Постанова

від 18.02.2025 по справі 484/2684/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

18.02.25

22-ц/812/406/25

Провадження №22-ц/812/406/25

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року м. Миколаїв

Справа № 484/2684/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Шаманської Н.О.,

суддів: Лівінського І.В., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Синюхинобрідської територіальної громади Первомайського району Миколаївської області

про визнання права власності на житловий будинок та земельні ділянки

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_2 ,

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Паньковим Д.А., 19 грудня 2024 року в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено 27 грудня 2024 року,

у с т а н о в и в:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок та земельні ділянки.

В обґрунтування позову зазначав, що 31 січня 2001 року між ним та ОСОБА_3 укладено усний договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та земельних ділянок площею 0,25 га, з цільовим призначенням: для обслуговування вищевказаного житлового будинку; площею 0,45 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого підсобного господарства та земельної частки (паю), розміром 5,92 умовних кадастрових га, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Первомайський район, с. Тарасівка, КСП «Нива».

Позивач зазначав, що купив вказане майно за 1000 грн., а ОСОБА_3 зобов`язався укласти нотаріально посвідчений договір у найближчі 5 років, однак ухилився від нотаріального посвідчення.

Зі свого боку позивач сплатив ОСОБА_3 обумовлену суму, що підтверджується розпискою від 31 січня 2001 року, а останній передав позивачу всі документи на придбане майно: оригінал свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 02 січня 1990 року, видане на ім`я відповідача Тарасівською сільською радою Первомайського району Миколаївської області, зареєстровано в Первомайському БТІ 02 лютого 1990 року за реєстровим № 1, оригінал Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-МК № 017278 від 22 січня 1995 року, оригінал державного акту на право приватної власності на землю від 10 жовтня 1993 року, що виданий на ім`я відповідача Тарасівською сільською радою Первомайського району Миколаївської області, зареєстрований у Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 45 та оригінал Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК № 006924 від 24 червня 1996 року.

Починаючи з лютого 2001 року позивач користується вищевказаними житловим будинком та земельними ділянками, проте на неодноразові прохання позивача укласти договори та посвідчити їх нотаріально, ОСОБА_3 знаходив нові причини, щоб не робити цього.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на вищевказане майно.

Ухвалою суду від 03 липня 2024 року відповідач у справі був замінений на Синюхинобрідську територіальну громаду Первомайського району Миколаївської області.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховано ухилення ОСОБА_3 від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. У свою чергу ОСОБА_1 повністю виконав свої зобов`язання за договором та сплатив ОСОБА_3 обумовлену суму, що підтверджується розпискою від 31 січня 2001 року, а останній передав усі документи на вказане майно. Отже, сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, але продавець ухилився від його нотаріального посвідчення. За таких обставин суд може визнати вказаний договір дійсним та наступне його нотаріальне посвідчення не вимагається.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Сторони у судове засідання не з`явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином (а.с. 75 зв.), у зв`язку з чим, на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України, апеляційний суд розглядав справу у відсутність сторін.

Заслухавши суддю-доповідача,перевіривши законність таобґрунтованість судовогорішенняв межахдоводів тавимогапеляційної скарги,колегіясуддів вважає,що апеляційнаскаргане підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до частини першої статті 58Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексуУкраїни 2003 року (далі - ЦК України), що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Оскільки спірний договір купівлі-продажу укладений 31 січня 2001 року, то при вирішенні спору підлягають застосуванню положення Цивільного кодексуУкраїнської РСР 1963 року (далі - ЦК Української РСР), Закон України «Про власність».

Відповідно до статті 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

Згідно зі статтею 41ЦК УкраїнськоїРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Відповідно до статті 42ЦК УкраїнськоїРСР угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Водночас згідно зі статтею 47ЦК УкраїнськоїРСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди.

За змістом статей 128, 153ЦК УкраїнськоїРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 224ЦК УкраїнськоїРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227ЦК УкраїнськоїРСР передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтями 224, 227ЦК УкраїнськоїРСР договір купівлі-продажу житлових квартир повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору.

Крім того, Пленум ВерховногоСуду Україниу своїйпостанові "Просудову практикув справахпро визнанняугод недійсними" від 28 липня 1978 року № 3 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами ПленумуВерховного СудуУкраїни від25грудня 1992року №13 та від 25 травня 1998 року № 15) роз`яснив, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки ті угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини.

З матеріалівсправи вбачається,що 31січня 2001року ОСОБА_3 склав розпискупро те,що продаєсвоєму племіннику ОСОБА_1 за 1тис.грн хату по АДРЕСА_1 з городом і паї у КСП «Нива». У розписці зазначено про відсутність претензій до позивача та передачу йому усіх документів.

ОСОБА_3 передав позивачу всі документи на майно: оригінал свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 02 січня 1990 року, видане на ім`я відповідача Тарасівською сільською радою Первомайського району Миколаївської області, зареєстровано в Первомайському БТІ 02 лютого 1990 року за реєстровим № 1, оригінал Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-МК № 017278 від 22 січня 1995 року, оригінал державного акту на право приватної власності на землю від 10 жовтня 1993 року, що виданий на ім`я відповідача Тарасівською сільською радою Первомайського району Миколаївської області, зареєстрований у Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 45 та оригінал Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК № 006924 від 24 червня 1996 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру спадкова справа після його смерті не заводилась.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок та земельні ділянки, позивач посилався на правомірність придбання зазначеного майна, про що свідчить розписка.

Проте, надана позивачем копія розписки від 31 січня 2001 року про продаж ОСОБА_3 своєму племіннику ОСОБА_1 будинку, городу та паю (місцезнаходження, адреса, призначення об`єкту нерухомості, площа нерухомого майна та інші параметри, що дозволяють однозначно визначити предмет договору не зазначені) не свідчить про домовленість між сторонами щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу відповідно до вимог статей , 128, 153ЦК УкраїнськоїРСР а тому відсутні підстави вважати вказану розписку договором купівлі-продажу. Між сторонами відсутній договір купівлі-продажу навіть у простій письмовій формі, а є лише розписка, яка не породжує для сторін прав і обов`язків, про отримання грошових коштів ОСОБА_3 .

Зазначене узгоджуєтьсяз правовоюпозицією,викладеною упостанові ВерховногоСуду від07червня 2022року (справа№ 179/9/21).

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність договірних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а відповідно і підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності фактубезповоротного ухиленнявід нотаріальногопосвідчення правочину,укладеного у2001році тавтрата можливостіз будь-якихпричин йогопосвідчити,не маютьправового значення,оскільки позивачем не заявлено вимог про визнання угоди дійсною.

Хоча суд першої інстанції, розглядаючи спір, не звернув належної уваги на норми права, які діяли на час укладання спірного договору купівлі-продажу, але вірно визначився з характером спірних правовідносин та остаточні висновку суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення позову є правильними, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: І.В.Лівінський

Н.О.Тищук

Повний текст постанови складено 18 лютого 2025 року.