ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2025 рокуСправа №160/763/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 16.10.2024 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 4.3235, кадастровий номер 1224588500:01:00360179 та площею 4.2085, кадастровий номер 1224588500:01:003:0187, яка розташована на території П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області;
- зобов`язати П`ятихатську міську раду Кам`янського району Дніпропетровської області у двотижневий строк після завершення (припинення або скасування) в Україні воєнного стану повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 16.10.2024 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 4.3235, кадастровий номер 1224588500:01:00360179 та площею 4.2085, кадастровий номер 1224588500:01:003:0187, яка розташована на території П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним, що 05.04.2024 р., з врахуванням зауважень, ОСОБА_1 подав проекти землеустрою до П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області для затвердження проектів землеустрою. 24.04.2024р. листом, за підписом голови П`ятихатської міської ради, позивачу було повернуто проекти землеустрою із зауваженнями щодо відсутності даних про суміжних землевласників та землекористувачів. 07.08.2024р. з врахуванням зауважень ОСОБА_1 подав вищезазначені проекти землеустрою до П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області для затвердження проектів землеустрою. 03.09.2024р. листом, за підписом голови П`ятихатської міської ради, позивачу було відмовлено в погоджені та затверджені проектів землеустрою, відповідно до п.п.5 п.27 розділу 10 ЗК України. 18.09.2024р. ОСОБА_1 подав вищезазначені проекти землеустрою до П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області для затвердження проектів землеустрою. 04.10.2024р. листом, за підписом голови П`ятихатської міської ради, позивачу було відмовлено в погоджені та затверджені проектів землеустрою. 16.10.2024р. ОСОБА_1 подав вищезазначені проекти землеустрою до П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області для затвердження проектів землеустрою. 26.11.2024р. листом за підписом голови П`ятихатської міської ради позивачу було відмовлено в погоджені та затверджені проектів землеустрою та повідомлено, що передача земельних ділянок буде здійснена на конкурентних засадах, через участь у торгах.
Позивач вважає протиправною бездіяльність П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 16.10.2024р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 4.3235, кадастровий номер 1224588500:01:00360179 та площею 4.2085, кадастровий номер 1224588500:01:003:0187, яка розташована на території П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області.
Так, з метою відновлення своїх порушених законних прав і інтересів, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 13.01.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
10.02.2025 р. представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в тексті якого зазначено, шо з моменту отримання дозволу на розробку проекту землеустрою та виготовленням проекту землеустрою пройшло 13 років. За цей час відбулися зміни в законодавстві, зміни в адміністративно-територіальному устрої, змінився власник землі, запроваджено воєнний стан в державі. Представник відповідача зазначає, що відповідно до правових висновків ВС КЦС від 10 січня 2023 року у справі № 607/19806/18, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься правомірною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проект та подала його на затвердження, завідомо знаючи про те, що відповідно до ст.125 Земельного кодексу України «Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав», тому проект землеустрою не дає права на користування земельною ділянкою. В Перехідних положеннях ЗК України зазначено, що у разі прийняття відповідними органами рішення про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів). Враховуючи розпорядження голови районної державної адміністрації від 15.06.2010 р. № 206-р-10, передача у користування земельних ділянок для ведення фермерського господарства повинно буде здійснити на конкурентних засадах через участь у торгах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц).
При цьому, представник відповідача зазначає, що позивач вимагає відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, тоді як первісне рішення районної державної адміністрації від 15.06.2010 р. № 206-р-10 гр. передбачає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди. П`ятихатська міська рада Кам`янського району Дніпропетровської області вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не відповідають тим правам, на які він має право розраховувати, відповідно до Розпорядження голови районної державної адміністрації від 15.06.2010р. № 206-р-10. На підставі означеного, представник П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області просить суд у задоволенні пред`явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.
17.02.2025 р. представником відповідача було направлено до суду копії рішень П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, а саме: рішення восьмого скликання, десята сесія «Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах» від 30 червня 2021 року № 497 10/VIII; рішення восьмого скликання, чотирнадцята сесія «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.06.2021 №497-10/ VIII «Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах» від 28 жовтня 2021 року №726 14/VIII; рішення восьмого скликання, тридцять четверта сесія «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.06.2021 №497-10/ VIII «Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах» від 31 серпня 2023 року №1452 34/VIII; рішення восьмого скликання, п`ятдесят друга сесія «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.06.2021 № 497-10/ VIII «Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах» від 24 жовтня 2024 року № 1936 52/VIII.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
15.06.2010р. розпорядженням голови П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №206-р-10 від 15.06.2010р., було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 12 г. ріллі, із земель резервного фонду для ведення фермерського господарства в межах колишнього КСП ім.Шевченка на території Виноградівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією вказаного розпорядження.
В 2013р. було виготовлено проект землеустрою щодо відведення вищезазначеної ділянки, площею 12 г. ріллі, із земель резервного фонду для ведення фермерського господарства в межах колишнього КСП ім. Шевченка на території Виноградівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області.
В 2013р. вказаний проект землеустрою було надано на погодження та затвердження до П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, але останній був повернутий ОСОБА_1 без пояснення причин.
17.04.2023р. були виготовлені нові два проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 4.3235, кадастровий номер 1224588500:01:00360179 та площею 4.2085, кадастровий номер 1224588500:01:003:0187 із вищезазначеної земельної ділянки, оскільки у період із 2013р. по 2023р. із вказаної земельної ділянки була вилучена земельна ділянка яка розділила їх на дві окремі ділянки, що підтверджується вищезазначеними проектами землеустрою.
15.06.2023р. дані щодо земельної ділянки площею 4.3235, кадастровий номер 1224588500:01:00360179, відповідно до заяви від 14.06.203р. та проекту землеустрою від 17.04.2023р., були внесені до Державного земельного кадастру, що підтверджується копією Витягу з Державного земельного кадастру №НВ-3200724662023, інформація про зареєстроване право власності у ДЗК відсутня, який знаходиться в матеріалах проекту землеустрою.
19.06.2023р. дані щодо земельної ділянки площею 4.2085, кадастровий номер 1224588500:01:003:0187 відповідно до заяви від 05.06.2023р. та проекту землеустрою від 17.04.2023р., були внесені до Державного земельного кадастру, що підтверджується копією Витягу з Державного земельного кадастру № НВ-3200741712023, інформація про зареєстроване право власності у ДЗК відсутня, який знаходиться в матеріалах проекту землеустрою.
01.08.2023р. ОСОБА_1 подав вищезазначені проекти землеустрою до П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області із заявою про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 4.3235, кадастровий номер 1224588500:01:00360179 та площею 4.2085, кадастровий номер 1224588500:01:003:0187 для ведення фермерського господарства, відповідно до Розпорядженням голови П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 206-р-10 від 15.06.2010р.
25.09.2023р. листом за підписом голови П`ятихатської міської ради було відмовлено в затверджені проектів землеустрою вказаних земельних ділянок, що підтверджується копією вказаного листа.
16.10.2024р. ОСОБА_1 знову подав вищезазначені проекти землеустрою до П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області для затвердження проектів землеустрою, що підтверджується копією звернення ОСОБА_1 .
26.11.2024р. листом за підписом голови П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області було відмовлено в погоджені та затверджені проектів землеустрою та повідомлено, що передача земельних ділянок буде здійснена на конкурентних засадах, через участь у торгах, що підтверджується вказаним листом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
З огляду на предмет спору та нормативно-правову регулювання спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне вказати про те, що дотримання встановленого порядку відведення у власність земель державної або комунальної власності становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. У зв`язку з цим, важливим є суворе дотримання порядку відведення землі у власні фізичним або юридичним особам, а також забезпечити конкурентний спосіб розпорядження таким суспільним активом як земля, зокрема шляхом її продажу на торгах. Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання землі, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.
За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Практика застосування положень ЗК України сформована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19 вересня 2018 року у справі №П/811/7/18, від 23 листопада 2018 року у справі №П/811/601/18, від 11 червня 2019 року у справі № 803/1212/18, від 20 червня 2019 року у справі №349/986/18, від 08 вересня 2020 року у справі № 125/1961/17 та від 1 червня 2022 року у справі № 580/2092/19.
Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до частин першої, п`ятої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу.
Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Позиція Верховного Суду стосовно застосування цих положень Кодексу сформована, зокрема, у постановах від 14 серпня 2018 року у справі №820/2633/17, від 14 серпня 2018 року у справі №823/409/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/2556/17, від 14 серпня 2018 року у справі №461/2778/17, від 31 серпня 2018 року у справі №815/6951/14, від 18 жовтня 2018 року у справі №809/963/16, від 22 квітня 2019 року у справі №809/697/18, від 19 червня 2019 року у справі №2340/3649/18 та від 23 вересня 2019 року у справі №461/2360/17.
Згідно з частиною першою статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність встановлені статтями 118, 122 ЗК України.
Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Крім того, виходячи з аналізу статті 118 ЗК України, вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 28 січня 2020 року у справі №2240/2962/18, від 28 лютого 2020 року у справі №806/3304/18, від 8 вересня 2020 року у справі № 812/1450/17, від 26 жовтня 2021 року у справі №160/5982/19 та від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19.
Як встановлено судом, позивач звертається з вимогою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, тоді як первісне рішення районної державної адміністрації від 15.06.2010 р. № 206-р-10 гр. передбачає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди.
03 квітня 2016 року набув чинностіЗакон України від 18 лютого 2016 року № 1012-VІІІ «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів», відповідно до якого з 03 квітня 2016 року право оренди земельної ділянки, зокрема, для особистого селянського господарства, набувається на конкурентних засадах (земельних торгах), тому правові підстави для передачі земельних ділянок без проведення земельних торгів відсутні.
Устатті 127 ЗК Українипередбачено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановленихглавою 21 цього Кодексу.
Статтями 134 -138 ЗК Україниглави 21 ЗК України визначено процедуру продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах, яка складається з таких етапів: 1) визначення (добір) організатором земельних ділянок державної чи комунальної власності які або права на які виставляються на земельні торги; 2) підготовка організатором лотів до проведення земельних торгів; 3) підготовка виконавцем проведення земельних торгів; 4) проведення земельних торгів; 5) встановлення результатів торгів; 6) оприлюднення результатів земельних торгів.
Відповідно дочастини першоїстатті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною третьоюстатті 134 ЗК України встановлено, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями34,36 та121цьогоКодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.
Згідно із частинами першою, другоюстатті 135 ЗК України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.
Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьоюстатті 134 цього Кодексу.
Суд звертає увагу, що обмежень та заборон на проведення земельних торгів, установлених частинами другою, третьоюстатті 134 ЗК України, судами попередніх інстанцій у цій справі не встановлено.
Положеннями частини третьоїстатті 135 ЗК Українипередбачено, що організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.
Відповідно до частини четвертоїстатті 135 ЗК України проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюєтьсяза рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: а) перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; б) стартова ціна лота; в) строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; г) особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги.
Згідно із частиною першоюстатті 136 ЗК Україниорганізатор земельних торгіввизначає перелік земельних ділянокдержавної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.
У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.
Відповідно дочастини другоїстатті 136 ЗК Українидобір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.
Згідно ізчастиною четвертоюстатті 136 ЗК Українипідготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.
Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає: а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості); б) державну реєстрацію земельної ділянки; в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку; г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно доЗакону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї; ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно доЗакону України "Про оцінку земель", крім випадків продажу на земельних торгах права оренди на неї; д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки; е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеногоПодатковим кодексом України; є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за ринкову вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок; ж) визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів.
У вказаних вище постановах ВС, колегія суддів також зазначає, що частиною другоюстатті 5 Конституції Українипроголошено, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно достатті 7 Основного Закону Українив Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Згідно із частиною першоюстатті 140 Конституції Українимісцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межахКонституціїі законів України.
Відповідно достатті 142 Конституції Україниматеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
Згідно з частиною першоюстатті 143 Конституції Українитериторіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Виходячи з цих конституційних положень у системному зв`язку з положеннямистатті 6 Конституції Українипро те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України у своєму Рішенні №6-рп/2002 від 26 березня 2002 року визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення, тобто такі, які пов`язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад.
З огляду на вищевказане, в постановах ВС, колегія суддів зазначає, що важливим є забезпечення органами місцевого самоврядування конкурентних способів розпорядження таким суспільним активом як земля. Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання землі як національного багатства, а також реалізацію принципу рівності перед законом усіх суб`єктів, які бажають отримати в користування або у власність землі комунальної власності, та запобігання всім формам дискримінації.
Аналогічний висновок в контексті застосування положеньстатей 134-138 ЗКвикладений Верховним Судом у постановах від 27 січня 2023 року у справі №120/19319/21-а, від 30 січня 2023 року у справі № 120/1157/22-а та від 06 грудня 2023 року у справі № 120/19320/21-а.
Крім того, устатті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР(далі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесеніКонституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Позиція Верховного Суду стосовно застосування положень цьогоЗаконуу схожих правовідносинах сформована, зокрема, у постановах, від 11 квітня 2018 року у справі №826/24716/15, від 08 травня 2018 року у справі №2а-836/11, від 15 травня 2018 року у справі №373/542/13-а, від 22 травня 2018 року у справі №308/5046/16-а, від 19 червня 2018 року у справі №335/12370/17(2-а/335/563/2017), від 21 червня 2018 року у справі №372/3411/15-а, від 10 липня 2018 року у справі №635/5075/17, від 14 серпня 2018 року у справі №826/15748/16 та від 14 серпня 2018 року у справі №520/13915/15-а.
Відповідно до пункту 34 частини першоїстатті 26 цього Закону вирішення відповідно дозаконупитань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Водночас згідно частини першоїстаті 46 Закону №280/97-ВРсільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а такожзасідань постійних комісій ради.
Правовий статус та повноваження постійних комісій ради визначеностаттею 47 Закону №280/97-ВР .
Відповідно до положень цієї статтіпостійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів,для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Крім того, до повноважень постійної комісії ради віднесено, зокрема підготовку та розробку за дорученням ради або за власною ініціативоюпроектів рішень ради.
За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії, в яких зазначаються результати поіменного голосування, підписуються головою і секретарем комісії. Проекти порядку денного засідань постійної комісії ради, висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно доЗакону України "Про доступ до публічної інформації".
Верховний Суд, аналізуючи положення статей46,47 Закону№280/97-ВР, у постанові від 07 липня 2022 року у справі №200/4397/19-а також вказав, що метою створення постійних комісій ради є вивчення, попередній розгляд і підготовка питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету, а за результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації, які підлягають обов`язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, яким вони адресовані.
Згідно із частиною першою статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Судом встановлено, що у спірних правовідносинах розпорядженням голови районної державної адміністрації від 15.06.2010 р. №206-р-10 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди. При цьому, вимоги позивача у даному спорі заявлені вже щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 4.3235, кадастровий номер 1224588500:01:00360179 та площею 4.2085, кадастровий номер 1224588500:01:003:0187, яка розташована на території П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської оласті.
Суд зазначає, що підставою для відмови у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 4.3235, кадастровий номер 1224588500:01:00360179 та площею 4.2085, кадастровий номер 1224588500:01:003:0187, яка розташована на території П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області слугувало те, що земельна ділянка, яку позивач мав намір отримати у власність, включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, призначених для продажу права їх оренди на земельних торгах.
Включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних торгах, не передбачено серед підстав для відмови, визначених у частині сьомій статті 118 ЗК України, проте така підстава для відмови передбачена у статті 136 ЗК України.
Так, згідно із частиною п`ятою статті 136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Отже, ЗК України чітко визначено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів, тому вирішальним фактором є включення земельних ділянок до переліку земель, які виставлені на земельні торги.
Враховуючи зазначене правове регулювання спірних правовідносин, суд зазначає, що на момент розгляду заяви позивача та прийняття відповідачем рішення з цього питання, земельна ділянка, якої стосувалася заява, була включена рішеннями, а саме, рішенням П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, восьмого скликання, десята сесія «Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах» від 30 червня 2021 року № 497 10/VIII; рішенням П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, восьмого скликання, чотирнадцята сесія «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.06.2021 №497-10/ VIII «Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах» від 28 жовтня 2021 року №726 14/VIII; рішенням П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, восьмого скликання, тридцять четверта сесія «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.06.2021 №497-10/ VIII «Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах» від 31 серпня 2023 року №1452 34/VIII; рішенням П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, восьмого скликання, п`ятдесят друга сесія «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.06.2021 № 497-10/ VIII «Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах» від 24 жовтня 2024 року № 1936 52/VIII, тобто до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах.
Водночас, суд зазначає, що позивач не заперечує того факту, що в 2013 р. було виготовлено проект землеустрою щодо відведення вищезазначеної ділянки, площею 12 г. ріллі, із земель резервного фонду для ведення фермерського господарства в межах колишнього КСП ім. Шевченка на території Виноградівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області. Тобто, з моменту отримання дозволу на розробку проекту землеустрою та виготовленням проекту землеустрою пройшло 13 років.
Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відтак, проект землеустрою не дає права на користування земельною ділянкою. Тому, доводи позивача стосовно того, що факт погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства підтверджується і діями органу місцевого самоврядування щодо зобов`язання сплачувати земельний податок на землю за вказані земельні ділянки, що і виконувалося в період з 2011р. по 2024р. та підтверджується квитанціями про оплату ОСОБА_1 податку від 26.05.2011р., 12.07.2013р., 18.07.2014р., 29.07.2021р., 28.09.2023р.,05.09.2024р., копії квитанцій за інші роки, як зазначає заявник, у нього не збереглися, не підтверджує факту саме державної реєстрації прав на означені земельні ділянки та затвердження на підставі цього проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 4.3235, кадастровий номер 1224588500:01:00360179 та площею 4.2085, кадастровий номер 1224588500:01:003:0187, яка розташована на території П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області.
При цьому суд зазначає, що у постанові від 29.09.2020 р. у цивільній справі № 688/2908/16-ц, посилання на яку було в ухвалі про передачу справи на розгляд палати, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.
Означеної позиції дотримується ВС, викладеній в постанові від 09.08.2024 р. у справі №400/2582/21.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Статтею 139 КАС України визначено порядок розподілу судових витрат, оскільки у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 241-243, 245-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 18.02.2025 |
Оприлюднено | 20.02.2025 |
Номер документу | 125238098 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Лозицька Ірина Олександрівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Лозицька Ірина Олександрівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Лозицька Ірина Олександрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні