Рішення

від 05.02.2025 по справі 520/9/25

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2025 року Справа № 520/9/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Садової М.І.,

за участю секретаря судових засідань Акулової А. М.,

представника позивача Кокорева Е. О.,

представник відповідача Кудінова О. П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в місті Харкові в приміщенні суду в залі суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Промполімер-Пак" до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-

у с т а н о в и в :

позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.09.2024 № UA807000/2024/000566/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000683.

В обґрунтування позову покликається на те, що відповідно до контракту №22112024 від 16.04.2024 підприємство придбало у турецької фірми машину для виготовлення пакетів BMS68Р2S. Машину ввезли на територію України та надали документи для митного оформлення. Відповідач не погодився з митною вартістю, заявленою позивачем, і прийняв рішення про її коригування. Позивач подав додаткові документи та пояснення, просив визнати заявлену митну вартість і скасувати рішення про коригування. Відповідач відмовив у задоволенні, не навів мотивів прийняття рішення, чим порушив вимоги законодавства. Просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 139 КАС України просить вирішити питання розподілу судових витрат.

Відповідачем подано відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що відповідно до ст. 256 Митного кодексу України (МКУ) відмова у митному оформленні - це письмове рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів через невиконання умов, визначених Кодексом. Харківська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів і оформила картку відмови №UA807200/2024/000683. Товари були випущені у вільний обіг за новою митною декларацією №24UA807200014629U8 від 02.10.2024, яка має юридичну силу. Картка відмови вичерпала свою дію фактом її виконання шляхом декларування товарів за новою декларацією. Скасування картки відмови не відновить митну декларацію, оскільки товари вже оформлені та випущені за іншою декларацією. Цю позицію підтверджують висновки Верховного Суду, зокрема, у постанові від 21.02.2018 у справі №826/15718/16. Задоволення вимоги про скасування картки відмови не вплине на права та інтереси позивача. Відповідно до постанови Верховного Суду від 27.08.2024 у справі №120/15468/23, рішення про коригування митної вартості та картка відмови є взаємопов`язаними правовідносинами і розглядаються як одне ціле. Отже, картка відмови не може бути окремим предметом оскарження, оскільки вона вичерпала свою дію, а її скасування не вплине на права позивача. Просить у позові відмовити.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив. Позивач погоджується з відповідачем, що вимоги про скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови взаємопов`язані. Тому позов подано одночасно про скасування і рішення про відмову, і картки відмови, а не окремо. Відповідач порівнює некоректно, оскільки базис поставки товару іншого декларанта - FCA, а у випадку позивача - EXW. Всі документи підтверджують дійсну вартість товару. У відповідача немає підстав для сумнівів щодо ціни товару. Подані документи містять всі відомості для визначення митної вартості. Рішення про придбання товару було прийнято на підставі комерційної пропозиції. Перелік документів, що підтверджують митну вартість, не містить калькуляції, каталогу або прейскуранту. Сумніви митного органу в правильності визначення митної вартості необґрунтовані. Подані документи містять всі необхідні відомості і не містять розбіжностей.

Ухвалою суду від 06.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Позивач, приватне підприємство Промполімер-Пак" є суб`єктом господарювання, який зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб код ЄДРПОУ 33291617, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.01.2005, номер запису: 14801020000006009 та є платником ПДВ у відповідності до норм податкового законодавства.

Суд установив, між приватним підприємством "Промполімер-Пак" в особі пана ОСОБА_1 (покупець) та фірмою FILIZ ESKIN MAKINA SAN.VE DIS TIC.LTD. STL, Туреччина, Стамбул, в особі пана Тайфун Суресою (продавець) було укладено контракт №22112024 від 16.04.2024 позивачем було придбано у турецької фірми машину для виготовлення пакетів BMS68Р2S. Зазначена машина була ввезена на територію України і, відповідно, до митного органу було подано пакет документів для митного оформлення зазначеного обладнання.

В ході розгляду документів, відповідач не погодився з визначенням митної вартості, заявленої позивачем (за основними методом) та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000566/2 від 27.09.2024 із зазначенням причин коригування митної вартості.

У відповідності до ч. 9 ст. 55 Митного Кодексу України (МКУ) позивач подав додаткові документи та пояснення по кожному зауваженню, викладеному в рішенні про коригування митної вартості, і просив визнати заявлену митну вартість з МД 24UA807200014629U8 від 02.10.2024 та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA807000/2024/000566/2 від 27.09.2024, встановити митну вартість в сумі 1 014 422,60 грн (22192,28 доларів США).

23.12.2024 позивач отримав від відповідача інформацію щодо розгляду документів в порядку ст. 55 МКУ у вигляді листа, яким позивачу відмовлено в скасуванні рішення про коригування митної вартості.

Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.

Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.

У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару контролюючий орган вказав:

- відсутні транспортно-експедиційні заявки на перевезення, договори про надання транспортних послуг;

- відсутні калькуляція, каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару;

- декларантом не надано доповнення (специфікацію) відповідно до пункту 1.2 зовнішньоекономічного договору №22112024 від 16.04.2024, (кількість та комплектація поставки обладнення);

- згідно пункту 3.3 зовнішньоекономічного договору №22112024 від 16.04.2024 (транспортні витрати та інші витрати пов`язанні з виконанням даного контракту, які повинні сплачуватися в країні відправника, сплачує відправник, а витрати в країні покупця сплачує покупець), що не відповідає умовам поставки EXW TR Istanbul (Інкотермс 2020);

- в зовнішньоекономічному договорі №22112024 від 16.04.2024 відсутні печатки та підписи підприємства ПП «Промполімер-Пак»;

- декларантом надана митна декларація країни відправлення без переклада (згідно ст. 254 МКУ), в наданої митної декларації зазначено комерційний інвойс від 10.09.2024 №242431601108 якій не надано до митного оформлення;

- в додатково наданої комерційної пропозиції від 25.03.2024 визначено що монтаж обладнання за рахунок продавця, але данні витрати не вказані в зовнішньоекономічному договорі та комерційному інвойсі, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

- в додаткова наданої комерційної пропозиції від 25.03.2024 визначено що страхування товару сплачує покупець, але данні витрати не зазначено в комерційних документах, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

- в рахунку-фактурі на оплату транспортних послуг №T-2409007 від 25.09.2024 при умовах поставки EXW TR Istanbul відсутні посилання на понесені витрати з завантаженням на транспортний засіб для доставки в Україну. Таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтверджено документально, що суперечить положенням п.2 ч.2 ст.52, ч.2,9,10 та 21 ст. 58 МКУ, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

- в рахунку на оплату транспортних послуг №Т-2409007 від 25.09.2024 та в довідці про транспортні витрати №2409007 від 25.09.2024 визначена винагорода експедитора на митної території України декларантом не доведено правильність розподілу транспортних витрат: в наданому рахунку на оплату транспортних послуг відсутня інформація щодо вартості експедиторських витрат (винагорода) за межами митної території України, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості, що суперечить інформації зазначеної в листі ДФСУ від 15.03.2016 №5591/6/99-99-19-03-02-15:

Відповідно листа ДФСУ від 15.03.2016 №5591/6/99-99-19-03-02-15, враховуючи, що експедитор надає послуги на всій протяжності маршруту, витрати на транспортно-експедиційних послуг можуть бути розподілені до кордону та після безпосередньо експедиторським документом, підтверджуватись і піддаватись обчисленню. Оскільки експедитором не розподілені витрати на транспортно-експедиційних послуги, понесені до та після перетину митного кордону України, зазначені витрати повинні включатись у повному обсязі до митної вартості товару;

- відсутній договір з перевізником, що зазначений у CMR №00545 від 11.09.2024;

- в графі 23 СМР №00545 від 11.09.2024 відсутня підпис перевізника;

- декларантом не заповнена графа 4, 21 ДМВ в порушення наказу МІНФІНУ від 24.05.2012 №599.

Щодо доводів відповідача про відсутні транспортно-експедиційні заявки на перевезення, суд прийшов наступного.

Суд установив, до заяви про подання додаткових документів та пояснень щодо рішення про коригування митної вартості, що була подана у відповідності до ч. 8 ст. 55 МКУ, додано заявку на організацію перевезення, рахунок на оплату експедитору №Т-2409007 від 25.09.2024, довідка про транспортні витрати №2409007 від 25.09.2024. Транспортно-експедиційні заявки відповідачу було подано листом, отриманим відповідачем 11.12.2024 (факт отримання цього листа відповідач не заперечує, що підтверджується копією відповіді на цей лист, доданою до позову).

Щодо доводів відповідача про відсутність надання договору про надання транспортних послуг до митної декларації, суд прийшов наступного.

Суд установив, дійсно до митної декларації не додавався договір № 240903 про транспортно-експедиційне обслуговування від 06.09.2024, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_2 . Натомість до митної декларації надано рахунок на оплату Т-2409007, довідку про транспортні витрати № 2409007, згідно з договору від 06.09.2024.

Разом із тим, вказаний договір був наданий позивачем до митного органу до заяви про надання додаткових документів та пояснень від, які наданій у відповідності до ч. 8 ст. 55 МК України.

З огляду на викладене суд критично оцінює доводи відповідача з цього питання та не бере їх до уваги.

Щодо доводів відповідача про відсутні калькуляції, каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару.

Суд установив, ціна товару визначена в контракті, якій складено виходячи із комерційної пропозиції, яка додана до заяви та зафіксована в контракті. Додатково до заяви додано звіт з оцінки щодо визначення ринкової вартості придбаного обладнання. Щодо відсутності у відповідача калькуляцій, каталогів, прейскурантів (прайслисти), від виробника товару слід зазначити, що рішення про придбання товару було прийнято на підставі комерційної пропозиції, позивач не отримував від продавця (виробника) інших документів перед укладанням договору.

Суд бере до уваги доводи позивача про те, що перелік документів, які підтверджують митну вартість, визначений ч. 2 ст. 53 МКУ, не містить документу як калькуляція, каталог, прейскурант, а відтак такі не є обов`язковими.

Щодо доводів відповідача про не надання декларантом доповнення (специфікації) відповідно до пункту 1.2. зовнішньоекономічного договору №22112024 від 16.04.2024.

Суд установив, для митного оформлення було подано контракт з додатком (в митній декларації позначено як один документ). Разом з заявою повторно подано відповідачу окремо контракт і окремо додаток до контракту, складений у відповідності до п. 1.2. контракту. Відповідачу було надано належним чином оформлений договір №22112024 від 16.04.2024 (зокрема, повторно при поданні разом з листом щодо перегляду рішення про коригування митної вартості).

Щодо доводів відповідача про пункту 3.3. зовнішньоекономічного договору №22112024 від 16.04.2024 (транспортні витрати та інші витрати, пов`язані з виконання контракту, які повинні сплачуватися в країні відправника, сплачує відправник, а витрати в країні покупця сплачує покупець), що не відповідає умовам поставки EXW ТР Istanbul (Інкотермс 2020).

Судом встановлено, що задекларована підприємством митна вартість визначена виходячи із фактичних витрат, понесених підприємством при придбанні обладнання, і включає вартість обладнання, що визначена виходячи із ціни контракту, збільшеної на вартість транспортно-експедиційних послуг з доставки обладнання від м. Стамбул до території України, ніяких інших виплат або компенсацій постачальнику обладнання підприємство не здійснювало.

Щодо відсутності в зовнішньоекономічному договорі №22112024 від 16.04.2024 печатки і підпису ПП «Промполімер-Пак».

Судом встановлено, що повторно додано контракт №22112024 з печаткою і підписом ПП «Промполімер-Пак».

Щодо відсутності перекладу (згідно ст. 254 МКУ), в митній декларації зазначено комерційний інвойс від 10.09.2024 №242431601108, який не надано для митного оформлення.

Суд установив, в експортній декларації немає посилання на комерційний інвойс з зазначеними відповідачем реквізитами. До заяви додано експортну декларацію з перекладом, електронний рахунок-фактуру, сертифікат походження. При митному оформленні дійсно подано експортну декларацію без перекладу, але у складі документів, отриманих відповідачем 11.12.2024, до всіх документів на іноземних мовах додано переклад. Таким чином, відповідачу подано всі документи, які підтверджують дійсну вартість товару ціна, за яку товар продається при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. У відповідача відсутні підстави для обґрунтованих сумнівів щодо наявності вільної конкуренції при визначенні ціни товару.

Щодо доводів відповідача про комерційній пропозиції від 25.03.2024 визначено, що монтаж обладнання за рахунок продавця, але дані витрати не вказані в зовнішньоекономічному договорі та комерційному інвойсі, тобто, можливо, не включені всі складові до розрахунку митної вартості.

Суд установив, що процес укладення договору виглядає таким чином: запит від покупця, комерційна пропозиція продавця, перемовини, укладання остаточного договору. Таким чином, дійсно покупцем було отримано пропозицію про те, що продавець візьме на себе монтаж обладнання, при цьому витрати на проживання та страхування персоналу візьме на себе покупець. Однак в ході переговорів сторони домовились, що покупець сам здійснить пусконалагоджувальні роботи і, відповідно, вартість таких робіт не було включено до ціни контракту, тому покупець не буде нести витрати на проживання та страхування працівників продавця, що і було зафіксовано в контракті. Комерційна пропозиція - це тільки пропозиція, остаточні умови постачання обладнання викладені в договорі, додаткові витрати при придбанні відсутні і не передбачені жодним документом.

Щодо доводів відповідача про комерційній пропозиції від 25.03.2024 визначено, що страхування товару сплачує покупець, але дані витрати не зазначено в комерційних документах, тобто, можливо, не включені всі складові до розрахунку митної вартості.

Судом встановлено, що в комерційних документах не зазначено витрати на страхування за відсутності таких витрат (в контракті, який було укладено на підставі комерційної пропозиції, такі витрати відсутні).

Щодо відсутності в рахунку-фактурі на оплату транспортних послуг №Т-2409007 від 25.09.2024 при умовах поставки EXW Стамбул посилання на понесені витрати з завантаження на транспортний засіб для доставки в Україну. Таким чином, відомості стосовно такої складової як транспортування не підтверджено документально, що суперечить положенням п. 2 ч.2 ст. 5, ч. 2, 9, 10 та 21 ст. 58 МКУ, тобто, можливо, не включені всі складові до розрахунку митної вартості.

Суд установив, рахунок №Т2409004 - це рахунок на сплату транспортно-експедиційних послуг (організацію перевезення) на підставі договору №240903 від 06.09.2024. Зазначений договір передбачає надання послуг з організації перевезення, в свою чергу, організація перевезення включає весь спектр послуг щодо перевезення обладнання від м. Стамбул до м. Харкова (в тому числі, послуги з завантаження-розвантаження). Згідно з рахунком Т-2409004 було сплачено повну суму за організацію перевезення обладнання. Інших витрат, пов`язаних з перевезенням, підприємство не несло.

Щодо доводів відповідача про оплату транспортних послуг №Т-2409007 від 25.09.2024 та в довідці про транспортні витрати №2409007 від 25.09.2024 визначена винагорода експедитора на митної території України декларантом не доведено правильність розподілу транспортних витрат: в наданому рахунку на оплату транспортні послуг відсутня інформація щодо вартості експедиторських витрат (винагорода) за межами митної території України, тобто, можливо, не включені всі складові до розрахунку митної вартості.

Суд установив, розподіл вартості витрат з транспортування за межами території України та по території України здійснював експедитор, і зафіксував ці суми в рахунку-фактурі Т-2409004. Щодо можливого заниження, на думку митного органу, митної вартості слід зазначити, що загальна протяжність маршруту від м. Стамбул до м. Харкова 1700 км, при цьому від м. Стамбул до кордону України 800 км (47% маршруту), а від кордону України до м. Харкова 900,00 км (53% маршруту), при цьому вартість 800 км до кордону України 54500,00 грн (79% загальної вартості послуги з перевезення). Таким чином, виходячи із зазначених розрахунків, відсутнє заниження митної вартості. Рахунок Т-2409007 від 25.09.2024 це рахунок на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування. До цього обслуговування входить весь спектр послуг щодо транспортування товару із Туреччини до м. Харкова, в тому числі і завантаження, розвантаження. Інших витрат, ніж зазначені в рахунку Т2409007, які стосуються транспортування товару, позивач не здійснював.

Щодо доводів відповідача про відсутній договір з перевізником, що зазначений в СМR №00545 від 11.09.2024.

Суд установив, позивачем укладено договір транспортного експедирування, договір з перевізником укладав експедитор від свого імені, відповідно, у позивача відсутній договір безпосередньо з перевізником. Всі транспортні витрати, які понесло підприємство в рамках поставки (транспортування) обладнання, відображено в рахунку №Т-2409007 від 25.09.2024. Договір з перевізником укладав експедитор від свого імені (п. 3.7. договору №240907), сплату за цим договором здійснював експедитор із сум, сплачених йому позивачем (замовником).

Щодо доводів відповідача про відсутній в графі 23 СМR №00545 підпис перевізника.

Судом встановлено, що до заяви додано СМR №00545, яка містить підпис перевізника.

Щодо доводів відповідача про не заповнення графи 4, 21 ДМВ декларантом в порушення наказу Мінфіну від 24.05.2012 №599.

Суд установив, що до заяви додано належним чином заповнену ДМВ. В графу 4 внесено всі документи, які подавались для митного оформлення. Графа 21 в ДМВ відсутня, оскільки вона не передбачена формою цього документу. Не заповнення графи 4 Декларації митної вартості (ДМВ) не може бути підставою для коригування митної вартості, це підстава для відмови в митному оформленні товару. Належним чином оформлену ДМВ було надано відповідачу разом з листом про подання додаткових документів.

З огляду на викладене вище суд прийшов до переконання про те, що позивачем подано до відповідача необхідні документи, останнім не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до правової позиції Верховного суду (постанова від 02.07.2020 у справі №803/916/17) контроль правильності обчислення декларантом митної вартості здійснюють митні органи у визначений законом спосіб у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей "Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ніш митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена."

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення убачається, що таке рішення не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 по справі № 815/1670/17.

Покликання сторони відповідача на аналогічність товару, який ввозився позивачем на територію України товару, який указано у митній декларації 24UA807200014629U8, то суд установити, що у розділі опису товарів (31), не можливо уставити їх аналогічність щодо технічних характеристик імпортованого товару; умови поставки товару за оспорюваною митною декларацією є EXW, а за порівняльною декларацією FCA та такі умови поставки вливаються на ціну транспортування відповідного товару всі ці обставини свідчать про різницю між ціною товару у спріній2 декларації та декларації, яка була взята для порівняння митним органом.

З огляду на викладене відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

Як установлено судом, відповідачем під час винесення спірного у даній справі рішення про коригування митної вартості товару не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості.

З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості від 27.09.2024 № UA807000/2024/000566/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000683, прийняті Харківською митницею, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПП «Промполімер-Пак».

У відповідності до ст. 139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

адміністративний позов приватного підприємства "Промполімер-Пак" до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.09.2024 № UA807000/2024/000566/2;

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000683.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Харківської митниці на користь приватного підприємства "Промполімер-Пак" судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач приватне підприємство "Промполімер-Пак", місцезнаходження місто Харків, вулиця Дніпровська, будинок № 1, квартира № 29, код ЄДРПОУ 33291617;

відповідач Харківська митниця, місцезнаходження місто Харків, вулиця Миколаївська, будинок № 16-Б, код ЄДРПОУ 44017626.

З урахуванням перебування судді на підготовці у НШСУ у період з 10.02.2025-14.02.2025, повне судове рішення складено та підписано суддею, 17.02.2025.

Суддя М. І. Садова