Ухвала

від 13.02.2025 по справі 907/1099/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"13" лютого 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/1099/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю помічника судді, який за дорученням судді здійснює повноваження секретаря судового засідання Штундер Д.Л.,

Розглянув матеріали справи

за позовом Запорізької обласної прокуратури, м. Запоріжжя в інтересах держави в особі

позивача Державної аудиторської служби України, м. Київ

до відповідача 1 Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ

в особі Філії «Центр діагностики залізничної інфраструктури» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький механічних завод», м. Рахів Закарпатської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів

про визнання недійсним Договору про закупівлю та стягнення грошових коштів

За участю представників:

прокуратури

позивача не з`явився;

відповідачів не з`явилися;

третьої особи не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Запорізька обласна прокуратура діючи в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр діагностики залізничної інфраструктури» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький механічних завод» у якому просить суд:

- визнати недійсним Договір від 24.07.2020 № ЦДЗІ-20/56 про закупівлю товару, укладений між Акціонерним товариством «Укрзалізниця» в особі Філії «Центр діагностики залізничної інфраструктури» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький механічний завод»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький механічний завод» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр діагностики залізничної інфраструктури» Акціонерного товариства «Українська залізниця» грошові кошти у розмірі 397 941,60 грн;

- стягнути в дохід держави, в особі Державної аудиторської служби України з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр діагностики залізничної інфраструктури» Акціонерного товариства «Українська залізниця» одержані ним за рішенням суду грошові кошти у розмірі 397 941,60 грн.

Позов заявлено прокурором з підстав недотримання норм Законів України «Про публічні закупівлі» та «Про захист економічної конкуренції» під час укладення зазначеного договору.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/1099/24 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 січня 2025 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29 квітня 2024 року залишено без руху позовну заяву, у зв`язку з виявленими в ній недоліками, встановлено прокурору строк для їх усунення десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 20 січня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрити провадження за правилами загального позовного провадження, залучив до участі у справі третю особу, встановив учасника справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначив підготовче засідання на 13 лютого 2025 року.

23 січня 2025 року від Запорізької обласної прокуратури через систему «Електронний суд» надійшла заява від 23.01.2025, якою заявник просить долучити до матеріалів справи докази надіслання позовної заяви з додатками третій особі в Електронний кабінет користувача ЄСІТС.

Також 23 січня 2025 року від позивача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі.

28 січня 2025 року через систему «Електронний суд» відповідач 2 скерував до суду відзив на позовну заяву від 28.01.2025.

03 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» від Запорізької обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив від 31.01.2025 №15/2-2514-24.

Водночас 04 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» від відповідача 2 надійшла заява/заперечення на відповідь на відзив від 04.02.2025.

Представники сторін та третьої особи у підготовче засідання 13.02.2025 не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Судом враховано, що вимоги прокурора, з посиланням на ст.131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.16, 202, 203, 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, ст.1, 5, 36, Закону України «Про публічні закупівлі», ст.1, 4, 6, 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», обґрунтовані тим, що під час проведення публічної закупівлі із використанням електронної системи публічних закупівель Prozorro за кошти місцевого бюджету (ідентифікатор закупівлі UA-2020-06-05-000126-а) були допущені порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, в зв`язку з чим прокурор просить суд визнати недійсним договір укладений між відповідачами, як такий, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства із застосуванням спеціальних правових наслідків недійсності правочину передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Водночас, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 13.11.2024 передав справу №922/3456/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Об`єднана палата) для відступу від висновків щодо застосування норм права у спірних в даній справі правовідносинах (ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України, ч. 1 ст. 208 ГК України, статей 6, 50, 51, 52, 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), викладених в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 17.10.2024 у справі №914/1507/23 (у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством).

Так, Верховний Суд у справі №914/1507/23 дійшов висновку, що позовна вимога прокурора в інтересах держави в особі позивача про стягнення в кінцевому результаті 2 138 079,60 грн до бюджету за рахунок стягнення цих коштів з філії Укрзалізниці підлягає задоволенню за наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного договору відповідно до ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ч.3 ст.228 ЦК.

Колегія суддів у справі №922/3456/23 вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, щодо можливості застосування передбачених положеннями ч. 3 ст. 228 ЦК наслідків недійсності договору, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, у разі визнання недійсним договору, укладеного з порушенням учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції.

Таку необхідність мотивує тим, що майнові санкції, передбачені положеннями ч. 3 ст. 228 ЦК, ч. 1 ст. 208 ГК в разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не підлягають застосуванню як такі, що порушують критерій сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у світлі практики Європейського суду з прав людини. У разі визнання судом на підставі зазначених норм недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, підлягають застосуванню наслідки виконання недійсного правочину, передбачені ч. 1 ст. 216, п. 1 ч. 1 ст. 1212 ЦК.

Також в ухвалі від 13.11.2024 колегія суддів зазначає, що як у справі №922/3456/23, так і у справі №914/1507/23, єдиним доказом того, що оспорюваний договір завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є рішення Антимонопольного комітету України в антимонопольній справі, яким визнано дії відповідачів як учасників спірної закупівлі, щодо узгодження ним своєї поведінки під час участі в конкурсних торгах на закупівлю, яким встановлений факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені п.4 ч.2 ст.6 та п.1 ст. 50 Закону «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів.

Колегія суддів пропонує відступити від висновку, викладеного у постанові від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, про те, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі, відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК, а також про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК, у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Необхідність відступу мотивує тим, що сам лише факт вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням АМК, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом України «Про захист економічної конкуренції» передбачена відповідальність, зокрема, у вигляді штрафу (ст. 51, ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»). А згідно з частинами 1 і 2 ст.55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Положення Закону України «Про захист економічної конкуренції» є спеціальними у випадку порушення його норм. Прокурор, у разі завдання, на його думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання договору, не позбавлений можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред`явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» .

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20 грудня 2024 року у справі №922/3456/23 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №922/3456/23 за касаційними скаргами Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради та Приватного підприємства «ЛСВ Моноліт» на рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024; призначено до розгляду справу №922/3456/23 за касаційними скаргами Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради та Приватного підприємства «ЛСВ Моноліт» на рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024.

Окрім того, судом встановлено наявність відмінної судової практики щодо застосування положень ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України, ч. 1 ст. 208 ГК України, статей 6, 50, 51, 52, 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції», що викладена в постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №911/934/23 та полягає у неможливості застосування означених правових норм до подібних правовідносин як таких, що порушують критерій сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном та з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики ЄСПЛ з даного приводу.

Суд враховує також, що відповідно до ч. 2 ст. 302 ГПК України підставами для передачі справи на розгляд об`єднаної палати є забезпечення єдності судової практики у справах суду касаційної інстанції господарської спеціалізації у випадку наявності різних висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах або необхідності відступу від означених висновків.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках встановлених п. 7 ч. 1 ст. 228 цього кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Водночас, характер спірних правовідносин у справах №922/3456/23, №914/1507/23 та №907/1099/24 в контексті застосування положень ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України, ч. 1 ст. 208 ГК України, статей 6, 50, 51, 52, 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є подібними.

З врахуванням викладеного, беручи до уваги наявність правової проблеми та різної практики застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України, з урахуванням статей 203, 215 ЦК України, статті 208 ГК України судом касаційної інстанції, з огляду на ту обставину, що на даний час в провадженні об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває справа №922/3456/23, висновок в якій сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, з урахуванням того, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі №907/1099/24 до закінчення перегляду судового рішення у касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.

Керуючись статтями 42, 182, 183, 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Зупинити провадження у справі №907/1099/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч.1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повну ухвалу складено та підписано 18 лютого 2025 року.

Суддя Р.М. Лучко