Рішення

від 18.02.2025 по справі 908/3041/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/201/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2025 Справа № 908/3041/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вєлєс-МК, 49600, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, корп. 11

до відповідача Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3 в особі філії Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133

про стягнення коштів

без повідомлення (виклику) учасників справи

установив

20.11.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Вєлєс-МК до відповідача Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про стягнення заборгованості за договором № 259(5)21 УК/53-121-13-21-10760 від 06.10.2021 в розмірі 85 514,62 грн, з яких: 3% річних за період прострочення з 15.01.2022 по 15.10.2022 в розмірі 7705,00 грн, інфляційні втрати за період з січня 2022 по жовтень 2022 в розмірі 77 809,62 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2024, справу № 908/3041/24 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3041/24. Присвоєно справі номер провадження 15/201/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення (виклику) судового засідання.

Запропоновано відповідачу в строк до 30.12.2024 подати відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі не надані позивачем; позивачу запропоновано у строк до 14.01.2025 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно з вимогами ст. 166 ГПК України, з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем; а також запропоновано відповідачу у строк не пізніше 27.01.2025 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань з своєчасної оплати поставленго позивачем товару в рамках договору поставки товару № 259(5)21 УК від 27.09.2021 /53-121-13-21-10760 від 06.10.2021 на суму 808 983,00 грн.

Відповідачем на підставі ст. ст. 165, 251 ГПК України подано суду відзив на позовну заяву 17.12.2024 із запереченнями проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що станом на дату подання цього відзиву, в Україні введений і продовжений строк дії воєнного стану. Енергодарська міська територіальна громада Василівського району Запорізької області, в межах якої розташовані виробничі потужності НАЕК «Енергоатом», з 04.03.2022 перебуває у тимчасовій окупації. Первинна документація, у тому числі договір, докази його виконання, листування та інше знаходяться за місцезнаходженням відповідача: місто Енергодар Запорізької області. За укладеним договором з урахуванням додаткових угод позивач зобов`язувався в жовтні 2021 грудні 2022 поставити відповідачу товар вартістю 674 152,50 грн, крім того ПДВ 20% 134 830,50 грн. Постачальником була здійснена поставка товару за договором 18.02.2022 на суму 674 152,50 грн, крім того ПДВ - 134 830,50 грн, що підтверджується видатковими накладними. Відповідно до п. 3.2 договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України, 19.04.2022 останній шістдесятий день виконання грошового зобов`язання за договором з оплати вартості товару Філією «ВП ЗАЕС» було здійснено повну оплату товару за вказаним договором в розмірі 808 983,00 грн, що не оспорюється позивачем. За даними бухгалтерського обліку заборгованість між філією «ВП ЗАЕС» та ТОВ «Вєлєс-МК» за договором №259(5)21УК/53-121-13-21-10760 від 06.10.2021 відсутня. Таким чином, враховуючи дату поставки товару 18.02.2022, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на грошове зобов`язання в розмірі 808 983,00 грн за період з 15.01.2022 по 19.04.2022 суперечить нормам діючого законодавства України. Враховуючи дату поставки товару, передбачену пунктом 1.1 договору, строк оплати, передбачений договором (60 календарних днів з дати поставки), а також дату фактичної сплати заборгованості, нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період з 15.01.2022 по 19.04.2022, а також за дні фактичної сплати заборгованості (18.07.2022, 12.09.2022, 31.10.2022), безпідставне та незаконне. Однак, у разі задоволення позовних вимог, відповідач просить зменшити розмір відповідальності за вище вказаних обставин.

Позивачем на підставі ст. ст. 166, 251 ГПК України 18.12.2024 подана відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідач вважає, що його зобов`язання за договором з оплати 3 % річних та інфляційних витрат має розраховуватись не з 15.01.2022, а з 01.05.2022 року. Помилковість позиції відповідача полягає у тому, що розрахунок донарахувань здійснено за кожною поставкою окремо, а не суцільним шляхом адже ані п. 3.2. договору, ані будь-яке інше положення договору не повязує настання обовязку оплати за товар з поставкою всього обсягу товару. Таким чином, позивач правомірно здійснив розрахунок донарахувань по кожній видатковій накладній окремо (60 днів від дати поставки товару). Крім того, необхідно відзначити той факт, що відповідачем не надано контррозрахунку щодо заявлених позивачем вимог. Відповідачем до відзиву не надано належних та допустимих доказів в обгрунтування зайнятої ним позиції. Доводи щодо зменшення розміру заявлених позивачем вимог не ґрунтуються на вимогах закону, тому є безпідставними.

В запереченнях на відповідь на відзив відповідач зауважив, що враховуючи дату поставки товару, визначеного п. 1.1 договору - 18.02.2022, та строк оплати, передбачений п. 3.2 договору, а також дату фактичної сплати заборгованості, нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період з 15.01.2022 по 19.04.2022, а також за дні фактичної сплати заборгованості (18.07.2022, 12.09.2022, 31.10.2022), безпідставне.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 30.12.2024 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву, (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата підписання повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд щодо спору зазначає наступне.

06.10.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Вєлєс-МК» (постачальник, позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (покупець, відповідач) укладено договір поставки товару № 259(5)21 УК від 27.09.2021/53-121-13-21-10760 від 06.10.2021.

За умовами п. 1.1 договору поставки позивач зобов`язався поставити, а відповідач прийняти й сплатити продукцію на суму 955 233,00 грн, у т.ч. ПДВ 159 205,50 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору строк поставки товару: жовтень грудень 2021.

Згідно з п. 3.2. договору, оплата за поставлентш товар здійснюється протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з дати поставки товару, визначеного п. 1.1. договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з п. 3.3. договору оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

До договору поставки сторонами укладались додаткові угоди, якими змінювався термін поставки продукції.

У додатковій угоді № 1 від 24.12.2021 до договору поставки сторони визначили погодили термін поставки продукції - жовтень 2021 року - квітень 2022 року.

У Додатковій угоді № 2 від 21.04.2022 до договору поставки сторони змінили строки поставки продукції та визначили їх як жовтень 2021 року - грудень 2022 року.

06.09.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Вєлєс-МК» (постачальник, позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (покупець, відповідач) укладено додаткову угоду № 3 до договору відповідно до змісту якої з п. 1.1. договору виключено з переліку товару який підлягає поставці, дві позиції найменування.

Також, додатковою угодою № 3 від 06.09.2022 п. 3.1. договору викладено у новій редакції, а саме: сума договору складає 674 152, 50 грн, крім того ПДВ 20% - 134 830, 50 грн, загальна вартість договору складає 808 983,00 грн.

Умовами п. 4.1 договору визначено, що поставка товару відбувається відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010, вантажоодержувач ЗВ ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енегоатом», Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, склад.

Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством, з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». (п. 4.4 договору).

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором, а саме здійснив поставку відповідачу обумовленого договором товару на загальну суму 808 983,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 49 від 05.11.2021 на суму 74 842, 92 грн з ПДВ, № 58 від 14.12.2021 на суму 27 157, 68 грн з ПДВ, № 1 від 24.01.2022 на суму 77 760,00 грн з ПДВ, № 2 від 02.02.2022 на суму 142 092, 00 грн з ПДВ, № 3 від 14.02.2022 на суму 116 553, 60 грн з ПДВ, № 5 від 16.02.2022 на суму 10 684, 80 грн з ПДВ, № 6 від 16.02.2022 на суму 10 494, 00 грн з ПДВ, № 7 від 18.02.2022 на суму 349 398, 00 грн з ПДВ.

Видаткова накладні підписані уповноваженими особами постачальника, покупця та скріплені печатками сторін.

Крім того, на виконання умов договору на кожну партію поставленого товару постачальником були складені відповідні податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку, а саме: № 1 від 05.11.2021 (зареєстровано в ЄРПН 18.11.2021), № 8 від 14.12.2021 (зареєстровано в ЄРПН 28.12.2021), № 1 від 24.01.2022 (зареєстровано в ЄРПН 16.02.2022), № 1 від 02.02.2022 (зареєстровано в ЄРПН 16.02.2022), № 2 від 14.02.2022 (зареєстровано в ЄРПН 09.06.2022), № 4 від 16.02.2022 (зареєстровано в ЄРПН 31.05.2022), № 5 від 16.02.2022 (зареєстровано в ЄРПН 31.05.2022), № 6 від 18.02.2022 (зареєстровано в ЄРПН 21.06.2022).

Покупець врамках договору здійснив повну оплату вартості поставленого товару за наступними платіжними інструкціями: № 6488 від 18.07.2022 на суму 27 157,68 грн, № 6540 від 18.07.2022 на суму 20 848,32 грн, № 6587 від 18.07.2022 на суму 16 100,00 грн, № 6588 від 18.07.2022 на суму 8745, 00 грн, № 6589 від 18.07.2022 на суму 8904,00 грн, № 6590 від 18.07.2022 на суму 77 724, 00 грн, № 6645 від 18.07.2022 на суму 53 994, 60 грн, № 8508 від 12.09.2022 на суму 275 065, 00 грн, № 8551 від 12.09.2022 на суму 140 476,80 грн, № 8552 від 12.09.2022 на суму 77 760, 00 грн, № 8593 від 12.09. 2022 на суму 19 404, 00 грн, № 8594 від 12.09.2022 на суму 1615,20 грн, № 10158 від 31.10.2022 на суму 15 544,80 грн, № 10159 від 31.10.2022 на суму 55 013,00 грн, № 10216 від 31.10.2022 на суму 3880, 80 грн, № 10217 від 31.10.2022 на суму 1749, 00 грн, № 10218 від 31.10. 2022 на суму 1780, 80 грн, № 10219 від 31.10.2022 на суму 3220,00 грн.

Порушення терміну оплати поставленої за договором поставки продукції стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 77 809,62 грн та 3 % річних у розмірі 7705,00 грн.

Правовідносини сторін є господарськими, що випливають з договору поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні положення закріплені в ст. 509 ЦК України (далі за текстом ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 цієї ж норми ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 ГК України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством (ч. 2 ст. 267 ГК України).

Також, подібне унормовано ч. 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Сторонами обумовлено, що поставці підлягає товар на суму 808 983,00 грн.

Строк поставки визначено жовтень 2021 року - грудень 2022 року.

На виконання умов договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв у визначені сторонами строки продукцію на загальну суму 808 983,00 грн.

Виходячи з умов договору поставки, з урахуванням додаткових угод, суд робить висновок, що позивачем належним чином виконані свої зобов`язання щодо поставки продукції у визначений строк жовтень 2021 року - грудень 2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п. 3.2. договору, оплата за поставлентш товар здійснюється протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з дати поставки товару, визначеного п. 1.1. договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Остаточний розрахунок за поставлений позивачем товар відповідачем проведено 31.10.2022.

Таким чином, покупець здійснив повну оплату вартості поставленого йому позивачем товару, але із простроченням в супереч вимог п. 3.2. договору

Поставка останньої партії продукції відбулась 18.02.2022, повна оплата за договором мала бутті проведена не пізніше 19.04.2022.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних за період 15.01.2022 15.10.2022 в сумі 7705,00 грн, а також інфляційні втрати за період з січня 2022 по жовтень 2022 в сумі 77 809,62 грн

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд встановив наступне.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою ІПС Законодавство та визнав вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 15.01.2022 15.10.2022 обґрунтованими в сумі 7704,88 грн, інфляційних втрат за період з січня 2022 року по жовтень 2022 року обґрунтованими в сумі 77 809,62 грн,

У решті заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 0,12 грн, суд відмовляє, як у безпідставно заявлених до стягнення.

Посилання відповідача про наявність надзвичайних обставин, за яких відповідач не може виконувати зобов`язання та відсутність його вини, не спростовує висновків суду щодо правомірності нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Матеріалами справи підтверджується не дотримання строків оплати за договором поставки, отже, допущено порушення взятих на себе за договором зобов`язань.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно з приписами ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

3% річних та інфляційні втрати не є відповідальністю та/або санкціями, а є способом компенсації втрат у зв`язку з неповерненням/не виплатою грошових коштів; є платою за користування грошовими коштами. Право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат виникає в кредитора незалежно від вини боржника.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 виклала такий правовий висновок: «Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання».

Відповідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відтак, зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, не передбачено положеннями чинного законодавства.

Можливість зменшення відсотків річних передбачено виключно судовою практикою, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 18.03.2020 по справі № 902/417/18.

Однак, виходячи з цієї постанови, зменшення судом заявлених до стягнення відсотків річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду й може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення судом відсотків річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність, а виходячи з того, що відповідач після введення воєнного стану здійснив сплату заборгованості позивачу в сумі 808 983,00 грн, свідчить, що відповідач продовжує господарську діяльність.

Крім того, позивач є таким же суб`єктом господарювання, як і відповідач, та також здійснює свою господарську діяльність в умовах дії воєнного стану.

Суд не вбачає підстав для зменшення суми 3 % річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, позов у цілому судом задовольняється частково.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, а також обґрунтованість та доведеність позивачем позовних вимог, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; ідентифікаційний код юридичної особи 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєлєс-МК» (49600, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, корп. 11; ідентифікаційний код юридичної особи 38753952) 3% річних в розмірі 7704,88 грн (сім тисяч сімсот чотири гривні 00 коп.), інфляційні втрати в розмірі 77 809,62 грн (сімдесят сім тисяч вісімсот девять гривень 62 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; ідентифікаційний код юридичної особи 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєлєс-МК» (49600, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, корп. 11; ідентифікаційний код юридичної особи 38753952) судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.). Видати наказ.

У задоволенні позову в частині стягнення 3% річних у розмірі 0,12 грн, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.02.2025.

Суддя І. С. Горохов