Рішення

від 31.01.2025 по справі 907/1008/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/1008/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Мірошниченко Д.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом Берегівської міської ради, м. Берегове Закарпатської області

до відповідача Навчального закладу об`єднання громадян "Автомобільна школа Закарпатської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів", м. Ужгород

про стягнення 54 985,45 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Берегівська міська рада звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Навчального закладу об`єднання громадян "Автомобільна школа Закарпатської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів" про стягнення 54 985,45 грн за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2110200000:01:008:0042 площею 0,0475 га без достатньої правової підстави, посилаючись на порушення відповідачем статті 21 Закону України "Про оренду землі" внаслідок неукладення договору оренди земельної ділянки та несплати орендної плати за землю.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/1008/24 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2024.

Відповідно до частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 2 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частиною 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, виходячи з того, що справа № 907/1008/24 за ціною позову (до ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) відноситься до малозначних справ, а обсяг та характер доказів у справі не потребують розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, така підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.12.2024 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Згідно з частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Зазначена ухвала суду про відкриття провадження від 02.12.2024 надіслана до електронних кабінетів сторін та отримана останніми 02.12.2024, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа.

12.12.2024 за вх.№ 02.3.1-02/9742/24 на адресу суду надійшов відзив Навчального закладу об`єднання громадян "Автомобільна школа Закарпатської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів" на позовну заяву.

У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період часу з 16.10.2020 по 19.06.2024 Навчальний заклад об`єднання громадян "Автомобільна школа Закарпатської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів" фактично користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 2110200000:01:008:0042 площею 0,0475 га за відсутності укладеного договору оренди, орендну плату за землю не сплачував, у зв`язку з чим місцевий бюджет недоотримав грошові кошти у вигляді орендної плати за використання даної земельної ділянки, чим заподіяно значну шкоду інтересам територіальної громади.

При цьому Берегівська міська рада зазначає, що Навчальний заклад об`єднання громадян "Автомобільна школа Закарпатської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів", будучи власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, упродовж тривалого часу не оформляє правовідносини щодо користування земельною ділянкою площею 0,0475 га за адресою вул. Стефаника, 6 у м. Берегове.

З урахуванням наведеного вище, позивач простить стягнути з відповідача 54 985,45 грн як безпідставно збережені грошові кошти, визначаючи правовою підставою заявленого позову норми статей 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статей 134-136 Господарського кодексу України (далі ГК України), статей 120, 125, 126 Земельного кодексу України (далі ЗК України).

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідач, згідно з поданим суду відзивом на позов від 12.12.2024, заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини звернення позивача до Навчального закладу об`єднання громадян "Автомобільна школа Закарпатської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів" як до неналежного відповідача, оскільки останній з 2012 року не є власником розташованих на спірній земельній ділянці об`єктів нерухомого майна (нежитлових приміщень) загальною площею 666,8 кв.м, а отже відповідач не має право на укладення договору оренди такої земельної ділянки.

При цьому відповідач посилається на помилковість доводів позивача про те, що відповідач вже і раніше реалізував свої права господарського відання щодо такого нерухомого майна і що вказана земельна ділянка була орендована відповідачем згідно з договором про оренду землі від 01.08.2008 строком на 10 років, оскільки на період укладення відповідного договору оренди землі відповідач був власником нежитлових приміщень до 2012 року. Водночас, з 06.09.2012 власником цих приміщень стала Громадська організація "Всеукраїнська спілка автомобілістів" (код ЄДРПОУ 00023857).

Разом з тим, відповідач відзначає, що 22.11.2023 позивач звертався з відповідним листом саме до власника нежитлових приміщень Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" (додаток 18 до позову).

Окрім цього, відповідач наголошує на порушенні Берегівською міською радою вимог законодавства та нормативних документів щодо встановлення ставки орендної плати за землю за кадастровим номером 2110200000:01:008:0042 в розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки для розміщення на ній навчального закладу Навчального закладу об`єднання громадян "Автомобільна школа Закарпатської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів", оскільки остання (автошкола) є професійно-технічним навчальним закладом 1-го атестаційного рівня з основними видами діяльності надання професійно-технічної освіти та діяльність шкіл підготовки водіїв транспортних засобів, а отже ставка орендної плати за землю має бути визначена в розмірі 3 %.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом встановлено, що у власності територіальної громади Берегівської міської ради перебуває земельна ділянка за кадастровим номером 2110200000:01:008:0042, площею 0,0475 га, що підтверджується наявною у матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 375336753).

Судом також встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,0475 га за кадастровим номером 2110200000:01:008:0042 була предметом оренди за укладеним між сторонами справи договором оренди землі від 01.08.2008 зі строком дії договору 10 років. Відповідно до наявної у матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строк дії права оренди земельної ділянки 31.07.2018.

Водночас, на вказаній земельній ділянці розташований комплекс будівель загальною площею 666,8 кв.м, право власності на який, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстровано з 18.03.2019 за Громадською організацією "Всеукраїнська спілка автомобілістів" (код ЄДРПОУ 00023857).

При цьому відповідно до тієї ж інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право господарського відання зазначеним комплексом будівель зареєстровано за відповідачем з 05.04.2019.

Посилаючись на затверджені рішеннями Берегівської міської ради від 10.02.2016 №88 та від 28.04.2021 № 539 розміри річних орендних ставок за використання земель населеного пункту міста Берегове Закарпатської області, а також порядок добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території Берегівської міської територіальної громади з порушенням вимог законодавства України, позивач вказує на обставини безпідставного збереження відповідачем грошових коштів у заявленій до стягнення сумі у вигляді орендної плати, яку останній повинен був сплатити за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2110200000:01:008:0042 площею 0,0475 га за період з 16.10.2020 по 19.06.2024.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17.

Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17 та постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 907/864/22).

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі". Сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 ).

Тож визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

У цій частині варто також враховувати, що суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (див. правовий висновок, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №369/10789/14-ц та постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №907/864/22).

Так, Берегівська міська рада у цій справі звернулася до суду з позовом до Навчального закладу об`єднання громадян "Автомобільна школа Закарпатської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів", в якому просила стягнути з відповідача 54 985,45 грн як безпідставно збережені грошові кошти за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2110200000:01:008:0042 площею 0,0475 га за період з 16.10.2020 по 19.06.2024.

Водночас підставами заявленого позову Берегівська міська рада визначила обставини щодо неоформлення Навчальним закладом об`єднання громадян "Автомобільна школа Закарпатської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів" правовідносин в частині користування вказаною земельною ділянкою площею 0,0475 га за адресою вул. Стефаника, 6 у м. Берегове (неукладення з позивачем договору оренди) в означений період у зв`язку із набуттям відповідачем розташованого на цій земельній ділянці нерухомого майна.

В свою чергу, Навчальний заклад об`єднання громадян "Автомобільна школа Закарпатської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів" проти позовних вимог заперечив, наполягаючи, зокрема, на неналежності визначення його відповідачем у цьому спорі, позаяк останній з 2012 року не є власником розташованого на спірній земельній ділянці нерухомого майна, і таке нерухоме майно передано йому виключного на праві господарського відання.

Як вже зазначалося та встановлено судом, відповідно до наданої позивачем до матеріалів позовної заяви інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 375334648) власником комплексу будівель загальною площею 666,8 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1790777821101) з 18.03.2019 є Громадська організація "Всеукраїнська спілка автомобілістів" (код ЄДРПОУ 00023857). Підставою для здійснення держаної реєстрації права власності зазначено свідоцтво про право власності, видане 04.09.2012 Берегівською міською радою.

Водночас відповідно до цієї ж інформаційної довідки № 375334648 з 05.04.2019 за Навчальним закладом об`єднання громадян "Автомобільна школа Закарпатської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів" зареєстровано речове право господарського відання щодо вказаного вище об`єкта нерухомого майна.

Судом враховується, що відповідно до положень частини 1 статті 317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом врегулювання правовідносини щодо користування земельною ділянкою під таким майном, надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів.

Статтею 136 ГК України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, передаючи іншій особі майно на праві господарського відання, власник надає можливість відповідному суб`єкту підприємництва саме володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном, водночас із певними обмеженнями. Однак встановлення таких обмежень щодо певного виду майна не може свідчити про виключення однієї зі складових права господарського відання. Суть права господарського відання полягає у сукупності прав щодо володіння, користування і розпорядження, а встановлені обмеження є лише унормуванням можливостей їх реалізації.

Слід також зазначити, що закріплення майна на праві повного господарського відання чи праві оперативного управління не має наслідком зміну власника такого майна.

Крім того слід зазначити, що майно, яке належить на праві господарського відання, не є майном в розумінні положень ЦК України, якими визначено поняття права власності, підстави його набуття та механізм реалізації.

Суд також вважає за необхідне відзначити, що передача об`єкта в управління ніяким чином не вказує на передання всіх повноважень власника нерухомого майна, зокрема, і права на укладення договору оренди земельної ділянки під розташованим на ній майном від імені власника чи особі, яка в силу закону здійснює його функції, у даному випадку Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів".

При цьому частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент набуття Громадською організацією "Всеукраїнська спілка автомобілістів" права власності на вказаний вище об`єкт нерухомості, розташований на спірній земельній ділянці) також унормовано, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Отже, земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

У цьому спорі судом також враховуються правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо переходу права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна, який відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (пункт 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц).

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку, що учасниками спірних матеріальних правовідносин є: 1) територіальна громада міста Берегова в особі Берегівської міської ради власник земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:008:0042 площею 0,0475 га; 2) Громадська організація "Всеукраїнська спілка автомобілістів" власник об`єктів нерухомого майна, розташованих на зазначеній земельній ділянці, грошові кошти за користування якою у зв`язку із неоформлення орендних правовідносин за період з 16.10.2020 по 19.06.2024 заявлені позивачем до стягнення на підставі статті 1212 ЦК України.

Між тим, оскільки Громадська організація "Всеукраїнська спілка автомобілістів" (код ЄДРПОУ 00023857) статусу відповідача у цій справі не має, задоволення позовних вимог Бегерівської міської ради за таких обставин виключається.

За таких підстав, пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача (Навчального закладу об`єднання громадян "Автомобільна школа Закарпатської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів", замість належного відповідача Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів") є самостійною підставою для відмови в позові та виключає необхідність надання судом оцінки іншим аргументам учасників справи, оскільки вони (аргументи) не впливають на результат розгляду спору в цій справі.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип диспозитивності, закріплений у статті 14 ГПК України, передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на викладене вище, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих учасниками доказів, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог, що, в свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати зі сплати судового збору на підставі статті 129 ГПК України покладаються судом на позивача у справі.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено, оформлено та підписано 19.02.2025.

Суддя Д. Є. Мірошниченко