Рішення

від 30.09.2010 по справі 5/165-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2010 р.                                                                          Справа № 5/165-10

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк», м. Київ

до

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,                 смт Ставище

про

стягнення 4663,92 грн.

за участю представників:

позивача:

ОСОБА_2 –дов. від 06.11.2009р. № 11.3/174

відповідача:

не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк»(далі –Позивач) до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (далі –Відповідач) про стягнення 4663,33 грн., з яких 4252,78 грн. заборгованість за кредитом, 256,72 грн. заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами та 154,42 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено кредитний договір від 02.04.2008р. № 50/08-ю (далі –договір) відповідно до умов якого позивач –кредитор зобов’язався надати відповідачу –позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 15500 грн. зі сплатою 31,4% річних на умовах, визначених договором. Термін користування кредитом – з 02.04.2008р. до 01.10.2009р. (п. 1.1 договору).

Згідно графіку, якій міститься в договорі позичальник повертає банку кредит протягом 18 місяців рівними частками по 861,11 грн. першого числа кожного місяця,  починаючи з 01.05.2008р. по 01.10.2009р.      

Договором від 26.08.2009р. № 1 внесено зміни  та доповнення до кредитного договору, зокрема, змінено п. 1.1 кредитного договору та викладено його в наступній редакції: “кредитор надає позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 7327,79 грн. зі сплатою 31,4% річних на умовах, визначених договором. Термін користування кредитом –з 03.04.2008р. по 02.08.2010р.”

Також сторони змінили графік повернення кредиту за яким позичальник  повертає банку кредит протягом 12 місяців рівними частками по 610 грн. двадцять шостого числа кожного місяця, починаючи з 26.09.2009р. по 26.07.2010р. та останній платіж здійснюється 02.08.2010р.       

Всі інші умови кредитного договору № 50/08-ю від 02.04.2008р. залишено без змін.

Згідно п. 2.10 кредитного договору відповідач зобов’язався щомісячно, до останнього робочого дня кожного місяця, та разом з повним погашенням кредиту, погашати відсотки за користування кредитом шляхом перерахування грошових коштів в валюті кредиту на рахунок, вказаний  в п. 2.1 договору.

Згідно з п. 2.11 договору позичальник зобов’язався забезпечити повне погашення кредиту та відсотків за кредитом в сумах та в строки, обумовлені договором.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит у сумі 15500 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 50/08-ю від 03.04.2008р.

Відповідач в порушення умов кредитного договору свої зобов’язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами у строки передбачені договором належним чином не виконав, в зв’язку з чим за останнім рахується заборгованість за кредитом в розмірі 4252,78 грн. та заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами в розмірі 256,72 грн.

Згідно до п. 5.4 та п.п. 5.4.1 кредитного договору, банк має безумовне право вимагати дострокового повернення заборгованості за кредитом, сплати належних відсотків та передбаченої цим договором пені та штрафів, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання підприємцем умов договору, а підприємець зобов’язаний повернути банку кредит, сплатити належні відсотки, пеню та штраф, а також відшкодувати завдані збитки у випадку, якщо позичальник порушує строки повернення кредиту та/або відсотків за користування кредитом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія з вимогою достроково повернути кредит, нараховані за його користування відсотки та пеню. Факт надіслання та вручення претензії відповідачу підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно якого 21.07.2010р. відповідач особисто отримав зазначену претензію, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Однак, відповідач зазначену претензію позивача залишив без відповіді та задоволення.

У відповідності до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами у строки передбачені договором, у зв’язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість за кредитом в розмірі 4252,78 грн. та заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 256,72 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 4252,78 грн. заборгованості по кредиту та 256,72 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами..

Позивач посилаючись на п. 4.1 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитом пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на протязі існування простроченої заборгованості, від суми непогашеного платежу, яка за розрахунком позивача складає 154,42 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.  

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені по простроченій сумі кредиту та по прострочених відсотках є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а відтак вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 4252,78 грн. заборгованості по кредиту, 256,72 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, 154,42 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.  Позов задовольнити повністю.

2.  Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (09400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк»(01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 14361575) 4252 (чотири тисячі двісті п’ятдесят дві) грн. 78 коп.  заборгованості по кредиту, 256 (двісті п’ятдесят шість) грн. 72 коп. заборгованості по відсотках, 154 (сто п’ятдесят чотири) грн. 42 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя                                                                                                          Подоляк Ю.В.