Постанова

від 19.02.2025 по справі 467/1435/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

19.02.25

33/812/80/25

Справа №467/1435/24

Провадження № 33/812/80/25

Категорія: ст.122-4 КУпАП

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 лютого 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Базовкіної Т.М.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника адвоката Костенка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Костенка Сергія Олександровича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, що ухвалив Арбузинський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Кологривої Т.М. у приміщенні цього суду 03 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень,передбачених статтями122-4та 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено штраф у розмірі 3400 гривень,

у с т а н о в и в :

Згідно протоколівпро адміністративнеправопорушення серіїААД №840714та ААД№ 840716від 27вересня 2024року водій ОСОБА_1 27 вересня 2024 року о 10 год. 30 хв. по вул. Верхній с. Мар`янівка Первомайського району Миколаївської області, керуючи зернозбиральним комбайном «NEW HOLLAND», державний номерний знак НОМЕР_1 , при здійсненні повороту праворуч не врахував ширину проїзної частини та габарити свого транспортного засобу, допустив бокове зіткнення з електроопорою № 6, яка встановлена на узбіччі вул. Верхня біля будинку №18, в результаті чого електроопору було повалено на землю, після чого електродротами було звалено наступну електроопору №7. В результаті ДТП підприємству «Миколаївобленерго» було завдано матеріальну шкоду. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив пункти 10.5, 10.6 Правил дорожнього руху. В подальшому ОСОБА_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив пункти 2.10 «А», 2.10 «В» Правил дорожнього руху.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані поліцейськимияк вчиненняадміністративних правопорушень,відповідальність заякі передбаченіст.124КУпАП,як порушенняучасниками дорожньогоруху правилдорожнього руху,що спричинилопошкодження транспортнихзасобів чиіншого майна,та ст.122-4КУпАП якзалишення водіямитранспортних засобів,іншими учасникамидорожнього рухув порушеннявстановлених правилмісця дорожньо-транспортноїпригоди,до якоївони причетні.

Постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень,передбачених ст.122-4та ст.124 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 3400 гривень, а також стягнуто 605 грн 60 коп. судового збору в дохід держави.

03 лютого 2025 року захисник ОСОБА_1 адвокат Костенко С.О. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить також про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови, посилаючись на поважність причин його пропуску. В обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження захисник Костенко С.О. зазначив, що він копію постанови отримав лише 24 січня 2025 року.

Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Костенка С.О., які підтримали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи, які містить клопотання про поновлення строку, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Згідно положень частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Чинні норми КУпАП в частині права на оскарження постанови судді місцевого суду є гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду і за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, визначають порядок реалізації цього права, його законну мету.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Тому в розумінні положень статті 294 КУпАП строк, передбачений на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства про адміністративні правопорушення та своєчасного виконання ними передбачених КУпАП України певних процесуальних дій. Інститут строків в процесі розгляду справ про адміністративні правопорушення сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого учасник справи може оскаржити рішення про накладення на нього адміністративного стягнення; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду в порядку апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції, постанова набирає чинності та пред`являється державою в особі її компетентних органів до виконання. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

У рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

За такого поважними причинами пропуску процесуального строку є причини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне оскарження постанови суду першої інстанції. Такі обставини мають бути підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Сам строк звернення до апеляційного суду - це проміжок часу з дня винесення судом першої інстанції постанови у справі про адміністративні правопорушення, протягом якого особа має право звернутися до суду з апеляційною скаргою. Початок перебігу строку з апеляційною скаргою на постанову суду у справі про адміністративне правопорушення починається з дня винесення судом першої інстанції відповідної постанови, а поважність пропуску цього строку пов`язується із доведенням заявником обставин поважності його пропуску, до прикладу, обставин незнання особи про складення відносно нею протоколу про адміністративне правопорушення та як наслідок цих обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В цьому разі порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Розумні строки в судочинстві з розгляду справ про адміністративні правопорушення - це найкоротші за конкретних обставин строки, протягом яких правопорушник чи його захисник повинні вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Втім, оцінюючи обставини, на які посилається захисник Костенко С.О., звернувшись із клопотанням про поновлення строку на оскарження постанови суду від 03 жовтня 2024 року, з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень статті 294 КУпАП, слід врахувати, що вказаною нормою встановлено строки звернення до апеляційного суду в порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого перегляду судового рішення у справах про адміністративні правопорушення, зокрема поновлення порушених прав заявника, який повинен діяти добросовісно.

Згідно матеріалів адміністративного провадження постанова судді про притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була прийнята 03 жовтня 2024 року, судове засідання відбувалося за його участі та відповідно до розписки, що міститься в матеріалах справи (а.с.41), копія винесеної постанови йому була вручена того ж дня, а саме 03 жовтня 2024 року. На а.с. 45 міститься заява захисника Костенка С.О. від 26 листопада 2024 р. про видачу копії винесеної постанови та надіслання її поштою. Згідно копії конверту на ім`я ОСОБА_2 , копію оскаржуваної постанови останній отримав 23 січня 2025 року.

З огляду на положення статті 294 КУпАП щодо строку оскарження постанови суду останнім днем на подання апеляційної скарги було 12 жовтня 2024 року.

Апеляційна скарга на вищевказану постанову була подана захисником ОСОБА_1 адвокатом Костенком С.О. 03 лютого 2025 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 294 КУпАП (більше ніж через три с половиною місяця).

Апеляційний суд не приймає як поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження зазначені захисником ОСОБА_2 обставини з наступних міркувань.

Зокрема, наведене ним у клопотанні суперечить положенням статті 294 ЦПК України, оскільки датою початку такого строку є дата винесення постанови судом, а не дата отримання копії постанови захисником.

Крім того, суд враховує те, що особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 був присутнім під час проголошення оскаржуваної постанови та обізнаний щодо її змісту, оскільки в судовому засіданні, а саме 03 жовтня 2024 року, проголошувався її повний текст, який того дня був йому вручений, що свідчить про дотримання судом вимог ч. 3 статті 285 КУпАП. Але ОСОБА_1 не скористався своїм правом, не діяв розсудливо, не звернувся вчасно до суду з апеляційною скаргою з метою оскарження вказаної постанови. В його інтересах звернувся його захисник Костенко С.О. лише 03 лютого 2025 року, посилаючись на те, що копію оскаржуваної постанови він отримав лише 24 січня 2025 року, що не заслуховує на увагу і не можу бути розцінено як поважна причина пропуску строку, оскільки безпосередньо ОСОБА_1 вона була отримана в день її винесення 03 жовтня 2024 року.

Саме таке зволікання з реалізацією права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зі своєчасною подачею апеляційної скарги, мало наслідком подання апеляційної скарги з порушенням процесуального 10-ти денного строку. Доказів наявності саме для ОСОБА_1 об`єктивних, непереборних обставин, які б перешкоджали йому у період з 03 жовтня 2024 року по 03 лютого 2025 року подати апеляційну скаргу суду не надано.

Враховуючи, що діючим законодавством перебіг строку на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення пов`язаний не з моментом отримання її копії захисником, а з днем винесення постанови суду, враховуючи присутність особи, відносно якої винесено постанову, у судовому засіданні під час її винесення, та отримання ним її копії 03 жовтня 2025 року, факт отримання його захисником копії постанови судді 24 січня 2025 року не може розцінюватись судом апеляційної інстанції як поважна причина пропуску процесуального строку на оскарження судового рішення.

Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду не свідчать про їх поважність, в зв`язку з чим відсутні законні підстави для його поновлення.

У справі «Індепендент ньюс енд медіа» та «Індепендент ньюспейперс» проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що юридична визначеність передбачає повагу до принципу остаточності рішень. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру.

Між тим у даній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності апеляційним судом не було встановлено особливих непереборних обставин, які б перешкоджали апелянту оскаржити постанову судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2024 р. у передбачений ст. 294 КУпАП строк.

За таких обставин, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 294 КУпАП, строк на апеляційне оскарження постанови суду був пропущений без поважних причин, а тому поновленню не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Відмовити захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвокату Костенку Сергію Олександровичу в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень,передбачених статтями122-4та 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено штраф у розмірі 3400 гривень.

Апеляційну скаргу разом з додатками повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Т.М.Базовкіна