Постанова

від 06.02.2025 по справі 554/13834/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/13834/22 Номер провадження 22-ц/814/393/25Головуючий у 1-й інстанції Блажко І. О. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

Суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,

представника відповідача - адвоката Братівника І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 липня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, відповідно до якого вказував, що на підставі договору відступлення прав вимоги (цесії) від 01.03.2021 він набув право вимоги за договором позики, укладеним 02.10.2020 між ОСОБА_3 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник). За вказаним договором позики ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 680 000 грн, які зобов`язувався повернути не пізніше 31.01.2021, однак у визначений договором строк грошові кошти не повернув. Про відступлення прав вимоги за договором позики позивач повідомив ОСОБА_2 шляхом надіслання відповідного повідомлення поштовим відправленням 01.03.2021. Станом на 08.11.2021 від відповідача не надходило жодного платежу, що і стало підставою звернення до суду із вказаним позовом про стягнення з відповідача 680 000 грн суми позики, а також 680 000 грн штрафу за порушення виконання зобов`язання відповідно до п. 6.1 договору позики.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 липня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики - відмовлено.

Із вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі прохав рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вказував, що рішення місцевого суду є незаконним, необґрунтованим, винесеним з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Суд першої інстанції в порушення норми ч. 4 ст. 81 ЦПК України прийняв до уваги обставини, встановлені рішенням суду у справі № 219/50/21, не звернувши уваги, що фактичні правовідносини не є тотожними, а ця справа стосуються зовсім іншого договору позики, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Правовідносини щодо договору позики між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 02.10.2020 не були предметом розгляду у будь-якій господарській, цивільній або адміністративній справі, у зв`язку із цим застосування судом приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК України було безпідставним. Крім того, суд першої інстанції не надав оцінки поясненням свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а лише без належного обґрунтування критично віднісся до них.

24.10.2024, в межах встановленого апеляційним судом процесуального строку, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до апеляційного суду від представника відповідача, адвоката Братівника І.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права, в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду відповідають дійсним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують встановлених судом обставин. Так, ОСОБА_2 був введений в оману ОСОБА_3 , оскільки підписував договір фрахтування транспортного засобу для перевезення вантажу, а пізніше виявилося, що підпис відповідача міститься на договорі позики від 02 жовтня 2020 року, який ОСОБА_2 не мав наміру укладати та підписувати. Окрім цього, всі обставини про неможливість укладення ОСОБА_2 договору 02 жовтня 2020 року договору позики у місті Краматорськ встановлені рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27.10.2021 у справі № 219/50/21, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.01.2023. У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Дослідивши зміст договору позики від 02 жовтня 2020 року м. Краматорськ (а.с. 4 т. 1; оригінал договору знаходиться в матеріалах справи, додаток до тому 1) судом установлено наступне.

Зі змісту першого аркушу договору позики від 02 жовтня 2020 року вбачається наступне:

«Ми, гр. ОСОБА_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 , надалі ПОЗИКОДАВЕЦЬ, з однієї сторони, та гр. ОСОБА_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2 (надалі - Позичальник) з другої сторони, разом названі - «СТОРОНИ», діючи свідомо і добровільно, на власний розсуд, маючи необхідний обсяг цивільної дієздатності, без збігу тяжких обставин, а саме: такий майновий або особистий стан сторін цього Договору чи їх близьких (крайня нужденність, хвороба та інше), які примусили укласти цей Договір на вкрай невигідних для них умовах, без будь якого примусу як фізичного так і психічного, уклали цей договір позики, надалі - "ДОГОВІР", про наступне:

1.1. Позикодавець передав у власність позичальника, а Позичальник прийняв у власність суму у розмірі 680 000 (шістсот вісімдесят тисяч) грн зі строком повного погашення боргу не пізніше 31.01.2021 року.

1.2. Сторони домовилися, що ця позика дорівнюється еквіваленту грошового зобов`язання в іноземній валюті. В якості еквівалента сторони приймають 25 000 (тридцять тисяч доларів) 00 центів США.

1.3. Сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається одноосібно позикодавцем на день платежу.

2. Позичальник свідчить, що отримав гроші від позикодавця повністю, ще до підписання договору. Грошові кошти, є власністю позикодавця.

3. Позика надається позичальнику без визначення цілі».

4. Договір повинно бути виконано в м. Харкові в відділенні ПАТ АК «Приватбанк» за адресою: м. Харків, проспект Ювілейний, 46/15».

5.1. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю грошові кошти, у сумі, 25 000 доларів США - не пізніше «31» січня 2021 року.

5.2. Позикодавець має право на одержання від позичальника 5% (п`ять) відсотків від суми позики за один календарний місяць. Проценти, які сплачуються позикодавцю не є неустойкою.

5.3. Підтвердженням виконання позичальником своїх зобов`язань за договором - є розписка складена позикодавцем.

5.4. Договір вважається виконаним позичальником лише після отримання ним від позикодавця відповідної розписки.

6.1. У разі порушення позичальником будь-якого зобов`язання за договором, він зобов`язується сплатити на користь позикодавця штраф розміром сто процентів від суми позики.

6.2. Позичальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі десяти процентів від суми позики за кожен день прострочення виконання будь-якого зобов`язання за договором.

6.3. Сторони домовились, що позичальник, якщо він порушить договір, несе відповідальність незалежно від його вини (умислу або необережності).

6.4. Якщо позичальник прострочить виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, він, зобов`язаний сплатити на користь позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також триста шістдесят п`ять процентів річних від простроченої суми.

6.5. Позичальник свідчить, що його волевиявлення, викладене у договорі є вільним й повністю відповідає його внутрішній волі.

7.1. Позичальник зазначає що він повністю розуміє зміст договору, розуміє свої права та обов`язки за договором».

Зі змісту зворотнього аркушу договору позики від 02 жовтня 2020 року вбачається наступне:

7.2. Після підписання цього Договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості Сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні умов цього Договору.

7.3. Сторони несуть повну відповідальність за правильність вказаних ними у цьому Договорі реквізитів та зобов`язуються своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу Сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несуть ризик настання пов`язаних із ним несприятливих наслідків.

7.4. Відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором однією із Сторін до третіх осіб допускається.

7.5. Додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами.

7.6. Всі виправлення за текстом цього Договору мають силу та можуть братися до уваги виключно за умови, що вони у кожному окремому випадку датовані, засвідчені підписами Сторін.

7.7. Цей Договір складений при повному розумінні Сторонами його умов та термінології українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із Сторін».

Також, з матеріалів справи вбачається, що 01.03.2021 у місті Краматорськ між фізичною особою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) було укладено договір відступлення права вимоги (Цесії), відповідно до якого цедент передає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором позики від 02.10.2020 на суму 680 000 грн, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також права, які забезпечують виконання зобов`язань та інші права, пов`язані із правами вимоги у зазначених договорах, у тому числі, у повному обсязі. (т. 1 а.с. 5, оригінал договору знаходиться в матеріалах справи, додаток до тому 1)

Згідно з п. 7 вказаного договору Цедент зобов`язаний повідомити боржника про уступку вимоги протягом двадцяти днів з моменту підписання цього Договору.

До позову долучено повідомлення ОСОБА_3 , адресоване ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_2 , з доказами його поштового відправлення 04.03.2021 з описом вкладеного, за змістом якого останнього повідомлено про передачу ним права вимоги за договором позики від 02.10.2020 гр. ОСОБА_1 (а.с. 6-7 т. 1, оригінал договору знаходиться в матеріалах справи, додаток до тому 1)

Також, місцевим судом установлено, що рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27.10.2021 у справі № 219/50/21, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.01.2023 та не оскаржувалось у касаційному порядку, у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики 02.10.2020 відмовлено в повному обсязі. (т. 1 а.с. 93-101)

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як слідує із вищевказаних рішень: «.....у власності ОСОБА_2 є спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е марки МАN модель ТGА 28.480, державний номер НОМЕР_3 , дата реєстрації 16 серпня 2017 року. 01.09.2017 Тернопільською об`єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Тернопільській області (Тернопільський район), код ЕДРПОУ 39502025, його було зареєстровано як ФОП, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26510000000006634, код згідно з КВЕД 49.41 - вантажний автомобільний транспорт, реєстраційний номер платника єдиного внеску 1918760019. На вказаному вище вантажному автомобілі відповідач надавав послуги з перевезення вантажів. У зв`язку з фактичною відсутністю роботи, станом на липень 2020 року відповідачем було прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності і 03.11.2020 було проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП за його рішенням № 2006510060001006634. Наказом № 287 від 18.09.2020 відповідача було прийнято на роботу з 21.09.2020 майстром з ремонту устаткування Галущинецького цеху ПрАТ «Тернопільський кар`єр», де він працював до 2023 року. Відповідач має рідного брата, який постійно проживав у м. Горлівка Донецької області, - ОСОБА_7 , який, в свою чергу, у м. Горлівка познайомився з ОСОБА_8 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , телефон НОМЕР_4 . У розмові з ОСОБА_8 . ОСОБА_7 розповів, що відповідач має у власності вантажний автомобіль та дозвіл на заняття підприємницькою діяльністю, але у зв`язку з відсутністю роботи автомобіль простоює, а відповідач не отримує доходу та вимушений був йти працювати на підприємство. ОСОБА_8 сказав ОСОБА_7 , що він має дружні стосунки з людьми, які можуть забезпечити роботою, оскільки вони постійно приймають участь у тендерах і мають потребу у транспорті для виконання договірних зобов`язань. ОСОБА_7 дав ОСОБА_8 номер мобільного телефону відповідача ОСОБА_2 . Орієнтовно з середини вересня 2020 року, відповідачу стала постійно дзвонити особа, яка представилась ОСОБА_9 , його телефон НОМЕР_5 . Вказана особа дуже часто телефонувала йому, розповідаючи, що потрібно буде укласти договір фрахтування транспортного засобу. 02 жовтня 2020 року на поштове відділення 46013 у м. Тернопіль по просп. С. Бандери, буд. 96 від ОСОБА_9 , який раніше повідомив відповідачу, що йому відправлено на підписання договір фрахтування транспортного засобу для перевезення вантажу, надійшов поштовий конверт від ОСОБА_11 (тел. НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ). В колонці «адресат» було зазначено контактний телефон не відповідача, а ОСОБА_9 , а саме НОМЕР_5 . Відпросившись з роботи та прибувши на поштове відділення орієнтовно о 10-11 годині 02.10.2020, ОСОБА_2 , отримавши поштовий конверт, виявив у ньому договір фрахтування транспортного засобу для перевезення вантажу, який складено у м. Київ від 26.09.2020, який було укладено від імені відповідача ОСОБА_2 з ФОП ОСОБА_12 . Вказаний договір був в одному екземплярі, у зв`язку з чим ОСОБА_2. зателефонував ОСОБА_9 і задав питання, чому договір в єдиному екземплярі, на що останній відповів, що то формальність і немає великого значення. Також, ОСОБА_13 наполягав, щоб відповідач, підписавши договір, відправив його тим самим конвертом у зворотному напрямку. Відповідач спочатку сфотографував на свій телефон всі листи ще не підписаного договору, а потім підписав його, і в зв`язку із тим, що робітники пошти сказали йому, що тим самим конвертом неможливо відправити договір, підписаний договір він відправив іншим конвертом, зберігши поштовий конверт, в якому ним було отримано договір. ОСОБА_2 у період укладання договору «позики» від 02.10.2020 перебував на території Тернопільської області. У м. Краматорськ Донецької області ніколи не був, а також з позивачем не знайомий, ніяких коштів від нього не отримував та ніяких договорів з ним не укладав. Із офіційних джерел, які є в загальному користуванні відомо, що ОСОБА_3 . 21.10.2010 Жовтневим районним судом міста Харкова було засуджено за ст. 309 ч. 1 КК України, а також його було притягнуто до кримінальної відповідальності за скоєння 06.03.2011 крадіжки газової плитки, яку він здав на металобрухт, за що відносно нього було відкрито кримінальне провадження за ст. 185 ч. 3 КК України справа № 1-589/11. Також, ОСОБА_3 виступає позивачем ще в декількох справах за договорами позики, а саме № 635/6041/20, № 219/50/21. Звертаю увагу суду, що останні сторінки договору позики від 02.10.2020, та договору фрахтування транспортного засобу для перевезення вантажу від 26.09.2020 за змістом повністю співпадають та містять пункти договору 7.2-7.7. Очевидно, що ОСОБА_2 був введений в оману ОСОБА_3 , оскільки відповідач підписував договір фрахтування транспортного засобу для перевезення вантажу, а пізніше виявилося, що підпис відповідача міститься на договорі позики від 02.10.2020, який ОСОБА_2 не мав наміру укладати та підписувати. У цьому контексті слід враховувати позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), за якою якщо сторони згоди не досягали, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини».

Встановивши вказані обставини, місцевий суд дійшов висновку, що вони виключають можливість укладення ОСОБА_2 02.10.2020 договору позики у місті Краматорськ та свідчать про безпідставність позову. Позивачем не надано суду достовірних та достатніх доказів в обґрунтування вимог позовної заяви та на спростування доводів ОСОБА_2 щодо введення його в оману при укладанні договору фрахтування транспортного засобу для перевезення вантажу. Останні сторінки договору позики від 02.10.2020 та договору фрахтування транспортного засобу для перевезення вантажу від 26.09.2020 за змістом повністю співпадають та містять пункти договору 7.2-7.7. ОСОБА_2 був введений в оману ОСОБА_3 , оскільки відповідач підписував договір фрахтування транспортного засобу для перевезення вантажу, а пізніше виявилося, що підпис відповідача міститься на договорі позики від 02.10.2020, який ОСОБА_2 не мав наміру укладати та підписувати. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 згоди щодо укладення договору позики від 02.10.2020 не досягали. Таким чином, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені у ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно із статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей. Договір позики вважається укладеним у момент передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором позики грошових коштів від 02.10.2020, укладеним у місті Краматорськ між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відповідач заперечував факт укладення ним 02.10.2020 саме договору позики, стверджував, що з гр. ОСОБА_3 не знайомий, не мав наміру та не укладав такого договору, грошові кошти не отримував. Посилався на те, що фактично цього числа перебував у місті Тернопіль, де фактично працює та проживає. Приблизно о 10-11 годині, у відділенні поштової організації у місті Тернопіль отримав поштове відправлення від ОСОБА_11 з вкладеним у нього договором фрахтування транспортного засобу, який ним було підписано.

Факт перебування ОСОБА_2 02.10.2020 у місті Тернопіль та підписання ним договору фрахтування транспортного засобу, є встановленим судовим рішенням у справі № 219/50/21, що набрало законної сили, та має преюдиційне значення.

Вказаним рішенням підтверджуються доводи відповідача про неможливість укладення ним договору позики 02.10.2020 у місті Краматорськ.

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в порушення норми ч. 4 ст. 81 ЦПК України прийняв до уваги обставини, встановлені рішенням суду у справі № 219/50/21, не звернувши уваги, що ця справа стосується зовсім іншого договору позики від 02.10.2020, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на іншу суму.

За змістом частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, предмет спору не впливає на преюдиційне значення судового рішення, а визначальним є склад учасників справи. Преюдицію утворюють обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом відносно особи, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Тому місцевий суд обґрунтовано встановив доведеними обставини відносно ОСОБА_2 у справі № 219/50/21, що мають преюдиційне значення і не потребують доведення на підставі частини 4 статті 82 ЦПК України.

За встановлених у цій справі преюдиційних обставин, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що належність ОСОБА_2 підпису на зворотній стороні договору позики від 02.10.2020 не доводить наміри останнього на укладення саме договору позики. Місцевий суд вірно зауважив, що зворотня сторінка договору позики від 02.10.2020 (на якій рукописним текстом зазначені відомості про сторін та підписи) та остання сторінка договору фрахтування транспортного засобу для перевезення вантажу від 26.09.2020, який підписував ОСОБА_2 у м. Тернопіль, містять ідентичні за змістом пункти 7.2-7.7.

Зміст пунктів 7.2-7.7 не підтверджує, що вони стосуються регулювання спірних відносин саме з позики грошових коштів. Викладені у цих пунктах умови є загальними (не конкретизованими), які можуть бути характерними для будь-яких договірних правовідносин. Разом із цим, перший аркуш договору позики, що визначає домовленість сторін на укладення договору позики та всі його істотні умови, не містить підписів сторін.

Також, апеляційний суд звертає увагу, що договір позики датований 02.10.2020 і визначає у пункті 1.1, що Позикодавець передав, а Позичальник прийняв у власність суму в розмірі 680 000 грн. Проте, інші умови договору засвідчують, що грошові кошти не були передані в момент підписання цього договору. Так, у пункті 2 договору позики зазначено, що позичальник свідчить, що отримав грошові кошти від позикодавця повністю ще до підписання договору.

При цьому, в матеріалах справи відсутні належні докази, на підставі яких можна б було достовірно встановити дату і місце передання/отримання грошових коштів за вказаним договором позики.

Боргова розписка позичальника, яка б належним чином посвідчувала б передання позикодавцем визначеної грошової суми, не складалась.

Місцевий суд вірно критично віднісся до пояснень допитаних у суді свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , оскільки показаннями свідків не може доводитися факт передачі грошей за договором позики.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду, прослухавши технічний запис судового засідання, у якому були допитані зазначені свідки, зазначає наступне.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснювали суду, що восени 2020 року (точної дати згадати не змогли через давність події) вони, будучи знайомими ОСОБА_3 , на прохання останнього, разом із ним вирушили з міста Харкова до міста Краматорська, де зустрілись в кафе з ОСОБА_2 , де останній отримав від ОСОБА_3 велику кількість грошових коштів у валюті, підписавши якійсь документи. Разом із тим, жоден із свідків, посилаючись на давність події, не вказав конкретної дати перебування у місті Краматорськ, конкретної суми грошових коштів була передана та що вони були передані саме на виконання договору позики від 02.10.2020 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , заборгованість за яким є предметом спору у цій справі.

Тобто, з пояснень допитаних судом першої інстанції свідків неможливо достовірно встановити дійсний характер правовідносин, що виникли між сторонами.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. (ч. 1 ст. 367 ЦПК України)

Враховуючи вище викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що місцевий суд належним чином дослідив та надав належну оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги позивача правильності висновки суду першої інстанції не спростували.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного перегляду справи, - відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, статтями 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 липня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 лютого 2025 року.

Головуючий суддя Т.В. Одринська

Судді В.П. Пікуль

О.О. Панченко