Постанова

від 18.02.2025 по справі 918/987/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року Справа № 918/987/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08 січня 2025 року у справі № 918/987/24 (суддя Бережнюк В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІЗОЛТОРГ"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"

про стягнення заборгованості 511 563,15 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270 та частини 13 статті 8 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 08 січня 2025 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІЗОЛТОРГ" про ухвалення рішення про судові витрати у справі №918/987/24 задоволено.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІЗОЛТОРГ" 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції додатковим рішенням, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08 січня 2025 року у справі №918/987/24. Встановлено позивачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 10 (десяти) днів з дня отримання даної ухвали, з урахуванням положень статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України).

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також беручи до уваги категорію та складність справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування, які вказують на незначну складність даної справи та з огляду на оскарження додаткового рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вирішує розглядати справу №918/987/24 за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, додаткове рішення місцевого господарського суду - змінити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Так, рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.12.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІЗОЛТОРГ" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення заборгованості 511 563,15 грн задоволено. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІЗОЛТОРГ" - 511 200 грн 00 коп. основного боргу, 363 грн 15 коп. - 1 відсоток річних та 3 836 грн 73 коп. судового збору.

16 грудня 2024 року ТОВ "УКРІЗОЛТОРГ" звернулось до Господарського суду Рівненської області з заявою про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

06 січня 2025 року до суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" надійшла заява про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 2 000,00 грн.

Місцевий господарський суд, розглянувши заяву ТОВ "УКРІЗОЛТОРГ" про ухвалення додаткового рішення, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду даної заяви, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

При цьому, суд першої інстанції, розподіляючи витрати, понесені ТОВ "УКРІЗОЛТОРГ" на професійну правничу допомогу адвоката, зазначив в оскаржуваному рішенні, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн є доведеним та документально обґрунтованим.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Подібна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №908/3182/20, від 30.11.2020 у справі №922/2869/19.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Як вбачається, заявником на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді першої інстанції надано копії договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) №10/09-24-ЮО від 10.09.2024, Акту приймання-передачі наданих послуг від 13.12.2024, ордеру на надання правової допомоги від 18.10.2024, виписки по рахунку від 13.09.2024 про сплату позивачем за юридичні послуги за вказаним договором в сумі 25 000 грн.

Так, 10.09.2024 між Адвокатським об`єднанням "ЮО ФЕМІДА" (Адвокатське об`єднання) та ТОВ "УКРІЗОЛТОРГ" (клієнт) був укладений договір про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) №10/09-24-ЮО, згідно умов якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надати клієнтові юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 2.2 договору, перелік юридичних послуг, які надаються за даним договором передбачає надання правничої допомоги щодо взаємовідносин з Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" за договором поставки № 53-122-01-24.14252 від 04.01.2024, зокрема представляти інтереси клієнта в судах загальної юрисдикції, адміністративних та господарських судах, органах державної виконавчої служби, правоохоронних органах, всіх інших державних органах, а також підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та галузевої належності з усіх питань, що стосуються реалізації прав клієнта у відповідності до чинного законодавства України, надавати консультації, висновки, довідки з правових питань, що стосуються діяльності клієнта, вчиняти інші дії та надавати послуги, передбачені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до п. 9.1 договору, вартість послуг складає 25 000 грн, які клієнт сплачує на протязі 3-х днів з дати укладання даного договору.

Згідно виписки по рахунку від 13.09.2024 позивачем було сплачено за юридичні послуги за вказаним договором 25 000 грн.

13.12.2024 між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі адвокатських послуг за договором про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) №10/09-24-ЮО від 10.09.2024, в якому детально наведено перелік наданих послуг:

- усна консультація щодо справи за документами, які надані клієнтом;

- аналіз судової практики у аналогічних правовідносинах та формування правової позиції клієнта для звернення з відповідним позовом до суду;

- підготовка позовної заяви, проведення розрахунків штрафних санкцій, виготовлення його копії відповідно до кількості сторін у справі та надсилання сторонам та суду;

- аналіз відзиву на позовну заяву;

- підготовка та подання відповіді на відзив;

- підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі;

- участь у судових засіданнях.

У клієнта претензій до якості та обсягу наданих послуг немає.

Вартість наданих послуг становить 25 000,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач під час розгляду справи місцевим господарським судом заперечував проти стягнення із нього витрат на професійну правничу допомогу посилаючись, в тому числі, на їх неспівмірність.

Водночас, як свідчить зміст оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції, питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу вирішено без урахування заперечень відповідача.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Однак, місцевий господарський суд за наявності заперечень іншої сторони щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу дійшов помилкового висновку, що розумним розміром витрат на послуги адвоката у даному випадку є сума 25 000,00 грн, яка визначена сторонами в договорі про надання правової допомоги.

Проаналізувавши надані позивачем в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз його доводів, а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг на суму 25 000,00 грн), колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Щодо послуг адвоката з усної консультації щодо справи за документами, які надані клієнтом, аналіз судової практики у аналогічних правовідносинах та формування правової позиції клієнта для звернення з відповідним позовом до суду, підготовка позовної заяви, проведення розрахунків штрафних санкцій, виготовлення його копії відповідно до кількості сторін у справі та надсилання сторонам та суду, то апеляційний господарський суд вважає, що такі послуги є єдиним комплексом юридичних послуг, за наслідком яких досягається єдина мета представництва - формування вірної правової позиції клієнта, що знаходить своє вираження у позовній заяві. А тому такі послуги охоплюються послугою зі здійснення адвокатом підготовки та подання до Господарського суду Рівненської області позовної заяви.

Суд зазначає, що обов`язок формування доказової бази, її підготовка та систематизація, до якого, зокрема, входить правовий аналіз документів, опрацювання доказів та за необхідності вжиття заходів досудового врегулювання спору (надсилання претензії) є невід`ємною частиною складання позовної заяви, оскільки обов`язок позивача додати всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, прямо передбачений ст.164 Господарського процесуального кодексу України.

Також такі послуги як аналіз відзиву на позовну заяву, підготовка та подання відповіді на відзив охоплюються послугою зі здійснення адвокатом підготовки та подання відповіді на відзив до Господарського суду Рівненської області.

Враховуючи те, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості та відсотків річних в розмірі 511 563,15 грн в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №53-122-01-24.14252 від 04.01.2024, колегія суддів вважає, що дана справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних витрат часу та зусиль, зокрема, щодо аналізу судової практики, яка є достатньо сталою. Позовна заява охоплює один період за однією накладною, що не потребувало значного часу для розрахунку та підготовки позову.

Крім того, дана справа була розглянута на підставі наявних в матеріалах справи доказів та не потребувала додаткових заходів зі збирання доказів, а основний борг в розмірі 511 200,00 грн був визнаний відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Щодо послуги "підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі", то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, з огляду на що, подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору (такий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22).

З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв`язку з правовими положеннями ГПК України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності, зважаючи на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, з огляду на спірні правовідносини, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг та обгрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, а також враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу та доводів в його обґрунтування, судова колегія дійшла висновку про те, що заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правничу допомогу, пов`язана з розглядом справи в суді першої інстанції (25 000,00 грн), буде суперечити принципу розподілу таких витрат, оскільки становитиме надмірний тягар для іншої сторони, а тому до стягнення підлягають понесені позивачем судові витрати у сумі 15 000, 00 грн, що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін.

При цьому, у відшкодуванні понесених позивачем на професійну правничу допомогу витрат в розмірі 10 000,00 грн слід відмовити.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу колегією суддів у даній справі були враховані висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про часткове задоволення заяви позивача встановив, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, та скористався, з посиланням на частину п`яту статті 129 ГПК України, правом суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який сторона та адвокат обумовили в договорі.

Разом з тим, колегія суддів зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між стороною та адвокатом за укладеним договором про надання правової допомоги, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на сторону не в повній сумі, про яку вона домовилась з адвокатом (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08.01.2025 у справі №918/987/24 прийняте з неправильним застосуванням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з огляду на що апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" слід задоволити частково, а додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08.01.2025 у справі №918/987/24 змінити та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" задоволити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08 січня 2025 року у справі №918/987/24 - змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІЗОЛТОРГ" про ухвалення додаткового рішення - задоволити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська,3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (м. Вараш, Рівненська область, 34400, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІЗОЛТОРГ" (вул. Центральна, буд. 43-А, с. Личанка, Київська область, 08127, ЄДРПОУ 44756935) - 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В решті заяви відмовити.

Видати наказ."

3. В решті додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08 січня 2025 року у справі №918/987/24 - залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.