Рішення

від 19.02.2025 по справі 910/14385/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2025Справа № 910/14385/24

За позовом Приватного підприємства "Мікс"

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення сум у розмірі 145 226,69 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

О.Ю. Піскунова

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Мікс" (далі - позивач, ПП "Мікс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - відповідач, АТ "Укргазвидобування") про стягнення грошових коштів на загальну суму 145 226,69 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що внаслідок порушення відповідачем умов Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 та норм Цивільного кодексу України щодо обов`язку повернути позивачу скарплений газ, переданий відповідачу на зберігання, позивачем понесено збитки на суму 145 226,69 грн, яка є загальною вартістю газу, переданого відповідачу на зберігання.

Позовна заява сформована в системі "Електронний суд" та зареєстрована у КП "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 позовну заяву ПП "Мікс" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

02.12.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та 03.12.2024 зареєстровано у КП "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 позовну заяву ПП "Мікс" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14385/24, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/14385/24.

20.12.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" відзив на позовну заяву, відповідно до якого АТ "Укргазвидобування" заперечило проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та зазначило, що на підставі Договору купівлі-продажу № БТGV-65/7326/ГНС-24 від 12.06.2024 відповідач передав, а позивач отримав газ скраплений марки А Shebel (далі також - Продукція) в повному обсязі. Водночас, згідно Акту №06/2 приймання-передачі від 24.06.20224 відповідачем прийнято на зберігання частину Продукції (3,88 тонн), у зв`язку з неможливістю позивача отримати вказаний обсяг Продукції.

Також відповідач вказує, що правовідносини позивача та відповідача виникли на підставі Договору про надання послуг №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020, який, в свою чергу, укладався на підставі Генеральної угоди №СГ/5710/34-23 від 19.07.2023 купівлі-продажу газу, положеннями якої передбачений порядок та умови постачання, приймання газу скрапленого. Відтак, за доводами відповідача, позивач для отримання газу скрапленого зі зберігання був зобов`язаний запланувати таке відвантаження в Електронній черзі, відповідно до умов Договору купівлі-продажу та Інструкції користувача системи "Електронна черга".

Крім того, відповідач вважає, що позивачем не правильно обраний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки позивач просить суд на підставі статей 936, 949 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача збитки в розмірі 145 226,69 грн (вартість газу скрапленого, переданого відповідачу на зберігання). Відповідач заперечує щодо відсутності у нього переданого на зберігання газу скрапленого, а отже вважає відстунім факт заподіяння збитків, а саме втрат, яких позивач зазнав у зв`язку зі знищенням або пошкодженням переданого відповідачу майна, а також витрат, які позивач зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

На думку відповідача, належним способом захисту порушеного права позивача в цій справі є пред`явлення вимоги про витребування спірного майна, а не відшкодування збитків, оскільки матеріали справи не містять доказів втрати або пошкодження спірного майна.

25.12.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та 26.12.2024 зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої позивач вказує, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про повернення газу скрапленого з відповідального зберігання, проте, жодної відповіді від відповідача не отримав.

Також позивач у відповіді на відзив на позовну заяву зазначає, що 10.12.2024 від відповідача був отриманий лист "Щодо підтвердження настання форс-мажорних обставин", відповідно до якого АТ "Укргазвидобування" повідомило про неможливість виконання зобов`язань по Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 в частині зобов`язання зберігання та повернення газу скрапленого на адресу позивача, через настання форс-мажорних обставин. У якості додатків до цього листа були додані Сертифікат №5300-24-1618 Полтавської торгово-промислової палати від 26.08.2024 (далі - Сертифікат Полтавської ТПП), Акт про пожежу від 10.07.2024 (далі - Акт про пожежу) та Акт звірки руху готової продукції №07-зв/р від 31.07.2024. Позивач вважає, що вищезазначений лист є підтвердженням факту відмови відповідача від повернення газу скрапленого.

Позивач посилається на приписи ст. 936, 938, 946, 949 Цивільного кодексу України, з урахуванням яких зазначає про обов`язок відповідача щодо повернення належного позивачу газу скрапленого, переданого на відповідачльне зберігання, термін повернення якого, на думку позивача, настав після спливу 7-денного сроку з моменту отримання відповідачем вимог позивача про виконання умов договору. Також, враховуючи пункт 3.2 Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020, відповідно до умов якого виконавець (відповідач) має право встановлювати термін зберігання в межах 30 календарних днів, та те, що газ скраплений було передано на зберігання відповідачу відповідно до Акту №06/02 приймання-передачі на зберігання від 24.06.2024, позивач стверджує, що максимальний термін зберігання закінчився і газ мав бути повернутий на адресу позивача. Враховуючи наведене та приписи ст. 16, 22, 950, 951 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що у нього виникло право на звернення до суду з позовною заявою про відшкодування збитків.

На думку позивача, посилання відповідача на положення Генеральної угоди №СГ/5710/34-23 купівлі-продажу газу від 19.07.2023 є безпідставним, оскільки газ скраплений було передано на відповідальне зберігання відповідачу відповідно до Акту №06/02 приймання-передачі на зберігання від 24.06.2024, складеного на виконання Договору № 287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020, тоді як Договір № 287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 не має посилань на Генеральну угоду №СГ/5710/34-23 від 19.07.2023. Відтак застосовування положень зазначеної Генеральної угоди щодо необхідності реєстрації позивачем в системі "Електронна черга" є необґрунтованим.

Позивач також вважає, що наданий відповідачем Сертифікат ТПП не може підтверджувати виникнення у відповідача форс - мажорних обставин в частині неможливості виконання умов спірного договору, а також звертає увагу, що ні у Сертифікаті ТПП, ні у Акті про пожежу прямо не зазначено, що внаслідок пожежі було знищеного саме газ скраплений, який є власністю ПП "Мікс".

30.12.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач вказує, що пунктом 3.3 Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 передбачений обов`язок позивача забезпечити планування відвантаження газу скрапленого зі зберігання у системі "Електронна черга", посилання на яку знаходиться на вебсторінці ugv.com.ua, а відтак відповідач доходить висновку, що наведений договір містить вказівку на Генеральну угоду №СГ/5710/34-23 від 19.07.2023. Разом з цим, як зазначає відповідач, матеріали справи не містять доказів планування позивачем відвантаження газу скрапленого зі зберігання у системі "Електронна черга". Відповідач також зазначає, що листом від 10.12.2024 повідомив позивача про часткове знищення Продукції позивача (2,820 тонн) внаслідок ворожого обстрілу країною агресором рф об`єкта АТ "Укргазвидобування" (Технологічного цеху стабілізації конденсату Базилівщина), а також повідомив позивача про залишок та можливість відвантаження газу скрапленого в кількості 1,06 тонн.

07.01.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" додаткові пояснення у справі, відповідно до яких позивач зазначає, що положеннями Договору №287/6-тр/Б-20 про надання послуг від 07.05.2020 встановлений максимальний термін зберігання Продукції 30 календарних днів. В межах зазначеного строку ПП "Мікс" звернулось з листом №112 від 16.07.2024 до відповідача та просило останнього надати інформацію про дату та порядок відвантаження (повернення) газу. Тобто позивач вчинив всі необхідні дії, направлені на отримання належного йому газу. Позивач наголошує, що йому було нанесено збитки на суму вартості не повернутого з відповідального зберігання скрапленого газу.

14.01.2025 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" додаткові пояснення у справі, відповідно до яких відповідач вказує, що згідно Договору №287/6-тр/Б-20 про надання послуг від 07.05.2020 обов`язок відвантаження Продукції лежить саме на ПП "Мікс"; зберігання газу скрапленого на умовах Договору №287/6-тр/Б-20 про надання послуг від 07.05.2020 відбувається тільки у разі неможливості позивача забезпечити відвантаження своєї продукції; предметом цього догвору є надання послуг по оформленню, наливу, зокрема, газу скрапленого в автомобільний транспорт, а не надання послуг по зберіганню продукції позивача. Також відповідач звертає увагу суду на те, що відповідно до Акту №07-зв/р звірки руху готової продукції від 31.07.2024 залишок газу скрапленого Shebel на початок місяця - 3 880 тонн, втрати газу скрапленого Shebel під час настання форс-мажорних обставини - 2,820 тонн, залишок газу скрапленого Shebel на кінець місяця - 1,060 тонн. Тобто, відповідач повідомляв позивача, що у АТ "Укргазвидобування" станом на 31.07.2024 на підставі Договору №287/6-тр/Б-20 про надання послуг від 07.05.2020 знаходиться газ скраплений ПП "Мікс" у кількості 1,060 тонн.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження судом досліджено подані сторонами заяви по суті справи і додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу свої заперечень та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

07.05.2020 між АТ "Укргазвидобування" (виконавець, відповідач) та ПП "Мікс" (замовник, позивач) було укладено Договір №287/6-тр/Б-20 про надання послуг (далі - Договір №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020).

Відповідно до п. 1.1 Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 предметом цього Договору є надання виконавцем послуг замовнику по оформленню, наливу та відвантаженню нафтопродуктів та газу скрапленого (далі - Продукція), залізничним транспортом та автомобільним транспортом із Технологічного цеху стабілізації газового конденсату (ТЦСК) по території України згідно графіків та порядків відвантаження доведених АТ "Укргазвидобування" та зберіганню газу скрапленого.

Згідно з п. 2.5 Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 вважається, що виконавець виконав свої зобов`язання в частині надання послуги по наливу Продукції в автоцистерни із моменту завантаження Продукції в автоцистерну замовника та оформлення товарно-транспортної накладної.

Відповідно до п. 2.6 Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 приймання Продукції на зберігання оформлюється актом приймання-передачі на зберігання, який підписується сторонами.

Пунктом 2.8 Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 передбачено, що надання послуги зберігання Продукції оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами.

Відповідно до п. 3.2 Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 виконавець (відповідач) має право встановлювати термін зберігання в межах 30 календарних днів.

Згідно з п. 3.3 Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 замовник (позивач) зобов`язаний, зокрема:

- забезпечити відвантаження газу скрапленого, який знаходиться на зберіганні у виконавця, у строк, що не перевищує 30 календарних днів (або іншої дати, встановленої виконавцем в межах 30 календарних днів) з дати прийняття газу скрапленого на зберігання згідно з актом приймання-передачі Продукції на зберігання;

- забезпечити відвантаження газу скрапленого із зберігання в останній день строку зберігання або у 5-ти денний строк з дати отримання листа виконавця про закінчення строку зберігання Продукції у разі встановлення Виконавцем іншого строку зберігання;

- забезпечити планування відвантаження газу скрапленого зі зберігання у системі "Електронна черга", посилання на яку знаходиться на веб сторінці ugv.com.ua.

Відповідно до п. 4.4.3 п. 4.4 Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 ціни на послуги по зберіганню газу скрапленого складають:

- ціна на послуги по зберіганню газу скрапленого з першої по десяту добу включно складає 35,10 грн. за 1 тн. за одну добу з ПДВ;

- ціна на послуги по зберіганню газу скрапленого з одинадцятої по двадцяту добу включно складає 50,10 грн. за 1 тн. за одну добу з ПДВ;

- ціна на послуги по зберіганню газу скрапленого з двадцять першої доби по тридцяту включно складає 65,10 грн. за 1 тн. за одну добу з ПДВ.

Пунктом 4.5 Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 визначено, що замовник проводить 100% передоплату за послуги по зберіганню Продукції не пізніше ніж за 1 день до дня відвантаження продукції на підставі рахунку, наданого виконавцем.

19.07.2023 між АТ "Укргазвидобування" (продавець, відповідач) та ПП "Мікс" (покупець, позивач) було укладено Генеральну угоду №СГ/5710/34-23 купівлі-продажу газу скрапленого (далі - Генеральна угода).

Відповідно до п. 1.1 Генеральної угоди предметом цієї Угоди є купівля-продаж газу скрапленого власного виробництва АТ "Укргазвидобування" на біржових торгах. Кількість, ціна, строк оплати, умови передачі та марка газу скрапленого визначаються у відповідних Договорах купівлі-продажу до цієї Угоди, укладених за результатами біржових торгів.

12.06.2024 між АТ "Укргазвидобування" (продавець, відповідач) та ПП "Мікс" (покупець, позивач) було укладено Договір №БТGV-65/7326/ГНС-24 до Генеральної угоди №СГ/5710/34-23 купівлі-продажу газу скрапленого від 19.07.2023 (далі - Договір №БТGV-65/7326/ГНС-24 від 12.06.2024).

Відповідно до п. 1 Договору №БТGV-65/7326/ГНС-24 від 12.06.2024 на біржових торгах № LPG-UGV-65 з продажу газу скрапленого, що відбулися 12.06.2024, за результатами проведення торгів ПП "Мікс" купує у АТ "Укргазвидобування" газ нафтовий скраплений марки А Shebel власного виробництва АТ "Укргазвидобування".

Відповідно до п. 2 Договору №БТGV-65/7326/ГНС-24 від 12.06.2024 покупець (позивач) зобов`язується оплатити та прийняти Продукцію на умовах цього Договору купівлі-продажу та Генеральної угоди, а продавець (відповідач) зобов`язується передати покупцю Продукцію протягом 13.06.2024-23.06.2024 відповідно до графіка поставки, вказаного в п. 5 цього Договору купівлі-продажу, в загальній кількості 19 тонн.

Судом по матеріалів справи встановлено, що відповідно до Накладної № 90016318 на відпуск нафтопродуктів від 23.06.2024, складеної відповідно до Договору №БТGV-65/7326/ГНС-24 від 12.06.2024, відповідач передав, а позивач одержав газ нафтовий скраплений марки А Shebel у кількості 15,12 тонн на загальну вартість 565 934,95 грн з ПДВ.

Крім того, відповідно до Акту № 90016345 приймання-передачі нафтопродуктів від 23.06.2024, складеного відповідно до Договору №БТGV-65/7326/ГНС-24 від 12.06.2024, відповідач передав, а позивач прийняв газ нафтовий скраплений марки А Shebel у кількості 3,88 тонн на загальну вартість 145 226,69 грн з ПДВ.

24.06.2024 сторони на підставі Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 склали Акт приймання-передачі на зберігання № 06/2, відповідно до якого замовник (позивач) передав, а виконавець (відповідач) прийняв в резервуарний парк ТЦСК Базилівщина наступну Продукцію: газ скраплений А Shebel у кількості 3,88 тонн. Наведений акт підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.

30.06.2024 сторони склали Акт №06-зв/р звірки руху готової продукції, яким підтвердили, що відповідно до Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 на зберіганні у відповідача залишився газ скраплений А Shebel у кількості 3,880 тонн. Наведений акт підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.

09.07.2024 на об`єкті Технологічний цех стабілізації конденсату філії УПГГК АТ "Укргазвидобування", за адресою: Полтавський район, Машівська ТГ, с. Базелівщина, вул. Польова, 6 (об`єкт зберігання газу скрапленого, переданого на зберігання відповідачу згідно Акту приймання-передачі на зберігання № 06/2 від 24.06.2024) виникла пожежа. Відповідно до наявного в матеріалах справи Акту про пожежу від 10.07.2024, складеного членами комісії, встановлено причиною пожежі вибух внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків під час бойових дій, а також встановлено, що пожежею знищено світлі нафтопродукти у вигляді газу нафтового скрапленого, дизельного пального, конденсату газового нестабільного, кількість яких уточнюється.

Листом № 112 від 16.07.2024 позивач звернувся до відповідача з проханням надати інформацію про можливість відвантаження Продукції, а саме газу скрапленого у кількості 3,880 тонн, переданого на зберігання відповідно до Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020.

13.08.2024 позивач направив відповідачу Вимогу № 116 від 12.08.2024 про виконання умов Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020, відповідно до якої вимагав від відповідача повернути на адресу позивача газ скраплений А Shebel у кількості 3,880 тонн протягом 7 календарних днів, а також повідомити позивача про строки та порядок такого повернення. Докази направлення наведеної вимоги відповідачу наявні в матеріалах справи (накладна АТ "Укрпошта", фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист № 5191700001596 від 13.08.2024).

Листом № 119 від 13.09.2024 позивач направив відповідачу Претензію №1 на суму 145 226,69 грн, згідно якої вимагав перерахувати на поточний рахунок позивача грошові кошти на суму 145 226,09 грн, оскільки станом на 13.09.2024 позивач не отримав від відповідача відповіді на лист № 112 від 16.07.2024 та вимогу № 116 від 12.08.2024, не повернув позивачу газ скраплений А Shebel у кількості 3,880 тонн та не надав повідомлення про порядок та строки такого повернення, що призвело до порушення прав позивача на розпорядження своєю власністю, нанесло позивачу збитки на суму 145 226,69 грн, яка розрахована позивачем виходячи із ціни газу скрапленого А Shebel та його кількості на момент передачі на відповідальне зберігання (ціна за 1 тн підтверджується накладною на відпуск нафтопродуктів № 90016318 від 23.06.2024). Докази направлення наведеної претензії №1 відповідачу наявні в матеріалах справи (накладна АТ "Укрпошта", фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист № 5193100021774 від 13.09.2024).

30.10.2024 позивач направив відповідачу Вимогу № 121 від 30.10.2024 про виконання умов Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020, якою позивач вимагав від відповідача повернути на адресу позивача газ скраплений А Shebel у кількості 3,88 тонн протягом 7 календарних днів, а також повідомити позивача про строки та порядок такого повернення. Докази направлення наведеної вимоги відповідачу наявні в матеріалах справи (накладна АТ "Укрпошта", фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист № 5193100047080 від 30.10.2024).

Листом № 122 від 30.10.2024 позивач направив відповідачу Претензію №2 на суму 145 226,69 грн, згідно якої вимагав перерахувати на поточний рахунок позивача грошові кошти на суму 145 226,09 грн, оскільки станом на 30.10.2024 позивач не отримав від відповідача відповіді на лист № 112 від 16.07.2024 та вимогу № 116 від 12.08.2024, не повернув позивачу газ скраплений А Shebel у кількості 3,880 тонн та не надав повідомлення про порядок та строки такого повернення, що призвело до порушення прав позивача. Докази направлення наведеної претензії №2 відповідачу наявні в матеріалах справи (накладна АТ "Укрпошта", фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист № 5193100047072 від 30.10.2024).

У позовній заяві позивач зазначив, що станом на 14.11.2024 газ скраплений А Shebel у кількості 3,880 тонн на адресу ПП "Мікс" не повернутий, а також грошові кошти вартості неотриманої зі зберігання продукції у розмірі 145 226,09 грн на рахунок позивача не надходили.

Внаслідок порушення відповідачем умов Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 та норм Цивільного кодексу України щодо обов`язку повернути позивачу Продукцію (газ скраплений А Shebel у кількості 3,880 тонн), передану відповідачу на відповідальне зберігання, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача збитків на суму 145 226,69 грн, яка є загальною вартістю Продукції.

Відповідач у поданих заявах по суті справи фактично не заперечив, що станом на час розгяду справи ним не повернута позивачу Продукція, передана відповідачу на зберігання, позивачу також не сплачено грошові кошти у розмірі 145 226,09 грн вартості Продукції, переданої відповідачу на зберігання.

Статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020, суд дійшов висновку, що даний правочин є змішаним договором, який містить елементи договору про надання послуг та договору зберігання, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глав 63 та 66 ЦК України.

Суд відхиляє як безпідставні твердження відповідача про те, що предметом Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 є надання послуг по оформленню, наливу та відвантаженню продукції (газу скрапленого), а не повернення продукції зі зберігання. Суд звертає увагу, що відповідно до п. 1.1 Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 предметом цього договору визначено, серед іншого, надання виконавцем (відповідачем) замовнику (позивачу) послуг по зберіганню газу скрапленого. Вказаний договір містить умови, які визначають права та обов`язки сторін, зокрема, щодо встановлення строку зберігання, забезпечення відвантаження газу скрапленого зі зберігання, ціни на послуги по зберіганню, відповідальності замовника за порушення строків відвантаження продукції зі зберігання (п. 3.2, 3.3, пп 4.4.3 п. 4.4, п. 5.5).

Згідно положень ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Статтею 948 ЦК України передбачено, що поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Відповідно до ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно з ч. 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Частиною 1 статті 951 ЦК України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Відповідно до ст. 953 ЦК України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Укладений між сторонами Договір №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 11, 202, 509 ЦК України і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення збитків на суму 145 226,69 грн, яка є загальною вартістю продукції, не повернутої відповідачем зі зберігання.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд звертає увагу, що предметом розгляду даної справи є правовідносини, що виникли у сторін саме на підставі Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020. Так, Акт № 06/2 приймання-передачі на зберігання від 24.06.2024, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання газ скраплений А Shebel у кількості 3,88 тонн, був скаладений сторонами відповідно до Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020.

Відтак, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про застосування до спірних правовідносин умов Генеральної угоди №СГ/5710/34-23 купівлі-продажу газу від 19.07.2023, оскільки газ скраплений було передано на зберігання відповідачу відповідно до Акту №06/02 приймання-передачі на зберігання від 24.06.2024, складеного на виконання Договору № 287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020, тоді як Договір № 287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 не має посилань на Генеральну угоду №СГ/5710/34-23 від 19.07.2023. При цьому зазначення у п. 3.3 Договору № 287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 про те, що "замовник зобов`язаний забезпечити планування відвантаження газу скрапленого зі зберігання у системі "Електронна черга", посилання на яку знаходиться на веб сторінці ugv.com.ua", жодним чином не свідчить, що Договір № 287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 містить вказівку на Договір купівлі-продажу №БТGV-65/7326/ГНС-24 від 12.06.2024 до Генеральної угоди №СГ/5710/34-23 від 19.07.2023. Крім того, на вказаній веб сторінці ugv.com.ua розміщено офіційний сайт АТ "Укргазвидобування".

Судом встановлено, що відповідно до Акту приймання-передачі на зберігання № 06/2 від 24.06.2024, складеного на підставі Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020, позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання Продукцію: газ скраплений А Shebel у кількості 3,88 тонн.

Зі змісту наведеного акту вбачається, що він не містить визначення строку, на який Продукція позивача була передана на зберігання відповідачу.

Водночас, зі змісту умов пунктів 3.2, 3.3 Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 вбачається, що строк зберігання Продукції не мав перевищувати 30 календарних днів з дати прийняття газу скрапленого на зберігання згідно з актом приймання-передачі Продукції на зберігання (максимальний строк зберігання). Отже, у спірному випадку передачі на зберігання Продукції за Актом приймання-передачі на зберігання № 06/2 від 24.06.2024, строк зберігання цієї Продукції не мав бути довше, ніж до 24.07.2024. При цьому матеріали справи не містять доказів встановлення сторонами, зокрема виконавцем (відповідачем), іншої дати зберігання Продукції, переданої йому на зберігання позивачем. Після закінчення вказаного строку (24.07.2024), враховуючи умови п. 3.3 Договору та приписи ст. 948 ЦК України, позивач (замовник) був зобов`язаний забезпечити відванатаження Продукції, яка знаходилась на зберіганні у відповідача.

Матеріалами справи підтверджується, що в межах вищевстановленого максимального строку зберігання Продукції за Договором №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 (24.07.2024) позивач звернувся до відповідача листом № 112 від 16.07.2024 з проханням надати інформацію про можливість відвантаження Продукції, а саме газу скрапленого у кількості 3,880 тонн, переданого на зберігання відповідно до Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020.

За відсутності відповіді відповідача на лист № 112 від 16.07.2024, позивач у подальшому неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення позивачу газу скраплений А Shebel у кількості 3,880 тонн та повідомлення позивача про строки та порядок такого повернення (Вимога № 116 від 12.08.2024, Вимога № 121 від 30.10.2024).

Пунктом 7.5 Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 встановлено, що усі правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням умов цього Договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного в Україні законодавства.

Враховуючи встановлені судом обставини даної справи та наведені норми ЦК України, суд доходить висновку про те, що відповідач був зобов`язаний зберігати передану позивачем Продукцію та повернути її позивачу на першу його вимогу відповідно до вимог ст. 953 ЦК України та умов Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020.

У запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву відповідач вказує про наявність форс-мажорних обставин, що унеможливили виконання ним зобов`язань за Договором №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020. Такі обставини, за доводами відповідача, засвідчені Сертифікатом № 5300-24-1618 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (вих. № 24.14-07/271 від 26.08.2024), виданим Полтавською торгово-промисловою палатою (далі - Сертифікат Полтавської ТПП).

Судом встановлено, що згідно Сертифікату Полтавської ТПП засвідчено наступні форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): порушення збройними силами РФ законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ, яке виразилось у бомбардуванні незахищених міст, будівель, що використовуються виключно цивільним населенням, внаслідок чого близько 18 год 00 хв. 09.07.2024 року повітряними засобами ураження здійснено обстріл об`єктів філії "Управління з переробки газів та газового конденсату" АТ "Укргазвидобування", за адресою: Полтавський район, с. Базилівщина, вул. Польова, 6.

Засвідчені Полтавською ТПП форс-мажорні обставини, як стверджує відповідач у листі "Щодо підтвердження настання форс-мажорних обставин", який адресовано директору позивача, позбавили відповідача можливості виконання зобов`язання за Договором №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 в частині зобов`язання зберігати та повернути нафтопродукти (газ нафтовий скраплений марки А Shebel) у кількості 2,820 тонн.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 226 ГК України, сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Умовами Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 передбачено:

- при настанні обставин неможливості повного або часткового виконання однією із сторін зобов`язань по цьому Договору, як то: пожеж, стихійних лих, блокади, або інших, що не залежать від сторін обставин, у тому числі урядових рішень і постанов, аварійних ситуацій на заводі-виробнику, термін виконання зобов`язань відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини їхні наслідки (п. 6.1);

- сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов`язань по цьому Договору, повинна негайно сповістити іншу сторону про настання форс-мажорних обставин (п. 6.2);

- належними доказами наявності зазначених вище обставин і їхньої тривалості є документи, засвідчені відповідними кмпетентними органами (п. 6.3).

Разом з тим, матеріали справи не містять повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин в порядку, визначеному Договором №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020, який передбачає негайно сповістити іншу сторону про настання форс-мажорних обставин.

Суд звертає увагу, що період дії форс-мажорних обставин, засвідчених Сертифікатом Полтавської ТПП: 09.07.2024 - 10.07.2024. Крім того, Сертифікат Полтавської ТПП видано 26.08.2024, тоді як лист "Щодо підтвердження настання форс-мажорних обставин", до якого відповідачем у якості додатку додано даний Сертифікат Полтавської ТПП, був направлений на адресу електронної пошти позивача лише 10.12.2024, тобто вже після відкриття провадження у даній справі, що фактично не заперечувалось відповідачем.

Більш того, Сертифікатом Полтавської ТПП засвідчені форс-мажорні обставин, які унеможливлювали виконання у термін до 20.07.2024 таких обов`язків (зобов`язань): - визначення бази оподаткування та нарахування податку на додану вартість за липень 2024; - визначення бази оподаткування та нарахування акцизного збору із застосуванням адвалорних ставок за липень 2024 року.

Отже, наведеним Сертифікатом засвідчено форс-мажорні обставини щодо неможливості виконання іншого обов`язку (зобов`язання) та не засвідчено форс-мажорні обставини щодо обов`язку відповідача повернути позивачу Продукцію, передану на зберігання, відповідно до вимог ст. 953 ЦК України та умов Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 617 ЦК України, форс-мажор (обставини непереборної сили) звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань.

Отже, посилання відповідача на навність форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах сторін суд відхиляє як необгруновані та безпідставні.

Щодо посилань відповідача на часткову втрату Продукції позивача через виникнення пожежі на об`єкті, де зберігалась Продукція позивача, внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків під час бойових дій, та щодо неможливості відповідача повернути частину Продукції позивачу, суд зазначає насупне.

Як зазначалось, у листі "Щодо підтвердження настання форс-мажорних обставин" відповідач повідомляв позивача, що засвідчені Сертифікатом Полтавської ТПП форс-мажорні обставини позбавили відповідача можливості виконання зобов`язання за Договором №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 в частині зобов`язання зберігати та повернути нафтопродукти (газ скраплений марки А Shebel) у кількості 2,820 тонн.

Судом встановлено, що наведений лист відповідача не містить жодних відомостей про можливість повернення відповідачу газу, переданого на зберігання згідно Акту приймання-передачі на зберігання № 06/2 від 24.06.2024, в іншій частині (3,880 тонн - 2,820 тонн = 1,06 тонн), зазначення строків та порядку повернення газу скрапленого марки А Shebel у кількості 1,06 тонн.

Також судом встановлено, що лист "Щодо підтвердження настання форс-мажорних обставин" був направлений відповідачем на адресу електронної пошти позивача лише 10.12.2024. До цього часу, як підтверджується матеріалами справи, відповідач не повідомляв позивача про часткову втрату Продукції позивача та неможливість повернути частину Продукції позивача зі зберігання, оскільки жодні відповіді на лист позивача № 112 від 16.07.2024 та вимоги позивача № 116 від 12.08.2024, № 121 від 30.10.2024 в матеріалах справи відсутні, рівно як і будь-які інші повідомлення відповідача щодо можливості або неможливості повернення Продукції позивача зі зберігання.

Разом з цим, у відзиві на позовну заяву, наданому під час розгляду даної справи, відповідач зазначає про відсутність в матеріалах справи доказів відсутності у відповідача переданого на зберігання газу скрапленого марки А Shebel, чим фактично не заперечує наявність у нього такої продукції.

Отже, відповідач одночасно стверджує про неможливість виконання ним зобов`язання щодо повернення газу скрапленого у кількості 2,820 тонн, однак і не заперечує при цьому наявності у нього переданого на зберігання газу скрапленого марки А Shebel.

Враховуючи, що продукцією, переданою позивачем на зберігання відповідачу, є газ скраплений, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 ЦК України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Частиною 1 статті 949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (частина 1 статті 950 ЦК України).

Пунктом 4 ч.1 статті 1 Закону України "Про нафту і газ" визначено, що газ - корисна копалина, яка являє собою суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, перебуває у газоподібному стані за стандартних умов і є товарною продукцією.

За своїми юридично значимими ознаками газ є родовою, замінною річчю. Відповідний висновок містить постанова Вищого господарського суду України від 02.03.2015 року у справі № 5011-71/16789-2012.

Отже, газ в загальному розумінні є корисною копалиною, річчю, визначеною родовими ознаками та є заміною. Виходячи із замінності такої речі, визначеними родовими ознаками, газ за своїми характеристиками не відрізняється і є однорідним протягом усього часу його зберігання.

Визначення природного газу, як корисної копалини з родовими ознаками кореспондується з нормами законодавства України.

Враховуючи наведене, переданий відповідачу відповідно до Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 на зберігання газ скраплений А Shebel у кількості 3,88 тонн є річчю, наділеною лише відповідними родовими, а не індивідуальними ознаками, а відтак є замінною. Таким чином, посилання відповідача на неможливість повернути газ нафтовий скраплений марки А Shebel як у кількості 2,820 тонн (обсяг, який за твердженням відповідача знищено під час пожежі 09.07.2024), так і у кількості 3,880 тонн (повний обсяг, переданий на зберігання відповідачу), суд вважає необгрутованими та безпідставними.

До того ж, згідно приписів ст. 529 ЦК України передбачено, що кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов`язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Наведене у сукупності свідчить про суперечливу поведінку відповідача, а рівно недобросовісність останнього в частині виконання спірного зобов`язання щодо повернення зі зберігання Продукції позивача відповідно до умов Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 та вимог Цивільного кодексу України.

Суд наголошує, що приписами ч. 1 ст. 936 ЦК України на зберігача за договором зберігання покладено обов`язок зберігати річ, яка передана йому поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст. 953 ЦК України).

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували вчинені відповідачем дії, направлені на повернення позивачу Продукції, переданої позивачем на зберігання відповідачу.

Посилання відповідача в обгрунтування не повернення ним Продукції позивачу на те, що останнім не дотримано умови Договору №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 щодо забезпечення планування відвантаження газу скрапленого зі зберігання у системі "Електронна черга", суд відхиляє як безпідставні, оскільки Договір №287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 не містить жодних умов про те, що у разі не здійснення позивачем такого планування у системі "Електронна черга" повернення газу скрапленого зі зберігання не здійснюється чи відтерміновується. Разом з цим, приписами закону (ст. 949, 953 ЦК України) на відповідача (зберігача) покладено чіткий та безумовний обов`язок щодо повернення позивачу (поклажодавцеві) речі, яка була передана на зберігання, відповідач (зберігач) зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця (повернути) повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. Як вище встановлено судом, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про повернення належної йому Продукції зі зберігання.

Факт неповернення позивачу Продукції, переданої на зберігання відповідачу, останнім не спростовано належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76, 77 ГПК України, що, у свою чергу, свідчить про втрату (нестачу) Продукції, переданої відповідачу на зберігання, та наяності за таких обставин підстав (п. 1 ч. 1 ст. 951 ЦК України) для відшкодування відповідачем позивачу збитків у розмірі вартості цієї Продукції у сумі 145 226,69 грн, яка (сума) превірена судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо належності обраного позивачем способу захисту суд зауважує наступне.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Зазначені норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права.

Право на звернення до господарського суду в установленому ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 ГПК України).

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 ГПК України).

З огляду на положення статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

З огляду на зміст заявлених позивачем вимог - відшкодування збитків через неотримання Продукції зі зберігання у відповідача, суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі належними та допустимими доказами доведено наявність підстав для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків, який у спірному випадку виник в силу приписів закону, а саме частини 1 статті 951 ЦК України, згідно якої збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства "Мікс" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення збитків у сумі 145 226,69 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у заяві про усунення недоліків наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, понесених позивачем, який складається з суми судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві ПП "Мікс" заявило вимогу майнового характеру про стягнення з відповідача 145 226,69 грн.

Отже, за подання до господарського суду позовної заяви із ціною позову 145 226,69 грн, враховуючи приписи частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028,00 х 0,8 = 2 422,40).

В той же час, позивач за звернення до Господарського суду міста Києва із майновою вимогою сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5760-4761-3648-8217 від 14.11.2024.

Тобто позивачем при зверненні до суду із позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн за подання позовної заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Оскільки, позов задоволено повністю, на відповідача покладається сплачений позивачем судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (Україна, 04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 26/28; ідентифікаційний код 30019775) на користь Приватного підприємства "Мікс" (Україна, 39282, Полтавська обл., Полтавський р-н, село Придніпрянське, вул.Приорільська, будинок 6; ідентифікаційний номер 25016083) 145 226,69 грн (сто сорок п`ять тисяч двісті двадцять шість гривень 69 коп.) та судовий збір у сумі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 19.02.2025.

Суддя Оксана ГУМЕГА