Рішення

від 18.02.2025 по справі 742/7370/24

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/494/25

Єдиний унікальний № 742/7370/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі головуючого суддіДавидчука Д.П.,

за участю секретаря судового засіданняСумцової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Атавін Олександр Сергійович, до Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

І. Суть справи.

Позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Атавін О.С. ((далі Позивач), через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Ладанської селищної ради (далі Відповідач) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, в якому просить визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю у 3 (три) місяці.

Мотивує свої вимоги тим, що ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак про існування заповіту позивач дізнався у жовтні 2024 року, після чого звернувся до приватного нотаріуса Ігнатова Д.Є. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої, однак йому було відмовлено, через пропущення ним шестимісячного строку для прийняття спадщини.

ІІ. Процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24грудня 2024року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 21 січня 2025 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 січня 2025 року витребувано від приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального округу Ігнатова Д.Є. інформаційні довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) та зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) про заведену спадкову справу після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 січня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду на 18 лютого 2025 року.

ІІІ. Позиції сторін.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, але надали суду заяву, в якій просять розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримують.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

07.01.2025 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить відмовити у ОСОБА_1 у заявленні позову. Мотивує тим, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, тільки в тому разі, якщо заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом. Отже, незалежно від наявності заповіту на його ім?я, позивач, бажаючи прийняти спадщину після смерті бабусі, мав можливість у визначений законом термін звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, оскільки спадщина приймається повністю, а не частинами, тому вважає, що наведені заявником причини пропуску строку для прийняття спадщини не є поважними (а.с. 26-33).

13.01.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшов відзив, у якому останній наголосив про час, коли позивачу стало відомо про існування заповіту, а саме жовтень 2024 року, та про те, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причинною пропуску строку для прийняття спадщини. Крім того, зазначив, що позивач тривалий час не їздив до будинку померлої ОСОБА_2 та не знав про спадкове майно та заповіт, оскільки за будинком здійснювала догляд донька померлої ОСОБА_2 , яка є матір`ю позивача, та яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є бабою Позивача.

5 квітня 2013 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла усе її майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Заповіт зареєстровано в реєстрі № 3, посвідчено секретарем виконкому О.В. Грицаненко (а.с. 13), що також підтверджується інформаційною довідкою № 79830736 від 27.01.2025 (а.с. 51-59).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла (а.с. 9), у зв`язку з чим відкрилася спадщина на її майно.

Згідно з державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 014152 виданого 14 червня 2005, серії ЯБ № 264658 виданого 14 червня 2005 ОСОБА_2 була власником земельних ділянок площею 0,71 га та 1,91 га, відповідно, які знаходяться на території Краслянської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області (а.с. 14, 15).

14.11.2024 приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Ігнатовим Д.Є. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, так як останній в установлений законодавством шестимісячний строк спадщину не прийняв (а.с. 16).

Відповідно до довідки № 1409 виданої виконавчим комітетом Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на день смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 , одна (а.с. 17).

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (№79830748) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , склала заповіт, який посвідчено 05.04.2013 за №54621007 у Спадковому реєстрі (а.с. 58).

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Статтею 15ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст.1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частини перша та третястатті 1223 ЦК України).

За правилами частини першоїстатті 1268ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (частина першата другастатті 1269ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина першастатті 1270 ЦК України).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третястатті 1272 ЦК України).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьоїстатті 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 у справі № 686/5757/23 (№ в ЄДРСР 120396086)розглядала питання щодо надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини у зв`язку з тим, що, як стверджує позивач, він не знав про складення спадкодавцем на його користь заповіту, і зробила такі висновки щодотлумачення приписів частини першої статті1269, частини першої статті1270, частини третьої статті1272 ЦК України, які враховуються судом згідно з частиною четвертоюстатті 263 ЦК України.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте така необізнаність повинна ототожнюватися з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування загалом; в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування (пункт 151 постанови від 26 червня 2024 у справі № 686/5757/23).

Обставини усвідомлення особою того, що вона має право на спадкування за законом, наприклад, на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, та невчинення нею жодних активних дій з прийняття спадщини та щодо встановлення спадкової маси не можуть обґрунтовувати поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, про існування якого особа не знала (пункт 152 постанови від 26 червня 2024 у справі № 686/5757/23).

Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність у нього права на спадкування (пункт 153 постанови від 26 червня 2024 у справі № 686/5757/23.

З урахуванням конкретних обставин справи, слідує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (пункт 154 постанови від 26 червня 2024 у справі № 686/5757/23).

Оскільки Позивач є онуком померлої спадкодавці, в силу ст. 1265 ЦК України він є спадкоємцем п`ятої черги.

З цих підстав суд також відхиляє посилання представника Відповідача на постанову Великої палати Верховного суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23, оскільки згідно з абз. 6 п. 87 цієї Постанови необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування). Так як Позивач не є спадкоємцем першої черги за законом, не проживав зі спадкодавцем на момент його смерті, в цьому разі заповіт на імя спадкодавця є єдиною підставою для спадкування, а тому доводи Позивача про його необізнаність про існування заповіту і, відповідно, наявність підстав для прийняття спадщини, є обґрунтованими.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, в першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (пункти 57, 58 постанови від 26 червня 2024 у справі № 686/5757/23).

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України.

Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).

VІ. Висновки суду.

Суд, застосовуючи зазначенні вище висновки, при вирішені питання щодо визначення позивачу додаткового строку, суд виходить з того, що, позивач не був обізнаний про наявність заповіту, та враховує, що він не відноситься до першої черги спадкування за законом, та не був обізнаний про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом. Хоча родинні стосунки самі по собі не є підставою для визначення додаткового строку, вони враховуються судом при оцінці добросовісності позивача та його інтересу до спадщини. Крім того, у цей період, а саме ІНФОРМАЦІЯ_6 померла мати позивача, яка, з його слів, здійснювала догляд за померлою ОСОБА_2 . Наведені обставини логічно і послідовно обгрунтовують поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, а також необізнаність Позивача про існування заповіту.

Суд, оцінюючи всі обставини справи, а також враховуючи тривалу війну в Україні, яка призвела до значних ускладнень для громадян, зокрема, перешкоджала доступу до інформації та здійсненню необхідних дій, впливає на ментальний та психологічний стан, вважає, що з урахуванням тривалості пропуску, відсутності інших спадкоємців, за конкретних обставин справи надання додаткового строку для прийняття спадщини не є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням в інтереси територіальної громади. Навпаки, надання додаткового строку спадкоємцю за законом та за заповітом, про наявність якого він не знав, в надскладних умовах, що склались в країні, забезпечить справедливий баланс між реальним інтересами позивача, який є родичем спадкодавцем, та публічними інтересами.

Відмова у задоволенні позову призведе до несправедливого позбавлення позивача його спадкового майна та становитиме втручання у можливість вільно володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю.

Враховуючи все вищезазначене та, керуючись принципами верховенства права, справедливості та розумності, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1

VІІ. Розподіл судових витрат.

Судові витрати суд залишає за позивачем, оскільки він просив їх не розподіляти.

Керуючись ст.247,259,263-265,273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Атавін Олександр Сергійович, до Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , терміном 3 (три) місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо всудовому засіданнібуло проголошеноскорочене (вступнута резолютивнучастини)судове рішенняабо якщорозгляд справи(вирішенняпитання)здійснювався безповідомлення (виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Ладанська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області, ЄДРПОУ 04412449, місцезнаходження: 17583, Чернігівська область, Прилуцький район, смт. Ладан, вул. Миру, буд.77, корп. А.

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК