Ухвала

від 18.02.2025 по справі 520/33192/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про витребування доказів

18.02.2025 справа № 520/33192/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григорова Д.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження питання витребування доказів в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Т.А." (просп. Байрона, буд. 39,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61105, ЄДРПОУ: 37189662) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ:43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "С.Т.А." звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить :

- визнати таким, що не відповідає чинному законодавству України та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС України у Харківській області №00661160702 від 21.11.2024 р. про нарахування пені у сумі 135 169.24 грн. за порушення граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів, встановленого частиною 3 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-УІІІ «Про валюту і валютні операції» та пункту 142 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», із змінами та доповненнями.

Ухвалою суду від 10.12.2024р. відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено КАС України.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч.4 ст. 94 КАС України).

Згідно ч.3 ст. 77 КАС України, докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.7 ст. 80 КАС України, особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Відповідно до ч.3 ст. 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Позивач, зокрема, вказує, що Головним управлінням ДПС у Харківській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «С.Т.А.», код ЄДРПОУ 37189662 з питання дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами від 09.12.2021р. № SY2102 за період з 01.06.2024р. по 30.09.2024р., від 11.01.2024р. № 1 за період з 11.01.2024р. по 30.09.2024р. За результатами перевірки було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки №51075/20-40-07-02-03/37189662 від 31.10.2024 р., на підставі якого було прийняте податкове повідомлення рішення №00661160702 від 21.11.2024 р. про нарахування пені у сумі 135 169.24 грн. за порушення граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів, встановленого частиною 3 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-УІІІ «Про валюту і валютні операції», із змінами та доповненнями, та пункту 142 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», із змінами та доповненнями.

Позивач зазначає про наявність форс-мажорних обставин при виконанні імпортного контракту, в зв`язку з яким було встановлено порушення граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів та, зокрема, посилається на те, що 28.02.2022 р. Торгово-промислова палата України надала офіційну довідку №2024/02.0-7.1 про настання в Україні форс-мажорних обставин та розмістила її на своєму офіційному сайті за адресою: https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, в якій вказано: "Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 ранку 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Позивач вважає, що ТПП України підтверджує зазначені обставини з 24 лютого 2022 р. до їх офіційного закінчення, які є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд зауважує, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що за змістом наведеної норми суб`єкт владних повноважень має доводити правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, проте це не позбавляє позивача обов`язку довести інші обставини, за яких сталося порушення його права та, зокрема ті, що стосуються факту і обсягу такого порушення.

Згідно із сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 стандартами доказування обставин спору: 1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Суд відмічає, що у силу ч.4 ст.44, ч.2 ст.78, ч.3 ст.78, п.4 ч.5 ст.160, п.5 ч.5 ст.160, ч.4 ст.161, ч.4 ст.162 КАС України обов`язок повідомлення суду усіх обставин справи та підтвердження доводів про існування цих обставин відповідними доказами покладений, насамперед на учасників справи сторони спору.

Окрім того, суд згідно з ч.4 ст.9 КАС України обтяжений законодавцем обов`язком встановити об`єктивну істину у кожному спорі за власною ініціативою безвідносно до стану виконання учасниками справи сторонами спору згаданого вище процесуального обов`язку.

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024р. у справі №400/1217/23: 1) Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі; 2) Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності; 3) обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.; 4) Посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суд зазначає, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не є належним, допустимим і достатнім доказом форс-мажору та звертає увагу на висновки Верховного Суду, висловлені в постановах від 16.09.2024р. у справі № 520/6236/23, від 12.12.2024р. у справі №380/839/24, в яких акцентовано увагу на наступному.

За визначенням, наведеним у частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати», законодавець до форс-мажорних обставин відніс, серед іншого, загальну військову мобілізацію, військові дії, оголошену та неоголошену війну.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і останній триває і досі.

Таким чином, введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану є форс-мажорною обставиною, яка в повній мірі відповідає ознакам надзвичайності і невідворотності.

Поряд із цим усталеною є практика Верховного Суду, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22).

Верховний Суд також неодноразово зазначав (постанови від 05.12.2023 у справі №917/1593/22, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної Торгово-промислової палати. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

У постановах від 05.10.2023р. у справі №520/14773/21, від 19.08.2022р. у справі №818/2429/18, від 17.06.2020р. у справі №812/677/17, від 03.09.2019 у справі №805/1087/16 Верховний Суд зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами Торгово-промислової палати України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку.

Отже саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має доводитись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної Торгово-промислової палати, та інших належних доказів, що можуть це підтвердити.

Таким чином лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не є тим документом, який у розумінні частини шостої статті 13 Закону №2473-VIII підтверджує обставини настання і припинення форс-мажорних обставин для цілей зупинення перебігу строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів та нарахування пені на весь період дії таких обставин. Таким документом є сертифікат (висновок, довідка, підтвердження), що видані Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою нею регіональною Торгово-промисловою палатою. На підставі вказаного документа поряд з іншими доказами, що можуть бути надані заінтересованою особою, доводиться існування причинно-наслідкового зв`язку між настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і невиконанням/несвоєчасним виконанням вимог частини третьої статті 13 Закону №2473-VIII.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про необхідність витребування від позивача відповідного Сертифікату (висновку, довідки) торгово-промислової палати за місцем знаходження позивача, який засвідчує наявність форс-мажорної обставини по спірному зовнішньоекономічному контракту, а також визначає період дії таких обставин, їх дату настання та закінчення, оскільки документом, який у розумінні частини шостої статті 13 Закону №2473-VIII підтверджує обставини настання і припинення форс-мажорних обставин для цілей зупинення перебігу строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів та нарахування пені на весь період дії таких обставин є сертифікат (висновок, довідка).

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 72, 77, 79, 80, 118, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Витребувати від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Т.А." (просп. Байрона, буд. 39,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61105, ЄДРПОУ: 37189662) оригінал або належним чином засвідчену копію Сертифікату (висновку, довідки) торгово-промислової палати за місцем знаходження позивача, який засвідчує наявність форс-мажорної обставини по спірному зовнішньоекономічному контракту, а також визначає період дії таких обставин, їх дату настання та закінчення.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "С.Т.А." (просп. Байрона, буд. 39,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61105, ЄДРПОУ: 37189662) надати вказані докази до суду протягом п`яти календарних днів з моменту вручення копії даної ухвали.

Повідомити, що у разі ненадання до суду витребуваних доказів без поважних причин справа може бути розглянута за наявними доказами з урахуванням визнання обставин встановленими. Відповідно до ст. 80 КАС України, в разі неподання доказів позивачем - суд може залишити позовну заяву без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

СуддяД.В. Григоров