Постанова

від 17.02.2025 по справі 420/33081/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/33081/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року (суддя Хурса О.О м. Одеса, повний текст рішення складений 10.12.2024) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського ліцею №121 Одеської міської ради про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

24.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеського ліцею № 121 Одеської міської ради, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Одеського ліцею №121 Одеської міської ради щодо неналежного розгляду в повному об`ємі «Інформаційний Запит на отримання публічної інформацію» від 17.10.2024 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Одеський ліцей №121 Одеської міської ради розглянути повторно «Інформаційний Запит на отримання публічної інформацію» від 17.10.2024 ОСОБА_1 у відповідності до висновків суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування поданої скарги зазначається, що позивач та його дитина ОСОБА_2 мають сімейні відносини, споріднення, як батько та донька, а за цих обставини вступає в дію міжнародні договори ст. 2 Конвенція про контакт з дітьми. Закон України «Про доступ до публічної інформації» є допоміжним законом і він не регулює суть правовідносин між сторонами.

Апелянт стверджує, що Держава України в особі Одеський ліцей №121 Одеської міської ради порушає право та повагу до його сімейного життя, щодо його доньки ОСОБА_2 . У зв`язку із чим апелянт вважає, що має право отримувати любу інформацію про свою доньку і заборона її розповсюджувати зі сторони матері є зловживанням батьківськими правами зі сторони ОСОБА_3 .

Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до відповідача із інформаційним запитом від 17.10.2024, в пункті 3 якого просив надати копію заяви ОСОБА_3 щодо заборони розповсюдження інформації про малолітню ОСОБА_2 13.02.2024 її батькові ОСОБА_1 в разі наявності її у відповідача із урахуванням висновків частини восьмої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» на електронну пошту заявника.

Листом від 23.10.2024 відповідач надав відповідь на вказаний запит, в частині пункту 3 якого повідомив, що до Ліцею надійшла заява від ОСОБА_3 від 06.09.2024, в якій вона забороняє розповсюдження будь-якої інформації про її доньку, та/або неї; а також заява від 22.10.2024, в якій ОСОБА_3 не надає згоду на розповсюдження, відправку, пересилання будь-якої інформації щодо її доньки та/або неї, в тому числі її заяв, звернень, чи будь-яких інших документів, які були надані до закладу освіти, чи які зберігаються в закладі освіти. Враховуючи вищевикладене, ліцей не має права надати запитувану в цій частині інформацію, що не є порушенням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Вважаючи, що Ліцей протиправно обмежує в доступі до публічної інформації, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач правомірно не надав позивачу запитувану ним копію заяви ОСОБА_3 , оскільки запитувана ним інформація є конфіденційною, а отже не є публічною.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Частина 1 статті 2 КАС України регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Зі змісту п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України випливає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій.

При цьому, згідно до пункту 7 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" №2939-VI від 13 січня 2011 року, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Згідно з ч.2 ст. 13 Закону №2939-VI до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами (ч. 3 ст. 13 Закону №2939-VI).

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (ч. 4 ст. 13 Закону №2939-VI).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує дії Одеського ліцею №121 Одеської міської ради щодо не надання копії заяви ОСОБА_3 про заборону розповсюдження інформації про малолітню ОСОБА_2 13.02.2024 її батькові ОСОБА_1 , що на думку позивача є неналежним розглядом запиту позивача на отримання публічної інформації від 17.10.2024.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.5,-1.7, 1.10 Статуту Одеського ліцею №121 Одеської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням Одеської міської ради №997-VII від 28.9.2022, Одеський ліцей №121 Одеської міської ради (далі - Заклад) є закладом освіти, заснованим на власності територіальної громади міста Одеси і створений відповідно до чинного законодавства України.

Заклад провадить освітню діяльність за умови наявності відповідної ліцензії, виданої в установленому законодавством порядку, на таких рівнях повної загальної середньої освіти:

початкова освіта (1-4 класи) - перший рівень повної загальної середньої освітні що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом: початкової освіти;

базова середня освіта (5 - 9 класи) - другий рівень повної загальної середньої освітк,- що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом базової середньої освіти;

профільна середня освіта (10 - 11 (12) класи) - третій рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом профільної середньої освіти.

Засновником Закладу є Одеська міська рада (далі - Засновник), Управління Закладом у межах повноважень, визначених чинним законодавством України, здійснює Департамент освіти та науки Одеської міської ради (далі - Уповноважений орган).

Заклад є юридичною особою, має печатку, бланки, штампи зі своїм найменуванням і а символікою. Заклад має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в органах Державної казначейської служби України.

Заклад с неприбутковою бюджетною установою.

Завданнями Закладу є: всебічний розвиток, навчання, виховання, виявлення обдарувань, соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і здобуття освіти протягом жита, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації.

З урахуванням встановленого, колегія суддів вважає, що в розумінні КАС України Одеський ліцей №121 Одеської міської ради не є суб`єктом владних повноважень.

Також, в розумінні Закону №2939-VI запитувана позивачем інформація не відноситься до публічної інформації, на надання якої поширюються положення названого Закону.

Ураховуючи те, що в розумінні КАС України Одеський ліцей №121 Одеської міської ради не є суб`єктом владних повноважень та розпорядником публічної інформації, в розумінні Закону №2939-VI запитувана позивачем інформація не відноситься до публічної інформації, на надання якої поширюються положення названого Закону, колегія суддів доходить висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим.

Частиною першою статті 319 КАС України встановлено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що є необхідні й достатні підстави для скасування оскаржуваного рішення із закриттям провадження у справі.

Суд роз`яснює позивачу, що розгляд справи має здійснюватися місцевим судом за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.

Відтак, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що даний спір віднесений до юрисдикції цивільного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяМ.П.Коваль

СуддяЮ.В.Осіпов