Рішення

від 04.02.2025 по справі 904/5192/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2025м. ДніпроСправа № 904/5192/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Серостанова В.О.

та представників:

позивач: Житарєв Є.В. - адвокат;

від відповідача: не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупа І К", смт Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс", смт Роздори Синельниківського району Дніпропетровської області

про стягнення 1 483 210,04 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крупа I К" звернулося через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" заборгованості в сумі 1483210,04 грн, з яких: 1126509,65 грн - основний борг, 84081,53 грн - пеня, 225301,93 грн - штраф 20%, 9701,71 грн - 3% річних, інфляційні втрати в сумі 37615,22 грн.

Судові витрати, які за наведеним у позові попереднім (орієнтовним) розрахунком складаються з витрат зі сплати судового збору в сумі 17798,52 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 100000,00 грн, позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати товару, поставленого йому позивачем з 11.06.2024 по 03.10.2024 за договором поставки № 10/02-1 від 10.02.2022.

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 16.12.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС, відповідач позовних вимог не визнає та просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Заперечення відповідача проти позовних вимог обґрунтовані наступним:

- сторони не погоджували найменування, асортимент, кількість, ціну товару та строки його поставки щодо конкретних партій ні в договорі, ні в будь-яких інших додатках до договору, тому відповідач вважає наявними підстави визнати договір поставки № 10/02-1 від 10.02.2022 недійсним (неукладеним);

- фактично товар постачався з відстрочкою, однак, оскільки строки оплати товару не визначені жодним документом (ні договором чи специфікацією, рахунками, видатковими накладними), то встановити факт порушення відповідачем строків оплати неможливо, а відтак і застосовувати до відповідача відповідальність за прострочення оплати товару безпідставно, адже відповідальність настає лише у разі наявності факту порушення;

- постачальник, поставляючи товар покупцю без попередньої оплати з червня по жовтень 2024 року (протягом 5 місяців) і не отримуючи в цей час оплату від покупця, не скористався своїм правом на призупинення або припинення відвантаження товару покупцю, яке передбачене пунктом 3.9 договору, що, на думку відповідача, є зловживанням правом з боку постачальника (позивача), яке можна розцінювати або як поставку товару з відстроченням оплати, або як бажання навмисно збільшити заборгованість покупця перед постачальником на суму штрафних санкцій;

- вимога позивача про одночасне стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків оплати товару не підлягає задоволенню, оскільки суперечить статті 61 Конституції України;

- розмір штрафних санкцій та інфляційних втрат, нарахованих позивачем у позовній заяві, не співмірний та надто великий відносно суми заборгованості. Основною причиною несплати за поставку товару відповідач зазначає свою збитковість у 2024 році, яка не залежить від його господарської політики та носить об`єктивний характер з огляду на належність відповідача до підприємств аграрного сектору економіки.

Крім того, відповідач вважає очікувані позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі орієнтовно 10000,00 грн не співмірними зі складністю справи, ціною позову.

23.12.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив.

За змістом відповіді на відзив позивач не погоджується з твердженням відповідача про відсутність у договорі поставки № 10/02-1 від 10.02.2022 істотних умов і зауважує, що, укладаючи цей договір, відповідач погодився з усіма його умовами шляхом добровільного підписання, факт поставки і прийняття товару за вказаним договором відповідач не заперечує, доказів визнання недійсним спірного договору не надав.

Стосовно доводів відповідача про невизначеність у жодному документі строків оплати товару позивач зазначає, що умовами пункту 3.3 договору чітко передбачено, що якщо товар поставлено без попередньої оплати, а специфікацію про відстрочення оплати укладено не було, покупець зобов`язаний оплатити вартість такого товару протягом трьох банківських днів з дати поставки товару, вказаної у видатковій накладній.

Тож, оскільки товар поставлений позивачем відповідачу без попередньої оплати та без укладення специфікації/й, то відповідно до пункту 3.3 договору обов`язок з оплати поставленого товару настав у відповідача протягом трьох банківських днів з дати кожної поставки товару, вказаної у видаткових накладних.

Посилання відповідача на зловживання позивачем правом на призупинення поставки позивач вважає таким, що не потребує спростування, оскільки відповідач приймав товар від позивача без будь-яких заперечень та зауважень.

Незгоду відповідача з нарахуванням пені, штрафу та інфляційних втрат позивач вважає такою, що не ґрунтується на положеннях договору та чинного законодавства України.

Позивач указує, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, а також приписами статті 546 Цивільного кодексу України та статті 231 Господарського кодексу України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Стосовно доводів відповідача про його збитковість у 2024 році, на яку останній посилається як на причину несплати за товар, позивач зазначає, що відповідачем до відзиву не надано жодного доказу його збитковості та засухи у 2024 році. Тому, посилання відповідача на форс-мажорні обставини, на думку позивача, є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо заперечень відповідача проти витрат на правничу допомогу позивач зауважує на тому, що документи на підтвердження обсягу та кількості робіт, виконаних адвокатом, будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Ухвалою суду від 27.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.12.2024, після чого відкладалося на 21.02.2025.

Ухвалою суду від 21.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.02.2025; представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупа I К" забезпечена можливість участі у призначеному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

До початку судового засідання для розгляду справи по суті відповідач через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС подав клопотання про зупинення провадження у справі №904/5192/24 у зв`язку з неможливістю її розгляду до вирішення пов`язаної з нею іншої справи № 904/5479/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупа I К" про визнання недійсним договору поставки № 10/02-1 від 10.02.2022.

За результатом обговорення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, протокольною ухвалою від 04.02.2025 судом відмовлено в задоволенні заявленого клопотання з підстав, передбачених частиною третьою статті 195 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач своїм правом на участь у засіданнях суду в межах як підготовчого провадження, так і розгляду справи по суті не скористався; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог статей 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується наявними у справі доказами.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За викладених обставин, суд розглядає справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору. За наслідком судового засідання 04.02.2025 судом проголошено й підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крупа I К" (далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки № 10/02-1 від 10.02.2022 (далі договір) (а.с. 48-49).

Згідно з пунктом 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити запасні частини, мастильні матеріали та супутні товари до сільськогосподарської техніки (далі товар), а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар на умовах цього договору.

Право власності на товар, що постачається за цим договором, переходить від постачальника до покупця в момент передання товару, що підтверджується підписанням покупцем видаткової накладної (п. 1.2 договору).

За умовами пункту 2.1 договору постачання товару здійснюється партіями. На кожну партію товару, що поставляється, постачальник надає покупцеві рахунок і видаткову накладну, в яких вказується найменування, асортимент, кількість і ціна товару.

Постачання товару здійснюється на умовах ЕХW-склад постачальника, смт Слобожанське, вул. Кримська буд. 22 згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс-2010. В окремих випадках постачання товару може здійснюватися компаніями-автоперевізниками, про що сторони узгоджують в специфікації (п. 1.3 договору).

Підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 договору визначено, що загальна сума цього договору складається із сумарної вартості всіх постачань, вказаних у видаткових накладних, з урахуванням ПДВ.

Датою постачання товару є дата виписки постачальником видаткової накладної (п. 2.4 договору).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору покупець зобов`язаний здійснити оплату товару на підставі рахунка постачальника протягом 3 банківських днів з моменту його виставлення на умовах 100% передоплати за замовлену партію товару. При проведенні поставки з відстроченням оплати, про що сторони укладають специфікацію до цього договору, покупець зобов`язаний оплатити вартість такого товару після його поставки в строк, зазначений у відповідній специфікації до цього договору.

Якщо товар поставлено без попередньої оплати, а специфікацію про відстрочення оплати укладено не було, покупець зобов`язаний оплатити вартість такого товару протягом трьох банківських днів з дати поставки товару, вказаної у видатковій накладній (п. 3.3 договору).

У випадку, якщо покупець порушує зобов`язання, встановлені цим договором, у тому числі пов`язані з оплатою товару, постачальник має право призупинити або припинити відвантаження товару до ліквідації порушень покупцем зобов`язань за цим договором і до повної оплати ним усього переданого товару (п. 3.9 договору).

У пункті 5.2 сторонами погоджено, що за порушення строку оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої суми, за кожен день затримання платежу. Пеня може бути нарахована постачальником за весь період затримки оплати.

Якщо затримка платежу триває понад 14 календарних днів, крім пені покупець додатково зобов`язується також сплатити постачальнику штраф в розмірі 20% від вартості не оплаченого товару. Пеня та штраф сплачується покупцем незалежно від заподіяних постачальнику збитків (штрафна неустойка) (п. 5.3 договору).

Відповідно до пункту 8.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

У разі, якщо від жодної із сторін за 30 календарних днів до моменту закінчення дії договору не надійде письмове повідомлення про намір розірвати, припинити або змінити договір, він вважається продовженим (пролонгованим) на кожен наступний календарний рік на таких самих умовах (п. 8.2 договору).

Письмових повідомлень сторін про намір розірвати, припинити або змінити договір матеріали справи не містять.

На виконання умов договору у період з 11.06.2024 по 03.10.2024 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1126509,65 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 526 від 11.06.2024 на суму 22238,16 грн; № 570 від 14.06.2024 на суму 9324,98 грн; № 583 від 17.06.2024 на суму 5760,00 грн; № 597 від 18.06.2024 на суму 35403,42 грн; №620 від 19.06.2024 на суму 48716,62 грн; № 621 від 19.06.2024 на суму 35333,28 грн; № 630 від 20.06.2024 на суму 2056,27 грн; № 631 від 20.06.2024 на суму 19869,70 грн; № 639 від 21.06.2024 на суму 29165,50 грн; № 647 від 21.06.2024 суму 19290,94 грн; № 662 від 25.06.2024 на суму 16444,32 грн; № 697 від 27.06.2024 на суму 29658,79 грн; № 703 від 28.06.2024 на суму 9823,16 грн; № 705 від 28.06.2024 на суму 26735,78 грн; № 708 від 28.06.2024 на суму 1311,82 грн; № 741 від 01.07.2024 на суму 79858,42 грн; № 773 від 03.07.2024 на суму 11539,90 грн; №774 від 03.07.2024 на суму 38051,77 грн; № 775 від 03.07.2024 на суму 57850,58 грн; № 779 від 03.07.2024 на суму 4555,97 грн; № 1034 від 23.08.2024 на суму 210748,48 грн; № 1047 від 27.08.2024 на суму 5914,94 грн; № 1048 від 27.08.2024 на суму 1754,27 грн; № 1079 від 30.08.2024 на суму 170161,51 грн; № 1136 від 06.09.2024 на суму 6345,56 грн; № 1219 від 19.09.2024 на суму 119015,99 грн; № 1231 від 20.09.2024 на суму 483,00 грн; № 1241 від 23.09.2024 на суму 14926,46 грн; № 1291 від 27.09.2024 на суму 41324,51 грн; № 1303 від 30.09.2024 на суму 20175,84 грн; № 1338 від 03.10.2024 на суму 32669,71 грн (далі спірні видаткові накладні) (а.с. 15 - 47).

Усі ці видаткові накладні підписані сторонами без будь-яких зауважень.

Для оплати товару, поставленого на підставі спірних видаткових накладних, відповідачу були виставлені відповідні рахунки (а.с. 15 - 47).

Оскільки товар поставлявся без попередньої оплати та за відсутності підписаних сторонами специфікацій, зобов`язання з оплати товару згідно з умовами пункту 3.3 договору мало бути виконано відповідачем протягом трьох банківських днів з дати поставки товару, а саме: за видатковою накладною від 11.06.2024 не пізніше 14.06.2024; за видатковою накладною від 14.06.2024 не пізніше 19.06.2024; за видатковою накладною від 17.06.2024 не пізніше 20.06.2024; за видатковою накладною від 18.06.2024 не пізніше 21.06.2024; за видатковими накладними від 19.06.2024 не пізніше 24.06.2024; за видатковими накладними від 20.06.2024 не пізніше 25.06.2024; за видатковими накладними від 21.06.2024 не пізніше 26.06.2024; за видатковою накладною від 25.06.2024 не пізніше 28.06.2024; за видатковою накладною від 27.06.2024 не пізніше 02.07.2024; за видатковими накладними від 28.06.2024 не пізніше 03.07.2024; за видатковою накладною від 01.07.2024 не пізніше 04.07.2024; за видатковими накладними від 03.07.2024 не пізніше 08.07.2024; за видатковою накладною від 23.08.2024 не пізніше 28.08.2024; за видатковими накладними від 27.08.2024 не пізніше 30.08.2024; за видатковою накладною від 30.08.2024 не пізніше 04.09.2024; за видатковою накладною від 06.09.2024 не 11.09.2024; за видатковою накладною від 19.09.2024 - не пізніше 24.09.2024; за видатковою накладною від 20.09.2024 не пізніше 25.09.2024; за видатковою накладною від 23.09.2024 не пізніше 26.09.2024; за видатковою накладною від 27.09.2024 не пізніше 02.10.2024; за видатковою накладною від 30.09.2024 не пізніше 03.10.2024; за видатковою накладною від 03.10.2024 не пізніше 08.10.2024.

Відповідач свої зобов`язання з оплати товару у визначений договором строк не виконав, що й стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з поставкою позивачем товару за спірними видатковими накладними та виконанням/невиконанням відповідачем обов`язку щодо його оплати.

За змістом частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Разом з тим не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18).

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Положення аналогічного змісту викладені в частині першій статті 712 Цивільного кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частинами першою, другою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Наявні у справі докази свідчать про те, що позивач належним чином виконав своє зобов`язання з поставки товару за договором, який прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, у зв`язку з чим у відповідача виникло зобов`язання з оплати цього товару.

Факт виконання договору обома його сторонами захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність. Тому за відсутності у матеріалах справи доказів визнання цього договору недійсним в установленому законом порядку він розглядається як укладений та чинний.

З огляду на умови пункту 3.3 договору строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого позивачем товару є таким, що настав.

Відтак, доводи відповідача щодо невизначеності в договорі, додатках до нього та первинних документах строків оплати товару судом не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження.

Згідно з частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

На час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення перед позивачем заборгованості за отриманий товар у сумі 1126509,65 грн, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в указаній сумі є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання (відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18).

При цьому суд враховує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведене відповідає усталеній практиці Верховного Суду.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Заявлена позивачем до стягнення пеня в сумі 84081,53 грн нарахована за загальний період з 15.06.2024 по 22.11.2024 окремо із заборгованості за кожною спірною видатковою накладною, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.

Перевіркою розрахунку пені судом виявлено помилку у визначенні позивачем початкової дати її нарахування на заборгованість у сумі 14926,46 грн за видатковою накладною № 1241 від 23.09.2024. Так, позивачем визначена гранична дата виконання відповідачем грошового зобов`язання за цією видатковою накладною 27.09.2024, у той час як правильною датою є 26.09.2024.

Утім, за наслідком здійсненого судом перерахунку, з урахуванням меж позовних вимог, підстави для зменшення заявленої до стягнення пені в сумі 84081,53 грн відсутні.

Заявлений позивачем до стягнення відповідно до пункту 5.3 договору штраф визначений позивачем у сумі 225301,93 грн із розрахунку 20% від вартості неоплаченого відповідачем товару в сумі 1126509,65 грн.

Перевіркою розрахунку штрафу порушень не встановлено.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані нормами статті 625 Цивільного кодексу України.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у сумі 9701,71 грн також нараховані за період з 15.06.2024 по 22.11.2024 окремо із заборгованості за кожною спірною видатковою накладною.

Перевіркою розрахунку 3% річних судом виявлено аналогічну помилку, що й під час розрахунку пені. Однак, здійснений позивачем розрахунок 3% річних за визначений ним період є арифметично правильним.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в сумі 37615,22 грн розраховані за загальний період з червня по жовтень 2024 року із заборгованості за кожною спірною видатковою накладною, виходячи з індексів інфляції: 102,2% за червень 2024 року, 100,0% за липень 2024 року, 100,6% за серпень 2024 року, 101,5% за вересень 2024 року, 101,8% за жовтень 2024 року.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

За результатом перевірки розрахунку інфляційних втрат підстав для зменшення заявленої до стягнення суми судом не встановлено.

Водночас, щодо відповідальності відповідача в частині сплати пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат судом береться до уваги також таке.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України).

При цьому чинне законодавство України не містить переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зі змісту зазначених правових норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17. Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора, як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п. 28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 убачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов`язку.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

За приписом частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надаючи оцінку розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, суд приймає до уваги те, що докази негативних наслідків, збитків позивача від порушення відповідачем грошового зобов`язання в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, викладені обставини, з урахуванням правової природи неустойки та її, перш за все, стимулюючого значення для виконання договірних зобов`язань, а також захищеності майнової сфери позивача в тому числі за рахунок застосування індексу інфляції та відсотків річних за час прострочення оплати товару дозволяють дійти висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення штрафу.

Визначаючи їх розмір, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується також нормативними приписами статті 3 Цивільного кодексу України, згідно з якою одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

За частинами першою, третьою статті 13 цього Кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

За вказаних обставин, враховуючи відсутність у справі доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, розумності та справедливості, суд доходить висновку, що обґрунтованим та справедливим буде зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу на 50%, а саме з 225301,93 грн до 112650,97 грн, що разом з рештою похідних вимог буде становити 21,66% від суми основного боргу (84081,53+112650,97+9701,71+37615,22 = 244049,43; 244049,43х100/1126509,65 = 21,66%).

Заявлені до стягнення пеня та 3% річних не є надмірно великими.

Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 1370559,08 грн, з яких: 1126509,65 грн основний борг, 84081,53 грн пеня, 112650,97 грн штраф, 9701,71 грн 3% річних, 37615,22 грн інфляційні втрати.

Щодо розподілу судових витрат, судом враховується сплата позивачем судового збору в сумі 17838,00 грн за платіжною інструкцією № 3876 від 26.11.2024 (а.с. 11). Проте, з урахуванням приписів частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22 (провадження № 12-26гс22), про застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у разі подання до суду процесуальних документів в електронній формі, належним до сплати є судовий збір у сумі 17798,52 грн (1483210,04 х 1,5% х 0,8 = 17798,52).

Тож, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору в сумі 17798,52 грн. При цьому зменшення за ініціативою суду штрафу на розмір судового збору, що покладається на відповідача, не впливає.

Надмірно сплачений позивачем судовий збір у сумі 39,48 грн (17838,00 17798,52 = 39,48) може бути повернутий платнику з державного бюджету за його клопотанням відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", згідно з яким сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Ухвалюючи рішення, витрати на професійну правничу допомогу судом не розподіляються у зв`язку із заявою позивача про надання відповідних доказів у порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупа I К" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" про стягнення заборгованості в сумі 1483210,04 грн, з яких: 1126509,65 грн основний борг, 84081,53 грн пеня, 225301,93 грн штраф 20%, 9701,71 грн 3% річних, 37615,22 грн інфляційні втрати задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" (ідентифікаційний код 34590337; місцезнаходження: 52532, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, смт Роздори, вул. Робоча, буд. 10-Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупа I К" (ідентифікаційний код 39708062; місцезнаходження: 52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт Слобожанське, вул. Кримська, буд. 22) основний борг у сумі 1126509,65 грн, пеню в сумі 84081,53 грн, штраф у сумі 112650,97 грн, 3% річних у сумі 9701,71 грн, інфляційні втрати в сумі 37615,22 грн, судовий збір у сумі 17798,52 грн.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 19.02.2025.

Суддя І.І. Колісник