Рішення

від 19.02.2025 по справі 345/6657/24

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/6657/24

Провадження № 2/345/179/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.02.2025 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючої судді Кардаш О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Калуші цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Монтаж» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг,

ВСТАНОВИВ:

02.12.2024 директор голова Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Монтаж» Майко І. звернувся до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з вказаним позовом, в якому просить стягнути з нього на свою користь заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг, а саме основний борг в розмірі 13005,23 грн., сума індексу інфляції в розмірі 5841,22 грн., три відсотки річних в розмірі 1170,74 грн., нарахованих на суму заборгованості, а всього 20017,19 грн., а також судові витрати по справі.

Свої вимоги мотивували тим, що відповідно до рішення виконавчого комітету Калуської міської ради №90 від 24.04.2018 року заявник є виконавцем послуг з управління будинками та прибудинкової території, тобто будинку сплачують за надані управителем послуги щомісяця згідно з додатком ціни послуги (тарифу). Відповідач являвся власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 до вересня 2024 року, користувався усіма наданими йому послугами, проте не оплачував їх у повному обсязі, у зв`язку з чим станом на 01.10.2024 року в нього утворилася заборгованість за надані йому послуги в розмірі 13005,23 грн. Згідно калькулятора розрахунку процентна ставка (3% річних) становить 1170,74 грн., а інфляційні втрати становлять 5841,22 грн., а загальна сума боргу становить 20 017,19 грн.

Відповідача неодноразово було повідомлено про необхідність оплатити заборгованість, однак ОСОБА_1 ігнорував вимоги управителя, мотивуючи відсутністю укладеного індивідуального договору, у зв`язку з чим продовжує допускати зростання заборгованості та не здійснив жодного платежу щодо погашення боргу.

Як наслідок, позивач змушений звернутися до суду.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

02.01.2025 року до суду надійшов відзив на позов. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до рішення виконавчого комітету Калуської міської ради №90 від 24.04.2018 року п.2 призначено управителя багатоквартирного будинку, співвласниками якого не прийняли рішення про форму управління багатоквартирними будинком, і ним є товариство з обмеженою відповідальністю «М-Монтаж» в особі Ігоря Майка терміном на 1 рік. Так, до матеріалів справи не долучено доказів того, що повноваження вказаного управителя продовжились і на якій підставі. Зазначає, що установчих зборів співвласників будинку АДРЕСА_2 не проводилось, підсумковим протоколом не оформлялось, що є порушенням його прав як власника майна. Також сума боргу, яка ніби то підлягає до сплати, не є аргументованою. Не надано доказів того, коли саме йому було вручено договір про надання послуг, а тому у відповідача відсутні перед ним будь-які борги та невиконані зобов`язання. Враховуючи вищевикладене представник відповідача адвокат Коваленко О.В. вважає, що позивачем не наведено вагомих та законних підстав для задоволення вказаного позову, а відтак в суду є всі передумови для відмови у задоволенні позову.

Позивач своїм правом подати відповідь на відзив скористався.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК Українив разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 2 ст.382ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Пунктами 1, 3, 5 частини 1статті 1Закону України«Про особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку» визначено, що багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що неналежить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з пунктом 10 частини 1,частиною 2 статті 7 співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Статтею 12 Закону визначено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Відповідно до ч. 1статті 1Закону України«Про житлово-комунальні послуги» від09.11.2017року №2189-VIII"Прожитлово-комунальніпослуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Статтею 13 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно з частиною першою статті 19Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, друга статті 20 цього Закону).

Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою (ст. 32 ч. ч. 1, 2, 4 Закону).

Як свідчить тлумачення статті 526ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Пунктом 5 частини третьої статті 20Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

З аналізу положень статей 11, 319, 322, 509, 526, 610 ЦК України, статей 1, 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,Закону України«Про особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку» в їх системному взаємозв`язку вбачається, що кожен власник квартири (нежитлового приміщення) в будівлі несе обов`язок з утримання власного майна, приміщень загального користування та прибудинкової території.

Витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна.

Відсутність договору між позивачем та відповідачем щодо утримання житлового будинку і прибудинкової території не є підставою для звільнення відповідача від сплати відповідних внесків на утримання будинку та прибудинкової території тощо за наявності підтверджених витрат на управління, утримання та збереження будівлі.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Калуської міської ради №90 від 24.04.2018 року заявник є виконавцем послуг з управління будинками та прибудинкової території, які передані в управління на основі проведеного конкурсу та укладеного договору з представником органу місцевого самоврядування на підставі ч. 5 ст. 13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 417-VIII (а.с. 8).

Згідно з п. 2.1 Договору про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та прибудинкових територій від 27.07.2018 р. (а.с. 9-10), співвласники об`єктів, тобто будинку сплачують за надані управителем послуги щомісяця згідно з додатком ціни послуги (тарифу).

Позивачем доведено, що додатком до договору про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та прибудинкових територій від 27.07.2018 р. ціна послуги (тарифу) з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та прибудинкової території з розрахунку на 1 кв.м. розмір внесків за утримання будинку і прибудинкової території об`єкта будинку АДРЕСА_1 встановлений 1,790 грн за 1м.кв. (а.с.11-12, 13-15).

Як вбачається з наданого позивачем акту звірки розрахунків за період 01.10.2021 -01.10.2024 виписки з особового рахунку, заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 станом на 01.10.2024 р. становить 13005,23 грн. (а.с. 22).

Відповідно до розрахунку інфляційних збитків, розмір інфляційних збитків, завданих неоплатою послуги з управління багатоквартирним будинком становить 5841,22 грн. (а.с. 23-25). Проценти за користування коштами становлять 1170,74 грн. (а.с. 29).

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності обов`язку зі сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги позивачу через недолучення доказів повноваження вказаного управителя, у зв`язку із тим, що матеріали справи містять Договір про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та прибудинкових територій від 27.07.2018 р., де п. 6.2 договору визначено пролонгацію вказаного договору, в разі, якщо сторони не домовляться про відмову від його дії. Станом на даний час , рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком або обрання іншого управителя співвласниками будинку не приймалось. Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що вказаний Договір діє по даний час.

Твердження відповідача про те, що йому в порушення його конституційних прав не було особисто вручено договору про надання послуг, також не заслуговують на увагу, оскільки, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Також, законодавство не передбачає укладення індивідуальних договорів зі споживачами послуг, якщо управитель призначений на конкурсних засадах.

Матеріали справи містять заяви претензії відповідача адресовані позивачу та письмові відповіді позивача, у відповідності до яких ОСОБА_1 неодноразово було повідомлено про необхідність оплатити заборгованість, однак останній ігнорував вимогами управителя, мотивуючи відсутністю укладенням індивідуального договору та продовжував накопичувати заборгованість. Дана переписка свідчить про обізнаність відповідача про наявну заборгованість .

Також відповідачем не надані суду належні і допустимі докази ненадання позивачем та, відповідно, неотримання ним житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язань або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів, однак відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані заявлені позивачем вимоги.

Таким чином, загальна сума заборгованості за надану ТзОВ «М-Монтаж» житлово-комунальних послуг з врахуванням інфляційних збитків та 3 % річних становить 20017,19 грн. і її слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Дослідивши і оцінивши усі наявні у справі докази в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України, в якій зазначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 263-265, ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Монтаж» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Монтаж» (77300, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Будівельників, 17, код ЄДРПОУ 41515274, р/р НОМЕР_2 в АТ КБ «ПривтБанк») заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг, а саме основний борг в розмірі 13005,23 грн., сума індексу інфляції в розмірі 5841,22 грн., три відсотки річних в розмірі 1170,74 грн., нарахованих на суму заборгованості, а всього 20017,19 грн. та 3028,00 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

СУДДЯ: