Постанова

від 18.02.2025 по справі 320/42791/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/42791/23 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Чаку Є.В.,

Суддів: Аліменка В.О., Мельничука В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Департаменту муніципальної безпеки виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Державне агентство України з питань кіно про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Департамент муніципальної безпеки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до суду з позовом до ДП "Національний центр Олександра Довженка", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Державне агентство України з питань кіно, у якому просить суд зобов`язати вчинити певні дії з приведення захисної споруди цивільного захисту - сховища № 105157 за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 1, державної форми власності, окремо розташоване, площею 546 м2, місткістю 500 осіб, ІІ класу захисту, у стан готовності до використання за призначенням відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.07.2018 за № 879/32331.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати останнє та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт зазначив, що до нього звернулось ТОВ "Анева Індастрі", який є замовником будівництва на сусідній земельній ділянці, із пропозицією за власний кошт здійснити реконструкцію захисної споруди, а також виконати комплекс будівельно-монтажних робіт з благоустрою щодо прилеглих об`єктів нерухомості, балансоутримувачем яких є ДП "Національний центр Олександра Довженка". Апелянт зазначив, що він зацікавлений у такій співпраці враховуючи обмежене фінансування з державного бюджету, а тому звернулось до Державного агентства України з питань кіно із пропозицією створення робочої групи з метою опрацювання вказаних пропозицій та прийняття відповідних рішень, однак відповіді не отримало. Апелянт зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги наведеного. Крім того зазначив, що вже проведено роботи з відновлення гідроізоляції захисної споруди цивільного захисту сховища. Подальші заходи по приведенню у стан готовності захисної споруди цивільного захисту сховища тривають.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач зазначив, що відповідач не звертався до Департаменту із пропозицією щодо можливості залучення ТОВ "Анева Індастрі" до реконструкції окремо розташованого сховища №105157.

Державне агентство України з питань кіно також подало відзив на апеляційну скаргу в якому просило скасувати рішення суду першої інстанції та залишити без розгляду позов. На переконання заявника позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності. Також третя особа зазначила, що до державного реєстру речових прав на нерухоме майно не внесені відомості щодо того, що цілісний майновий комплекс Центру Довженка перебуває у сфері управління Держкіно.

Щодо спільного з ТОВ "Анева Індастрі" приведення в належний стан споруди цивільного захисту зазначив, що Держкіно ініціювало проведення спільної з Товариством наради та звернулося до Центра Довженка з пропозицією провести спільну зустріч, однак представники Центру Довженка проігнорували пропозицію, а тому відомості наведені у апеляційній скарзі не відповідають дійсності.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно паспорта та облікової картки ДП "Національний центр Олександра Довженка" є балансоутримувачем сховища №105157 за адресою: м.Київ, вул. Васильківська, 1.

Згідно пункту 1.3 Статуту ДП "Національний центр Олександра Довженка", затвердженого наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 03.06.2020 № 1879, останнє за своєю організаційно-правовою формою є державним підприємством, заснованим на державній власності та належить до сфери управління Міністерства культури та інформаційної політики України.

З метою виконання приписів розпорядження КМВА № 326 та оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту, а саме сховища № 105157 за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 1, комісією у складі: заступника начальника відділу з питань цивільного захисту Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації - Євгена Христича, заступника начальника ВНЗС та ЗЦЗ Голосіївського районного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в місті Києві - Володимира Литвина, у присутності: виконавчого директора ДП "Національний центр Олександра Довженка" - Гладуна Ігоря Миколайовича та головного інженера Гайдека Олександра Олеговича, було здійснено перевірку сховища № 105157.

Результати перевірки оформлені Актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту сховища № 105157 від 08.06.2023, в якому зазначено, що станом на 08.06.2023 сховище оцінюється як неготове до використання за призначенням.

У розділі «Рекомендації» зазначено: балансоутримовичу вжити відповідних заходів щодо усунення недоліків зазначених в акті оцінки стану готовності захисної споруди цивільного стану. Інформацію щодо організації виконання рекомендацій комісії у термін до 16.06.2023 слід подати до Голосіївського районного управління ДСНС України у місті Києві та відділу з питань цивільного захисту Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, таблиці періодичності проведення планових ремонтів сховища та затверджений керівником план ремонту сховища.

З викладеними рекомендаціями, щодо приведення захисної споруди цивільного захисту у готовність до використання 08.06.2023 ознайомлено керівника балансоутримувача захисної споруди цивільного захисту (уповноважену ним особу) Гладуна Ігоря Миколайовича.

У встановлений термін відповідальними особами балансоутримувача інформації та планів проведення ремонту укриття не надано, у зв`язку з чим 21.09.2023 комісією було повторно проведено

обстеження сховища та складено Акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту,

яке знаходилось в незадовільному стані. Встановлено, що визначені рекомендації, відповідно до складеного Акту від 08.06.2023 - були невиконані.

У розділі «Рекомендації» зазначено: провести реконструкцію (капітальний ремонт) з відновленням всіх функцій систем що забезпечують герметизацію. Вибухозахист та автономність функціонування захисної споруди впродовж не менше 48 годин поспіль, а саме: систем вентиляції, захисних, захисно-герметичних, противибухових пристроїв, сховище привести у стан готовності до використання за призначенням згідно наказу МВС України від 09.07.18 №579, та постанови КМУ від 10.03.17 №138.

З викладеними рекомендаціями, щодо приведення захисної споруди цивільного захисту у готовність до використання 21.09.2023 ознайомлено керівника балансоутримувача захисної споруди цивільного захисту (уповноважену ним особу) Гладуна Ігоря Миколайовича. Дана обставина підтверджується актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту сховища № 105157 від 21.09.2023, який додано до позовної заяви.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача в питанні забезпечення утримання сховища № 105157 в належному стані, що не дозволяє привести у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни, захисну споруду цивільного захисту відповідно до вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд, позивач звернувся до суду з позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини восьмої статті 32 Кодексу цивільного захисту України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об`єктів до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (частина п`ятнадцята статті 32 Кодексу цивільного захисту України).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 138, балансоутримувачі захисних споруд - власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають захисні споруди (у тому числі споруди, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації).

Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (пункт 9 Порядку № 138).

Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними центральними органами виконавчої влади, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до вимог законодавства (пункт 12 Порядку №138).

Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджені наказом МВС України від 09.07.2018 № 579 (далі - Наказ № 579).

Споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни (пункт 1 розділу ІІ Наказу № 579). Споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами (пункт 7 розділу ІІ Наказу № 579).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052 (далі - Положення № 1052), Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

За приписами пункту 3 Положення № 1052 основними завданнями ДСНС є, зокрема, реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

За змістом пункту 4 Положення № 1052 ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: формує проекти планів у сфері цивільного захисту державного рівня на мирний час та в особливий період, подає їх Міністрові внутрішніх справ для внесення в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України, організовує планування заходів цивільного захисту центральними та місцевими органами виконавчої влади; організовує здійснення заходів щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням, веде загальнодержавний електронний облік захисних споруд цивільного захисту; організовує здійснення заходів щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, готує пропозиції щодо віднесення населених пунктів та суб`єктів господарювання до відповідних груп (категорій) цивільного захисту; складає акти перевірок, приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки, інші обов`язкові для виконання розпорядчі документи, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту; перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.

Законом України від 06.10.2022 № 2655-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перших кроків дерегуляції бізнесу шляхом страхування цивільної відповідальності» (далі - Закон № 2655-ІХ), який набрав чинності 29.10.2022 внесено зміни у Кодекс цивільного захисту України.

Відповідно до пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України в редакції Закону № 2655-ІХ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту звертається до адміністративного суду щодо допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, з інших підстав, визначених законом.

На відміну від попередньої редакції Кодексу цивільного захисту України, якою було передбачено право Державної служби України з надзвичайних ситуацій, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування, у новій редакції законодавець розширив перелік випадків, за яких Державна служба з надзвичайних ситуацій має право на звернення до суду.

Пунктом 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України у редакції Закону № 2655-ІХ визначено право Державної служби України з надзвичайних ситуацій на звернення до суду з підстав: допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), та з інших підстав, визначених законом.

Верховний Суд у постанові від 23.01.2025 у справі № 520/16197/23, аналізуючи положення пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України в редакції Закону № 2655-ІХ, зробив висновок, що коло правовідносин, у яких територіальний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій може бути позивачем, хоча і розширилось, тобто перестало бути виключним, проте потребує чіткої кореляції із положенням закону, який би передбачив відповідний випадок, за якого Державна служба України з надзвичайних ситуацій ДСНС подати до суду позовну заяву. Іншими словами, у чинній редакції пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту окреслена прив`язка правової підстави звернення до суду із нормою закону, і лише за її наявності Державна служба України з надзвичайних ситуацій може набути статусу позивача.

Аналізуючи чинні законодавчі положення щодо обсягу повноважень Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Верховний Суд у згаданій вище постанові виснував, що законодавець у відповідних профільних нормативно-правових актах не наділив Державну службу України з надзвичайних ситуацій правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та відповідно правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд.

Подібна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2025 у справі № 400/9970/23.

Отже доводи Державного агентства України з питань кіно про те, що належним позивачем у справі повинно бути ГУ ДСНС, є необґрунтованими.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, рішенням Київської міської ради від 02.03.2023 № 6007/6048 затверджено Положення про Департамент муніципальної безпеки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Положення про Департамент).

Відповідно до п.5 Департамент муніципальної безпеки виконавчого органу Київської міської ради взаємодіє з Державною службою України з надзвичайних ситуацій з питань виконання завдань цивільного захисту на території міста Києва.

Департамент муніципальної безпеки КМДА у сфері цивільного захисту організовує виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту на території міста Києва.

У сфері цивільного захисту Департамент організовує облік фонду захисних споруд цивільного захисту міста Києва, організовує проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту міста Києва, виключення їх за погодженням з Державною службою України з надзвичайних ситуацій з фонду захисних споруд цивільного захисту міста Києва. З викладеного слідує, що саме Департамент муніципальної безпеки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) наділений повноваженнями щодо звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про зобов`язання щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисних споруд цивільного захисту у якості позивача.

На переконання колегії суддів позов Департаменту муніципальної безпеки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із зазначеними вимогами є єдиним способом спонукання відповідача до приведення захисної споруди цивільного захисту - сховища № 105157 у належний стан.

Згідно ст.32 Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодекс) до захисних споруд цивільного захисту, зокрема належить: протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.

Частиною 3 ст.32 Кодексу визначено, що укриттю підлягають: 1) у сховищах: а) працівники найбільшої працюючої зміни суб`єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту та розташованих у зонах можливих значних руйнувань населених пунктів; б) працівники найбільшої працюючої зміни атомних електростанцій, інших ядерних установок, працівники суб`єктів господарювання, які забезпечують функціонування таких станцій (установок) та перебувають у зоні можливих значних руйнувань навколо них; в) працівники найбільшої працюючої зміни суб`єктів господарювання, віднесених до категорії особливої важливості цивільного захисту та розташованих за межами зон можливих значних руйнувань населених пунктів; г) хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров`я, які не підлягають евакуації в безпечне місце і перебувають у зонах можливих значних руйнувань населених пунктів; 2) у протирадіаційних укриттях - населення, у тому числі працівники суб`єктів господарювання, хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров`я, евакуйоване населення, яке проживає або працює в зонах можливого небезпечного і значного радіоактивного забруднення, крім тих, хто підлягає укриттю у сховищах; 3) у спорудах подвійного призначення - населення, яке підлягає укриттю в захисних спорудах цивільного захисту, крім таких споруд, що мають перебувати в постійній готовності до використання за призначенням; 4) у найпростіших укриттях - населення, яке не підлягає укриттю в захисних спорудах та спорудах подвійного призначення.

Отже, населення, у тому числі працівники суб`єктів господарювання, хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров`я, евакуйоване населення, яке проживає або працює в зонах можливого небезпечного і значного радіоактивного забруднення, крім тих, хто підлягає укриттю у сховищах підлягають укриттю у протирадіаційних укриттях.

Для вирішення питань щодо укриття категорій населення, визначених частиною третьою цієї статті, центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд. Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд з фонду та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту (ч.ч.7-9 ст.32 Кодексу).

Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об`єктів до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (ч. 15 ст.32 Кодексу).

Згідно ч. 16 ст.32 Кодексу у разі приведення єдиної державної системи цивільного захисту, її складових у режим підвищеної готовності, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного стану та в особливий період захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення, найпростіші укриття незалежно від форми власності повинні приводитись у готовність до прийому населення у термін, що не перевищує 24 годин, крім захисних споруд цивільного захисту, що перебувають у постійній готовності до використання за призначенням.

Відповідно до абз. 14-15 ст.1 Закону України від 6 грудня 1991 року №1932-XII "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. У подальшому Указом Президента України від 18.04.2022 №2593/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні"", затвердженим Законом України від від 16.11.2022 №2738-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Отже з моменту введення воєнного стану в Україні діє особливий період.

З 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на виконання вимог ч.16 ст.32 Кодексу захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення, найпростіші укриття незалежно від форми власності повинні приводитись у готовність до прийому населення у термін, що не перевищує 24 годин, крім захисних споруд цивільного захисту, що перебувають у постійній готовності до використання за призначенням.

Механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку визначає Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №138 (далі-Порядок №138).

Так у п.п.9.-11. Порядку №138 зазначено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

Балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Конкретний строк приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди: не більше 12 годин - для захисних споруд, призначених для укриття працівників (персоналу, найбільшої працюючої зміни) суб`єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту; не більше 24 годин - для інших захисних споруд, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів.

Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС.

Питання утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди) внормовано Вимогами щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 липня 2018 року №579 (далі - Вимоги №579).

Пунктами 1, 2 Розділу ІІ Вимог №579 передбачено, що споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни. Під час експлуатації захисних споруд не допускається виконання заходів, що знижують їх захисні властивості, надійність та безпеку.

Для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням їх балансоутримувачі здійснюють оцінку стану їх готовності, організовують періодичні огляди стану захисних споруд, перевірку працездатності їх основного обладнання, планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд (п.1 розділу VІ глави 2 Вимог №579).

Періодичність і зміст оглядів стану захисних споруд та перевірок працездатності їх основного обладнання наведено в додатку 10 до цих Вимог.

За результатами оцінки стану готовності складається акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за формою згідно з додатком 11 до цих Вимог.

Про результати щорічних оцінок стану готовності, здійснених без залучення фахівців структурних підрозділів із питань цивільного захисту міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, органів і підрозділів ДСНС, балансоутримувачі інформують вищезазначені органи і підрозділи з наданням копій актів, складених за їх результатами (п.п.3-7 розділу VІ глави 2 Вимог №579)

У п. 9 розділу VІ глави 2 Вимог №579 зазначено, що за результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням.

Захисна споруда вважається обмежено готовою або неготовою, якщо вона має хоча б один із недоліків, зазначених в основних недоліках в утриманні захисних споруд, що погіршують стан їх готовності, наведених у додатку 13 до цих Вимог.

У разі відсутності таких недоліків захисна споруда вважається готовою до використання за призначенням.

Питання підтримання захисних споруд у готовності до використання за призначенням врегульовано главою 3 розділу VІ Вимог №579.

Відповідно до п.2. розділу VІІ Глави 1 Вимог №579 готовність фонду захисних споруд передбачає: належний технічний стан несучих огороджувальних конструкцій, гідроізоляції і захисних пристроїв захисної споруди (споруди подвійного призначення, найпростішого укриття); надійну герметичність захисної споруди (для сховищ); справність і постійну готовність до роботи спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисної споруди, наявність нормативних аварійних запасів води, паливно-мастильних матеріалів, а також майна, необхідного для життєзабезпечення населення, що підлягає укриттю; підготовленість особового складу формування з обслуговування захисних споруд; належний протипожежний та санітарний стан приміщень споруд фонду захисних споруд.

У разі введення в Україні або її окремих місцевостях правового режиму воєнного стану першочергові заходи з приведення в готовність сховищ мають бути спрямовані на забезпечення можливості їх використання для укриття населення від звичайних засобів ураження.

З матеріалів справи вбачається, що згідно паспорта та облікової картки ДП "Національний центр Олександра Довженка" є балансоутримувачем сховища №105157 за адресою: м.Київ, вул. Васильківська, 1.

Вказані обставини не заперечуються відповідачем та третьою особою.

08.06.2023 та 21.09.2023 комісією було складено Акти оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту, згідно з якими сховище №105157 за адресою: м.Київ, вул. Васильківська, 1 визнано таким, що неготове до використання за призначенням.

Слід зазначити, що оскільки балансоутримувачем захисної споруди цивільного захисту є відповідач, він відповідає за виконання заходів щодо приведення укриття в належний технічний стан та готовність до укриття населення, а тому заходи в сфері використання та належного забезпечення функціонування щодо сховища №105157 є обов`язком відповідача та перебуває в межах його відповідальності.

Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

В даній справі відповідачем не було проведені всі передбачені законодавством заходи щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту.

Вказані обставини підтверджуються Актами, а також самим відповідачем, який у апеляційній скарзі зазначив, що заходи по приведенню у стан готовності захисної споруди цивільного захисту сховища тривають.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що невжиття відповідачем визначених законодавством заходів з метою приведення укриття до стану готовності суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.

Враховуючи викладені обставини у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність обґрунтованих підстав для визнання бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язання ДП "Національний центр Олександра Довженка" вчинити дії, спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди - сховища № 105157, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 1, державної форми власності, окремо розташоване, площею 546 м2, місткістю 500 осіб, ІІ класу захисту, з метою використання її за призначенням у відповідності до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Є.В. Чаку

Судді В.О. Аліменко

В.П. Мельничук