування, щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , відносно дочки ОСОБА_5 (а.с.41-43).

Згідно із інформацією, наданою Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції, сукупна заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_4 , складає 276548 гривень 70 копійок (а.с.14)

В судовому засіданні за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 , було допитано свідків сестру позивачки ОСОБА_10 та рідну тітку позивачки ОСОБА_11 ,

Свідок ОСОБА_10 , в судовому засіданні зазначила, що є рідною сестрою позивачки та хресною матір`ю ОСОБА_5 . Колишнього чоловіка сестри вона не бачила більше десяти років, він не цікавиться життям своєї доньки та не допомагає у її вихованні та утриманні.

Свідок ОСОБА_11 , у судовому засіданні, повідомила, що позивачка є її племінницею. До 2014 року вони проживали у ОСОБА_12 , ОСОБА_13 проживав разом з ними. У 2014 році вони виїхали з міста Донецьк, а ОСОБА_13 залишився там, з того часу ОСОБА_13 вона не бачила та про нього жодних відомостей немає. У вересні 2014 року її племінниця ОСОБА_1 , розірвала шлюб з ОСОБА_14 , та оскільки він не допомагав утримувати дочку, вона подала позов про стягнення з нього аліментів. Протягом усього цього часу ОСОБА_13 жодного разу не зателефонував до своєї дочки, не цікавився її здоров`ям та життям. Матеріальної допомоги не надавав, аліменти не сплачував.

Мотиви суду.

Щодо зміни способу стягнення аліментів.

Будь-який сімейний спір щодо дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

За нормативним змістом частини 1-2 статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною від 27 лютого 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Нормативними приписами частини 1статті 8 Закону України «Про охорону дитинства»визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За правиламистатті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Законодавчими вимогамистатті 141 Сімейного кодексу Українизакріплено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина 3статті 181 Сімейного кодексу України).

Імперативними нормамистатті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Положеннямистатті 184 Сімейного кодексу Україниакцентовано, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Статтею 192 Сімейного кодексу Українипередбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Себто цією нормою закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.

Отже, особа, яка одержує аліментиодержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Із доказів у справі вбачається, що рішеннямБродівським районним судом Львівської області від 28 вересня 2014 року (єдиний унікальний номер справи: 439/999/14-ц), визначено, стягувати з ОСОБА_3 , 1987 року народження, аліменти на користь ОСОБА_4 . 1991 року народження, на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) батька, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на дитину, щомісячно, починаючи з 17.06.2014 року до досягнення дитиною повноліття.

Позивачкою надано докази про те, що вона постійно несе витрати на утримання дитини.

Враховуючи складну економічну ситуацію на території України, яка пов`язана зі збройною агресією Російської Федерації проти України, витрати на проживання, навчання, розвиток та виховання дитини суттєво збільшилися, що збільшує матеріальні витрати для належного забезпечення інтересів неповнолітньої дитини.

У свою чергу відповідач: ОСОБА_3 матеріальної допомоги не надає, аліменти не сплачує, заборгованість по сплаті аліментів станом на 30 червня 2024 року складає 276 548 гривень 70 копійок.

За таких обставин, встановивши зміни матеріального становища одержувача аліментів, враховуючи складну економічну ситуацію на території України, яка пов`язана зі збройною агресією Російської Федерації проти України, суд приходить до переконання, що для забезпечення належних умов проживання, навчання, розвитку та виховання спільної неповнолітньої дитини сторін, буде доцільним стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання неповнолітньої дитини сторін у розмірі шість тисяч гривень, що відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.

Щодо позбавлення батьківських прав.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачений обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Вимогами частинами 2-4 статті 155 Сімейного кодексу України визначається, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

- не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

- ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

- жорстоко поводяться з дитиною;

- є хронічними алкоголіками або наркоманами;

- вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

- засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У свою чергу позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування доцільно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При цьому суд зобов`язаний дотримуватися вимог статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Всебічно та повно дослідивши обставини справи на основі достатніх, допустимих, достовірних та належних доказів, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 безвідповідально ставиться до питання виховання та навчання своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що було встановлено судом.

Відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дочки, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для їхнього нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їхнього внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти.

Відповідач уникає зустрічей із своєю дочкою. Виховання дитини фактично покладено на матір: ОСОБА_1 , яка забезпечує усі необхідні потреби неповнолітньої дитини сторін.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання про необхідність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Досліджені у судовому засіданні докази підтверджують посилання позивачки на те, що відповідач ухиляється від своїх батьківських обов`язків та не бере участі в житті дітей. Протягом розгляду справи відповідач власну поведінку по відношенню до спільної дитини сторін не змінив, реальних кроків щодо виховання та утримання дитини не вчиняв. Жодних об`єктивних даних, які б вказували на наявність перешкод у вихованні дитини, немає.

Також судом встановлено, що відповідач жодним чином не намагається виконувати батьківські обов`язки відносно власних дитини. Від батьківських прав щодо своєї дитини фактично самоусувається. Відтак, на переконання суду, позбавлення батьківських прав відповідача не зашкодить інтересам ОСОБА_5 , її подальшому вихованню та утриманню.

При вирішенні спору по суті, суд також враховує висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , відносно дочки ОСОБА_5 . Такий висновок безпосередньо відповідає встановленим в судовому засіданні обставинами справи та не суперечить інтересам дитини сторін.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що встановлені судом обставини справи міститься достатньо доказів, які свідчать про умисне ухилення відповідачем: ОСОБА_3 від виконання своїх обов`язків щодо виховання дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , його свідоме нехтування своїми обов`язками як батька, та небажання брати участь у фізичному і духовному розвитку дитини. Тому суд вважає позовні вимоги підставними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судового збору.

Нормою частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас відповідно до частини 6 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої чистини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

За таких обставин, суд вважає, що з відповідача: ОСОБА_3 необхідно стягнути понесені судові витрати за подання позовної заяви щодо зміни способу стягнення аліментів на користь держави, що буде відповідати вимогам чинного цивільного процесуального законодавства України.

На підставі статей 180-182, 192 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 10, 81, 89, 211, 247, 258-259, 263-265, Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , задовольнити повністю.

Розмір аліментів, який стягується із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Бродівського районного суду Львівської області від 28 вересня 2014 року (єдиний унікальний номер справи: 439/999/14-ц), змінити.

Стягувати зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дочки: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень, щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили судовим рішенням, та до досягнення дитиною повноліття.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути ОСОБА_3 на користь держави суму судового збору, що становить 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривні 20 копійок.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повне судове рішення складене 30 січня 2025 року.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Орган опіки та піклування: Виконавчий комітет Бродівської міської ради Львівської області, місцезнаходження: Львівська область, Золочівський район, місто Броди, площа Ринок, 20, код ЄДРПОУ: 04055989.

Суддя Б.М. Петейчук