Постанова

від 18.02.2025 по справі 520/26863/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 р. Справа № 520/26863/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 08.11.24 по справі № 520/26863/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд"

до Харківської митниці Держмитслужби України

про визнання протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Держмитслужби України, у якому просив суд:

-визнати протиправним та скасування рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 19.07.2024р. № UA 807000/2024/000459/2 та від 22.07.2024р. № UA 807000/2024/000461/2;

-стягнути з Харківської митниці на користь ТОВ «Авто Тренд» судові витрати за послуги адвоката в розмірі 5 000,00грн. та суму сплаченого судового збору 3028,00грн.;

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що підприємством вчинені всі необхідні дії щодо митного оформлення ввезеної партії товару та надані документи на підтвердження їх митної вартості згідно з вимогами митного законодавства, проте Харківської митниці безпідставно відмовила у прийнятті митної декларації та митному оформленні партії товарів за визначеною відповідно до ціни договору (контракту) митною вартістю. Позивач вважає, що оскаржувані рішення не містять передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Тренд» до Харківської митниці Держмитслужба України про визнання протиправними та скасування рішення задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення Харківської митниці Держмитслужба України про коригування митної вартості товарів від 19.07.2024р. № UA 807000/2024/000459/2 та від 22.07.2024р. № UA 807000/2024/000461/2.

Визнано протиправними та скасовані картки відмови Харківської митниці Держмитслужба України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000552 від 19.07.2024р. та №UA 807200/2024/000554 від 22.07.2024р..

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Тренд» за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Держмитслужба України витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5000.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Тренд» за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Держмитслужба України сплачену суму судового збору у розмірі 3028.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що митним органом здійснена перевірка документів, які подані позивачем до митного оформлення та встановлено розбіжності.

Наголошує, що сумніви митного органу у достовірності та правильності обрахування заявленої митної вартості товару були обґрунтовані встановленням факту заниження заявленої митної вартості порівняно з наявною у митного органу інформацією, а також взаємозв`язком між продавцем та покупцем товару, який міг вплинути на заявлену декларантом митну вартість.

Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу.

Представник відповідача зазначає, що проаналізувавши якість товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД 8708913500, країна походження CN (Китай), вага- 3479,68 кг. - було обрано митну декларацію оформлену у максимально наближений час - товар 1) № 24UА1001200000214658 від 13.05.2024.

Отже, митницею було прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди), та керуючись статтями ст.ст.: 54, 55, 57, 58, 59, 60 МКУ прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару № UА807000/2024/000461/2 від 22.07.2024, за другорядним методом (за ціною товару договору щодо подібних товарів ст.60 МКУ). При прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься ціновій базі ЄАІС про подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено.

Підстави обрання другорядного методу визначення митної вартості, джерела та інша необхідна інформація зазначені у графі 33 рішення про коригування митної вартості.

На переконання представника відповідача, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим і тому підлягає скасуванню, а рішення про коригування митної вартості № UА807000/2024/000459/2 від 19.07.2024, № UА807000/2024/000461/2 від 22.07.2024, винесено на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МКУ та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, тому обставини для їх скасування відсутні.

Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що запитувані документи, а саме каталоги, специфікації, прайс - листи від виробника товару, а також експертна митна декларація країни відправлення, не входять до переліку обов`язкових документів, які має надати декларант до митного органу.

Представник позивача зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

За таких умов, митним органом не наведено жодного обґрунтованого сумніву у задекларованій ТОВ "Авто Тренд" митній вартості товарів, оскільки усі розбіжності спростовуються документами, поданими позивачем до митниці.

На переконання представника позивача, суд першої інстанції аналізуючи підстави, вказані в графі 33 оскаржуваного рішення, дійшов обґрунтованого висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000459/2 від 19.07.2024 та № UA807000/2024/000461/2 від 22.07.2024 є протиправними.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між ТОВ «Авто Тренд» та виробником товару Qinghe County Wantong Control Cablerubber Co.,Ltd (Китай) було укладено контракт №СА13032023 від 13.03.2023р., за яким продавець продає, а покупець купує товар-запасні частини, матеріали для ремонту автомобілів на умовах FOB Нінгбо, Китай. Асортимент товару визначається в інвойсах, якій є невідємною частиною цього контракту. Згідно інвойсом №WТ-SN-832 від 03.12.2023р. наданим продавецм, позивач ввіз на митну територію України товар на загальну суму 18636,00доларів США.

19.07.2024р. для митного оформлення товару позивач надав до відповідача митну декларацію №24 UA807200011048UЗ, перелік наданих до декларації документів вказаний в гр..44 декларації.

19.07.2024р. декларантом від митниці отримано повідомлення, в якому зазначалось про недоліки наданих документів, які дають підстави для сумніву у правильності визначення вартості товару.

За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем видано рішення про коригування митної вартості товарів від 19.07.2024 № UA 807000/2024/000459/2, відповідно до якого митна вартість товару №1 із шести ввезених за митною декларацією, визначена митницею за другорядним резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, в сторону збільшення з 14766,77дол.США до 18634,11 дол.США, визначивши її у розмірі 4,2640дол.США за 1 кг.

19.07.2024року на підставі рішення про коригування митної вартості товарів, Харківською митницею було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000552.

Позивач не погоджуючись із завищенням митної вартості звернувся до Харківської митниці, щодо випуску товару у вільний обіг під гарантійне зобов`язання згідно із ч.7 ст.55 МК України та надав нову митну декларацію №24UA807200011085 UA від 19.07.2024р. та додатково сплатив мито у розмірі 16019,30грн. та ПДВ у розмірі 35242,45грн..

На звернення позивача до митного органу з заявою від 28.08.2024р. щодо скасування рішення про коригування митної вартості товару до якої було долучені додаткові документи , відповідач надіслав лист від 06.09.2024р. про відмову у скасуванні рішення про коригування митної вартості товару, у якому відсутні зауваження щодо поданих додаткових документів.

У подальшому, між ТОВ «Авто Тренд» та виробником товару KVR International Co Ltd (Китай) було укладено контракт №RA03082022 від 03.08.2022р., умовами якого передбачено наступне: продавець продає, а покупець купує товар-запасні частини для автомобілів на умовах FOB Нінгбо, Китай. Асортимент товару визначається в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту . Згідно інвойсом №UКЕ00420240301 від 20.05.2024р. наданим продавцем, позивач ввіз на митну територію України товар на загальну суму 29801,95дол.США.

22.07.2024р. для митного оформлення товару позивач надав до відповідача митну декларацію №24UА8072000011105U5.Декларантом було заявлено митну вартість товару за 1 методом(вартість товару за контрактом + витрати на транспортування товару до кордону України).

Перелік наданих до декларації документів вказаний в гр..44 декларації.

22.07.2024р. декларантом від митниці отримано повідомлення, в якому зазначалось про недоліки наданих документів, які дають підстави для сумніву у правильності визначення вартості товару.

За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем видано рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2024 № UA 807000/2024/000461/2, відповідно до якого митна вартість товару №1 із чотирьох ввезених, визначена митницею за другорядним методом(за ціною договору щодо подібних «аналогічних» товарів) на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, Відповідно до гр.28,30 оскаржуваного рішення відповідачем скориговано митну вартість товару №1 в сторону збільшення з 19458,31дол.США до 25415,07 дол.США, визначивши її у розмірі 9,34дол.США за 1 кг..

22.07.2024р. на підставі рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000554.

Відповідно до вимог ч.7 ст.55 МК України позивач надав відповідачу нову митну декларацію №24UA8072000111431/5 від 22.07.2024р. та додатково сплатив ПДВ у розмірі 49430,64грн..

Позивач 28.08.2024р. звернувся до відповідача про перегляд рішення та додатково надав засвідчену копію договору про транспортне-експедиторське обслуговування №АТ-23-0205 від 15.11.2023р., укладеного між експедитором та ТОВ «Авто Тренд».

06.09.2024р. відповідач надійслав до ТОВ «Авто Тренд» лист про відмову в скасуванні рішень про коригування митної вартості.

Позивач, вважаючи оскаржувані рішення протиправними, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 19.07.2024 № UA 807000/2024/000459/2 та від 22.07.2024р. № UA 807000/2024/000461/2 про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.

Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положеннями статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування ( ч. 2 ст. 53 МК України).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини ( ч. 3 ст. 53 МК України).

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару ( ч.ч. 4,5,6 ст. 53 МК України).

Отже, передбачений перелік документів, які подаються разом з митною декларацією, які мають на меті встановити товар та визначити його вартість, вартість страхування, транспортування, упаковки, є вичерпним. У разі, коли декларантом надано повний перелік документів передбачених частиною другою статті 53 МК України, та можливо встановити повну, вірну ціну товару, складники, що впливають на формування його вартості, вимагати додаткові документи заборонено. У разі не надання повного пакету документів, з який можливо встановити дійсну заявлену вартість товару, митний орган вправі витребувати інші документи, підтверджуючі дані митної декларації.

З матеріалів справи встановлено, що Харківська митниця Держмитслужби України отримавши від позивача документи встановила невідповідність наданих документів заявленій вартості товару.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.

З матеріалів справи встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару відповідач не визнав митну вартість, заявлену декларантом за основним методом за ціною договору(контракту), та прийняв спірнеі рішення про коригування митної вартості товарів 19.07.2024 № UA 807000/2024/000459/2 та від 22.07.2024р. № UA 807000/2024/000461/2 визначивши митну вартість відповідно до ст.64 МК України за другорядним (резервним) методом

Колегія суддів зазначає, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган повинен обґрунтувати та довести законність свого рішення. Таке рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

Разом з тим, відповідач не довів наявність застережень, передбачених ч.1,2 ст.58 МК України, щодо неможливості визначення митної вартості за основним методом, зокрема не довів, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними або недостовірними.

Крім того, відповідачем не доведено, що митна вартість, визначеного ним за резервним методом ґрунтується на раніше визначених митним органом митних вартостях, як це передбачено ч.2 ст.64 МК України.

Тому резервний метод визначення митної вартості застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених ст.ст.59-63МК України.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Харківської митниці Держмитслужба України про коригування митної вартості товарів 19.07.2024 № UA 807000/2024/000459/2 та від 22.07.2024р. № UA 807000/2024/000461/2, є необґрунтованим та немотивованим у контексті вимог ч.2 ст.55 МК України.

Така позиція підтверджується практикою застосування ч.2 ст.55 МК України Верховним Судом, зокрема в постанові від 05.02.2019р. у справі №816/1199/15-а.

Представник відповідача в апеляційній скарзі зазначає, що митним органом було досконало розглянуто подані до митного органу документи, перевірено числові значення митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, оформлених митницями раніше, було виявлено не в повній мірі підтвердження числовиї значень складових митної вартості товарів.

Колегія суддів переглядаючи дану адміністративну справу в межах доводів апеляційної скарги, зазначає, не погоджується з висновками митного органу та наголошує, що різниця між митною вартістю товару, задекларованого позивачем, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались ним же чи іншими особами у попередніх періодах, не може свідчити про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2019 року у справі № 805/2713/16-а та підтриманою у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 року у справі № 280/1824/19.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Згідно частини 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Так, встановивши, що подані документи містять розбіжності, контролюючий орган повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Слід зазначити, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, а може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі №21-591а15.

На переконання колегії суддів, у поданих до митного оформлення товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

При цьому, митним органом як суб`єктом владних повноважень, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що надані позивачем для митного оформлення товару документи містять достовірні та об`єктивні відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару за ціною договору, а тому відсутні підстави ставити під сумнів достовірність заявленої декларантом митної вартості спірної партії товару за ціною договору.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 58 МК України, у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Проаналізувавши наведені вище приписи МК України колегія суддів дійшла висновку, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Крім цього, під час митного оформлення відповідачем не встановлено неможливості визначення позивачем митної вартості за ціною Контракту з підстав порушення ним вимог частини вісімнадцятої статті 58 МК України.

Колегія суддів наголошує, що не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить, за висновком суду, на користь протиправності рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Позивач, у свою чергу, під час митного оформлення надав всі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення за ціною договору, та, як наслідок, необґрунтованість висновку митного органу щодо наявності розбіжностей в поданих документах.

З урахуванням встановлених вище обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість використання Харківської митницею Держмитслужба України резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки, як було встановлено раніше, у відповідача були наявні всі правові підстави для визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом - за ціною договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 19.07.2024 № UA 807000/2024/000459/2 та від 22.07.2024р. № UA 807000/2024/000461/2 про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, ч.12 статті 264 МК України встановлено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Отже, оскільки колегія суддів дійшла до висновку про скасування рішеннь Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 19.07.2024 № UA 807000/2024/000459/2 та від 22.07.2024р. № UA 807000/2024/000461/2, тому як наслідок, підлягає скасуванню і картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийняте відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.

Також, слід зазначити, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає що для належного та ефективного захисту порушених прав платника податків, необхідно також скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску і пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000552 та №UA 807200/2024/000554.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 року по справі № 520/26863/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 по справі № 520/26863/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва О.А. Спаскін