Рішення

від 06.02.2025 по справі 405/4832/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/4832/23

2/405/774/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року м. Кропивницький

Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого-судді: Драного В.В.

при секретарі: Дятел О.В.

за участі: представника позивача Августової М.В.

представника відповідача Іванченка В.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні заправилами загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 доПриватної фірми«Роман» простягнення боргуза договоромпозики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Августова М.В., звернувся до суду з позовом до відповідача ПФ «Роман» про стягнення боргу за договором грошової позики № 2/06 від 03.06.2021 року та договором грошової позики № 3/07 від 27.07.2021 року в загальному розмірі 1 232 148,47 грн. В обґрунтування позову вказав, що між сторонами було укладено два договори позики № 2/06 від 03.06.2021 року та № 3/07 від 27.07.2021 року. Згідно цих договорів відповідач отримав позику від позивача на загальну суму 716425,00 грн. При цьому, позичальник (відповідач) не виконує свої зобов`язання в частині повернення грошових коштів, досудове врегулювання спору результатів не дало. Через невиконання відповідачем своїх обов`язків у нього утворилася заборгованість за вказаними договорами. Так, за договором позики № 2/06 основна сумазаборгованості становить 358212,50 грн., інфляційні витрати (інфляційне збільшення) за період з 01.03.2022 року по 28.02.2023 року становлять 89060,23 грн., а розмір штрафних санкцій з урахуванням подвійної обліковоїставки НБУ за період з 21.01.2022 року по 06.04.2023 року становить 169586,63 грн., а всього 616859,36 грн. У свою чергу, за договором позики № 3/07 основна сума заборгованості становить 358212,50 грн., інфляційні витрати (інфляційне збільшення) за період з 01.03.2022 року по 28.02.2023 року становлять 89060,23 грн., а розмір штрафних санкцій з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ за період з 04.03.2022 року по 06.04.2023 року становить 168016,38 грн., а всього 615289 грн. За таких обставин просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаними договорами позики у загальному розмірі 1232148,47 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.07.2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

18.10.2023 року представник відповідача адвокат Іванченко В.В. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та вказав, що дійсно, між сторонами було укладено вказані договори позики, дати повернення грошових коштів 01.03.2022 року та 08.03.2022 року. Однак, починаючи з жовтня 2021 року відповідач на карткові рахунки, які вказував ОСОБА_2 в офіційному листуванні здійснював часткове повернення позики на суму 33130 грн. Також вказав, що позивач неправильно визначив період, за яких здійснив розрахунок інфляційних витрат і штрафних санкцій. Зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності в частині вимог про стягнення штрафних санкцій. Крім того, з 24.02.2022 року у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором позики, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України (інфляційні збитки та 3% річних), а також від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. За таких обставин просить відмовити у задоволенні позову.

04.12.2023 року представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якому вказала, що відповідачем не доведено належними та допустими доказами часткове погашення позики у розмірі 33130 грн. Вказала, що наслідки позовної давності застосовується не до всього періоду прострочення, а лише щодо того періоду, який не охоплюється строком позовної давності.

Ухвалою суду від 18.06.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові, просила позов задовольнити та стягнути судові витрати у справі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме в частині отриманих коштів за договорами позики та в частині інфляційних збитків. У свою чергу, позовні вимоги в частині штрафних санкцій не визнає, оскільки позивачем було зроблено їх неправильний розрахунок та пропущено строк позовної давності. Також заперечив проти заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.06.2021 року між Приватною фірмою «Роман» (позичальник) та ОСОБА_1 (позикодавець) було укладено договір грошової (безвідсоткової) позики № 2/06 (а.с. 13).

Згідно п. 1.1, 1.2, 2.2. цього договору позикодавець зобов`язується надати позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 358212,50 грн., а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Відсотки за користування позикою або будь-які інше відшкодування позикодавцеві не виплачується. Термін, на який надається позика позичальнику 45 календарних днів без урахування дня отримання коштів позичальником.

Відповідно до п. 3.1 цього договору після закінчення терміну зазначеного у п. 2.2 договору, позичальник зобов`язаний повернути протягом 7 робочих днів всю суму отриманої позики.

Як вбачається з п. 4.3, 4.4 цього договору якщо позичальник в порушення умов договору своєчасно не повернув суму позики, то відповідно до ст. 625 і ст. 1050 ЦК України він зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3%річних від простроченої суми. У разі порушення термінів повернення позики позичальник сплачує позикодавцеві пеню у розмірі 0,01% за кожен день прострочення.

Крім того, згідно п. 6.3 цього договору жодна зі сторін не має права передавати свої права за договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони.

В подальшому, додатковою угодою № 1 від 15.07.2021 року до цього договору п. 2.2 цього договору позики було викладено у наступній редакції: «Термін, на який надається позика позичальнику 270 календарних днів без урахування дня отримання коштів позичальником» (а.с. 14).

04.06.2021 року ОСОБА_1 перерахував на банківський рахунок ПФ «Роман» суму позики в розмірі 358212,50 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 387761384 від 04.06.2021 року (а.с. 15).

Відтак, останнім днем строку повернення позики за договором від 03.06.2021 року № 2/06 є 11.03.2022 року.

Також, 27.07.2021 року між Приватною фірмою «Роман» (позичальник) та ОСОБА_1 (позикодавець) було укладено договір грошової (безвідсоткової) позики № 3/07 (а.с. 16).

Згідно п. 1.1, 1.2, 2.2. цього договору позикодавець зобов`язується надати позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 358212,50 грн., а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Відсотки за користування позикою або будь-які інше відшкодування позикодавцеві не виплачується. Термін, на який надається позика позичальнику 45 календарних днів без урахування дня отримання коштів позичальником.

Відповідно до п. 3.1 цього договору після закінчення терміну зазначеного у п. 2.2 договору, позичальник зобов`язаний повернути протягом 7 робочих днів всю суму отриманої позики.

Як вбачається з п. 4.3, 4.4 якщо позичальник в порушення умов договору своєчасно не повернув суму позики, то відповідно до ст. 625 і ст. 1050 ЦК України він зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. У разі порушення термінів повернення позики позичальник сплачує позикодавцеві пеню у розмірі 0,01% за кожен день прострочення.

Крім того, згідно п. 6.3 цього договору жодна зі сторін не має права передавати свої права за договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони.

В подальшому, додатковою угодою № 1 від 02.09.2021 року до цього договору п. 2.2 цього договору позики було викладено у наступній редакції: «Термін, на який надається позика позичальнику 225 календарних днів без урахування дня отримання коштів позичальником» (а.с. 17).

27.07.2021 року ОСОБА_1 перерахував на банківський рахунок ПФ «Роман» суму позики в розмірі 358212,50 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2415566338 від 27.07.2021 року (а.с. 18).

Відтак, останнім днем строку повернення позики за договором від 27.07.2021 року № 3/07 є 21.03.2022 року.

06.04.2023 року представником позивача була надіслана відповідачу досудова вимога про стягнення боргу (а.с. 19-23).

Виходячи з викладеного, між сторонами мають місце договірні правовідносини, що походять з договору позики, нормативне регулювання яких визначене параграфом 1глави 71 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Однак, спірні договори позики є безвідсотковими, тому дана норма до них не застосовується.

Згідно ст.525ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.530ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач повинен був повернути позику за спірними договорами у повному обсязі до 11.03.2022 року та 21.03.2022 року відповідно, проте до цього часу свого зобов`язання не виконав.

При цьому, твердження відповідача про часткове повернення позики на суму 33130 грн. не доведено належними доказами. Так, надані відповідачем скріншоти (роздруківки) листування у месенджері Viber (а.с. 68-86) є неналежними доказами у справі, оскільки з них неможливо встановити хто саме вів листування та стосовно яких договірних відносин.

Так само, не доводять цієї обставини надані відповідачем копії квитанцій про перерахування грошових коштів через термінал (а.с. 88), так як дані грошові операції були проведені між іншими особами, а не між сторонами. Крім того, у даних квитанціях у графі «Призначення платежу» відсутнє посилання на спірні договори позики.

При цьому, сторони у п. 6.3 спірних договорів позики домовилися, що жодна зі сторін не має права передавати свої права за договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони.

Таким чином, позовні вимоги в частині повернення суми основної заборгованості (власне суми позики) за договором грошової позики № 2/06 від 03.06.2021 року в розмірі 358212,50 грн. та за договором грошової позики № 3/07 від 27.07.2021 року в розмірі 358212,50 грн., а всього 716 425 грн. підлягають задоволенню.

У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст.625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наведеного позивачем у позові розрахунку розмір інфляційних втрат за період прострочення повернення позики з 01.03.2022 року по 28.02.2023 року за вказаними договорами становлять по 89060,23 грн. (а.с. 2-3).

Крім того, згідно ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметомнеустойки єгрошова сума,її розмірвстановлюється договоромабо актомцивільного законодавства. Розмірнеустойки,встановлений законом,може бутизбільшений удоговорі,якщо такезбільшення незаборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Так, сторони у договорах позики погодили, що у разі порушення термінів повернення позики позичальник сплачує позикодавцеві пеню у розмірі 0,01% за кожен день прострочення

Згідно наведеного позивачем у позові розрахунку розмір штрафних санкцій з урахуванням подвійної обліковоїставки НБУ за договором № 2/06 за період з 21.01.2022 року по 06.04.2023 року становить 169586,63 грн., а за договором № 3/07 168016,38 грн. (а.с. 3).

Однак, сторони погодили в договорах позики від 03.06.2021 року № 2/06 та від 27.07.2021 року № 3/07 між собою, що у разі прострочення виконання позичальником свого зобов`язання повернути позику до нього буде застосована пеня, а не штраф (штрафні санкції), а тому суд не бере до уваги даний розрахунок штрафних санкцій позивача, як такий що складений помилково.

Водночас, указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»в Україні введено воєнний стан, який діє досі.

Як вбачаєтьсяз п.18Прикінцевих таперехідних положеньЦК Україниу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, оскільки прострочення позичальником повернення позики розпочалося після 24.02.2022 року, то він звільняється від відповідальності у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та неустойки (штрафу, пені). Тому у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних витрат та штрафних санкцій слід відмовити.

При цьому, щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності суд відзначає наступне.

Відповідно до ст.256ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст.261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 3 ст.267ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Виходячи з вимогстатті 261 ЦК Українипозовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.11.2018 року у справі № 372/1036/15-ц.

Виходячи з наведеного, позовна давність застосовується лише у випадку обґрунтованості позову, а у разі якщо вимоги позову є необґрунтованими, то суд має відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю.

Згідно ст.133ЦПК України до судових витрат належать, зокрема, судовий збір і витрати пов`язані з розглядом справи, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно доч.ч.1-3ст.141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: уразі задоволенняпозову -на відповідача; уразі відмовив позові-на позивача; уразі частковогозадоволення позову-на обидвісторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.При вирішенніпитання пророзподіл судовихвитрат судвраховує: чипов`язані цівитрати зрозглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч. 1 ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно акту виконаних робіт від 13.04.2023 року, підписаного ОСОБА_1 та адвокатом Августовою М.В., за договором про надання правової допомоги № 02-0423 від 03.04.2023 року адвокат надала клієнту такі правові послуги: консультація 700 грн; формування розрахунків заборгованості та штрафних санкцій по всім договорам позики 1200 грн.; аналіз кредитної історії боржника, пошук аналогічних проваджень відносно боржника, оцінка ризиків 900 грн.; складання та подання досудової вимоги 1600 грн.; складання позовної заяви, формування пакету документів до суду 5000 грн.; пошук активів для стягнення заборгованості 750 грн; складання заяви про забезпечення позову 1300 грн; складання заяви про включення представника до системи «Електронний Суд» - 350 грн.; складання заяви про надсилання SMS-повідомлень 350 грн.; складання клопотань про проведення судових засідань в режимі відеоконференцій 650 грн.; оплата всіх поточних документів, які будуть оформлюватися під час розгляду справи. Сплата за складання та направлення адвокатських запитів 3200 грн.; оплата участі адвоката в судових засіданнях 5000 грн. (а.с. 35).

При визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката суд виходить з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у цивільній справі № 755/10319/20.

Так, представник відповідача у відзиві на позов та у судовому засіданні заперечив проти стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу та вказав, що позивачем не обґрунтовано заявлений розмір таких витрат.

З урахуванням складності справи, з огляду на предмет позову (стягнення коштів за два договорами позики), обсяг обставин, які підлягали доказуванню, ціну позову, складність виконаної адвокатом роботи, участь адвоката Августової М.В. у судових засіданнях в режимі відеоконференції, часткове задоволення позовних вимог, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12209,40 грн.

Крім цього, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 7163,71 грн. пропорційно задоволених позовних вимог.

При цьому, суд не стягує з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, оскільки відповідачем не надано відповідних доказів.

Керуючись ст. ст. 10-13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватної фірми «Роман» про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з Приватної фірми «Роман» (25006, м. Кропивницький, вул. Пашутінська, 22, кв. 37, ЄДРПОУ 13760103) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість: 1) за договором грошової позики № 2/06 від 03.06.2021 року у розмірі 358212,50 грн.; 2) за договором грошової позики № 3/07 від 27.07.2021 року у розмірі 358212,50 грн., а всього 716 425 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватної фірми «Роман» (25006, м. Кропивницький, вул. Пашутінська, 22, кв. 37, ЄДРПОУ 13760103) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 7163 грн. 71 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12209 грн. 40 коп.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів здня йогопроголошення доКропивницького апеляційногосуду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 17.02.2025 року.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда В.В. Драний