Постанова

від 11.11.2024 по справі 910/9598/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2024 р. Справа№ 910/9598/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Цікра А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 11.11.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Укрвугілля» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 (повний текст рішення підписано 17.10.2023)

у справі №910/9598/23 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Державного підприємства «Львіввугілля»

до Державного підприємства «Укрвугілля»

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 2 635 575,19 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Львіввугілля" звернулося до суду з позовом до Державного підприємства «Укрвугілля» про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 2 635 575,19 грн.

Позивач зазначав, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору поставки вугілля № 03-22/ЕН від 29 квітня 2022, додаткової угоди № 1 від 19 травня 2022 до цього договору він передав останньому 3140,7 тонн вугілля вартістю 13411804,41 грн.

Всупереч умов договору, відповідач частково оплатив одержаний товар, заборгувавши йому станом на 30 квітня 2023 року 2235304,41 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, 330105,24 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 70265,54 грн. три проценти річних з простроченої суми, а також понесені ним по справі судові витрати.

У процесі розгляду справи позивач заявою від 8 вересня 2023 зменшив розмір заявленої до стягнення суми боргу до 2235204,41 грн., посилаючись на сплату відповідачем у серпні 2023 заявленої до стягнення суми боргу у розмірі 100 грн., в іншій частині позов підтримав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість заявлених вимог. Вказував, що відповідно до п. 9.9. договору якщо постачальник не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних до закінчення граничного терміну реєстрації податкових накладних, покупець має право призупинити виконання своїх зобов`язань по оплаті вартості вугілля до моменту їх реєстрації. Оскільки позивачем податкові накладні на суму 2235300,74 грн. зареєстровані не були, то він призупинив виконання своїх обов`язків по оплаті вартості вугілля. Також зазначав, що притримання цих коштів, забезпечує виконання зобов`язання позивача з реєстрації податкових накладних та відповідно віднесення ним сум сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.10.2023 по справі №910/9598/23 позов Державного підприємства "Львіввугілля" Львівської області задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства "Укрвугілля" (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 11, офіс 19, код 43474633) на користь Державного підприємства "Львіввугілля" (80001, Львівська область, Червоноградський район, м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького, 26, код 32323256) в особі відокремленого підрозділу "Вуглезбут" Державного підприємства "Львіввугілля" (80001, Львівська область, Червоноградський район, м. Сокаль, вул. Хмельницького, 26, код 35749204) 2235204,41 грн. боргу, 330105,24 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 70265,54 грн. три проценти річних з простроченої суми, 39534,86 грн. витрат по оплаті судового збору.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з доведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов наступних помилкових висновків в оскаржуваному рішенні:

- що системне утримання Відповідачем 20 відсотків від ціни виробленого та проданого товару позбавляє Позивача можливості, як відшкодовувати витрати на виробництво товару, так і сплачувати належні податки та інші обов`язкові платежі;

- що визначені п. 9.9 договору між сторонами умови про зупинення розрахунків носять явно несправедливий характер відносно продавця, який передає товар покупцеві до отримання від того попередньої оплати, кредитуючи таким чином господарську діяльність останнього, порушують співвідношення майнових інтересів сторін договору поставки як учасників господарських відносин;

- що п 9.9 Договору не має правової сили, оскільки строк виконання зобов`язання по оплаті пов`язаний з подією, яка може не настати.

Судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин норми ст. 538, ч.2 ст.594, ст. 597 ЦК України.

Таким чином, ДП «Укрвугілля» не погоджується з оскаржуваним рішенням, оскільки судом не в повній мірі досліджено матеріали справи та надано неправильну правову оцінку обставинам, внаслідок чого зроблені помилкові висновки. Також, судом першої інстанції не застосовано норми матеріального права, що регулюються спірні правовідносини. Все зазначене вище, відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України, на думку апелянта, є підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення у справі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду поновлено Державному підприємству «Укрвугілля» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 у справі №910/9598/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Укрвугілля» - адвоката Царенка Євгена Петровича на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 у справі №910/9598/23, призначено розгляд справи в судовому засіданні.

Розпорядженням Керівника апарату від 24.10.2024 №09.1-08/4001/24 у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відрядженні з 23.10.2024 по 26.10.2024 та виходом у тривалу відпустку з 27.10.2024, справу №910/9598/23 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024 справу №910/9598/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Хрипуна О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу Державного підприємства «Укрвугілля» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 у справі №910/9598/23, призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства «Укрвугілля» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 у справі №910/9598/23 на 11.11.2024.

Під час апеляційного провадження відповідачем подано додаткові письмові пояснення, позивачем подано заперечення про прийняття додаткових пояснень апелянта та клопотання про залишення їх без розгляду; подано апелянтом клопотання про часткове закриття провадження у справі та заперечення позивача на клопотання про часткове закриття провадження у справі; клопотання відповідача про долучення нових доказів та заперечення позивача проти долучення нових доказів; клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та заперечення позивача проти зупинення провадження у справі.

22.01.2024 відповідачем (апелянтом) в системі «Електронний суд» сформовано пояснення до апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1. ст. 266 ГПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ч.1. ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Враховуючи, що апеляційна скаргу була подана відповідачем 07.11.2023 (сформована в системі «Електронний суд», апеляційне провадження у справі відкрито 13.12.2023, а додаткові пояснення до апеляційної скарги подані 22.01.2024, за відсутності обґрунтованих поважних причин їх неподання у визначений ГПК України процесуальний строк, керуючись ч.2 ст. 207 ГПК України, письмові пояснення апелянта колегія суддів залишає без розгляду.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про часткове закриття провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачем повідомлено, що ДП «Укрвугілля» на підставі вимоги № 0563/06 від 27.08.2024 року та заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог (вих № 0591/06 від 09.09.2024р) на суму у розмірі 1 862 766,67 грн. здійснило зарахування вказаної суми, в результаті чого сума боргу ДП «Укрвугілля» перед ДП «Львіввугілля» яка є предметом спору у справі № 910/9598/23 зменшилась.

Припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 1 862 766,67 грн. здійснено згідно Договору поставки вугілля від 29.04.2022 р. № 03- 22/ЕН.

Позивач не погоджується з одностороннім зарахування вимог та припиненням взаємних зобов`язань шляхом їх взаємозаліку по причині відсутності законодавчо визначених умов щодо можливості застосування зустрічних однорідних вимог, а саме умов безспірності та зустрічності.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

- бути зустрічними

- бути однорідними;

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.

Так, Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 зі справи № 910/11116/19 вказав, що безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог.

Водночас у даній справі №910/9598/23 розглядається апеляційна скарга ДП «Укрвугілля» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023р. яким позов Державного підприємства "Львіввугілля" Львівської області задоволено, присуджено стягнути з Державного підприємства "Укрвугілля" на користь Державного підприємства "Львіввугілля" 2235204,41 грн. боргу, 330105,24 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 70265,54 грн. три проценти річних з простроченої суми, 39534,86 грн. витрат по оплаті судового збору.

Письмові докази, що містяться в матеріалах справи, а саме: копії претензії № 15/1/373 від 06.10.2022р., рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023р. у справі № 910/9598/23, апеляційна скарга ДП «Укрвугілля» на Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023р. у справі № 910/9598/23, відзив Позивача на апеляційну скаргу підтверджують, що останній не визнає пред`явлених до нього вимог, що зазначені в Заяві ДП «Укрвугілля» № 0591/06 від 09.09.2024р про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму в розмірі 1 862 766,67 грн.

Наведене свідчить, що станом на момент вчинення відповідачем оспорюваного одностороннього правочину, вимоги ДП «Укрвугілля» вже були предметом спору у межах справи № 910/9598/23 та не визнавались ДП «Львіввугілля», що вказує на відсутність такої обов`язкової вимоги для зарахування, як безспірність.

Умова щодо зустрічності вимог, які зараховуються, а саме: кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим. Однак в даному випадку ДП «Львіввугілля» є кредитором по відношенню до ДП «Укрвугілля» за виконання останнім грошового зобов`язання по оплаті за поставлене вугілля за Договором поставки вугілля від 29.04.2022р. №03-22/ЕН на суму 2 235 204,41 грн., що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків, рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/9598/23 від 10.10.2023р.

Позивач зазначає, що жодного документу (окрім вимоги ДП «Укрвугілля» №0563/06 від 27.08.2024р.), який би підтверджував, що ДП «Укрвугілля» є кредитором по відношенню до ДП «Львіввугілля» по виконанню останнім грошового зобов`язання за Договором поставки вугілля від 29.04.2022р. №03-22/ЕН на підставі вимоги № 0563/06 від 27.08.2024р. на суму 1 862 766,67 грн. - не має. Вищевикладене підтверджує відсутність такої умови, як зустрічність вимог.

В зв`язку з чим Позивачем 17.09.2024р. подано до Господарського суду м. Києва позовну заяву про визнання недійсним одностороннього правочину ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "УКРВУГІЛЛЯ" про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог- заяви N 0591/06 від 09.09.2024р. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.10.2024р. відкрито провадження у справі №910/11917/24, підготовче засідання призначено на 29.10.2024р.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання Відповідача про часткове закриття провадження в частині стягнення 1 862 766,67 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із його погашенням в процесі розгляду справи.

Щодо клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи доказів отримання Позивачем Вимоги № 0563/06 від 27.08.2024, яка є підставою для закриття провадження в частині стягнення 1 862 766,67 грн, колегією суддів встановлено наступне.

В клопотанні зазначено, що ДП «Укрвугілля» клопотанням від 17.10.2024 подало заяву про часткове закриття провадження по справі у зв`язку із зарахуванням однорідних вимог.

В додатках до цієї заяви подано доказ отримання Позивачем вимоги № 0563/06 від 27.08.2024, а саме - трекінг відправлення 0100198570480. Проте, Відповідач помилково доєднав до додатків проміжний трекінг Укрпошти щодо руху цього відправлення (0100198570480).

В клопотанні від 01.11.2024 позивач в доповнення до заперечення на клопотання Відповідача про часткове закриття провадження по справі, надає наступну інформацію та просить долучити до матеріалів справи наступні докази.

Про не визнання Позивачем вимоги Відповідача, останньому було відомо, ще до вчинення ним Заяви № 0591/06 від 09.09.2024р., що також підтверджується наступним:

12.07.2024р. Відповідач супровідним листом №0449/06 від 28.06.2024р надіслав на адресу Позивача для підписання двосторонню Угоду про зарахування зустрічних вимог від 28.06.2024р., відповіддю на яку ДП «Львіввугілля» листом № 8/1200 від 30.07.2024р. відмовило в підписанні вищезазначеної угоди з причин відсутності безспірності вимог.

Аналогічна відмова, яка викладена у листі № 15/1/352 від 29.08.2024р., була надіслана Відповідачу на його вимогу №0563/06 від 27.08.2024р.

Позивач вважає, що наведене свідчить, що станом на момент вчинення відповідачем оспорюваного одностороннього правочину, вимоги ДП «Львіввугілля» вже були предметом спору у межах справи № 910/9598/23 та не визнавались ДП «Львіввугілля», що вказує на відсутність такої обов`язкової вимоги для зарахування, як безспірність.

На підставі вищевикладеного, просив долучити до матеріалів справи наступні письмові докази: лист ДП «Укрвугілля» №0449/06 від 28.06.2024р., Угоду про зарахування зустрічних вимог від 28.06.2024р., лист ДП «Львіввугілля» №8/1200 від 30.07.2024р., лист ДП «Львіввугілля» № 15/1/352 від 29.08.2024р.

Колегією суддів у задоволенні клопотань сторін про долучення до матеріалів справи нових доказів відмовлено у зв`язку з їх необґрунтованістю, враховуючи предмет спору у справі, доводи апеляційної скарги, доводи на спростування позиції апелянта та відсутності підстав у закритті провадження у справі в частині стягнення 1 862 766,67 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/11917/24 відмовлено з підстав необґрунтованості.

Явка представників сторін

В судовому засіданні 11.11.2024 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове - про відмову в позові.

В судове засідання 11.11.2024 представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 11.11.2024 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом встановлено, що між сторонами по справі було укладено договір поставки вугілля № 03-22/ЕН від 29 квітня 2022, додаткову угоду № 1 від 19 травня 2022 до цього договору, за умовами яких позивач зобов`язався поставити відповідачу вугілля марок Г(Г2) (0-200) та/або суміш вугілля кам`яного Г(Г2)/ГЖ(0-100) в кількості та за цінами вказаними в специфікаціях, що є невід`ємними частинами до договору, а останній - прийняти та оплатити вартість одержаного товару на умовах договору.

Згідно умов п. 4.3. договору розрахунки за вугілля проводяться на умовах 100% попередньої оплати згідно виставленого постачальником рахунку відповідно до кількості, зазначеній в заявці покупця.

Строк дії договору відповідно до умов п. 9.15 договору встановлений з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями представників сторін, наявними у матеріалах справи копіями зазначених договору, додаткової угоди.

Поясненнями позивача, наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі вугільної продукції №№ 6, 7 від 19 травня 2022, 10 від 25 травня 2022, рахунками №№ 6, 7 від 19 травня 2022, 10 від 25 травня 2022, платіжними дорученнями №№ 358 від 16 травня 2022, 380 від 25 травня 2022, 443 від 9 червня 2022, платіжною інструкцією № 983 від 14 серпня 2023, двостороннім актом звірки взаєморозрахунків станом на 30 квітня 2023 стверджується факт передачі позивачем відповідачу товару за договором вартістю 13411804,41 грн., а також часткової оплати останнім одержаного товару в розмірі 11176600 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яке неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 9.9. договору сторони пов`язали настання строку виконання відповідачем зобов`язання з оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації постачальником податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не є подією, яка неминуче має настати і в силу вимог ст. 530 ЦК України не є визначеним строком виконання зобов`язання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний оплатити вартість товару негайно після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Доводи відповідача про притримання цих коштів як виду (способу) забезпечення виконання зобов`язання позивача з реєстрації податкових накладних є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно ст. 594, ст. 596 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

До кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї. Боржник, річ якого кредитор притримує, має право розпорядитися нею, повідомивши набувача про притримання речі і права кредитора.

Отже, в силу указаних вимог чинного законодавства притриманням можуть забезпечуватись вимоги кредитора як сторони цивільно-правового зобов`язання.

За умовами укладеного сторонами договору передбачалася попередня оплата покупцем (відповідачем) придбаного товару.

Зібраними у справі доказами стверджується факт виконання позивачем обов`язку з передачі обумовленого договором товару, незважаючи на невиконання відповідачем обов`язку щодо здійснення попередньої оплати.

Відповідно до вимог ч.ч. 3, 4 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Правова природа договору поставки як різновиду договору купівлі-продажу полягає встановленні обов`язку продавця передати товар у власність покупця, а також зустрічного обов`язку покупця прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Убачається, що після одержання від позивача товару в обсязі, передбаченому договором, вимоги відповідача як кредитора у цьому правовідношенні були погашені їх виконанням.

По виконанні продавцем обов`язку з передачі речі у власність покупця останній в силу вимог ч. 4 ст. 538 ЦК України повинен виконати свій обов`язок з оплати придбаного товару.

Набувши таким чином статусу боржника, відповідач не має права притримувати належну за товар оплату, належне кредиторові у зобов`язанні.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з наявними матеріалами сторони у справі є підприємствами вугільної галузі економіки.

Загальновідомою є обставина, що діяльність з видобутку вугілля в Україні є планово-збитковою, оскільки ціна такого вугілля не покриває витрат, пов`язаних з його видобутком.

Це зумовлює необхідність застосування неринкових засобів регулювання відносин у цій сфері а також призводити до кризи неплатежів між учасниками ланцюга виробник-постачальник-споживач вугільної продукції. Це також може мати наслідком утворення заборгованості по сплаті податків та інших обов`язкових платежів цих суб`єктів.

Поясненнями позивача стверджується, що з часу укладення та впродовж виконання спірного договору, він мав заборгованість по сплаті податків.

Це унеможливлює реєстрацію ним податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте системне утримання відповідачем 20 відсотків від ціни виробленого та проданого товару позбавляє його можливості як відшкодовувати витрати на виробництво товару, так і сплачувати належні податки та інші обов`язкові платежі.

Виходячи зі встановлених обставин, суд дійшов правильного висновку, що визначені сторонами у п. 9.9 договору умови про зупинення розрахунків носять явно несправедливий характер відносно продавця, який передає товар покупцеві до отримання від того попередньої оплати, кредитуючи таким чином господарську діяльність останнього, порушують співвідношення майнових інтересів сторін договору поставки як учасників господарських відносин.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до п.4.3.Договору, розрахунки за вугілля проводяться на умовах 100% передоплати згідно виставленого Постачальником рахунку відповідно до кількості, зазначеній в заявці Покупця.

Сторони у договорі встановили строк оплати - 100% передоплата.

У даному випадку строк оплати має визначатись за нормами частини 1 ст. 693 ЦК України, якою встановлено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу та ч.4 ст.538 ЦК України, якою встановлено, якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Посилання відповідача (апелянта) на відсутність реєстрації податкових накладних не є підставою для відмови від оплати повної вартості отриманого товару, оскільки згідно пункту 9.10 Договору, у випадку відсутності реєстрації податкових накладних протягом 365 календарних днів з дати виникнення податкового зобов`язання, в результаті чого Відповідач втратить право на податковий кредит за вказаними податковими накладними, належним способом захисту для Відповідача може бути звернення до контрагента з відповідною вимогою оплати грошових коштів в розмірі, що дорівнює сумі ПДВ, а у випадку незадоволення вимоги, звернення з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Посилання апелянта на неправильно розраховану суму заборгованості, на яку нараховано штрафні санкції та строк заборгованості, оскільки включено до розрахунку суму зобов`язання, яке було призупинено на підставі п.9.9. договору, не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки судом правомірно встановлено обов`язок відповідача у відповідності до умов укладеного договору проводити оплату за вугілля на умовах 100% передоплати згідно виставленого Постачальником рахунку відповідно до кількості, зазначеній в заявці Покупця.

Виходячи із наведеного, а також відомостей про виникнення у відповідача вимог до позивача, які б забезпечувало притримання грошових коштів, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язання по оплаті за спірним договором, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 625 ЦК України 330105,24 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 70265,54 грн. три проценти річних з простроченої суми.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу обґрунтовано не досліджувались судом з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, та дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства «Укрвугілля» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 у справі №910/9598/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 у справі №910/9598/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство «Укрвугілля».

4. Матеріали справи №910/9598/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 19.02.2025.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.О. Хрипун

А.О. Мальченко