Ухвала

від 19.02.2025 по справі 904/621/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

19.02.2025 Справа № 904/621/25

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРСПЕКТИВА ПРО", м. Дніпро

про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки

Суддя Ярошенко В.І.

ВСТАНОВИЛА:

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРСПЕКТИВА ПРО" про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 4 707 075, 95 грн.

В обґрунтування позовної вимоги зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРСПЕКТИВА ПРО" є власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:09:091:0003. Однак, відповідачем договір оренди земельної ділянки не укладено, тобто відповідач фактично користується земельною ділянкою комунальної власності без достатньої правової підстави, за рахунок чого зберіг у себе грошові кошти в сумі 4 707 075, 95 грн, які мав заплатити за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2021 до 20.06.2024 року.

Разом із позовною заявою Дніпровською міською радою подано заяву щодо забезпечення позову до набрання рішенням суду законної сили: шляхом накладення арешту на: нерухоме майно Товариства з обмежено відповідальністю «ПЕРСПЕКТИВА ПРО», а саме: автозаправну станцію № 10, опис об`єкта: А-1, а-операторська, ґанок цегляний, загальною площею 42, 8 кв. м, Б-1, б-1, б-будівля АЗС № 40 з тамбуром та ґанком з/бетон, загальною площею 17, 5 кв. м, В-1, Г-1 навіси; Д-1 - навіс з естакадою; 1- 13-споруди; І II - мостіння, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1200608412101), знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, буд. 61 А, у межах суми стягнення 4 707 075, 95 грн; грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРСПЕКТИВА ПРО», у розмірі 4 707 075, 95 грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову Дніпровська міська рада вказує, що предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 4 707 075, 95 грн.

Заявник вважає, що у разі задоволення позовної заяви виконання рішення в даній справі буде безпосередньо пов`язано з наявністю у Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕРСПЕКТИВА ПРО» присудженої до стягнення суми грошових коштів.

Розглянувши матеріали заяви, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності забезпечення позову з урахуванням їх розумності, обґрунтованості та адекватності, збалансованості інтересів сторін, суд вважає подану Дніпровською міською радою заяву про забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ст. 137 ГПК України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 4 ст. 137 ГПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 4 ст. 139 ГПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. Отже, з положень ч. 4 ст. 139 ГПК України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Частиною 1 статті 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Суд звертає увагу, що обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Господарський суд встановив, що Дніпровська міська рада у поданій заяві посилається на те, що виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язане з наявністю у відповідача присудженої до стягнення суми грошових коштів.

Як зазначає позивач, підставою для пред`явлення позову є фактичне користується земельною ділянкою комунальної власності без достатньої правової підстави, за рахунок чого збережено грошові кошти у розмірі 4 707 075, 95 грн, які відповідач має заплатити за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2021 до 20.06.2024.

Також, Дніпровською міською радою надано інформаційну довідку № 376531291 від 30.04.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, згідно з якою з 16.03.2017 за Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРСПЕКТИВА ПРО" зареєстровано на праві власності на автозаправну станцію № 10, опис об`єкта: А-1, а-операторська, ґанок цегляний, загальною площею 42, 8 кв. м, Б-1, б-1, б-будівля АЗС № 40 з тамбуром та ґанком з/бетон, загальною площею 17, 5 кв. м, В-1, Г-1 навіси; Д-1 - навіс з естакадою; 1- 13-споруди; І II - мостіння, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1200608412101), знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, буд. 61 А.

Документів, які би містили дані про вартість указаного нерухомого майна, Дніпровською міською радою до суду не подано.

Крім того, не надано суду доказів, які би свідчили, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРСПЕКТИВА ПРО" вчиняються будь-які дії щодо відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна з метою уникнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, однак позивачем не доведено наявності підстав утруднення виконання рішення в майбутньому у разі задоволення позову, та підстав, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Так, суд має надати належну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням збалансованості інтересів майбутніх учасників судового процесу та не оцінив обставин щодо негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Тобто обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

При цьому доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, тобто обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Згідно з приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В розумінні ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас, законом не визначено перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

З урахуванням наведеного, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21.

Заявником не підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, зокрема, щодо реальності наміру вчинення особами, стосовно яких вживаються заходи забезпечення позову, дій спрямованих на порушення чи таких, що можуть призвести до ускладнення відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В свою чергу, твердження позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення прав позивача та унеможливить їх відновлення в повному обсязі в майбутньому ґрунтуються виключно на припущеннях.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на позивача.

Керуючись статтями 136-140, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Дніпровській міській раді в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили 19.02.2025 та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя В.І. Ярошенко