Ухвала

від 13.02.2025 по справі 320/33698/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/33698/24

УХВАЛА

13 лютого 2025 рокум.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., отримавши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовною заявою Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), третя особа: Державне підприємство "Сервісний центр морського та річкового транспорту" до ОСОБА_1 про анулювання кваліфікаційних документів,

встановив:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 р. позовну заяву Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), третя особа: Державне підприємство "Сервісний центр морського та річкового транспорту" до ОСОБА_1 про анулювання кваліфікаційних документів задоволено: анульовано кваліфікаційні документи ОСОБА_1 , а саме: професійний диплом старшого механіка № 06923/2024 від 08.05.2024 р., підтвердження до професійного диплома № 06923/2024 від 08.05.2024 р., з терміном дії до 06.05.2029 р., видані Державною службою морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України.

06.02.2025 р. до Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат зі сплати судового збору у розмірі 6056 грн.

При вирішенні даної заяви суд виходить з наступного.

Підстави та умови, за яких суд може ухвалити додаткове судове рішення, визначені у ст.252 КАС України, згідно з ч.1 якої, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (ч.2 ст.252 КАС України).

За визначенням, наведеним у п.7 ч.1 ст.4 КАС України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або ж наданні адміністративних послуг.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Таким чином, законодавець розрізняє судовий збір і витрати, пов`язані з розглядом справи, як такі, що є різними видами судових витрат.

У свою чергу порядок розподілу судових витрат визначений ст.139 КАС України.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено загальні правила, згідно з якими, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті у відповідності до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, положеннями ч.2 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зміст наведених положень КАС України щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що вони стосуються загального правила компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Водночас, процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб`єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зрештою, у контексті відшкодування судового збору у ст.ст.139-142 КАС України законодавець визначив коло суб`єктів розподілу чи повернення судового збору, позаяк у вказаних нормах веде мову про сторін (позивача й відповідача) і третю особу.

Отже, аналіз змісту вимог ч.ч.1-3 ст.139 КАС України дозволяє зробити висновок про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні адміністративного позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи.

На користь саме такого тлумачення свідчить зміст ч.3 ст.139 КАС України, відповідно до якої суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору.

Суд вважає, що вважає, що такий підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат на сплату судового збору нерозривно пов`язаним із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі № 817/66/16 та в постанові Верховного Суду від 29.08.2022 р. у справі № 826/16473/15.

Враховуючи те, що інших судових витрат (пов`язаних з залученням свідків і проведенням судових експертиз), крім судового збору, Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), не зазнала, а сплачена сума судового збору їй як суб`єкту владних повноважень компенсації не підлягає, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору за подання позовної заяви.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволені клопотання представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення слід відмовити.

Керуючись ст.ст.248, 252 КАС України, суд -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовною заявою Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), третя особа: Державне підприємство "Сервісний центр морського та річкового транспорту" до ОСОБА_1 про анулювання кваліфікаційних документів.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Суддя О.І. Бездрабко