Постанова

від 18.02.2025 по справі 440/14300/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 р. Справа № 440/14300/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2024, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, м. Полтава, по справі № 440/14300/23

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення виконавчого комітетуКиївської районної в місті Полтаві ради, в якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягаєу припиненні виплати позивачу щомісячної допомоги ВПО у сумі 3000 грн з 01.09.2023,

- зобов`язати відповідача поновити позивачущомісячну допомогу ВПО у сумі 3000 грн з 01.09.2023.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з березня 2022 року по теперішній часпроживає у місті Полтава, як внутрішньо переміщена особа (ВПО) і щомісяця отримував допомогу у сумі 3000 грн. 13.09.2023 з номеру 066-612-09-69 зателефонував працівник відповідача, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради і повідомив позивача, що з 01 вересня 2023 року позивачуне буде виплачуватися допомога у сумі 3000 грн. на місяць, оскільки на депозитному рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у позивача є депозит на суму понад 100 000 грн. Крім того, позивач зазначив, що пояснив відповідачу, що за змістом підпункту 2 пункту 7 «Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332, - «Допомога не призначається внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звертається за її призначенням,починаючи з 1 серпня 2023 року, якщо протягом трьох місяців перед зверненням внутрішньо переміщена особа, яка звертається за допомогою на проживання, на перше число місяця, з якого призначається допомога, має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти в загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень». Зазначена норма права не підлягає застосуванню, оскільки вперше за допомогою позивач звернувся у березні 2022 року, а тому припинення щомісячної виплати з 01 вересня 2023 року, є безпідставним. З березня 2022 року до серпня 2023 року позивачпроживав у школі № 4 м. Полтави, а з серпня 2023 року по теперішній часпроживає у модульному містечку м. Полтави. Відповідачем до 11.07.2023 року (дата внесення змін до Постанови КМУ № 332) не було попереджено, що маючи на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти в загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, позивач буде позбавлений щорічних виплат у сумі 3000 грн. як інвалід 2 групи. А тому припинення виплатищомісячної допомоги ВПО у сумі 3000 грн. з 01 вересня 2023 року, є незаконним. У зв`язку із вищезазначеним, вважає за необхідне поновитищомісячну виплату допомогу ВПО у сумі 3000 грн. з 01 вересня 2023 року, як інваліду 2 групи. Також позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору. 14 вересня 2023 року на електронну адресу відповідача Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради був надісланий лист щодо поновлення виплат. 22 вересня 2023 року на електронну адресу надійшла відповідь. В зазначеній відповіді відповідач відмовив позивачу у поновленніщомісячної виплати3000 грн з 01 вересня 2023 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 року позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні діїзадоволено.

Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення виконавчого комітетуКиївської районної в місті Полтаві ради щодо припинення виплати ОСОБА_1 допомоги внутрішньо переміщенійособі у сумі 3000 грн з 01.09.2023.

Зобов`язано Управління соціального захисту населення виконавчого комітетуКиївської районної в місті Полтаві ради поновити виплату ОСОБА_1 щомісячної допомоги внутрішньо переміщенійособіу сумі 3000 грн з 01.09.2023.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", позивачу призначено грошову допомогу на проживання. Відповідно до пункту 2постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 року № 709 "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб"з 1 вересня 2023 р. виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієїпостановивнутрішньо переміщена особа має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред`явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень.

До Міністерства соціальної політики України надійшов лист Міністерства фінансів України від 31.08.2023 року з інформацією про результати проведеної верифікації даних щодо одержувачів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на відповідність вимогам пункту 2 вищезазначеної постанови.

За результатами проведеної Мінфіном верифікації станом на 01.08.2023 року щодо окремих громадян виявлено невідповідність поданої ними інформації вимогам законодавства, що регламентує питання призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та надано відомості, які потребують проведення структурними підрозділами з питань соціального захисту населення додаткової перевірки. Під час опрацювання невідповідностей наданих Мінфіном за результатами проведеної верифікації виявлено, що ОСОБА_1 має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн.

З метою забезпечення цільового використання коштів державного бюджету на виплату допомоги на проживання, а також якісного та у повному обсязі опрацювання управлінням невідповідностей, наданих Мінфіном за результатами проведеної верифікації, Мінсоцполітики надає інформацію щодо опрацювання невідповідностей для прийняття відповідних рішень, а саме: виплата допомоги на проживання, враховуючи підпункту 3 пункту 2 Постанови № 709, з 01.09.2023 року припиняється, якщо внутрішньо перемішена особа має наявність на депозитному банківському рахунку (рахунках) коштів у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн.

На підставі положень п. 3 ч. 1ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, перебував на обліку в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб з 27.04.2022 по 30.07.2023 у Шевченківському районі м. Полтави.

Грошову допомогу на проживання він отримував з 01.03.2022 року по 3000,00 грн. щомісячно.

31.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Управління з заявою№ 1601 -5002888627 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

З 31.07.2023 року перебуває на обліку в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб у Київському районі, що підтверджується довідкою переселенця№1601-5002888627 від 31.07.2023. 13.09.2023 спеціаліст відділу по роботі з внутрішньо переміщеними особами у телефонному режимі повідомив ОСОБА_1 про отриману інформацію та про припинення виплати з 01.09.2023 року.

Листом Управління соціального захисту населення виконавчого комітетуКиївської районної в місті Полтаві радивід 22.09.2023 №04-14/8418 позивача повідомлено, зокрема, що під час опрацювання невідповідностей, наданих Мінфіном за результатами проведеної верифікації виявлено, що позивач має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн.

Крім того зазначено, що 13.09.2023 спеціаліст відділу по роботі з внутрішньо переміщеними особами у телефонному режимі повідомив позивача про отриману інформацію та про припинення виплати позивачу з 01.09.2023. Також зазначено, що позивачу було запропоновано надати довідку з банку«КБ «Приватбанк» про підтвердження або спростування зазначеної інформації для подальшого вирішення питання щодо призначення/відновлення виплати грошової допомоги. Зазначено, що у розмові з спеціалістом позивач відмовився надавати документи, що підтверджують те, що позивач на банківському депозитному рахунку має кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн та відмовився надавати підтверджуючі документи з банку. З огляду на зазначене, повідомлено, що після надання позивачем документів або спростування виявленого факту буде вирішено питання щодо відновлення виплати.

ОСОБА_1 не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача щодо припинення виплати позивачу щомісячної допомоги ВПО у сумі 3000 грн з 01.09.2023, звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо припинення виплати щомісячної адресної допомоги, в розумінні зазначеної норми Закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 24 Конституції Українигромадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідност. 3 Конституції Українигарантовано визнання найвищою соціальною цінністю в Україні людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, відповідно доКонституціїта законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлюєЗакон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII(далі Закон №1706).

Частиною 1ст. 1 Закону №1706внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цьогоЗаконувизнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (ч. 2ст. 1 Закону №1706).

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбаченихстаттею 12 цього Закону(ч. 1ст. 4 Закону №1706).

Відповідно до ч. ч. 2-3ст. 7 Закону №1706Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами ч. 1ст. 9 Закону №1706внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

З 18.10.2022 введено в промислову експлуатацію процес призначення, нарахування та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам в програмному забезпеченні ЄІССС.

Відповідно до пункту 2постанови КМУ від 11.07.2023 №709 "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб"з 01.09.2023 установлено, що з 1 вересня 2023 р. виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пункті 1 цієїпостанови, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієїпостанови: внутрішньо переміщена особа має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред`явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень.

Так відповідач зазначає, що ним було завантажено результати верифікації до програмного комплексу ЄІССС та під час опрацювання невідповідностей наданих Мінфіном за результатами проведеної верифікації виявлено, що ОСОБА_1 має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн.

Відповідачем надано до суду копію скріну з ЄІССС даних верифікації зі змісту якого випливає, що внутрішньо переміщена особа станом на 1 серпня 2023 року має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти в загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн.

Між тим, у вказаній скрін копії не зазначено в якому банку та в якій сумі у позивача наявний депозитний рахунок.

На вимогу суду першої інстанції відповідачем не надано належних доказів в підтвердження існування вищенаведених обставин.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що з матеріалів попередніх позовних заяв позивача до Полтавського окружного адміністративного суду м. Полтави (справа №440/14025/23) та Київського районного суду м. Полтави (справа №552/5637/23) вбачається, що останній просить визнати договір депозиту з АТ КБ «ПриватБанк» недійсним та дані позовні заяви судами були повернуті ОСОБА_1 , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки звернення до суду з зазначеними позовами не доводить наявність у позивача договорів банківського вкладу на суму, що перевищує 100 тис. грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на депозитному банківському рахунку (рахунках) позивача розміщено кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн.

Доводи апеляційної скарги, що 13.09.2023 року спеціаліст відповідача у телефонному режимі повідомив ОСОБА_1 про отриману інформацію та запропонував надати довідку з банку про підтвердження або спростування зазначеної інформації, на що позивач повідомив, що немає депозитного рахунку в загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн. та відмовився надати підтверджуючи документи, а також теё що на лист відповідача від 22.09.2023 року позивачем не було надано відповідної інформації, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного

Так відповідачем було припинено виплату допомоги з 01.09.2023 року, а отже вказана інформація була витребувана від позивача вже після прийняття рішення про припинення виплати допомоги.

Так, у межах цієї справи, суд має перевірити підстави прийняття відповідачем рішення про припинення виплати допомоги позивачу, станом на дату прийняття рішення.

Колегія суддів наголошує, щопостанова КМУ від 11.07.2023 №709 "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб"не покладає обов`язку на внутрішньо переміщену особу щодо доведення відсутності коштів у розмірі 100 тис грн на депозитних рахунках.

Тому посилання відповідача щодо не надання документів, що підтверджують те, що позивач на банківському депозитному рахунку немає коштів у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн є безпідставними.

Таким чином, відповідач не надав до суду доказів на підтвердження того, що станом на дату припинення виплати позивачу на депозитному банківському рахунку ОСОБА_1 були наявні кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн.

Згідно ч. 1ст. 90Кодексу адміністративного судочинства Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1ст. 77Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо припинення виплати щомісячної адресної допомоги, в розумінні зазначеної норми Закону.

Відповідно до ч. 1ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 року по справі № 440/14300/23 відповідає вимогамст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 по справі № 440/14300/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій Л.В. Любчич