Ухвала

від 18.02.2025 по справі 697/2194/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/158/25 Номер провадження 22ц/821/160/25 Справа № 697/2194/23

УХВАЛА

18 лютого 2025 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Гончар Н.І., Фетісової Т.Л., Карпенко О.В.

секретар Любченко Т.М.

розглянувши заяву судді Карпенко О.В. про самовідвід у цивільній справі № 697/2194/23 за апеляційною скаргою представника Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського ДПУ ім. Павла Тичини адвоката Константінової Тетяни Миколаївни на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 жовтня 2024 року та на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Черкаського апеляційного суду від 28.11.2024 року для розгляду апеляційної скарги представника ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського ДПУ ім. Павла Тичини адвоката Константінової Тетяни Миколаївни на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 жовтня 2024 року та на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 вересня 2024 року визначено колегію суддів: Гончар Н.І. (суддя-доповідач), Карпенко О.В., Фетісову Т.Л.

18.02.2025 року суддя Карпенко О.В. заявила самовідвід від розгляду даної справи.

Заява обґрунтованатим,щосуддяКарпенко О.В. приймала участь в апеляційному розгляді справи № 697/495/22 (провадження № 22-ц/821/762/23), за результатами якого була ухвалена постанова від 19.07.2023 року про залишення без задоволення апеляційних скарг представника ОСОБА_1 адвоката Васяновича В.В. та представника ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського ДПУ ім. Павла Тичини адвоката Константінової Т.М. на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, третя особа: Управління Держпраці у Черкаській області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. РішенняКанівського міськрайонного суду Черкаської області від 16 березня 2023 року залишено без змін.

Переглядаючи рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16.03.2023 року, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини не є належним відповідачем в частині заявлених позовних вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку (середньої заробітної плати) за час вимушеного прогулу.

Дослідивши матеріали справи та доводи заяви про самовідвід судді Карпенко О.В., колегія суддів приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення.

Згідно з ст. 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком суддів.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у ст.ст. 36, 37 ЦПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦПК України за наявності підстав, зазначених у статтях 36, 37 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обгрунтованість.

У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом.

У світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, параграф 48).

Крім того, пункт 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року наголошує, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в його неупередженості.

Згідно з роз`ясненнями ЄСПЛ у справах «Мікаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії» в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожен суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов`язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ`єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.

Велика Палата Верховного Суду врахувала, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді.

Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

З`ясовано, що предметом позову у даній справі єстягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якій сторонами є ОСОБА_1 (позивач) та ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського ДПУ ім. Павла Тичини (відповідач).

Натомість, колегією суддів в справі № 697/495/22 (провадження № 22-ц/821/762/23) де суддя Карпенко О.В. приймала участь як член колегії (суддя-доповідач), висловлено думку щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, погодившись з висновком суду першої інстанції що Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини не є належним відповідачем.

В даній справі оскаржується рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 жовтня 2024 року та ухвала Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 вересня 2024 року про відмову у закритті провадження у справі. Апеляційна скарга мотивована тим, що між сторонами було розглянуто 3 (три) справи, що стосувалася звільнення та стягнення середнього заробітку за Наказом від 29.06.2021 року, а отже ОСОБА_1 використала своє право на звернення в суд з позовом до ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського ДПУ ім. Павла Тичини про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з чим і просить в апеляційній скарзі закрити провадження у справі.

Колегія суддів, враховуючи ту обставину, щоб у стороннього спостерігача не виникали сумніви в неупередженості судді Карпенко О.В., вважає за можливе застосувати положення п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України та задовольнити заяву про самовідвід.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 41 ЦПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в :

Заяву судді Карпенко Оксани Володимирівни про самовідвід задовольнити.

Матеріали цивільної справи№ 697/2194/23 за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу передати у відділ забезпечення діяльності судової палати з розгляду цивільних справ Черкаського апеляційного суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи щодо визначення складу суду для розгляду вказаної справи..

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді