Ухвала

від 18.02.2025 по справі 910/4492/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення

м. Київ

18.02.2025Справа № 910/4492/24Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Мазура В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні заяву (вх. 07-10/1066/25 від 06.02.2025) Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про відстрочення виконання рішення у справі №910/4492/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сок Трейд» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення грошових коштів, за участю представників боржника Левченко О.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2024, зміненим постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024, стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сок Трейд" 953 928, 57 грн інфляційних втрат, 338 617,30 грн 3% річних та 15 510,55 грн судового збору.

17.02.2025 на виконання рішення суду видано наказ.

06.02.2025 АТ «НАЕК «Енергоатом» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про відстрочення виконання рішення.

Заява мотивована тим, що обставинами, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим є наступними: дохід АТ «НАЕК «Енергоатом» отримує з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 в Україні запроваджений воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжений Указами Президента України. 04 березня 2022 року місто Енергодар Запорізької області та відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» АТ «НАЕК «Енергоатом» були захоплені військовими силами російської федерації та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації. Енергодарська міська територіальна громада внесена до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 29 червня 2022 року (затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75). З моменту окупації ВП ЗАЕС працює в екстремальних умовах, майже весь час на мінімально допустимих потужностях. З 11 вересня 2022 року ВП ЗАЕС повністю зупинена. З 11.09.2022 ВП ЗАЕС повністю зупинена, тобто відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. В структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами, до моменту окупації військовими російської федерації найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме Запорізькою АЕС, оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України - 6 енергоблоків належать ЗАЕС.

На теперішній час відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Втрата виробничих потужностей вкрай негативно вплинули на фінансовий стан відповідача. Отже, лише за 2022 рік відповідачем отримані збитки в розмірі 12,4 млрд гривень (чистий фінансовий збиток відповідно до Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2022 рік. За перше півріччя 2023 року «НАЕК «Енергоатом» отримані збитки в розмірі 9 048 641 тис. грн. (чистий фінансовий збиток відповідно до Звіту про фінансові результати за півріччя 2023). За 2023 року «НАЕК «Енергоатом» отримані збитки в розмірі 11 256 369 тис. грн (чистий фінансовий збиток відповідно до Звіту про фінансові результати за 2023). За перше півріччя 2024 року «НАЕК «Енергоатом» отримані збитки в розмірі 7 434 361 тис. грн (чистий фінансовий збиток відповідно до Звіту про фінансові результати за півріччя 2024). За таких обставин, у період втрати відповідачем значної частини своїх виробничих потужностей, об`єктивно унеможливлені своєчасні та у повному обсязі розрахунки АТ «НАЕК «Енергоатом» перед позивачем.

Виконуючи функції експлуатуючої організації (оператора) атомних електростанцій, АТ «НАЕК «Енергоатом», відповідно до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», зобов`язане першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок. Відповідно, наявні ресурси, в тому числі грошові кошти, АТ «НАЕК «Енергоатом» спрямовує в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС.

Наразі, в умовах постійних обстрілів критичної інфраструктури, в тому числі підприємств генерації та розподілу електричної енергії, критично важливою є здатність атомної енергетики стабільно та надійно виконувати роботу з генерації електричної енергії.

Крім того, у АТ «НАЕК «Енергоатом» завжди повинні бути фінансові ресурси для негайних закупівель ЗІП, особливо для електротехнічного обладнання, яке здійснює генерацію та передачу електричної енергії для потреб країни, дизельного палива для ліквідації наслідків відмов обладнання, в тому числі з причин збройної агресії рф. Все наведене обладнання забезпечує стабільну генерацію електричної енергії і втрата можливості придбати кожну з наведених позицій створює ризики для функціонування виробничих підрозділів АТ «НАЕК «Енергоатом».

АТ «НАЕК «Енергоатом» входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (постанова Кабінету Міністрів України №83 від 04.03.2015 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави») та належить до суб`єктів господарської діяльності, у власності та користуванні яких є об`єкти підвищеної небезпеки відповідно до вимог Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки».

Відповідно до Положення про покладання спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 № 483, на АТ «НАЕК «Енергоатом», як найбільшого виробника електричної енергії, покладені спеціальні обов`язки для забезпечення доступності ціни на електричну енергію для населення (далі ПСО). Так, відповідно до зазначеного положення, на АТ «НАЕК «Енергоатом» завжди було покладено основне навантаження в рамках як "товарної", так і "фінансової" моделі покладення спеціальних обов`язків. Однак Компанія, враховуючи соціальну відповідальність щодо забезпечення потреб побутових споживачів, докладає всіх зусиль задля належного виконання покладених на неї обов`язків. Виходячи із змісту та обсягу покладених спеціальних обов`язків на АТ "НАЕК "Енергоатом", можливо зробити висновок, що саме Компанія несе тягар основного фінансового навантаження, кінцевим результатом якого є підтримка постачальникам універсальної послуги та, відповідно, "дотування" кінцевого побутового споживача - населення. Фактично це означає, що, зокрема, завдяки АТ "НАЕК "Енергоатом" можливе утримання встановленого тарифу на електричну енергію для населення на поточному, низькому рівні. Негайне виконання АТ "НАЕК "Енергоатом" судового рішення може спричинити невиконання АТ "НАЕК "Енергоатом" спеціальних обов`язків для забезпечення доступності ціни на електричну енергію для населення. В той же час, невиконання ПСО унеможливить досягнення основної мети покладення таких обов`язків - забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки; загрожує нормальному функціонуванню ринку електричної енергії України та катастрофічно впливає на стан соціального благополуччя населення України.

Зазначені обставини, на думку відповідача, істотно ускладнюють виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/4492/24. Водночас ухвалення відстрочення виконання рішення буде відповідати балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Ухвалою суду від 10.02.2025 призначено розгляд заяви на 18.02.2025.

У судове засідання 18.02.2025 з`явився боржник, який вимоги заяви підтримав та наполягав на її задоволенні. Представник стягувача не з`явився, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відповідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України).

Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Суд зазначає, що подані відповідачем звіти про фінансові результати за 2022 рік, за півріччя 2023 року, за 2023 рік, за півріччя 2024 року не підтверджують неплатоспроможність боржника. Подана заява не містить доказів (зокрема, але не виключно, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності, тощо), на підтвердження відсутності можливості АТ «НАЕК «Енергоатом» виконати рішення суду у цій справі.

Крім того, складний фінансовий стан підприємства не є беззаперечною підставою для надання відстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку.

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Частина 2 статті 617 Цивільного кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Також суд зазначає, що саме недобросовісна поведінка відповідача, як контрагента позивача, стала підставою для звернення останнього до суду з позовом. На теперішній час судове рішення, що набрало законної сили та підлягає негайному виконанню, відповідачем не виконано, внаслідок чого позивачу завдаються збитки внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Судом встановлено, що на сайті на сайті АТ «НАЕК «Енергоатом» 22.01.2024 розмішений відеозапис виступу в.о. голови правління відповідача Петра Котіна та його текстовий опис (https://old.energoatom.com.ua/o-2201243.html), в якому, зокрема, вказано: «Лідерство і соціальна відповідальність Енергоатома, динамічний розвиток Компанії дозволяє державі утримувати найнижчі в Європі тарифи на електроенергію для населення - близько 7 євроцентів за одну кВт-годину, підтримуючи наших громадян під час війни. Таку можливість надало стрімке безпрецедентне зростання доходів Компанії. За період 2020 - 2023 років вони зросли у 4 рази. У 2023 році - на 30%. І це вдалося команді Енергоатома навіть без зупиненої тимчасово окупованої Запорізької АЕС».

Таким чином, керівник товариства прямо спростовує доводи заяви щодо негативного впливу захоплення Запорізької АЕС на фінансовий стан відповідача, навпаки - доходи товариства зростають.

Також на офіційному сайті відповідача у новині від 10.03.2024 (https://old.energoatom.com.ua/o-1003241.html) повідомляється: «Енергоатом посів третє місце за виторгом серед українських компаній та фактично став лідером серед державних компаній, оскільки два перші місця отримали приватні компанії. Загалом звітність подали понад 360 тис. юридичних осіб. У ТОП-3 найбільших за виторгом увійшли: Мережа супермаркетів «АТБ-Маркет» - 181,1 млрд грн; Енергетична компанія «Д.Трейдінг» - 165,7 млрд грн; НАЕК «Енергоатом» - 153,8 млрд грн.».

Крім того, на офіційному сайті (https://energoatom.com.ua/news/petro-kotin-dinamichnij-rozvitok-energoatoma-dozvolyaye-derzhavi-utrimuvati-nizki-tarifi-na-elektroenergiyu-dlya-naselennya) товариства розміщено новину в якій, зокрема, зазначено: «За словами президента ДП «НАЕК «Енергоатом» Петра Котіна, за підсумками 2023 року доходи Компанії від продажу електроенергії зросли на 30 % (або на 44,0 млрд грн) порівняно із попереднім роком і склали 190,7 млрд гривень. З цих коштів було сплачено понад 124,4 млрд грн в межах виконання ПСО або іншими словами - на підтримку низьких тарифів для населення. Так, з 2020 року до 2023 року доходи Компанії зросли у 4 рази. Якщо у 2020 році дохід складав 48,1 млрд грн, то у 2024 році Енергоатом планує отримати 253,3 млрд грн доходу».

Наведене свідчить про те, що доводи заяви про неможливість виконання судового рішення не відповідають дійсності, фінансовий стан товариства є цілком задовільним.

Крім того, заявник належним чином не обґрунтував надання відстрочки саме у строк до 13.06.2025, тобто не надано жодних доказів на підтвердження надходження коштів за наслідками господарської діяльності, якими можливо буде здійснити погашення існуючої заборгованості, стягнутої за рішенням суду у цій справі, перед позивачем.

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, з урахуванням викладених позивачем заперечень щодо відстрочення виконання рішення, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про відстрочення виконання рішення.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною 7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Суд також зазначає, що у зв`язку з введенням на території України військового стану через збройну агресію всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому грошових коштів за рішенням суду.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заява АТ «НАЕК «Енергоатом» про відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/4492/24 не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 129, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відстрочення виконання рішення у справі №910/4492/24 відмовити.

Ухвала набрала законної сили 18.02.2025 та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.02.2025.

Суддя Ігор Курдельчук