Рішення

від 18.02.2025 по справі 466/250/25

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/250/25

Провадження № 2-о/466/151/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2025 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Зими І.Є.

присяжних: Головчак І.А.

Бичишин Е.І.

секретаря судових засідань Васинчик М.О.

за участю заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оголошення фізичної особи померлою , -

в с т а н о в и в:

09.01.2025 року, заявник звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова із заявою, в якій просить оголосити померлим свого батька , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті: м. Маріуполь Донецької області.

В обґрунтування заяви зазначає, що 24.02.2022 року почалось повномасштабне вторгнення рф на територію України. 3 початку бойових дій заявник, ОСОБА_1 , разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 , знаходились за адресою проживання: АДРЕСА_1 . Батько заявника, ОСОБА_2 , в цей час знаходився за адресою свого проживання: АДРЕСА_2 . Його квартира знаходилась на 3-му поверсі 2 під?їзду зазначеного будинку. Мобільний зв`язок з ОСОБА_2 перервався 02.03.2022 р. В місті він зник повністю. Як до початку повномасштабного вторгнення, так і після його початку, заявник кожного дня ходив з іншого кінця міста до свого батька, приносив їжу, а коли почались активні бойові дії в місті, пропонував батьку переїхати до нього, але він відмовився категорично. Останній раз ОСОБА_1 приходив до б. 75 Б в м. Маріуполі 24.03.2022 р., але потрапити до квартири батька не зміг тому що 1, 2 та 3 під?їзди зазначеного будинку були задимлені та вигоріли повністю, дерев?яні перекриття в будинку також вигоріли від масивного обстрілу з боку окупантів.

24.03.2022 р. йшли активні вуличні бої по всьому місту Маріуполь, на вулицях лежали трупи людей, переважно чоловіків. Заявник разом з дружиною спробували розшукати батька, опитали сусідів, відвідали бомбосховище, проте знайти батька не змогли. Вважає, що свою квартиру батько не покинув, так як був обмежений у пересування в силу віку та скоріш за все там і загинув.

У зв`язку з активними бойовими діями на території міста Маріуполя було неможливо поховати людей належним чином, відділи РАЦСу були зачинені і не працювали. Тому забрати рештки ОСОБА_2 заявник не міг фізично та відповідно свідоцтво про смерть отримати було неможливим.

25.03.2022 року, заявник з дружиною поїхали до с. Урзуф, Маріупольського району Донецької області, звідки змогли виїхати на підконтрольну територію України.

Після безрезультатних самостійних спроб знайти ОСОБА_2 , 31.05.2023 р. ОСОБА_1 звернувся до Відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області з заявою встановлення місцезнаходження батька. На підставі заяви відкрите кримінальне провадження N?12023141380000886 від 01.06.2023 р. за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України. Кримінальне провадження триває. 02.11.2024 р. заявник відправив запит до Міжнародного Комітету Червоного Хреста (далі - МКЧХ) щодо пошуку батька ОСОБА_2 , але стосовно нього в МКЧХ відсутня будь-яка інформація. З наведених вище підстав заявник не може надати суду будь-якого документа про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та причини його смерті. Тому змушений звернутися до суду.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив задовольнити. Пояснив, що оголошення смерті його батька потрібне йому для того, щоб отримати свідоцтво про смерть батька, для оформлення спадщини та отримання компенсації за знищене нерухоме майно.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи. Від представника зацікавленої особи надійшло клопотання про проведення розгляду справи в його відсутності.

Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали заяви, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Пунктом 8 ч.1 ст.315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 почалось повномасштабне вторгнення рф на територію України. Батько заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав за адресою АДРЕСА_2 . Факт родинних відносин заявника та ОСОБА_2 стверджується свідоцтвом про народження , виданим Калінінським відділом РАЦС у м. Донецьку, серії НОМЕР_1 від 08.03.1963 року, актовий запис №588.(а.с.9).

24.03.2022 року у м. Маріуполі йшли активні бойові дії, внаслідок ворожого обстрілу будинок, якому проживав батько заявника було пошкоджено та деякі з під`їздів повністю вигоріли. Даний факт стверджується наданими в розпорядження суду фотографіями , на яких зафіксовано значні пошкодження будинку, де проживав батько заявника.

31.05.2023 р. ОСОБА_1 звернувся до Відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області з заявою встановлення місцезнаходження батька. На підставі заяви відкрите кримінальне провадження N?12023141380000886 від 01.06.2023 р. за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України.(а.с.17).

02.11.2024 р. заявник відправив запит до Міжнародного Комітету Червоного Хреста (далі - МКЧХ) щодо пошуку батька ОСОБА_2 , але стосовно нього в МКЧХ відсутня будь-яка інформація. (а.с.19). З наведених вище підстав заявник не може надати суду будь-якого документа про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та причини його смерті.

Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162) та здійснено вихід із вказаних відносин.

Відповідно до ст. 46 Цивільного кодексу України фізична особа може бути оголошена судом померлою якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюється до правових наслідків, які настають у разі смерті. Смерть - це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме. Відповідно до ч. 2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісті у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. Врахуванням конкретних обставин справ суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Відповідно до ч. 3 ст. 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набирання законної сили рішенням суду про це.

Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв?язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бутим оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 234 ЦПК України справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, суд розглядає в порядку окремого провадження. У статті 306 ЦПК України зокрема визначено обов?язкове значення, для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Ці відомості дозволять визначити право осіб на звернення до суду в справі цієї категорії, коло заінтересованих осіб, необхідні докази.

За змістом ст. ст. 307, 308 ЦПК України, якими визначено порядок розгляду судом про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошеною померлою, суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місце перебування якої невідоме. Суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою.

Згідно ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання (ч. 3 ст. 17 цього Закону).

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. У разі оголошення померлим громадянина, який пропав безвісти за обставин, що загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, суд може визнати днем смерті громадянина можливий день його загибелі. Оголошення громадянина померлим тягне за собою ті самі наслідки, що і смерть фізичної особи, а саме: відкривається спадщина, відбувається перехід майна до правонаступників. Підставою для оголошення особи померлою в судовому порядку є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи. Тож, для встановлення юридичного факту, а саме визнання людини померлою, заявникові рідним, подружжю, дітям необхідно звернутися до суду із відповідною заявою та доданими до неї доказами безрезультатного розшуку особи, відомостей про обставини її останнього відомого місця перебування та зникнення, можливо повідомлення про бойові дії, фізичні втрати за місцем служби або перебування особи. Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року N?389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. 3 24.02.2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, термін якого продовжено. Відповідно до ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п?яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв?язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження (ст. 47 ЦК України). Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою визначені у статті 48 ЦК України. Так, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з?явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою. Незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглися та безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред?явника. Особа, до якої майно перейшло за відплатним договором, зобов?язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була оголошена померлою, жива. У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена померлою, відшкодовується вартість цього майна. Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з?явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було реалізоване ними, цій особі повертається сума, одержана від реалізації цього майна.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.5 пункту 1 Глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції 22.02.2012 року №298/5 спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. При зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребовування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану або за безпосереднім доступом до реєстру актів цивільного стану. Якщо смерть громадянина була зареєстрована на території іншої держави, нотаріусу подається відповідний документ, виданий компетентними органами іноземної держави, який є дійсним на території України за умови його легалізації, якщо інше не передбачено законом, міжнародними договорами України.

Таким чином, заявник позбавлений можливості встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер у спосіб інший, аніж в судовому порядку, шляхом визнання особи померлою.

Враховуючи вищевикладене, те, що встановити факт смерті ОСОБА_2 шляхом оголошення його померлим, іншим чином, ніж у судовому порядку встановити неможливо, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, ст.46 ЦК України, суд,-

у х в а л и в :

заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в с. велике долженкове, курської області, російської федерації, останнім відомим місцем проживання якого була квартира АДРЕСА_3 .

Днем смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати день набрання законної сили рішенням суду від 11.02.2025 року у справі 466/250/25.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .

Заінтересована особа: Шевченківський районний у м. Львові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Котлярська, 6.

Суддя Присяжні І. Є. Зима А.І. Головчак Е.І. Бичишин