Постанова

від 17.02.2025 по справі 320/17205/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Донець В.А. Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року Справа № 320/17205/23

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розалік"

до Київської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Розалік" (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 05.04.2023 №UA100190/2023/000008/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100190/2023/0000121.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року позов було задоволено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що визначена декларантом митна вартість товарів за ціною договору (контракту) була підтверджена наданими ним до митниці документами.

При цьому, суд зазначив, що витрати на перевезення, завантаження, розвантаження товару покладені на продавця та включені до вартості товару за умовами поставки Інкотермс 2010 СРТ, про що також свідчить експортна декларація, до якої внесена вартість як з урахуванням фрахту так і без нього.

Крім того, суд відзначив, що надана інформація про ціну товару, підтверджена висновками компетентних та спеціалізованих організацій.

Разом з тим, суд зауважив, що оскаржуване рішення не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товарів, ціни яких взяті за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, що не дає можливості пересвідчитися у правильності визначення такої митної вартості.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, наполягаючи на тому, що спірне рішення про коригування митної вартості товару прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим.

Апелянт наполягає на наявності підстав вважати, що до митної вартості не включена така складова митної вартості як навантаження, перевезення, розвантаження; витрати та збори, пов`язані з одержанням документів або еквівалентних їм електронних повідомлень, оскільки такі витрати має сплатити саме покупець за винятком витрат і зборів, які відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.

Контролюючий орган також зазначає, що після отримання повідомлення про надання додаткових документів інших документів для підтвердження числових значень складових митної вартості декларантом не було надано, зокрема й банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару а також виписка з бухгалтерської документації.

Також Апелянт наводить обґрунтування незастосування другорядних методів визначення митної вартості та стверджує, що застосування резервного методу не передбачає застосування джерел інформації щодо ідентичних або подібних товарів.

Разом з тим, контролюючий орган посилається на помилковість твердження суду про відсутність у матеріалах справи митних декларацій, оскільки, декларації, що були використані митним органом в якості «Джерела інформації», були додані через систему «Електроний суд» до відзиву файлом з назвою DOC001.pdf.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 та 12.12.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12.12.2022 між ТОВ "Розалік" та компанією FSF Tarim Sanayi Ticaret Limited Sirketi (Турецька Республіка) укладено контракт №12-12-22, відповідно до якого продавець компанія "FSF Tarim Sanayi Ticaret Limited Sirketi" зобов`язується продати покупцю ТОВ "Розалік" товар (свіжозрізані квіти в асортименті виробництва FSF Tarim), найменування, асортимент, ціна і кількість якого узгоджується у інвойсі та доставити товар покупцю у відповідності до умов поставки Інкотермс 2010 СРТ Київ, Україна, визначеним даним Контрактом, а покупець зобов`язаний прийняти товар і провести оплату за товар з відстроченням платежу на 90 днів від дня йо доставки покупцю.

На виконання вказаного Контракту FSF Tarim Sanayi Ticaret Limited Sirketi (Турецька Республіка) поставлено ТОВ "Розалік" на умовах поставки Інкотермс 2010 СРТ Київ, Україна свіжозрізані квіти в асортименті виробництва FSF Tarim за інвойсом від 29.03.2023 №GIB2023000000009 загальною вартістю 7 374,75 доларів США.

З метою митного оформлення вказаного товару ТОВ "Розалік" подано до Київської митниці митну декларацію від 18.07.2022 №23UA100190554150U2 у якій митну вартість товару заявлено за ціною договору.

До вказаної митної декларації додані наступні документи: інвойс №GIB2023000000009 від 29.03.2023 (код 0380); електронний експортний інвойс (фактура) №GIB2023000000009 від 29.03.2023 (код 0862); експортна декларація від 31.03.2023 №23070100EX00009329 (код 9610); транзитна декларація Т1 від 31.03.2023 №23TR07010000066714 (код 0821); CMR №557700 від 01.04.2023 (код 0730); прайслист виробника товару від 03.01.2023 (код 3014); лист ТПП Анталія (Туреччина) від 04.01.2023 №ATSO/YI/85 (код 3022), яким підтверджено вартість товарів згідно прайслиста від 03.01.2023; лист Асоціації експортерів декоративних рослин та продукції Центральної Анатолії №70430465-TІМ (код 3022), з завіреним прайслистом від 06.01.2023; сертифікати походження №10649163 від 31.03.2023 (код 0861); контракт №12-12-22 від 12.12.2022, укладений між ТОВ "Розалік" та компанією "FSF Tarim Sanayi Ticaret Limited Sirketi" (код 4104).

Під час митного оформлення Київською митницею направлено електронне повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайслисти) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант ТОВ "Розалік" подав фітосанітарний сертифікат ЕC/TR А 5288610 від 31.03.2023, лист Асоціації експортерів декоративних рослин та продукції Центральної Анатолії, лист ТПП, банківський платіжний документ та інвойс попереднього митного оформлення.

Вважаючи, що в поданих документах містяться розбіжності, в також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що були фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару від 05.04.2023 №UA100190/2023/000008/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100190/2023/0000121.

Згідно вказаного рішення митна вартість товару скоригована, в якості джерел даних про митну вартість взяті митні декларації від 01.03.2023 UA100100/2023/425098, від 15.03.2023 UA 100100/2023/426495, від 29.03.2023 №UA100100/2022/427788.

Вказане коригування зумовило збільшення сума митних платежів на 151 352,52 грн.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 263 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МК України) декларант, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію №23UA100190554150U4.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI (далі - Конвенція), Митним кодексом України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі - Порядок № 631).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У частинах другій, третій, п`ятій статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку №631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини четвертою, частинами п`ятою та шостою статті 54 МК України Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої та десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Висновки суду апеляційної інстанції.

1. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що правовою підставою для прийняття митним органом рішення про відмову в прийнятті митної декларації та про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.

2. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивачем, при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту, було надано повний пакет документів, відповідно до переліку, визначеного частиною 2 статті 53 МК України.

3. Аналізуючи доводи Апелянта щодо невключення Позивачем витрат на навантаження, перевезення, розвантаження до митної вартості, колегія суддів зазначає наступне.

4. Так, згідно умов контракту від 12.12.2022 №12-12-22 та інвойсу від 29.03.2023, сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах CPT-Київ.

5. Разом з тим, колегія суддів відзначає, що правилами «Інкотермс 2010» в частині груп С (до якої віднесено умови поставки CPT - фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) передбачено, що «C» - терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Тобто, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

5. Крім того, відповідно до п. А.6 правил «Інкотермс 2010» несення усіх витрат, пов?язаних з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4, а також сплата ціну фрахту та всіх інших витрат, що випливають із статті А.3 "а", включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення.

6. При цьому, колегія суддів відзначає, що обов`язок укласти на звичайних умовах за власний рахунок договір перевезення покладено саме на продавця, а не покупця, тобто Позивача у справі, що вбачається з п. А.3 та п.Б.3 правил «Інкотермс 2010».

7. Твердження Апелянта про те, що за договором перевезення витрати на навантаження, перевезення, розвантаження згідно договору перевезення могли бути покладені на покупця, колегія суддів до уваги не приймає як такі, що засновані на припущеннях митного органу, а не на достовірних відомостях.

8. Посилання Апелянта на те, що в контракті від 12.12.2022 №12-12-22 не зазначено про здійснення поставок у відповідності до правил «Інкотермс 2010», апеляційний суд також до уваги не приймає як таке, що спростовується матеріалами справи, а саме п.3.1 зазначеного вище контракту, де чітко визначено умови поставки.

9. Вказане дозволяє судовій колегії стверджувати, що за змістом пред`явлених Позивачем до декларування документів, витрати на навантаження, перевезення, розвантаження товару включені до його вартості, що відповідає пункту 3.1 Контракту та розділу А.3 та А.6 умов CPT Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс.

10. Більш того, як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, про включення до вартості товару зазначених вище витрат свідчить експортна декларація, до якої внесена вартість як з урахуванням фрахту так і без нього.

11. Разом з тим, внесення до умов Контракту від 12.12.2022 № 12-12-22 положення про те, що ціна товару включає вартість тари, упаковки та маркування є уточненням формування ціни товару та не протирічить базисним умовам поставки СРТ Інкотермс 2010.

12. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вартість перевезення товару включена до договірної ціни товару, витрати на навантаження та перевезення понесені продавцем, що пояснює неподання Позивачем документів щодо перевезення та навантаження товару.

13. Твердження Апелянта про те, що Позивачем з транспортних документів до митного оформлення надано лише СМR №557700 від 01.04.2023 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки воно не спростовує правильність висновків суду першої інстанції з огляду на викладене вище.

14. Аналізуючи доводи митного органу в частині щодо надання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, судова колегія зазначає, що відсутність платіжних документів про оплату поставлених товарів має наслідком відстрочку платежу та не вказує на заниження платником митної вартості товару. Подані до митного оформлення товарів інвойси є розрахунково-платіжними документами, у яких покупцю виставляються суми до сплати, а також міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.05.2023 у справі №815/1780/17.

15. Так, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, а також виписка з бухгалтерської документації не надані, оскільки за умовами контракту від 12.12.2022 №12-12-22 оплата за товар здійснюється з відстроченням платежу на 90 днів від дня його доставки покупцю на умовах СРТ Київ. Тобто, на час митного оформлення товару рахунок за поставлений товар оплачений не був.

16. Колегія суддів зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Натомість умови оплати за послуги перевезення не стосуються ціни та митної вартості.

17. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Відповідач протиправно зобов`язав декларанта надати додаткові документи за відсутності підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України й при цьому не вказав, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

18. При цьому, колегія судів зазначає, що митні органи дійсно мають право реалізовувати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження повинні ними здійснюватися у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16.

19. Разом з тим, не зважаючи на вказані обставини, Апелянтом здійснено коригування заявленої Позивачем митної вартості товарів за резервним методом й відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

20. З викладеного вбачається, що контролюючим органом було здійснено поверхневе та необ`єктивне дослідження документів, поданих Позивачем для проходження процедур митних формальностей, без дотримання принципу належного урядування.

21. Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Золотас проти Греції», про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Крім того, у рішеннях від 20 травня 2010 року та від 25 листопада 2008 року у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, в яких ЄСПЛ наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

22. Таким чином, документами, наданими Позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

23. Отже, Апелянтом не доведено наявності тих обставин, на які він посилається та які зводяться, на його думку, до неможливості визначення митної вартості імпортованого Позивачем товару за основним методом.

24. Разом з тим, у контексті зазначеного, колегія суддів приймає до уваги доводи Апелянта щодо помилковості твердження суду про відсутність у матеріалах справи митних декларацій, що були використані митним органом в якості «Джерела інформації», втім відзначає, що вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо суті спірних правовідносин з огляду на викладене вище.

25. Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 77 КАС України), що обумовлює покладення обов`язку доказування в митних спорах на контролюючий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, та правомірність прийняття свого рішення, зокрема з дотриманням процедурних вимог.

26. Перевіряючи всі доводи обох сторін, апеляційний суд також приймає до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 21.01.1999 р. по справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", відповідно до якої "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".

27. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

28. Таким чином, апеляційна скарга Київської митниці підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року - без змін.

29. Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 17 лютого 2025 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев