Ухвала

від 17.02.2025 по справі 380/2721/25

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17 лютого 2025 рокусправа № 380/2721/25місто Львів

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулик А.Г., перевіривши матеріали позовної заяви Приватного акціонерного товариства "Бориславський озокерит" до Бориславської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Бориславський озокерит" код ЄДРПОУ 00136768, місцезнаходження: 82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Потік, 5 до Бориславської міської ради код ЄДРПОУ 26181298, місцезнаходження: 82300, Львівська область, м.Борислав, вул. Шевченка, 42, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Бориславської міської ради № 1101 від 29.09.2022 «Про припинення приватному акціонерному товариству «Бориславський озокерит», яким припинено право постійного користування згідно з державним актом на право постійного користування землею від 02.06.1994 №ЛВ003 для розміщення та експлуатації основних будівель і споруд для потреб виробництва та зобов`язати Бориславську міську раду відновити дію державного акту на право постійного користування землею від 02.06.1994 №ЛВ003 та або №ЛВ005 на земельну ділянку площею 29,45 гектарів;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Бориславської міської ради № 1102 від 29.09.2022 «Про дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Потік, 5 у м. Бориславі Львівської області»;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Бориславської міської ради № 1184 від 20.12.2022 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду на вул. Потік,5 у м. Бориславі Львівської області»;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Бориславської міської ради №1207 від 26.01.2023 «Про дозвіл Бориславській міській територіальній громаді в особі Бориславської міської ради Львівської області на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки на вул. Потік,5 у м. Бориславі Львівської області».

- визнати протиправним та скасувати Рішення Бориславської міської ради № 1284 від 14.03.2023 «Про погодження звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки на вул.Потік,5 у м. Бориславі Львівської області, затвердження її вартості та продаж земельної ділянки Володимиру Кузбиту»;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Бориславської міської ради № 2098 від 26.09.2024 «Про дозвіл Бориславській міській територіальній громаді в особі Бориславської міської ради Львівської області на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки на вул. Потік, 5 в м. Бориславі Львівської області»;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Бориславської міської ради № 2194 від 28.11.2024 «Про затвердження Бориславській міській територіальній громаді в особі Бориславської міської ради Львівської області технічної документації з транспорту. Електронних землеустрою щодо інвентаризації земель промисловості комунікацій, енергетики оборона та іншного призначення по вул. Потік, 5, в м. Бориславі Львівської області та надання дозволу Бориславській міській територіальній громаді в особі Бориславської міської ради Львівської області, виготовити технічну документацію з землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. Потік, 5, в м. Бориславі Львівської області».

Відповідно до вимог статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви у тому числі з`ясовує, чи:

- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 вказаного Кодексу;

- позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених вказаним Кодексом.

Суддя встановив, що позовна заява Приватного акціонерного товариства "Бориславський озокерит" не відповідає вимогам, встановленим статтею 160 КАС України.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Відповідно до пункту першого частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Згадана норма вводиться в дію з 20.02.2024. У зв`язку з цим позивач, який є юридичною особою (публічної форми власності) повинен до подання позову зареєструвати електронний кабінет.

Згідно з пунктом другим частини шостої статті 18 КАС України процесуальні наслідки, передбачені згаданим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Отже, позивач повинен подати до суду оновлену редакцію позовної заяви із зазначенням відомостей про реєстрацію у нього електронного кабінету.

Суддя також зазначає, що частина третя статті 161 КАС України визначає, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028 гривні.

Суддя встановив, що позивач заявив сім позовних вимог немайнового характеру.

Отже судовий збір за подання позовної заяви становить 21196,00грн (3028,00грн*7).

Позивач до позовної заяви долучив платіжний документ про сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн.

З урахуванням викладеного, позивачу необхідно подати до суду платіжний документ про доплату судового збору у розмірі 18168,00 грн або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Інформацію про платіжні реквізити для перерахування судового збору за подання адміністративного позову до Львівського окружного адміністративного суду можна довідатися, зокрема, на офіційному сайті суду (https://adm.lv.court.gov.ua) в розділі Судовий збір.

Щодо строку звернення до суду, суддя зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. За змістом частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й на природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Частина четверта статті 122 КАС України передбачає, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

Частина друга статті 55 Конституції України визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який в адміністративному судочинстві визначений як строк звернення до суду.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Інакше кажучи, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, Європейський суд з прав людини сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Суд, надаючи правову оцінку питанню визначенню моменту, з якого починається перебіг строку звернення до суду, враховує презумпцію знання законодавства (ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається), за змістом якої кожен вважається таким, що знає закони.

Правовою основою згаданої презумпції є обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Вказаний обов`язок закріплений частиною 1 статті 68 Конституції України. Суд наголошує на тому, що обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Як наслідок, у відповідності до наведеної презумпції закони повинен знати кожний. З цього положення випливає загальновідома формула, а саме - незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка детермінована частиною другою статті 68 Конституції України.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Отже, виходячи з положень статей 122 і 123 КАС України, суд повинен перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду, чітко встановивши час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, свобод чи інтересів, а в разі пропуску строку - дати оцінку поважності причин його пропуску та в залежності від з`ясованого відкрити провадження у справі або повернути позовну заяву (на стадії до відкриття провадження) чи залишити її без розгляду (на стадії після відкриття провадження).

Суддя у цьому контексті зазначає, що відповідно частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У позовній заяві позивач зазначає, що дізнався про порушення його права оскарженими рішеннями Бориславської міської ради, лише 08.07.2024.

Отже, строк звернення до суду почав перебіг, починаючи з 09.07.2024.

У свою чергу позивач звернувся до суду з позовом лише 06.02.2025, тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду у частині позовних вимог щодо:

- визнання протиправним та скасування Рішення Бориславської міської ради№ 1101 від 29.09.2022 «Про припинення приватному акціонерному товариству «Бориславський озокерит», яким припинено право постійного користування згідно з державним актом на право постійного користування землею від 02.06.1994 №ЛВ003 для розміщення та експлуатації основних будівель і споруд для потреб виробництва та зобов`язати Бориславську міську раду відновити дію державного акту на право постійного користування землею від 02.06.1994 №ЛВ003 та або №ЛВ005 на земельну ділянку площею 29,45 гектарів

- визнання протиправним та скасування Рішення Бориславської міської ради № 1102 від 29.09.2022 «Про дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Потік, 5 у м. Бориславі Львівської області»;

- визнання протиправним та скасування Рішення Бориславської міської ради № 1184 від 20.12.2022 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду на вул. Потік,5 у м. Бориславі Львівської області»;

- визнання протиправним та скасування Рішення Бориславської міської ради № 1207 від 26.01.2023 «Про дозвіл Бориславській міській територіальній громаді в особі Бориславської міської ради Львівської області на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки на вул. Потік,5 у м. Бориславі Львівської області»;

- визнання протиправним та скасування Рішення Бориславської міської ради № 1284 від 14.03.2023 «Про погодження звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки на АДРЕСА_1 , затвердження її вартості та продаж земельної ділянки Володимиру Кузбиту».

Позивач разом з позовною заявою подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, вмотивовану тим, що про наявність оскаржених рішень дізнався лише 08.07.2024 під час візуальної перевірки стану майната землі позивача. Тому 09.07.2024 позвиач листом №01-22 звернувся до Прокуратури України, в особі Дрогобицької окружної прокуратури, Львівської обласної прокуратури, Офіс Генерального прокурора із скаргами, в яких просив скасувати наступні рішення сесії Бориславської міської ради №1102 від 29.09.2022, №1102 від 29.09.2022, №1207 від 26.01.2023, №1284 від 14.03.2023 і станом на 25.01.2025 отримав лист від 20.01.2025 без номеру, в якому відмовлено у розгляді скарг, мотивуючи тим, що це не функція прокуратури.

Яу вбачається із змісту скарг, скерованих до органів прокуратури, позивач просив скасувати відповідні рішення Бориславської міської ради та відновити дію державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Загальновідомою є обставина, що органи прокуратури не наділені повноваженнями скасовувати акти органів місцевого самоврядування.

Суддя акцентує увагу позивача на тому, що юридична необізнаність щодо належних способів захисту порушеного права та як наслідок обрання очевидно неналежного способу захисту, не може вважатись поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Інших причин поважності строку звернення до адміністративного суду з позовом позивач не зазначає.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду враховуються:

1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4)перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи Бочан проти України, Смірнова проти України, Федіна проти України, Матіка проти Румунії та інші).

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Суд зауважує, що, застосовуючи процедурні правила, варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи Волчлі проти Франції, ТОВ Фріда проти України).

Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:

1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;

2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;

3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;

4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;

5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Суддя, враховуючи пасивний характер поведінки позивача, його юридичну обізнаність, відсутність будь-яких об`єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом, тривалість пропущеного строку та недоведеність добросовісності дій позивача, спрямованих на звернення до суду у встановлені законом строки, дійшов висновку, що останній не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.

З таких підстав, суд вважає, що у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду необхідно відмовити повністю, причини пропуску строку звернення до суду визнати неповажними.

Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

У зв`язку з цим, позивачу необхідно надати клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом з обґрунтуванням причин пропуску строку звернення та доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку.

Згідно з вимогами частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 вказаного Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суддя

у х в а л и в :

залишити без руху позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Бориславський озокерит" до Бориславської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень.

Визначити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду:

1) нової редакції позовної заяви із зазначенням відомостей про реєстрацію електронного кабінету;

2) платіжного документа про доплату судового збору у розмірі 18168,00 грн або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;

3) заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку.

Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу суду може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

СуддяГулик Андрій Григорович