Рішення

від 18.02.2025 по справі 140/14566/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/14566/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро фонд» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро фонд» доДержавної податкової служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податківпро визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро фонд» (далі ТОВ «Агро фонд») доДержавної податкової служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України від 22 жовтня 2024 року №753 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2025 рік» в частині закріплення Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» за Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (№з/п 1318, стовпчик 4 «Територіальний орган ДПС, що здійснює податкове супроводження великих платників податків» Додатку до наказу «Реєстр великих платників податків на 2025 рік»); зобов`язано Державну податкову службу України внести зміни до наказу Державної податкової служби України від 22 жовтня 2024 року «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2025 рік» шляхом заміни Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (№з/п 1318, стовпчик 4 «Територіальний орган ДПС, що здійснює податкове супроводження великих платників податків» Додатку до наказу «Реєстр великих платників податків на 2025 рік»); стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової служби Українина користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» сплачений судовий збір у розмірі 3028, 00 грн.

10 лютого 2025 року від представника позивача до суду надійшла заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення на користь ТОВ «Агро фонд» витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Державної податкової служби України.

За приписами частини п`ятої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із частиною третьою статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Отже, оскільки рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у цій справі було ухвалено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, тому розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу здійснено судом в порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

В поданому до суду запереченні на заяву про стягнення витрат на правову допомогу представник Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків заперечував щодо стягнення судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7000,00грн, які є завищеними, їх розмір не є співмірним із складністю справи, оскільки обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення та часткового задоволення заяви з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року, від 08 лютого 2022 року у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18 серпня 2022 року у справі №540/2307/21.

Також суд зазначає, що навіть у разі неподання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд відповідно до вимог частини дев`ятої статті 139 КАС України має перевірити, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2023 року у справі №826/7778/17.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правової допомоги від 10 травня 2024 року №10/05/24, ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1332477, який виданий на підставі вказаного договору; акт приймання-передачі наданих послуг від 07 лютого 2025 року №11, згідно з якими їх вартість склала 7000,00 грн.

Укладеним 10 травня 2024 року договором про надання правової допомоги №10/05/24 визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 1.1. вказаного договору).

Відповідно до пунктів 3.1.-3.3. договору за надання правової допомоги, яка є предметом цього договору клієнт сплачує адвокату гонорар, який у грошовому виразі визначається сторонами та відображається у відповідних доповненнях (актах) до цього Договору; клієнт сплачує адвокату гонорар грошовими коштами на поточний банківський рахунок адвоката, зазначений у розділі «Підписи та реквізити сторін» протягом 10 банківських днів з моменту підписання доповнень, якими буде визначено грошовий розмір гонорару; розмір та порядок сплати гонорару може бути змінений за домовленістю сторін, шляхом укладання додаткової угоди, яка після її підписання сторонами стає невід`ємною частиною договору.

Так 07 лютого 2025 року між адвокатом Мандзею В.І. та ТОВ «Агро фонд» підписано акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової (адвокатської) допомоги №10/05/24 від 10 травня 2024 року №11.

Відповідно до вказаного акту адвокат передав, а клієнт прийняв юридичні послуги по наданню правової (адвокатської) допомоги у спорі ТОВ «Агро фонд» з Державною податковою службою України про визнання протиправним та скасування рішення у судовій справі №140/14566/24, яка перебувала на розгляді у Волинському окружному адміністративному суді, а саме: ознайомлення з матеріалами справи у спірних правовідносинах, формування правової позиції та збір відповідних документів; підготовка позовної заяви, формування та направлення позовних матеріалів до суду; підготовка відповіді на відзив, клопотань, тощо та направлення їх до суду.

Вартість послуг за даним актом встановлюється у фіксованому розмірі та становить 7000,00 грн.

Визначаючись щодо розміру витрат, які належить відшкодувати позивачу, суд враховує висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 про те, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21).

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити розмір витрат з огляду на розумну їх необхідність для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін), час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг у цій справі (підготовка позовної заяви, відповіді на відзив), їх обсяг, заперечення іншої сторони щодо співмірності розміру витрат, заявлених до відшкодування, виходячи із принципів обґрунтованості та пропорційності розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про те, що на користь позивача необхідно стягнути 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

З урахуванням наведеного на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на загальну суму 3000,00 грн.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро фонд» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро фонд» (45725, Волинська область, Луцький район, село Звиняче, вулиця Привокзальна, будинок, 17 код ЄДРПОУ 39137820) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп.).

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк