Рішення

від 17.02.2025 по справі 291/1070/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 291/1070/24

Провадження № 2/761/3635/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 лютого 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путря Д.В.

позивача: ОСОБА_1

представника третьої особи: Драчук Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в заочному порядку в приміщенні зали суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Ружинської селищної ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини, -

в с т а н о в и в:

В серпні 2024 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Ружинської селищної ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини, в якому просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі - 2500 гривень щомісячно, починаючи з 16 серпня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 із індексацію вказаної суми у відповідності до вимог законодавства, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що сторони перебували у шлюбі, який за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06.07.2010 розірвано. Сторони є батьками дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з батьком та перебуває на його утриманні.

З моменту фактичного припинення шлюбних відносин з 2010 року відповідач життям та здоров`ям дитини не цікавиться, будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, ухиляється від його виховання.

Вказане стало підставою для звернення до суду про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник третьої особи Виконавчого комітету Ружинської селищної ради, підтримала висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відтак, за умовами ст.280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 11.11.2024 року у справі було відкрито провадження та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження, за участю сторін.

Протокольною ухвалою суду від 17.02.2024 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Дослідивши письмові докази у справі, заслухавши пояснення позивача та представника третьої особи, показання свідків, а також з`ясувавши виниклі між сторонами правовідносини та відповідно встановивши норми матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити з огляду на наступне.

Так, за умовами ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи, то сторони перебували у шлюбі з 12.09.2007 р., який за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06.07.2010 р. у справі №2-12594/10 розірвано.

Сторони є батьками дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з батьком в АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується копією свідоцтва про народження дитини, довідкою Ружинської селищної ради від 26.07.2024 р.

Відповідно до довідки Ружинської селищної ради від 26.07.2024 р. мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 14 років не приїжджала та не цікавилась життям та здоров`ям сина.

З характеристики Мовчанівського ліцею Бердичівського району Житомирської області від 29.07.2024 р. вбачається, що ОСОБА_3 навчається у ліцеї з 8 класу, за час навчання зарекомендував себе дисциплінованим, врівноваженим, ввічливим, має середній рівень знань. Сина виховує батько.

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 16.08.2024 р. до складу сім`ї входять ОСОБА_1 , син ОСОБА_3 . У дитини є сезонний одяг та взуття, сім`я забезпечена продуктами харчування. Мати після розірвання шлюбу не навідувала сина, не допомагала фінансово, не цікавилась його життям і здоров`ям, на телефонні дзвінки мати не відповідала.

Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з ч.1 ст.152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою держаного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ч.2 ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частиною 1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.89 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Як встановлено в судовому засіданні, то дитина - ОСОБА_5 на даний час проживає разом з батьком ОСОБА_6 , яким створені належні умови для проживання та виховання дитини. Виключно він дбає про отримання нею належної освіти та виховання дитиною.

Згідно висновку виконавчого комітету Ружинської селищної ради, затвердженого рішенням від 18.07.2024 р. №166, виходячи з інтересів дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При вирішенні справи суд приймає до уваги також показання свідків ОСОБА_7 (мати позивача), ОСОБА_8 (працює у селищній ради та знає родину ОСОБА_9 ), ОСОБА_10 (була вчителем у дитини), які зазначити, що дитина ОСОБА_3 перебуває на утриманні в батька ОСОБА_1 , який займається його вихованням та розвитком, мати дитиною не цікавиться та не виконує батьківські обов`язки.

Крім цього, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. (ст. 171 ч.1. 2 СК України).

В судовому засіданні було з`ясовано думку ОСОБА_3 , який повідомив суду, що проживає з батьком, останній раз бачив мати в трирічному віці, на його дзвінки мати не відповідає та ігнорує спілкування.

За змістом Преамбули Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенції), ратифікованої Верховною Радою Української РСР 27 лютого 1991 року, Організація Об`єднаних Націй в Загальній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на особливе піклування і допомогу, дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Відповідно до Статті 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

На підставі досліджених та оцінених доказів судом встановлено, що відповідач не приймає участі у вихованні та утриманні неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надає йому матеріальної допомогу, самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, про нього не піклується. Зворотного судом не встановлено.

Враховуючи викладене, виходячи з якнайкращого забезпечення інтересів дитини, суд вважає, що у судовому засіданні було доведено, що відповідач без поважних причин тривалий час не спілкується із неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не займається його вихованням, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не цікавиться здоров`ям та життям, тобто ухиляється від виконання батьківських обов`язків по відношенню до дитини, а тому позовні вимоги про позбавлення батьківських прав підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення аліментів варто зазначити наступне.

Згідно ч.3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частиною 2 ст.182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує : 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно із ч. 1 ст. 191 СК, України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При визначенні розміру аліментів, судом враховано вимоги ст. 182 СК України, а також приписи ст. 180 СК України.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що за обставин, що склалися, необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі - 2500 гривень щомісячно, починаючи з 16 серпня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 із індексацію вказаної суми у відповідності до вимог законодавства, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку.

Суд також вважає, що такий розмір аліментів є виправданий дійсним потребам дитини і не призведе до порушення прав відповідача.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи викладене, даючи юридичну оцінку наданим по справі доказам, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову шляхом позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі - 2500 гривень щомісячно, починаючи з 16 серпня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 із індексацію вказаної суми у відповідності до вимог законодавства, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 кошти судового збору в сумі - 1211 грн. 20 коп, та стягнути на користь держави з ОСОБА_2 кошти судового збору в сумі - 1211 грн. 20 коп.

Керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20.11.89 року, ст.ст. 150, 152, 155, 164, 165, 180, 181, 182, 191 СК України, ст.ст. 2,5, 10-13, 81, 258-259, 268, 272, 280 283, 352, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Ружинської селищної ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини, - задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі - 2500 гривень щомісячно, починаючи з 16 серпня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 із індексацію вказаної суми у відповідності до вимог законодавства, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах сплати суми платежу за один місяць.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 кошти судового збору в сумі - 1211 грн. 20 коп.

Стягнути на користь держави з ОСОБА_2 кошти судового збору в сумі - 1211 грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: виконавчий комітет Ружинської селищної ради, адреса знаходження: смт.Ружин, Бердичівського району, Житомирської області, вул..Незалежності, 2.

Повне рішення виготовлено 18.02.2025 р.

Суддя: А.А.Осаулов