Постанова

від 18.02.2025 по справі 904/5100/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2025 року м.Дніпро Справа № 904/5100/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Транс Логістик" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 (суддя Фещенко Ю.В., повний текст якого підписаний 30.12.2024) у справі № 904/5100/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолт-Транс", м. Дніпро

до відповідача-1: Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго", м. Київ

до відповідача-2: Приватного підприємства "Транс Логістик", смт. Слобожанське, Дніпропетровська область

про стягнення несплаченого страхового відшкодування у розмірі 69 380 грн. 30 коп. та різницю між страховим відшкодуванням та фактичним розміром спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 139 672 грн. 53 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Фолт-Транс" з позовною заявою про: стягнення з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолт-Транс" страхового відшкодування у розмірі 69 380 грн. 30 коп.; стягнення з Приватного підприємства "Транс Логістик" (далі - відповідач-2) на користь позивача різницю між страховим відшкодуванням та фактичним розміром спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 139 672 грн. 53 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 08.06.2024 в місті Дніпро сталась дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_1 , який керував вантажним автомобілем "МАN", д.н.з. НОМЕР_1 , що належить відповідачу-2, та належного позивачу вантажного автомобіля "RENAULT PREMIUM" д.н.з. НОМЕР_2 , із напівпричепом "Fruehauf FSTU" під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок вказаної пригоди належний позивачу транспортний засіб - вантажний автомобіль "RENAULT PREMIUM" д.н.з. НОМЕР_2 зазнав технічних ушкоджень, а його власник відповідного матеріального збитку. Вказані обставини встановленні та підтверджуються постановою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08.07.2024, якою встановлена вина водія ОСОБА_1 у скоєному ДТП, а також те, що вказаний водій перебуває на посаді водія у відповідача-2. Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01.10.2024 у зазначеній вище постанові виправлена технічна описка, щодо зазначення в описовій частині рішення суду найменування всіх транспортних засобів учасників пригоди. Крім того, постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05.09.2024 по справі №204/6116/24, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.11.2024, водія ОСОБА_3 визнано не винним у вчиненні вказаного вище ДТП та провадження по справі закрито. Також, страховим полісом № 220030157 підтверджується те, що цивільно-правова відповідальність володільця вантажного автомобіля "МАN", д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована страховою компанією ПрАТ "СК "Інго", страхова сума за збиток заподіяного майну 160 000 грн. 00 коп., франшиза - 1600 грн. 00 коп. Схемою місця пригоди ДТП, яка була складена працівниками поліції під час оформлення події підтверджується, що джерело підвищеної небезпеки - вантажний автомобіль "МАN", д.н.з. НОМЕР_1 , під час експлуатації якого був спричинений збиток позивачу, належить відповідачу-2 - ПП "Транс Логістик";

- позивач вказує на те, що відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. За приписами пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна. На підставі статті 36 Закону позивач 29.06.2024, за участю адвоката Чіп Я.М., який діє в інтересах позивача, надав засобами електронної пошти страховику заяву про виплату страхового відшкодування та відповідне повідомлення про пригоду разом з передбаченими статтею 36 вказаного закону документами. Як свідчить Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного ТЗ № 01-08.24 від 05.08.2024, складений на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу - вантажного автомобіля "RENAULT PREMIUM" д.н.з. НОМЕР_2 , з урахування зносу на замінні складники, становить 70 980 грн. 30 коп., без урахування зносу - 209 052 грн. 83 коп. Відповідно до приписів пункту 2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15-ти днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

- позивач зазначає, що станом на день подачі позовної заяви до суду, незважаючи на встановлені законом строки, страховик жодного відшкодування позивачу не сплатив, про ухвалене рішення щодо заявленої страхової події не повідомив;

- щодо відповідача-2 позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (тобто відповідач-2), у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина 2 статті 1192 Цивільного кодексу України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу;

- як свідчить Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного ТЗ № 01-08.24 від 05.08.2024, складений на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу вантажного автомобіля "RENAULT PREMIUM" д.н.з. НОМЕР_2 , з урахування зносу на замінні складники становить 70 980 грн. 30 коп., без урахування зносу - 209 052 грн. 83 коп. У постанові від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22.04.2021 у справі №759/7787/18 (провадження № 61-10773св20). За приписами статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.2024, якою встановлена вина водія ОСОБА_1 у скоєному ДТП, підтверджується, що вказаний водій по справі перебуває на посаді водія у ПП "Транс логістик" (відповідач-2). Крім цього, складеної на місці пригоді схемою ДТП (зворот) підтверджується, що джерело підвищеної небезпеки, при експлуатації якого позивачу був спричинений матеріальний збиток, також належить відповідачу-2. Отже, розмір спричиненої матеріальної шкоди, який в порядку статей 22, 1192, 1194, 1166, 1174 Цивільного кодексу України не відшкодовується страховиком та покладається безпосередньо на винну в ДТП особу (у даному випадку відповідальну особу в силу трудових відносин відповідача-2) становить: 209 052 грн. 83 коп. - 69 380 грн. 30 коп. = 139 672 грн. 53 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 у справі №904/5100/24 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолт-Транс" м.Дніпро 57 550 грн. 25 коп. - страхового відшкодування та 690 грн. 60 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з Приватного підприємства "Транс Логістик" смт. Слобожанське, Дніпропетровська область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолт-Транс" м. Дніпро 139 672 грн. 53 коп. - різниці між страховим відшкодуванням та фактичним розміром спричиненої матеріальної шкоди та 1 676 грн. 07 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне підприємство "Транс Логістик", в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-відповідач-2 не погоджується ані з доводами ТОВ "Фолт-Транс", ані з доводами АТ "Страхова компанія "Інго", які зазначені у відзиві на позовну заяву позивача, щодо визначення розміру збитку, що були здійснені у численних звітах про визначення матеріального збитку, адже, звіти про визначення вартості матеріального збитку є лише попередніми документами, і не можуть мати вирішальне значення для визначення та виплати страхового відшкодування;

-в матеріалах 2-х Звітів про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортних засобів, всупереч п.5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відсутня інформація стосовно належного повідомлення ПП «Транс Логістик» про необхідність направлення свого представника в проведенні огляду автомобілю Renault Premium 460, д/н НОМЕР_3 .

Позивач у відзиві просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення; стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 гривень із ПП «Транс Логістик» в порядку розподілення судових витрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 21.01.2025 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

27.01.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2025 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу залишено без руху через неподання останнім доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

04.02.2025 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 27.01.2025 надійшла заява про усунення недоліків скарги до якої додано платіжну інструкцію №4944 від 04.02.2025 про оплату 1119,50 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Транс Логістик" смт. Слобожанське, Дніпропетровська область на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 у справі № 904/5100/24; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

08.06.2024 у м. Дніпро сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "MAN", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , що належить відповідачу-2, та автомобіля "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_3 , із напівпричепом "Fruehauf FSTU", під керуванням ОСОБА_2 ; внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Працівниками поліції були складені протоколи про вчення адміністративного правопорушення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо водіїв обох транспортних засобів, які були учасниками вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Разом із тим, постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05.09.2024 по справі № 204/6116/24, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.11.2024, водія ОСОБА_3 визнано не винним у вчиненні вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди та провадження по справі закрито.

Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.2024 по справі № 204/6117/24 встановлена вина водія ОСОБА_1 у скоєній дорожньо-транспортній пригоді, а також те, що вказаний водій працював на посаді водія у відповідача-2.

Вказані обставини не підлягають доказуванню в межах даної справи, оскільки згідно з частиною 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність володільця вантажного автомобіля "МАN", реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована страховою компанією ПрАТ "СК "Інго" (відповідач-1) за страховим полісом № 220030157; страхова сума за шкоду заподіяну майну становить 160 000 грн. 00 коп., франшиза - 1 600 грн. 00 коп. (а.с.8)

На підставі статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" представник позивача 29.06.2024 - адвокат Чіп Я.М., діючи в інтересах позивача, надав засобами електронної пошти страховику заяву про виплату страхового відшкодування та відповідне повідомлення про пригоду разом зі передбаченими статті 36 вказаного Закону документами.

З огляду на те, що у встановлений статтею 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк страхова компанія не направила експерта або свого працівника для огляду пошкодженого транспортного засобу, заявою від 31.07.2024 відповідача-1 було проінформовано, що огляд транспортного засобу, разом із залученим за рахунок позивача оцінювачем, відбудеться 02.08.2024 о 10 год. 00 хв. за адресою: м. Дніпро, пр.Слобожанський, буд. 6.

Також, письмовою заявою від 23.09.2024 страхову компанію повідомлено про зміну напряму виплати страхового відшкодування шляхом виплати його на поточний рахунок СТО ФОП Кудін К.Е., де планується ремонт пошкодженого транспортного засобу вантажного автомобіля "Renault Premium", реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Як зазначає позивач, у подальшому, страховик (відповідач-1) надіслав на електрону адресу представника позивача запит щодо надання виписок із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на ФОП Кудін К.Е., та ТОВ "Фолт Транс".

Як свідчить Звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 01-08.24 від 05.08.2024, складений на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу вантажного автомобіля "Renault Premium", реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахування зносу на замінні складники становить 70 980 грн. 30 коп.; без урахування зносу - 209 052 грн. 83 коп.

Як зазначає позивач, станом на час подачі позовної заяви, незважаючи на встановлені Законом строки, страховик жодного відшкодування позивачу не сплатив, про ухвалене рішення щодо заявленої страхової події позивача не повідомив.

З огляду на те, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу вантажного автомобіля "Renault Premium", реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахування зносу на замінні складники становить 70 980 грн. 30 коп., тому розмір страхового відшкодування, що має бути сплачений відповідачем-1, за розрахунком позивача, складає 70 980 грн. 30 коп. - 1 600 грн. 00 коп. (франшиза) = 69 380 грн. 30 коп.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що для визначення, чи підлягає перерахуванню у складі страхового відшкодування сума ПДВ, мають значення обставини фактично проведеного відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу потерпілої особи та обставини отримання страховиком (МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту з урахуванням ПДВ.

Доказів документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля виконавцем робіт, що є платником ПДВ, позивач суду не надав.

Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт "а" пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).

Отже, розмір страхового відшкодування, якій підлягає стягненню з відповідача-1 на користь позивача, за розрахунком суду становить 57 550 грн. 25 коп., а саме:

70 980 грн. 30 коп. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу, визначена у Звіті від 05.08.2024) - 11 830 грн. 05 коп. (ПДВ) - 1 600 грн. 00 коп. (франшиза) = 57 550 грн. 25 коп.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача-1 несплаченого страхового відшкодування суд задовольнив частково - в сумі 57 550 грн. 25 коп.

Щодо стягнення з відповідач-2 на користь позивача різниці між страховим відшкодуванням та фактичним розміром спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 139 672 грн. 53 коп., то суд зазначив, що відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля позивача в матеріалах справи відсутні.

Розмір шкоди, яка підлягає стягненню із відповідача-2 на користь позивача становить 139 672 грн. 53 коп. із розрахунку:

209 052 грн. 83 коп. (вартість відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу) - 70 980 грн. 30 коп. (вартість матеріального збитку з врахуванням фізичного зносу) + 1 600 грн. 00 коп. (розмір франшизи) = 139 672 грн. 53 коп.

Відповідачем-2 не доведено належними і допустимими доказами іншого розміру матеріального збитку, ніж у розмірі, розрахованому позивачем.

Відтак, суд прийшов до висновку про покладення на відповідача-2 зобов`язання відшкодувати різницю між вартістю відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу згідно зі Звітом про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 01-08.24 від 05.08.2024, та вартістю матеріального збитку з врахуванням фізичного зносу.

Відповідач-2 не спростував належними та допустимими доказами, що на час розгляду справи він відшкодував позивачу шкоду, завдану ДТП.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову з наступних мотивів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування, згідно з положеннями статті 979 ЦК України, одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (пункт 3 статті 980 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик це - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування").

Статтею 990 ЦК України унормовано, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом (п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування").

Згідно з положеннями ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"

Відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 названого Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Порядок розрахунку розміру шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановлений законодавчо, регламентується Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженій наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159) зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/839 (далі - Методика.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ визначені у Методиці яка застосовується, серед іншого, з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ, визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.

Відповідно до п. 1.3 вказаної Методики, вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

На підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди позивачем надано звіт № 01-08.24 від 05.08.2024, складений оцінювачем Коріновським Є. Ю., який має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 671/20 від 25 квітня 2009 року, свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів № 7533 від 10 червня 2009 року, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 6875 від 25.04.2009.

Згідно з Державним реєстром оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності України, Коріновський Є. Ю. має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (напрямок діяльності - «Оцінка колісних транспортних засобів»).

Звіт про оцінку містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна. Звіт підписаний оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку та огляд пошкодженого майна, і скріплений печаткою та підписом.

Так, ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що Звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Відповідно до ч. 2 ст. 32 цього Закону оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Крім того, як зазначено у вказаному звіті, його було проведено відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Мінюсту та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/52092.

Вказана методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту та застосовується всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин. (п.1.2.-1.3 Методики). Методика застосовується зокрема із метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ; визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ; визначення вартості КТЗ для розв`язання майнових суперечок (п. 1.4. Методики).

Як визначено методикою, за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта.

Звіт оцінювача про розмір завданих збитків завданих власнику в разі пошкодження КТЗ є належним засобом доказування (правові висновки з приводу цього викладені у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц, Постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року м. Київ справа № 461/2217/19).

Щодо доводів скаржника про порушення оцінювачем вимог п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а саме, що пошкоджений автомобіль оглядався оцінювачем за відсутності відповідача-2, суд зазначає, що згідно з п. 5.2 вказаної Методики у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

Отже, наведене положення не вимагає обов`язкової участі винуватця ДТП під час проведення огляду.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області у даній справі відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 27.01.2022 у справі №910/6360/20, від 17.01.2023 у справі №911/1388/16).

Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому, Верховний Суд дотримується позиції, відповідно до якої за статтею 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18).

За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем було зазначено, що витрати на правничу допомогу складають 4 000,00 грн.

Отже, позивачем дотримано строки подання відповідних доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, визначених ч.8 ст.129 ГПК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Матеріалами справи підтверджується надання послуг позивачу в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідачем розмір витрат позивача на правничу допомогу не заперечено, відповідного клопотання про їх зменшення суду не подано.

Відтак, вирішуючи питання чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, з урахуванням принципу співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, а також відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, суд апеляційної інстанції зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим і розумним, документально доведеним, відтак, заявлена сума витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції має бути покладена на відповідача у повному обсязі 4000,00 грн.

Враховуючи наведені обставини, слід присуджує до стягнення з відповідача-2 на користь позивача 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Транс Логістик" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 у справі № 904/5100/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 у справі № 904/5100/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта Приватне підприємство "Транс Логістик".

Стягнути з Приватного підприємства "Транс Логістик" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолт-Транс" витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 4 000,00 грн.

Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 18.02.2025.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков