Ухвала

від 27.01.2025 по справі 2/299

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

27.01.2025Справа № 2/299

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

на дії Головного управління державної казначейської служби України у місті Києва

при розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко- Тайс"

про розподіл судових витрат

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

на бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з виконання наказів Господарського суду міста Києва від 11.02.2011

у справі № 2/299

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртелеком"

про стягнення 103 287,23 грн

Головуючий суддя Удалова О.Г.

Секретар судового засідання Дишкант Д.В.

За участю представників учасників процесу:

від ГУДКС України в місті Києві Яровий Я.В

інші учасники справи не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2011 у справі № 2/299 (суддя Домнічева І.О.) позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртелеком" (далі - ТОВ "Укртелеком") на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Філії "Теплові розподільчі мережі Київенерго" 103 287,23 грн основної заборгованості, 4 615,45 грн пені та 872,08 грн 3% річних; стягнуто з ТОВ "Укртелеком" на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Філіалу "Теплові розподільчі мережі Київенерго" 1 087,75 грн державного мита і 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

11.02.2011 Господарським судом міста Києва було видано накази на виконання вказаного рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 07.09.2021 (суддя Зеленіна Н.І.) замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні з виконання наказів Господарського суду міста Києва від 11.02.2011 зі справи № 2/299 з Акціонерного товариства "К.Енерго" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - Компанію).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 скаргу Компанії на бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ; далі - ВДВС) з виконання наказів Господарського суду міста Києва від 11.02.2011 у справі № 2/299 задоволено частково; визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця ВДВС у виконавчих провадженнях № 59305814 та № 59306207 щодо примусового виконання наказів від 11.02.2011, яка виявилась у порушенні порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 59305814 та № 59306207 стосовно примусового виконання наказів від 11.02.2011 з урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження"; в іншій частині вимог скарги відмовлено.

Компанія 23.08.2024 подала суду заяву про стягнення з ВДВС 9 000 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 судове засідання з розгляду заяви Компанії було призначено на 09.09.2024.

Ухвалою суду від 09.09.2024 заяву Компанії про розподіл судових витрат задоволено частково.

Вказаною ухвалою стягнуто з Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Як вказує Компанія, дана ухвала була подана до Головного управління державної казначейської служби України у місті Києва для виконання.

Проте, як вказує скаржник, листом ГУ ДКС України в місті Києві додаткова ухвала Господарського суду міста Києва від 09 вересня 2024 року по справі № 2/299 повернута без виконання, у зв`язку з чим скаржник звернувся до суду з даною скаргою та просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність органу виконання судового рішення (Головного Управління ДКСУ у місті Києві) під час примусового виконання додаткової ухвали Господарського суду міста Києва від 09 вересня 2024 року по справі № 2/299, котра полягає в ухиленні від прийняття до виконання та виконання додаткової ухвали Господарського суду міста Києва від 09 вересня 2024 року по справі № 2/299;

- зобов`язати посадову особу органу виконання судового рішення (Головного Управління ДКСУ у місті Києві) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом прийняття до виконання та виконання додаткової ухвали Господарського суду міста Києва від 09 вересня 2024 року по справі № 2/299.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями вказана скарга передана на розгляд суді Удаловій О.Г.

Ухвалою суду від 19.12.2024 у даній справі: прийнято скаргу до провадження; призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 16.01.2025 о 15:15, а також запропоновано Подільському відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Головному управлінню державної казначейської служби України у місті Києва надати пояснення/заперечення щодо поданої скарги у справі № 2/299.

24.12.2024 від Головного управління державної казначейської служби України у місті Києва надійшли заперечення на скаргу, в яких останнім вказується, що: органи Казначейства не є органами примусового виконання судових рішень, ані учасником, ані стороною виконавчого провадження, і, відповідно, не здійснюють заходів з примусового виконання судових рішень у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а є органами, що, зокрема, здійснюють безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів; скаржник безпідставно ототожнює органи державної виконавчої служби з органами Казначейства; таким чином, за твердженням казначейства, відсутні правові підстави для розгляду вказаної скарги, а вимоги скаржника є безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим скарга підлягає залишенню без розгляду.

Ухвалою суду від 16.01.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 27.01.2025.

У судове засідання з`явився представник Головного управління державної казначейської служби України у місті Києва та підтримав заперечення на скаргу, представники інших учасників справи до суду не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення представника Головного управління державної казначейської служби України оцінивши надані докази, суд вважає, що подана останнім скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом під час розгляду скарги, у даній справі ухвалою суду від 09.09.2024 заяву Компанії про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, у задоволенні решти вимог відмовлено.

Листом за № 04.1-09-06/10686 від 17.10.2024 ГУ ДКС України в місті Києві додаткова ухвала Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 по справі № 2/299 повернута позивачу без виконання з посиланням на те, що позивачем не надано оригіналу виконавчого документу. Крім того, казначейство вказало, що ухвала суду про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не відноситься до ухвал, які згідно зі ст. 327 Господарського процесуального кодексу України є виконавчими документами.

26.10.2024 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про видачу наказу на виконання вищевказаної ухвали суду від 09.09.2024.

Листом Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у відповідь на заяву позивача про видачу наказу на виконання ухвали суду від 09.09.2024 повідомлено стягувача, що оригінал ухвали Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 зі справи № 2/299 з гербовою печаткою, яка є виконавчим документом у розумінні статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", було надіслано на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315, м. Київ, 03187) та отримано за зазначеною адресою уповноваженим представником 17.09.2024.

Як вбачається з листа стягувача від 14.11.2024, останній звернувся до ГУ ДКС України в місті Києві з заявою про прийняття до виконання додаткової ухвали суду від 09.09.2024. До вказаного листа позивача ним додано додаткову ухвалу суду від 09.09.2024 з гербовою печаткою, копію листа вих. № 04.1-09-06/10686 від 17 жовтня 2024 року ГУ ДКС України в місті Києві, копію листа вих. № 2/299 від 29 жовтня 2024 року Господарського суду міста Києва.

Листом за № 04.1-09-06/12723 від 03.12.2024 ГУ ДКС України в місті Києві залишило без виконання заяву про прийняття до виконання додаткової ухвали суду від 09.09.2024 з посиланням на те, що вказана ухвала не відноситься до виконавчих документів, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, стягувач звернувся до суду з даною скаргою.

Заперечуючи проти задоволення скарги, ГУ ДКС України в місті Києві вказало на те, що управління не віднесено до органів примусового виконання, тому просить скаргу залишити без розгляду.

Розглянувши скаргу, суд вважає, що остання підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Згідно з ч. 3 вказаної норми наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Як визначено ст. 339 ГПК України, судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Відповідно до ст. 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

- виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

- ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Крім того, як визначено ч. 1 ст. 6 Закону, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (ч. 4 вказаної норми).

Згідно зі ст. 10 Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

При цьому виконання рішень органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку останній визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Як визначено п. 2 Порядку:

безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;

виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження";

стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави;

Згідно з п. 4 Порядку органи Казначейства:

1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання у повному обсязі виконавчого документа суду або іншого органу (посадової особи) такий документ повертається до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав з відміткою про його виконання;

2) вживають заходів до виконання виконавчих документів;

3) розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.

Згідно з ч. 3 вказаного пункту під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право:

повідомляти органу, який видав виконавчий документ, про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, у спосіб і порядку, які визначені таким документом, крім випадків виконання рішень про стягнення коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів;

звертатися у передбачених законом випадках до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання;

безоплатно отримувати необхідні для виконання виконавчих документів судові рішення, пояснення, довідки, іншу інформацію;

вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.

Відповідно до пункту 6 Порядку у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);

оригінал виконавчого документа;

судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

Як визначено пунктом 9 Порядку, орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли:

1) виконавчий документ, зокрема, не відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження";

2) судове рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;

3) боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов`язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;

5) стягувач узгодив відсутність зазначеної у виконавчому документі суми залишку невідшкодованого податку на додану вартість;

6) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

7) суми коштів, зазначені у виконавчому документі, перераховані боржником стягувачу;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) протягом місяця з дня звернення до стягувача для отримання додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів ним не надано таких відомостей органу Казначейства;

10) рішення про стягнення коштів з одержувача бюджетних коштів не відповідає заходам, передбаченим бюджетною програмою;

11) наявні інші передбачені законом випадки.

Як визначено п. 15 Порядку дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.

Таким чином, суд погоджується з запереченнями Головного управління державної казначейської служби України у місті Києва про те, що останній відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» не є органом примусового виконання.

Водночас, згідно з пунктом 15 Порядку дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені в т.ч. до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Під час розгляду даної справи судом встановлено, а Головним управлінням державної казначейської служби України у місті Києва під час розгляду даної справи не спростовано, що позивачем (стягувачем) подано для виконання оригінал додаткової ухвали Господарського суду міста Києва від 09.09.2024, яка, в свою чергу, за своїм змістом відповідає вимогам для виконавчого документу, встановленим ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема, у вказаній ухвалі суду вказані: резолютивна частина рішення; назви та реквізити боржника та стягувача; строк пред`явлення такого виконавчого документу до виконання; міститься гербова печатка; ухвала прошита та пронумерована.

Крім того, у п. 6 резолютивної частини вказаної ухвали зазначено, що ухвала підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень, та її оскарження не зупиняє її виконання, а отже, остання є виконавчим документом.

Також суд вказує, що разом з додатковою ухвалою суду 09.09.2024 позивачем подавався до Головного управління державної казначейської служби України у місті Києва лист Господарського суду міста Києва від 29.10.2024, в якому зазначено, що така ухвала у розумінні статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом

Таким чином, суд вважає вимоги позивача (стягувача) обґрунтованими, проте не у повному обсязі.

Зокрема, у скарзі містяться вимоги про зобов`язання виконати додатку ухалу суду від 09.09.2024, при цьому саме органами казначейства здійснюється оцінка можливості виконання виконавчих документів, поданих з заявою стягувача, а отже, такі вимоги є передчасними, оскільки стягувач має звернутись до органу казначейства і лише після цього відповідними органами казначейства з урахуванням поданих скаржником документів та встановленого Порядку здійснюється можливість безпосередньо виконання виконавчого документу, виданого судом в порядку, визначеному законодавством.

Проте, у даному випадку скаржником не доведено, що ним після залишення без виконання 03.12.2024 виконавчого документу (додаткової ухвали від 09.09.2024) здійснювалось відповідне звернення, у т.ч. до Головного Управління ДКСУ у місті Києві, щодо прийняття до виконання додаткової ухвали суду від 09.09.2024 у даній справі, а отже, вимога про виконання додаткової ухвали суду від 09.09.2024 є передчасною.

Керуючись ст.ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною бездіяльність органу виконання судового рішення (Головного Управління ДКСУ у місті Києві) під час примусового виконання додаткової ухвали Господарського суду міста Києва від 09 вересня 2024 року по справі № 2/299, що полягає в ухиленні від прийняття до виконання додаткової ухвали Господарського суду міста Києва від 09 вересня 2024 року по справі № 2/299.

3. Зобов`язати посадову особу органу виконання судового рішення (Головного Управління ДКСУ у місті Києві) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом прийняття до виконання додаткової ухвали Господарського суду міста Києва від 09 вересня 2024 року по справі № 2/299.

4. В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали складено 19.02.2024.

Суддя О.Г. Удалова