Рішення

від 06.02.2025 по справі 910/12382/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2025Справа № 910/12382/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Луньо Іллі Вікторовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ХОЛДІНГ"

про розірвання договору та стягнення заборгованості в розмірі 278637,17 грн

за участю представників:

від позивача: Брагар А.А.

від відповідача: Коваленко В.О.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Луньо Іллі Вікторовича звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ХОЛДІНГ" з вимогами про розірвання договору №07/21 від 21.07.2021 та стягнення заборгованості в сумі 278637,17 грн, з яких: 189181,06 грн - основна заборгованість, 14274,10 грн - 3% річних, 56263,9 грн - інфляційні втрати, 18918,11 грн - оперативно-господарська санкція.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору №07/21 від 21.07.2021 своєчасно не виконав роботи (послуги), які передбачені договором, з огляду на що договір відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України має бути розірваним, у зв`язку з істотним порушенням відповідачем взятих на себе за договірних зобов`язань, а сплачена позивачем відповідачу на виконання умов цього договору попередня оплата у сумі 189181,06 грн підлягає поверненню позивачу. Крім того, відповідно до пункту 6.3. договору відповідач за порушення строків виконання робіт (наданих послуг) має сплатити позивачу оперативно-господарську санкцію у розмірі 18918,11 грн. Посилаючись на порушенням відповідачем грошового зобов`язання, позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував за період з 01.04.2022 по 04.10.2024 інфляційні втрати у сумі 56263,9 грн та 3% річних у сумі 14274,10 грн.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12382/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 07.11.2025.

07.11.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 07.11.2024 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 28.11.2024.

12.11.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі.

19.11.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.

28.11.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 28.11.2024 представник відповідача заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання та про витребування у позивача відповіді на направлений відповідачем 14.03.2022 на електронну пошту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб лист разом із первинними документами.

Розглянувши усне клопотання відповідача про витребування у позивача доказів, суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні вказаного клопотання, оскільки відповідачем не надано оформленого у порядку ст.81 ГПК України клопотання та з урахуванням встановлених у ст.80 ГПК України строків.

У підготовчому засіданні 28.11.2024 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11.12.2024.

09.12.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів - висновку експерта, складеного за результатами комп`ютерно-технічної експертизи щодо встановлення достовірності наданих відповідачем доказів (роздруківок електронної переписки).

11.12.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи листа ТОВ "Експертно-дослідна служба України" щодо терміну виконання експертизи.

У підготовчому засіданні 11.12.2024, розглянувши клопотання відповідача про встановлення додаткового строку для подання доказів - висновку експерта, з огляду на предмет та підстави позову, враховуючи те, що дослідження та оцінка доказів є прерогативою суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача. Протокольною ухвалою від 11.12.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про надання додаткового строку для подання доказів.

У підготовчому засіданні 11.12.2024 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.01.2025.

У судовому засіданні 23.01.2025 суд заслухав вступні слова представників позивача та відповідача.

У судовому засіданні 23.01.2025 суд оглянув електронну переписку між позивачем та відповідачем на електронній пошті відповідача.

Суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 06.02.2025.

У судовому засіданні 06.02.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечив.

У судовому засіданні 06.02.2025 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між Акціонерним товариством "Сбербанк", правонаступником якого є позивач та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ХОЛДІНГ" укладено договір №07/21 від 21.07.2021, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався виготовити електронні табло, демонтаж існуючих електронних табло, доставку та монтаж виготовлених електронних табло на відділеннях замовника, а позивач зобов`язаний прийняти та оплатити виконані роботи та виготовлені вироби.

Позивач зазначає, що сплатив відповідачу на підставі рахунку №000113 від 01.02.2022 грошові кошти у сумі 189181,06 грн як попередню оплату електромонтажних робіт згідно з заявкою №3 від 27.01.2022. У заявці №3 сторонами визначено перелік робіт (послуг), місце їх виконання та зазначено термін виконання робіт - до 30.03.2022.

Проте відповідач не виконав передбачені договором роботи (послуги) вчасно, тобто істотно порушив умови договору, чим вчинив істотне порушення умов договору та є боржником перед позивачем на суму 189181,06 грн з наступного дня кінцевої дати виконання робіт, тобто з 01.04.2022.

02.09.2024 позивач направив на адресу відповідача вимогу вих.№1961 від 30.08.2024 про повернення коштів. На підтвердження направлення вимоги позивач надав фіскальний чек "Укрпошти" номер поштового відправлення 0100198524934.

Однак, відповідач відповіді на вимогу позивача не надав, кошти не повернув, з огляду на що позивач звернувся до суду із позовом про розірвання договору №07/21 від 21.07.2021 щодо виготовлення електронних табло та стягнення з відповідача заборгованості у сумі 189181,06 грн, 3% річних у сумі 14274,10 грн, інфляційних втрат у сумі 56263,9 грн, а також оперативно-господарську санкцію у сумі 18918,11 грн.

Позиція відповідача

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивач порушив умови договору від 21.07.2021 №07/21 та не здійснив у повному обсязі оплату за виконані відповідачем роботи. Заперечення відповідача обґрунтовані таким:

- відповідач виконав роботи за договором відповідно до заявки №3 від 27.01.2022 на загальну суму 238490,98 грн, про що відповідальній особі з боку АТ "СБЕРБАНК", правонаступником якого є позивач, а саме Головченко Юлії, 08.03.2022 на її електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 були направлені рахунок №000120 від 24.02.2022 на суму 49309,92 грн, видаткова накладна №0113 від 24.02.2022 на суму 33667,92 грн, акт виконаних робіт №0000003 від 24.02.2022 на суму 170685,88 грн; оригінали зазначених документів також були доставлені на адресу замовника 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46 та передані Головченко Юлії особисто;

- позивач не виконав умови п.4.2. договору, а саме: не надав візуалізацію, креслення, план розміщення виробів з місця майбутнього встановлення світлодіодних екранів;

- вимог щодо ознайомлення позивача з ходом виконання робіт по договору та зауважень щодо неналежного або несвоєчасного виконання робіт за договором до відповідача не надходило; докази надсилання позивачем відповідачу таких вимог та/або зауважень в матеріалах справи відсутні;

- позивач порушив свої зобов`язання, передбачені п. 3.3.1. договору (своєчасно прийняти належним чином виконані роботи) та п.3.3.2. (своєчасно оплатити належним чином виконані роботи).

За поясненнями відповідача зазначені первинні документи він надсилав позивачу 22.02.2022, 08.03.2022, 14.03.2022 та 07.04.2022, а саме: 22.02.2022 - позивачу (вказавши підписанта Петренко М.О.), 08.03.2022 - позивачу (без зазначення підписанта), 14.03.2022 - на адресу ФГВФО (без зазначення підписанта), 07.04.2022 - позивачу (вказано підписантом Луньо І.В.). Однак, позивач в порушення п.4.6. договору акту виконаних робіт не підписав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

21.07.2021 між Акціонерним товариством "Сбербанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк", (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ХОЛДІНГ" (виконавець, відповідач) укладено договір №07/21 (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.3 Статуту АТ "Міжнародний резервний банк" в новій редакції (затвердженій рішенням єдиного акціонера від 15.11.2021 № 9 та погоджений Національним банком України 22.11.2021), Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" є правонаступником всього майна, прав та обов`язків, Акціонерного товариства "Сбербанк", Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії", ЗАТ "Банк НРБ".

Відповідно до п.1.1. договору виконавець зобов`язується виготовити електронні табло (світловипромінювальні діоди, зібрані в модулі з текстоліту, у вигляді одностороннього або двостороннього світлодіодного екрану, надалі - вироби), демонтаж існуючих електронних табло, доставку та монтаж виготовлених електронних табло на відділеннях замовника (далі-роботи), на умовах цього договору та додатків до нього, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи та виготовлені вироби, в порядку та на умовах цього договору та відповідних додатків до нього.

Найменування, вартість та строки виконання робіт і виготовлення виробів, інші умови визначаються сторонами у додатку №1 до цього договору (п.1.2. договору). Вартість доставки виробів зазначена у додатку №3 до договору (п.1.3. договору).

Направлення замовлень на виготовлення виробі, виконання робіт здійснюється за відповідними заявками замовника (за формою, наведеною у додатку №2), оформленими в порядку, встановленому договором (п.1.4.).

Згідно із п.2.1. договору загальна вартість цього договору визначається сукупністю вартості виготовлення виробів, виконання робіт та доставки за окремими заявками замовника, за формою, встановленою додатком №2 та актами виконаних робіт, підписаними сторонами, згідно вартості, зафіксованої в додатку №1 до цього договору. Ціни на виготовлення виробів/виконання робіт є фіксованими та не підлягають перегляду протягом дії договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що виконавець зобов`язаний, зокрема: здійснювати своєчасне виконання робіт на умовах цього договору та додатків до нього (пп.3.1.1.); належним чином виконувати інші умови цього договору (пп.3.1.2.); на вимогу замовника знайомити останнього з ходом виконання робіт по договору (пп.3.1.3.).

У свою чергу відповідно до п.3.3. договору замовник зобов`язаний своєчасно прийняти належним чином виконані роботи (пп.3.3.1.) та своєчасно оплатити вартість належним чином виконаних робіт на умовах цього договору та додатків до нього (пп.3.3.2.).

Відповідальними особами для вирішення поточних питань, пов`язаних з цим договором сторони погодили: з боку замовника: Головченко Ю.А., e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; з боку виконавця: Коваленко В.О., e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 (п.3.4. договору).

Відповідно до п.4.1. договору виконання робіт здійснюється за відповідною заявкою замовника, форма якої зазначена в додатку №2 до договору, оформленою в порядку, встановленому договором. Форма заявки може бути доповнена замовником додатковою інформацією та відомостями, необхідними для належного виконання зобов`язань за цим договором.

У п.4.2. договору сторони погодили, що замовник надсилає виконавцю на e-mail vadymkovalenko@ukr.net заявку, візуалізацію креслення, план розміщення виробів.

Згідно із п.4.6. договору приймання-передача виконаних робіт здійснюється шляхом підписання відповідних і виконаних робіт, які надаються виконавцем замовнику протягом 2 (двох) робочих днів виконання повного обсягу робіт, та повинні бути підписані уповноваженими на це представниками сторін та закріплені печатками (за наявності такої) протягом 3 (трьох) робочих днів від дня надання виконавцем замовнику актів виконаних робіт та фотозвіту на e-mail відповідальної особи замовника, зазначений в пп. 3.3.1. цього договору.

У випадку порушення виконавцем строків виконання робіт, передбачених у відповідній заявці, виконавець сплачує на користь замовника оперативно-господарську санкцію в розмірі 10% від вартості робіт, що надані з порушенням строків, за кожен випадок такого порушення (п.6.3. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін (за наявності такої) та діє протягом 12 місяців з моменту його укладення, але в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов`язань, взятих на себе за договором (п.10.1. договору).

Позивач зазначає, що надіслав відповідачу заявку №3 від 27.01.2022 на виконання робіт на загальну суму 299177,98 грн (пункти 1-7). Строк виконання робіт згідно із заявкою №3 - 30.03.2022.

01.02.2022 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №000113 на оплату електромонтажних робіт згідно з заявкою №3 від 27.01.2022 (п.п.1, 5.1 - 5.7., 7) на суму 189181,06 грн.

Позивач не надав доказів направлення заявки №3 від 27.01.2022 на електронну пошту уповноваженої особи відповідача. Разом з тим, факт отримання відповідачем заявки підтверджується виставленим ним рахунком-фактурою №000113 від 01.02.2022, в якому містить посилання на заявку №3 від 27.01.2022 (п.п.1, 5.1 - 5.7., 7 заявки).

Платіжним дорученням №1892927 від 07.02.2022 позивач сплатив на користь відповідача 189181,06 грн як оплату за електромонтажні роботи (п.п.1, 5.1 - 5.7., 7 заявки №3 від 27.01.2022) згідно рахунку №000113 від 01.02.2022.

Позивач стверджує, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за договором та не виконав обумовлені в заявці №3 від 27.01.2022 роботи.

02.09.2024 позивач в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію - Іллі Луньо, направив на адресу відповідача вимогу вих.№1961 від 30.08.2024 про повернення коштів у сумі 189181,06 грн. Направлення вимоги підтверджується фіскальним чеком "Укрпошти" номер поштового відправлення 0100198524934. Згідно із офіційного веб-сайту Укрпошти в мережі Інтернет поштове відправлення за трек-номером 0100198524934 повернулося за зворотньою адресою до суду з причин "закінчення встановленого терміну зберігання".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору №07/21 від 21.07.2021 своєчасно не виконав роботи (послуги), які передбачені договором, чим істотно порушив умови договору, з огляду на що договір відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України має бути розірваним, а сплачена позивачем відповідачу на виконання умов цього договору попередня оплата у сумі 189181,06 грн підлягає поверненню позивачу.

На підставі пункту 6.3. договору позивач нарахував та заявив до стягнення оперативно-господарську санкцію у розмірі 18918,11 грн за порушення строків виконання робіт (наданих послуг). Також внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання, позивач відповідно до ст.625 ЦК України нарахував за період з 01.04.2022 по 04.10.2024 інфляційні втрати у сумі 56263,9 грн та 3% річних у сумі 14274,10 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст.837 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Щодо вимоги про розірвання договору №07/21 від 21.07.2021 щодо виготовлення електронних табло.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на істотне порушення відповідачем договору №07/21 від 21.07.2021 у зв`язку із невиконанням відповідачем робіт за заявкою №3 від 27.01.2022 та у строк встановлений у заявці.

Згідно із ч.1 ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як встановлено судом вище строк виконання робіт згідно із заявкою №3 - 30.03.2022.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України та частині першій статті 188 Господарського кодексу України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Виключенням з цього загального правила є випадки, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Водночас, відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У статті 653 ЦК України визначені правові наслідки розірвання договору, за змістом якої у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже наслідком розірвання договору є припинення зобов`язання, що виникли між сторонами на підставі такого розірваного договору.

У постанові від 05.12.2023 у справі № 917/1593/22 Верховний Суд зазначив, що перш ніж розглядати по суті заявлену у справі вимогу про розірвання договору господарському суду належить пересвідчитись (шляхом встановлення відповідних обставин та оцінки пов`язаних з цим доказів зі справи) у чинності такого договору. Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 24.10.2024 у справі № 911/2231/23.

Разом з тим, згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

При цьому застосування приписів статей 651, 653 ЦК України має універсальний характер незалежно від правової природи правочину, якого стосується спір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 щодо змісту понять "строк договору", "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" зазначила таке:

"Поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання".

Отже, "строк дії договору" та "строк/термін виконання зобов`язання" за своїм юридичним змістом не є тотожними поняттями, та в залежності від умов договору, укладеного між сторонами, останні можуть як співпадати між собою, так і бути відмінними один від одного.

Як встановлено судом вище договір №07/21 від 21.07.2021 діє протягом 12 місяців з моменту його укладення, але в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов`язань, взятих на себе за договором, тобто до 21.07.2022.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 03.04.2024 зі справи №910/21315/21 погоджена сторона умова до "повного виконання сторонами своїх зобов`язань" у розумінні приписів статті 530 ЦК України є нічим іншим як строком (терміном) виконання зобов`язання, що у даному випадку не збігається зі строком дії договору та є відмінним від нього. З огляду на те, що сторонами було визначено строк дії договору, а вказівка на "повне і належне виконання сторонами своїх зобов`язань, взятих на себе за договором " не є у розумінні статті 252 ЦК України строком договору, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що строк дії Договору закінчився ще до подання спірного позову (матеріали справи доказів щодо продовження сторонами строку дії договору не містять).

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.09.2023 зі справи №910/8413/21 вказала про недоцільність розірвання договору, який є припиненим (нечинним) на час звернення до суду з відповідною вимогою, зазначивши, що задоволення вимоги про розірвання договору, який вже є припиненим, не тільки не поновить порушені права позивача, але є неможливим як таке.

Також Верховний Суд у постановах від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 у справі №910/16750/18, від 12.05.2020 у справі № 911/991/19, від 14.07.2021 у справі № 911/1442/19, від 21.06.2022 у справі № 911/3276/20, від 05.07.2022 у справі № 922/2469/21, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, від 14.09.2023 у справі №910/4725/22 неодноразово викладав висновок про те, що розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

З цим позовом у справі позивач звернувся у жовтні 2024 року, тобто після припинення дії договору.

Зважаючи на викладене, оскільки право на розірвання договорів в судовому порядку стосується лише тих договорів, які на момент звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення є чинними, то за висновками суду спірний договір, про розірвання якого позивачем заявлено вимогу, не може бути розірваний, у тому числі з підстав істотного порушення на підставі ч.2 ст.652 ЦК України.

У постанові від 24.10.2024 у справі № 911/2231/23 Верховний Суд зазначив, що встановлення обставин закінчення строку дії договору, щодо якого заявлено позов про його розірвання, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові про його розірвання, оскільки розірвання договору, строк дії якого закінчився, є неможливим як таке. За висновками Верховного Суду обставини наявності/відсутності істотного порушення умов договору однією з його сторін не мають визначального характеру у вирішенні спору про розірвання договору, строк дії якого закінчився.

Суд, враховуючи вищенаведені правові висновки Верховного Суду у подібних спірних правовідносинах, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про розірвання договору №07/21 від 21.07.2021 щодо виготовлення електронних табло.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 189181,06 грн.

Як вже зазначалося судом вище, позивач у справі стверджує, що відповідач не виконав визначені в заявці №3 від 27.01.2022 роботи на суму 189181,06 грн сплачену позивачем згідно із платіжним дорученням №1892927 від 07.02.2022.

Відповідач наполягає на тому, що роботи за договором виконані у повному обсязі, на підтвердження чого відповідач надав у матеріали справи рахунок №000120 від 24.02.2022 на суму 49309,92 грн, видаткова накладна №0113 від 24.02.2022 на суму 33667,92 грн, акт виконаних робіт №0000003 від 24.02.2022 на суму 170685,88 грн.

Як стверджує відповідач зазначені документи направлені визначеній у пп.3.4.1. договору відповідальній особі позивача, а саме Головченко Юлії на її електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_1, а також Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT "Міжнародний резервний банк". На підтвердження направлення відповідачу первинних документів відповідач надав роздруківки знімків екранів комп`ютера з перепискою електронною поштою.

У судовому засіданні 23.01.2025 суд оглянув електронну переписку між позивачем та відповідачем на електронній пошті відповідача.

Так, з наданих відповідачем роздруківок електронного листування та оглянутої в судовому засіданні електронної пошти відповідача, вбачається, що 22.02.2022 на електронну пошту відповідача (vakovko@gmail.com, Вадим Коваленко) від Головченко Юлії з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист в якому повідомлено, що документи будуть передані керівництву на підпис та оплату.

08.03.2022 на електронну пошту відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , Вадим Коваленко) від Головченко Юлії з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист з проханням надіслати скан-копії всіх рахунків та актів із зазначенням дат актів не пізніше 24.02.2022.

Того ж дня, відповідач з електронної пошти vakovko@gmail.com направив на електронну пошту Головченко Юлії ІНФОРМАЦІЯ_1 рахунок № НОМЕР_1 від 24.02.2022, видаткову накладну №0113 від 24.02.2022, акт виконаних робіт №0000003 від 24.02.2022.

14.03.2022 відповідач на електронну пошту отримав повідомлення від Головченко Юлії, у якому усім кредиторам позивача пропонується направити до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заяву про визнання вимог кредитора разом із реквізитами банківського рахунку, відкритого у діючому (платоспроможному) банку.

14.03.2022 відповідач направив зі своєї електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронні адреси Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT Міжнародний резервний банк" Луньо Іллі Вікторовича mrb credutor@fg.gov.ua та fgvfo@fg.gov.ua заявку №1 про визнання вимог кредитора від 11.03.2022 та рахунок №000120 від 24.02.2022, видаткову накладну №0113 від 24.02.2022, акт виконаних робіт №0000003 від 24.02.2022. Відповідь на надіслані документи від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідач не отримав

07.04.2022 відповідач на електронну пошту отримав повідомлення від Головченко Юлії, у якому повідомлено про необхідність направлення раніше надісланих первинних документів, вказавши дату підписання 28.02.2022.

07.04.2022 відповідач направив на електронну пошту Головченко Юлії ІНФОРМАЦІЯ_1 рахунок № НОМЕР_1 , видаткову накладну №0113, акт виконаних робіт №0000003.

Надаючи оцінку представленому відповідачем електронне листування судом враховано, що у п.10.14 договору сторони погодили, що електронні документи відправлені по системі електронного документообігу, завірені КЕП сторони визнаються такими, що оформлені належним чином, породжуюсь права та обов`язки для сторін.

Разом з тим, Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, на яку посилався скаржник, ухвала Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №914/1003/21).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 зазначив:

"88. Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення.

89. Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації".

Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №916/3027/21).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.08.2022 у справі №910/5408/21 зазначив "щодо електронних доказів широко застосовується й доктрина "листа у відповідь". Якщо доведено, що лист чи повідомлення було відправлено певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів. Адже малоймовірно, що хтось окрім цієї особи, може отримати та відповісти на повідомлення з урахуванням його змісту, обговорюваних деталей".

Суд зазначає, що порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Дослідивши надане відповідачем електронне листування суд встановив, що з представленого листування вбачається хто саме відправляв повідомлення та файли. Ті документи, які направлялися відповідачем на електронні пошти позивача та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (акт, рахунок, платіжні інструкції) фактично і були надані відповідачем у матеріали справи. Представлене відповідачем листування підтверджує, що відповідач направляв позивачу (відповідальній особі позивача за договором) первинні документи за договором, а саме: рахунок №000120 від 24.02.2022, видаткову накладну №0113 від 24.02.2022, акт виконаних робіт №0000003 від 24.02.2022.

При цьому судом враховано, що спілкування між сторонами з приводу виконання договору та обмін документами протягом спірного періоду відбувалося із використанням одних тих самих засобів комунікації (електронної пошти).

У контексті наведених обставин, суд враховує, що пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України передбачено добросовісність як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 07.10.2020 у справі 450/2286/16-ц, від 03.08.2022 у справі №910/5408/21).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

З урахуванням наведеного заперечення позивача щодо направлення первинних документів на електронну пошту суд вважає такими, що не відповідають попередній поведінці позивача.

Позивач зазначає, що з 25.02.2022 відповідно до рішення Правління Національного банку України від 25.02.2022 №91-рш/БТ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства" Міжнародний резервний банк" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.02.2022 №131 "Про початок процедури ліквідації АТ "МР Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" розпочато процедуру ліквідації розпочато процедуру ліквідації Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк", а тому Головченко Юлії не була уповноваженою особою щодо питань виконання договору.

Однак, матеріали справи не містять та сторонами не надано доказів внесення змін до договору, які стосуються відповідальної особи з питань, пов`язаних із договором, як і не надано доказів, що вказана особа не працювала у спірний період в АТ "МР Банк" і чи була звільнена. Окрім того, повідомлення відповідача про зміну уповноважених осіб за договором, а також запровадження процедури ліквідації безпосередньо Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позивач суду не представив.

Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 ГПК України). Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення своїх вимог (частина третя статті 13 ГПК України).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінка доказів відбувається з урахуванням стандартів вірогідності. Стандарт доказування "вірогідність доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

З урахуванням наведеного, враховуючи те, що здійснення електронної переписки у процесі виконання договору є звичним для сторін цього спору, оскільки з наданого відповідачем електронного листування вбачається за можливе ідентифікувати авторів та документи, що направлялися, а таке листування здійснювалося особами, які визначені відповідальними за договором, суд приймає представлене відповідачем листування як доказ направлення позивачу первинних документів за договором для підписання.

Водночас, суд зазначає, що рахунок №000120 від 24.02.2022 та видаткова накладна №0113 не підтверджують виконання робіт на сплачену позивачем платіжним дорученням №1892927 від 07.02.2022 суму, оскільки рахунок №000120 на суму 49309,92 грн складений на оплату вартості робіт (послуг) згідно із п.п.2,3,4 заявки №3 від 27.01.2022, видаткова накладна сформована на оплату згідно із п.п.2 заявки №3 від 27.01.2022, в той час як, позивач здійснив оплату (яка і є предметом спору у цій справі) згідно з п.п.1, 5.1 - 5.7., 7 заявки №3 від 27.01.2022. Суд зауважує, що у призначенні платежу платіжного доручення №1892927 від 07.02.2022 на суму 189181,06 грн вказано: оплата за електромонтажні роботи (п.п.1, 5.1 - 5.7., 7 заявки №3 від 27.01.2022) згідно рахунку №000113 від 01.02.2022. Отже, визначена у рахунку №000120 від 24.02.2022 та видатковій накладній №0113 вартість робіт (послуг, товару) не входить до предмету дослідження у цій справі.

Судом встановлено, що акт виконаних робіт №0000003 від 24.02.2022 на суму 170685,88 грн складений на підставі рахунків №000113 від 01.02.2022 (на підставі якого позивач здійснив оплату на суму 189181,06 грн) та №000120 від 24.02.2022.

Судом враховано, що позивач заперечень щодо акту виконаних робіт №0000003 від 24.02.2022 відповідачу не направляв, у строки встановлені в п.4.6. договору акту не підписав. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Водночас, обов`язок прийняти роботи, перевірити їх та виявити недоліки, покладено саме на позивача і цей обов`язок залежав від волевиявлення останнього.

Оскільки, як встановлено судом, рахунок №000120 від 24.02.2022 складений на оплату вартості робіт (послуг) згідно із п.п.2,3,4 заявки №3 від 27.01.2022, що не входить до предмету спору у цій справі, акт виконаних робіт №0000003 від 24.02.2022 приймається судом як доказ на підтвердження виконання відповідачем робіт (послуг) за п.п.1, 5.1 - 5.7., 7 заявки №3 від 27.01.2022 на суму 121375,96 грн, тобто за вирахуванням суми рахунку №000120 (170685,88 грн - 49309,92 грн).

Станом на час розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем робіт (послуг) згідно із п.п.1, 5.1 - 5.7., 7 заявки №3 від 27.01.2022 на суму 67805,10 грн (189181,06 грн - 121375,96 грн) сплаченого позивачем авансу. У строки встановлені заявкою №3 від 27.01.2022 відповідач роботи на суму 67805,10 грн не виконав.

Суд враховує, що висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі №925/1238/22, згідно із якими після закінчення строку дії укладеного між сторонами у цій справі договору невиконане договірне зобов`язання не припиняється, виконавець може продовжувати виконувати обумовлені договором роботи, а замовник може здійснювати їх прийняття.

Окрім того, договір не містить умов щодо повернення сум невикористаного авансу у разі закінчення строку виконання робіт та/або припинення дії договору.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що сторони припинили виконувати свої зобов`язання після 21.07.2022, тобто закінчення строку дії договору.

Натомість, позивач в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію - Іллі Луньо 02.09.2024, направив на адресу відповідача вимогу вих.№1961 від 30.08.2024 про повернення коштів у сумі 189181,06 грн.

Направлення вимоги підтверджується фіскальним чеком "Укрпошти" номер поштового відправлення 0100198524934. Згідно із офіційного веб-сайту Укрпошти в мережі Інтернет поштове відправлення за трек-номером 0100198524934 повернулося за зворотньою адресою до суду з причин "закінчення встановленого терміну зберігання".

Суд зауважує, що факт не отримання відповідачем поштової кореспонденції, яку позивач надсилав за належною адресою та яка повернулася позивачу у зв`язку з їх неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

За таких обставин, враховуючи те, що сторони припинили виконувати свої зобов`язання після закінчення строку дії договору та не мають наміру продовжувати виконувати свої обов`язки за договором, оскільки відповідач доказів виконання робіт на суму 67805,10 грн не надав, а позивач направив відповідачу вимогу про повернення коштів, приймаючи до уваги те, що у спірних правовідносинах положення ст.849, 852, ст.1212, ст.22 ЦК України застосуванню не підлягають, суд вважає обґрунтованим, що сума невикористаного авансу у розмірі 67805,10 грн має бути повернута позивачу.

При цьому у межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Відсутність дій відповідача щодо виконання робіт та припинення виконання сторонами своїх зобов`язань після закінчення строку дії договору надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати.

Відповідач факт наявності заборгованості у зазначеній сумі належними доказами не спростував. Доводи відповідача щодо заяви №1 про визнання кредиторських вимог на суму 49309,92 грн не входять до предмету дослідження у цій справі, оскільки стосуються робіт (товару, послуг) в рахунку №000120 від 24.02.2022 та видатковій накладній №0113 від 24.02.2022, що не зазначені в п.п.1, 5.1 - 5.7., 7 заявки №3.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 67805,10 грн, у зв`язку із чим позов в цій частині суд задовольняє частково.

Щодо позовних вимог про стягнення оперативно-господарської санкції у розмірі 18918,11 грн, інфляційних втрат у сумі 56263,9 грн та 3% річних у сумі 14274,10 грн.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.1, 2 ст.235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання (стаття 237 Господарського кодексу України).

У частині 1 статті 236 ЦК України передбачено види оперативно-господарських санкцій.

Відповідно до ч.2 ст.236 Господарського кодексу України перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

З викладеного вбачається, що оперативно-господарські санкції застосовуються відповідною особою - стороною зобов`язання в односторонньому порядку, а їх перелік та порядок вжиття визначаються виключно положеннями договору, укладеного між сторонами. Мета застосування зазначених санкцій - припинення або запобігання повторенню порушень зобов`язання шляхом оперативного впливу на правопорушника. Оперативно-господарські санкції застосовуються виключно за рішенням управненої сторони й спрямовані на корегування подальшої поведінки порушника господарського зобов`язання в майбутньому.

У п.6.3. договору сторони погодили, що у випадку порушення виконавцем строків виконання робіт, передбачених у відповідній заявці, виконавець сплачує на користь замовника оперативно-господарську санкцію в розмірі 10% від вартості робіт, що надані з порушенням строків, за кожен випадок такого порушення.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 ГК України).

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що виходячи з приписів ст.217, ст.230, ст.231, ст.235-237 ГК України, ознак, які висуваються законодавством до таких видів господарських санкцій, як оперативно-господарська санкція та штраф, можна дійти висновку, що визначена сторонами у п.6.3. договору відповідальність за порушення виконавцем строків виконання робіт за своєю суттю є штрафом.

Оскільки відповідач роботи (послуги) на суму 67805,10 грн у строк до 30.03.2022 не виконав, то правомірним є нарахування штрафу на вказану суму. За перерахунком суду сума штрафу становить 6780,51 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Матеріалами справи підтверджено, що 02.09.2024 позивач направив відповідачу вимогу про сплату невикористаного авансу.

Поштове відправлення щодо направлення вимоги повернулося на адресу відправника за закінченням встановленого строку зберігання 27.09.2024.

Суд зазначає, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Крім того, оскільки направлення претензії здійснено за належною адресою має місце повернення поштового відправлення підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної дії.

Таким чином, з огляду на приписи ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України строк повернення коштів є таким, що настав 05.10.2024.

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних позивач здійснює за період з 01.04.2022 по 04.10.2024, тобто до прострочення обов`язку повернути суму невикористаного авансу. Відтак, визначений позивачем період нарахування є необґрунтований, у зв`язку із чим вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд залишає без задоволення.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 ГПК України).

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи приписи ч.1 ст.14, ч.3 ст.13, ч.1 ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, Враховуючи приписи Господарського процесуального кодексу Україні, з огляду на встановлені вище обставини, суд вважає частково обґрунтованими позовні вимоги позивача, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 67805,10 грн та штрафу у сумі 6780,51 грн.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

ВИСНОВКИ СУДУ

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Луньо Іллі Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ХОЛДІНГ", а саме в частині стягнення заборгованості у сумі 67805,10 грн та штрафу у сумі 6780,51 грн. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у сумі 121375,96 грн, штрафу сумі у сумі 12137,60 грн, 3% річних 14274,10 грн та 56263,9 грн - інфляційних втрат суд залишив без задоволення.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ХОЛДІНГ" (01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок 31, ідентифікаційний код 38290618) на користь Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" (01601, Україна, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок, 46, ідентифікаційний код 25959784) заборгованість у сумі 67805,10 грн, штраф у сумі 6780,51 грн та судовий збір у розмірі 1118,78 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 18.02.2025.

Суддя С.О. Турчин