Рішення

від 18.02.2025 по справі 140/14663/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/14663/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МАРШАЛ ЮА до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МАРШАЛ ЮА (далі ТОВ МАРШАЛ ЮА) звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 29.08.2024 №UA205140/2024/000263/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ МАРШАЛ ЮА внаслідок укладеного з іноземною компанією зовнішньоекономічного контракту придбало товар (вантажний фургон) та подало через декларанта митному органу митну декларацію та додані до неї документи, що підтверджують складові митної вартості, яка визначена за першим методом. Однак відповідач прийняв оскаржуване рішення, яким здійснив коригування митної вартості у зв`язку із тим, що подані документи містили розбіжності, а декларант не надав додаткових документів, витребуваних митницею для підтвердження рівня митної вартості.

На думку позивача, подані документи не містили розбіжностей, а сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Також зауважив, що у рішенні про коригування митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які беруться за основу для визначення скоригованої митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Проте у спірному рішенні, окрім номера та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

За наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечила та у їх задоволенні просила відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказала, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв`язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування ряду методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 Митного кодексу України визначено за резервним методом.

З наведених підстав представник відповідача вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є законним та обґрунтованим.

Ухвалою суду від 06.01.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника Волинської митниці про розгляд справи із викликом (повідомленням) сторін.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Між компанією Marshal Trans Sp.z o.o. (продавець) та ТОВ МАРШАЛ ЮА (покупець) 23.08.2024 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №40, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю автомобіль Opel, 2022 року виготовлення, шасі № НОМЕР_1 , в подальшому - Товар, у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується провести оплату за товар за прийняття його на умовах даного договору. Умови поставки DAP Луцьк. Загальна сума договору становить 7600,00 євро. Розрахунки між сторонами здійснюються в європейській національній валюті євро. Встановлений термін оплати: 23.08.2025 (пункти 1.1, 3.1, 4.1, 5.1, 5.2 цього договору).

На виконання даного договору компанією Marshal Trans Sp.z o.o. складено рахунок-фактуру (інвойс) від 23.08.2024 №28/08/2024 на продаж товару Вантажний бортовий тентований фургон, марка - OPEL модель - MOVANO 1 шт., бувший у використанні, календарний рік виготовлення 2022 р., модельний рік виготовлення 2022 р., тип двигуна -дизельний, об`єм 2299 см3, потужність 120 КW, кузов - W0VVS2606MB270188, маса в разі максимального завантаження 3500 кг, власна маса - 2555 кг, вантажопідйомність - 945 кг, категорія N1, кіл-ть місць включаючи водія - 2, тип кузова вантажний бортовий тентований фургон. Колісна формула 4x2. Колір білий. Призначення для перевезення вантажів по дорогах загального користування. Бувший у використанні, пошкоджені переднє праве крило, передній правий підкрилок, рама тенту, лобове скло, капот, решітка переднього бамперу, передня права фара, задній лівий ліхтар, задня ліва рама , задня права рама, праві двері, ручка правої двері, накладка арки переднього правого крила, передня права стойка, праві двері, скло правої двері, спрацьовані подушки безпеки: подушка безпеки водія, блок управління подушками безпеки. Виробник: 'OPEL', DE. Торговельна марка - 'OPEL', за ціною 7600,00 євро.

Для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України вищезазначеного транспортного засобу декларантом в інтересах ТОВ МАРШАЛ ЮА подано до Волинської митниці митну декларацію (далі МД) від 28.08.2024 №24UA205140054523U4.

Для підтвердження митної вартості транспортного засобу до вищенаведеної МД декларантом додано: рахунок-фактуру (інвойс) №28/08/2024 від 23.08.2024; декларацію про походження товару №566 від 27.08.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 25.03.2022; висновок про якісні характеристики транспортного засобу №566 від 27.08.2024; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною установою №2808024-001 від 28.08.2024; договір купівлі-продажу транспортного засобу №40 від 23.08.2024; договір про надання послуг митного брокера від 27.08.2024 року; декларацію країни відправлення №24PL301010E1040783 від 27.08.2024; фото транспортного засобу.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності.

Відповідно зовнішньоекономічного контракту №40 від 23.08.2024 продавцем товару є Marshal Trans Sp.z o.o. Sp. z o o., Польща, Покупцем ТОВ МАРШАЛ ЮА, Україна, що може свідчити про існуючий взаємозв`язок між продавцем та покупцем, який вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару.

В декларації країни відправлення №24PL301010E1040783 від 27.08.2024 числове значення вартості товару - 32097 злотих, що не відповідає заявленій вартості згідно інвойсу 7600 євро.

Відповідно до поданого інвойсу продавцем товару (власником) є Marshal Trans Sp. z o o. Однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 23.08.2024 в графі C.1.1 зазначений інший власник ALIOR LEASING SP.Z.O.O. Документів про перехід права власності, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано.

Відповідно п. 5.2 зовнішньоекономічного контракту №40 від 23.08.2024 встановлений термін оплати 23.08.2024, проте банківський платіжний документ відсутній.

Згідно статті 53 та статті 54 Митного кодексу України (далі МК України) декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) банківський платіжний документ, якщо рахунок сплачено.

Декларант не надав додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, про що повідомив листом б/н від 29.08.2024.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСУР, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст. 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на ідентичні/подібні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товар на рівні 14000 Євро/шт за МД №UA206050/2024/002950 від 18.03.2024, з врахуванням висновку експерта №2808024-0001 від 28.08.2024.

З урахуванням наведеного Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 29.08.2024 №UA205140/2024/000263/2.

Крім того, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/002266 з причин неподання декларантом документів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 МК України, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 29.08.2024 №UA205140/2024/000263/2.

Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно з МД №24UA205140054895U6 від 30.10.2024 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з позовом до суду про його оскарження.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема по МД від 28.08.2024 №24UA205140054523U4: рахунок-фактуру (інвойс) №28/08/2024 від 23.08.2024; декларацію про походження товару №566 від 27.08.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 25.03.2022; висновок про якісні характеристики транспортного засобу №566 від 27.08.2024; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною установою №2808024-001 від 28.08.2024; договір купівлі-продажу транспортного засобу №40 від 23.08.2024; договір про надання послуг митного брокера від 27.08.2024 року; декларацію країни відправлення №24PL301010E1040783 від 27.08.2024; фото транспортного засобу.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, ціна товару, що відповідає задекларованій митній вартості (350 391,16 грн або 7600,00 євро з урахуванням курсу валют), підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу №40 від 23.08.2024, рахунком-фактурою (інвойсом) №28/08/2024 від 23.08.2024, висновком про вартісні характеристики товару, підготовленим спеціалізованою експертною установою №2808024-001 від 28.08.2024. Жодних розбіжностей щодо ціни товару такі документи не містять.

При цьому, суд вважає безпідставними твердження відповідача в оскаржуваному рішенні від 29.08.2024 №UA205140/2024/000263/2 про наявність розбіжностей у поданих документах.

Так, в оскаржуваному рішенні митний орган зазначив, що відповідно зовнішньоекономічного контракту №40 від 23.08.2024 продавцем товару є Marshal Trans Sp.z o.o. Sp. z o o., Польща, Покупцем ТОВ МАРШАЛ ЮА, Україна, що може свідчити про існуючий взаємозв`язок між продавцем та покупцем, який вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару.

Суд вважає, що зазначене припущення митного органу не може бути підставою для витребування додаткових документів у декларанта для підтвердження митної вартості та не є підставою для коригування митної вартості. Митним органом в оскаржуваному рішенні не наведено доказів, що підтверджують вплив на ціну товару між наведеними контрагентами.

Стосовно тих розбіжностей, що в декларації країни відправлення №24PL301010E1040783 від 27.08.2024 числове значення вартості товару - 32097 злотих, що не відповідає заявленій вартості згідно інвойсу 7600 євро слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 4.1 договору купівлі-продажу транспортного засобу №40 від 23.08.2024 загальна сума договору становить 7600,00 євро, що відповідає ціні, яка вказана в рахунку-фактурі (інвойсі) №28/08/2024 від 23.08.2024. При цьому, пунктом 5.1 цього договору купівлі-продажу передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються в європейській національній валюті євро.

Відтак, з огляду на зазначене, можна дійти висновку, що сторони не погоджували оплату в польських злотих і, відповідно, будь-які розбіжності, пов`язані з ціною в польських злотих не мають впливу на визначення митної вартості імпортованого товару.

Суд вважає, що твердження відповідача про наявність розбіжностей у вартості товару, зазначеній в інвойсі та у декларації країни відправлення, не може бути підставою для коригування митної вартості з огляду на те, що відповідно до умов контракту ціна товару встановлюється в євро.

Також суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Крім того, суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. При цьому, будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів. Водночас, як слідує з митної декларації країни відправлення №24PL301010E1040783 від 27.08.2024, у ній зазначено статистичну вартість у польських злотих.

Разом з тим, будь-які розбіжності, пов`язані із декларацією країни відправлення не впливають на митну вартість товару, адже декларація країни виправлення в розумінні МК України не належить до основних документів, визначених частиною другою статті 53 МК України. Оскільки лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною 1 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Також є безпідставними твердження митного інспектора в оскаржуваному рішенні про те, що відповідно до п. 5.2 зовнішньоекономічного контракту №40 від 23.08.2024 встановлений термін оплати 23.08.2024, проте банківський платіжний документ відсутній.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 5.2 зовнішньоекономічного контракту №40 від 23.08.2024 встановлений термін оплати 23.08.2025, а не 23.08.2024, як зазначено в оскаржуваному рішенні, відтак термін оплати на дату митного декларування ще не настав, а тому декларант не подав митному органу банківський платіжний документ.

Щодо того, що відповідно до поданого інвойсу продавцем товару (власником) є Marshal Trans Sp. z o o. Однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 23.08.2024 в графі C.1.1 зазначений інший власник ALIOR LEASING SP.Z.O.O; документів про перехід права власності, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано, суд зазначає наступне.

Усталеною міжнародною практикою реалізація транспортного засобу може здійснюватися особами, які не вказані в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, за умови надання відповідних документів купівлі-продажу, отримання коштів за реалізований автомобіль, а також експортного оформлення таких засобів (на умовах комісії, доручення тощо). Тому продавець та власник не завжди буде однією особою. Воднораз чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

Більше того, визначення покупця (отримувача) товару чи власника товару не впливає на його митну вартість.

При цьому, вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України, може мати місце лише тоді, коли подані згідно з частиною другою цієї статті документи містять такі розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

З поданих декларантом документів (договору купівлі-продажу транспортного засобу №40 від 23.08.2024, рахунку-фактури (інвойсу) №28/08/2024 від 23.08.2024 та ін.) зрозуміло, що продавцем транспортного засобу є компанія Marshal Trans Sp.z o.o., яка також, зокрема, вказана у декларації країни відправлення №24PL301010E1040783 від 27.08.2024. Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять.

Відтак, будь-які розбіжності щодо ціни товару у поданих документах відсутні.

Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення, тому безпідставною є вимога митного органу надати договір з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами, матеріали справи не містять.

Також не можна погодитися із діями відповідача стосовно витребування у позивача додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Зокрема, відповідач зазначив про необхідність виписки з бухгалтерської документації. Однак відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані дані документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

На думку суду, сама по собі виписка з бухгалтерської документації, не є документами, по яких здійснюється оплата та доставка товару, оскільки підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є контракт та рахунки-фактури (інвойси). Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості. При цьому, ненадання такої документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару.

Воднораз, витребовуючи висновок про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, відповідач не навів обґрунтування, які складові митної вартості такий документ має підтвердити та яким чином він надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено.

При цьому, декларантом на підтвердження митної вартості надано митниці висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною установою №2808024-001 від 28.08.2024, яким оціночна вартість задекларованого транспортного засобу визначена на рівні 7600,00 євро або 350 391,16 грн (з урахуванням відновлювальних робіт, оскільки транспортний засіб був пошкоджений), що відповідає задекларованій митній вартості, однак такий документ безпідставно не був врахований митним органом.

Каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару також не визначають ціну товару для конкретно визначеного покупця.

Як уже зазначалося судом вище, відповідно до п. 5.2 зовнішньоекономічного контракту №40 від 23.08.2024 встановлений термін оплати 23.08.2025, а не 23.08.2024, як відображено в оскаржуваному рішенні. Відтак, термін оплати на дату митного декларування ще не настав, а тому декларант не подав митному органу банківський платіжний документ.

За обставин цієї справи відповідач не встановив таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем). Відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару відповідачем не спростовано, недійсність чи ознаки підробки документів ним також не виявлено, а вказані митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості.

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 21 серпня 2018 року у справі №804/1755/17.

Можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а спирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію. До того ж, відповідач не врахував, що задекларований транспортний засіб містив пошкодження, про що зазначено у митній декларації, та підтверджено відповідними фото.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митого оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митною органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 809/1469/16.

Суд наголошує на тому, що резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У вказаних рішеннях не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Такі ж висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року у справі №520/6058/24.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд констатує, що прийняте Волинською митницею оскаржуване рішення від 29.08.2024 №UA205140/2024/000263/2 про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності свого рішення.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 3028,00 грн, який сплачений згідно із платіжною інструкцією №3895 від 13.12.2024.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на послуги перекладу документів у сумі 3250,00 грн суд зазначає, що на підтвердження таких витрат представник позивача надала наступні документи: рахунок-фактуру №КІ-0000140 від 22.11.2024; акт здачі-прийняття послуг №КІ-000000140 від 22.11.2024; платіжну інструкцію №3716 від 25.11.2024 на суму 3250,00 грн.

Як слідує з акта здачі-прийняття послуг №КІ-000000140 від 22.11.2024, ФОП ОСОБА_1 надала ТОВ МАРШАЛ ЮА наступні послуги: 1. надання послуг письмового перекладу з української мови на польську та навпаки документів з нотаріальним засвідченням: свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) 2501 знак готового перекладу (885,00 грн); 2. надання послуг письмового перекладу з української мови на польську та навпаки документів з нотаріальним засвідченням: рахунок-фактура 1373 знаків готового перекладу (785,00 грн); 3. надання послуг письмового перекладу з української мови на польську та навпаки документів з нотаріальним засвідченням: митна декларація 2290 знаків готового перекладу (795,00 грн); 4. надання послуг письмового перекладу з української мови на польську та навпаки документів з нотаріальним засвідченням: рахунок-фактура (дані продавця) 1441 знаків готового перекладу (785,00 грн), всього на суму 3250,00 грн.

Факт надання послуг перекладача підтверджується перекладом документів, складених іноземною мовою, на українську мову, які містяться в матеріалах справи, однак виконавцем цих перекладів зазначено перекладача Шайдевич Ірину Анатоліївну. Будь-яких документів на підтвердження господарських взаємовідносин між цим перекладачем та позивачем суду не надано, що не дає можливості стверджувати про виконання послуг з перекладу документів саме ФОП ОСОБА_1 . При цьому, з наданого акта здачі-прийняття послуг №КІ-000000140 від 22.11.2024 неможливо встановити зв`язок таких послуг перекладу документів саме із цією справою, оскільки ні в акті, ні в рахунку-фактурі не конкретизовано які саме документи підлягали перекладу (відсутні ідентифікуючі ознаки), лише зазначено про свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт), рахунки-фактури, митну декларацію. До того ж, ні суд, ні митний орган не вимагав у позивача перекладу поданих до митного оформлення документів. У зв`язку із вищенаведеним суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із залученням перекладача в сумі 3250,00 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача лише судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 29.08.2024 №UA205140/2024/000263/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МАРШАЛ ЮА за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір у сумі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю МАРШАЛ ЮА (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 22, офіс 410; код ЄДРПОУ 43690884).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13; код ЄДРПОУ 43958385).

Повний текст судового рішення складено 18 лютого 2025 року.

Суддя Н. В. Стецик