Постанова

від 18.02.2025 по справі 380/6993/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/6993/24 пров. № А/857/30909/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області" на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року з питань визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, постановлену суддею Ланкевичем А.З. у м.Львові у порядку письмового провадження у справі № 380/6993/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправною відмови та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

01.11.2024 від Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» надійшла заява про визнання виконавчого листа №380/6993/24 від 18.07.2024 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у задоволенні заяви Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» про визнання виконавчого листа №380/6993/24 від 18.07.2024 таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.

Не погодившись із ухвалою суду, Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» подала апеляційну скаргу, зазначивши, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню. Просить скасувати оскаржуване судове рішення ухвалити нове, яким вимоги заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Позивач та третя особа правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористались, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі №380/6993/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023 (з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини. Зобов`язано Державну установу «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням процентної надбавки за вислугу років, відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 пенсії ОСОБА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

18.07.2024 видано виконавчий лист №380/6993/24.

25.09.2024 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження №76014623.

16.10.2024 державним виконавцем закінчено виконавче провадження №76014623 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постановою державного виконавця від 28.10.2024 скасовано документ «Постанова про закінчення виконавчого провадження» від 16.10.2024 у ВП №76014623 при примусовому виконанні виконавчого листа №380/6993/24, виданого 18.07.2024 Львівським окружним адміністративним судом.

01.11.2024 від Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» надійшла заява про визнання виконавчого листа №380/6993/24 від 18.07.2024 таким, що не підлягає виконанню. Обґрунтовуючи заяву, посилається на те, що рішення суду виконано добровільно (до відкриття виконавчого провадження).

Позивач скористався передбаченим процесуальним законом правом подання заперечення на цю заяву (06.11.2024), просить відмовити у задоволенні заяви Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» про визнання виконавчого листа №380/6993/24 від 18.07.2024 таким, що не підлягає виконанню.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд виходив з відсутності визначених статті 374 КАС України підстав визнавати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд зауважив, що позивач факт добровільного виконання боржником рішення суду заперечує.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Розділ IV КАС України регулює процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Згідно із ч.1, 2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (частина друга статті 372 КАС України).

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина 4 статті 372 КАС України).

Згідно з частиною 1 статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У відповідності до ч.1 ст.374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

За ч.2 ст.374 КАС України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про наявність підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях по справах «Іммобільяре Саффі проти Італії», «Горнсбі проти Греції», «Жовнер проти України», «Бурдов проти Росії», «Ясіун`єне проти Литви», «Руйану проти Румунії» наголошує на тому, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

Як встановлено судом першої інстанції, в якості підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, заявник зазначає про добровільне виконання ним рішення до відкриття виконавчого провадження.

Чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання наслідків видачі виконавчого документа та припинення процедури примусового виконання судового рішення у разі виникнення обставин, які впливають на існування обов`язку боржника виконати судове рішення. Це відбувається шляхом визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

У постанові від 05 листопада 2020 року (справа №752/2391/17) Верховний Суд вказав, що наведені в статті 374 КАС України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові і процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Під іншими причинами слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.

Таким чином, боржник у цій справі (ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області») не позбавлений права звернення до суду першої інстанції із заявою про визнання виконавчого листа у цій справі таким, що не підлягає виконанню, як застосування передбаченого процесуальним законом механізму для попередження безпідставного вжиття заходів із примусового виконання судового рішення за таким виконавчим листом. У свою чергу, положення статті 374 КАС України надають право суду, який видав виконавчий лист, за заявою стягувача або боржника, у певних випадках, визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця від 28.10.2024 скасовано документ «Постанова про закінчення виконавчого провадження» від 16.10.2024 року у ВП №76014623 при примусовому виконанні виконавчого листа №380/6993/24, виданого 18.07.2024 Львівським окружним адміністративним судом. Таким чином, на даний час здійснюються заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом №1404-VIII.

Слід також зазначити, що позивач заперечує факт добровільного виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі №380/6993/24.

Натомість, заявником на розгляд суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про помилковість видачі виконавчого документа; скаржником не доведено, що ним вжито всіх можливих заходів для виконання згаданого судового рішення. Інших підстав, які свідчать про те, що виконавчий лист підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, заявник у поданій заяві не зазначає.

У свою чергу, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, призведе до припинення обов`язку заявника щодо виконання рішення суду.

З огляду на наведене, вимоги заяви Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є безпідставними, необґрунтованими, а тому судом правомірно відмовлено у їх задоволенні.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст.139 КАС України.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строк, встановлений статтею 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області" залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року з питань визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, постановлену у справі №380/6993/24, без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний