Рішення від 17.12.2024 по справі 910/9126/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2024Справа № 910/9126/24

За позовом Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот»

до 1. Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

2. Фонду державного майна України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів 1. Державне підприємство «Адміністрація річкових портів»

2. Державний реєстратор Відділу (Центру) надання адміністративних послуг

Миронівської міської ради Обухівського району Київської області Іванюта

Павло Сергійович

про скасування державної реєстрації та витребування майна

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від позивача Щербак Р.І., ордер серії АІ № 1663167 від 10.06.2024

від відповідача-1 Ющенко Р.С., самопредставництво

від відповідача-2 не з`явився

від третьої особи-1 Сербулов О.В.

від третьої особи-2 не з`явився

Суть спору :

23.07.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та Фонду державного майна про:

1) скасування в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності державної реєстрації інформації (відомостей), яка міститься в Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності серії та номер: 10-62-30835, виданий 25.11.2023 Фондом державного майна України про державне майно, а саме: назва майна - Сліп, реєстраційний номер - 33404067.251, код та назва майна відповідно до класифікатора державного майна - 33404067.251.ОБГФЯД019, 2151.2 Портові споруди річкові, інвентарний номер - 10443, місцезнаходження м. Запоріжжя, вул. Глісерна, б/н, згідно з яким суб`єкт управління, який здійснює управління майном - Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, балансоутримувач державного майна - Державне підприємство «Адміністрація річкових портів»;

2) скасування державної реєстрації права власності держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на закінчений будівництвом об`єкт - Сліп, розташований за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. б/н, загальною площею 14254,1 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2854659023060, номер відомостей про речове право: 53117527, дата державної реєстрації: 21.12.2023;

3) витребування від держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на користь Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» закінчений будівництвом об`єкт - Сліп, розташований за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. б/н, загальною площею 14254,1 кв. м.

У позовній заяві міститься клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Державне підприємство «Адміністрація річкових портів», державного реєстратора Відділу (Центру) надання адміністративних послуг Миронівської міської ради Обухівського району Київської області Іванюту Павла Сергійовича.

Ухвалою Господарського суду міста Києві від 31.07.2024 відкрито провадження у справі № 910/9126/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Державне підприємство «Адміністрація річкових портів» та Державного реєстратора Відділу (Центру) надання адміністративних послуг Миронівської міської ради Обухівського району Київської області Іванюту Павла Сергійовича.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачам строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 31.07.2024 було надіслано відповідачу-1 в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 01.08.2024 о 22:20 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 19.08.2024 включно.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 31.10.2022 було надіслано відповідачу-2 в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 01.08.2024 о 22:20 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 19.08.2024 включно.

19.08.2024 від відповідача-1 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

19.08.2024 від третьої очоби-1 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли пояснення по справі, в яких зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими і безпідставними.

Третя особа-1 та третя особа-2 у підготовче засідання 20.08.2024 не з`явились.

20.08.2024 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 17.09.2024.

22.08.2024 від відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву (поданий до відправлення до поштового відділення зв`язку 19.08.2024), відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

06.09.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзиви відповідачів та пояснення третьої особи.

06.09.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання витребування у Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України доказів.

17.09.2024 від відповідача-1 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання позивача про витребування доказів.

17.09.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

17.09.2024 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 01.10.2024.

01.10.2024 від відповідача-1 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Третя особа-2 у підготовче засідання 01.10.2024 не з`явилась.

01.10.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.10.2024.

Позивач в судовому засіданні 22.10.2024 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач-1 в судовому засіданні 22.10.2024 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Відповідач-2 в судовому засіданні 22.10.2024 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Третя особа-1 в судовому засіданні 22.10.2024 проти задоволення позовних вимог заперечувала повністю.

Третя особа-2 в судове засідання 22.10.2024 не з`явилась.

22.10.2024 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 05.11.2024.

05.11.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження по справі № 910/9126/24; про визнання поважними причини неподання у встановлений строк доказів та поновлення строку для їх подання, долучивши докази до матеріалів справи.

05.11.2024 від третьої особи-1 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі.

Третя особа-2 в судове засідання 05.11.2024 не з`явилась.

05.11.2024 у судовому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 206 Господарського процесуального кодексу України, про поновлення пропущеного строку для подачі доказів та залучено їх до матеріалів справи.

05.11.2024 у судовому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, про відмову в задоволенні клопотання позивача про повернення до стадії підготовчого провадження.

05.11.2024 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 12.11.2024.

11.11.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткову пояснення по справі.

Третя особа-2 в судове засідання 12.11.2024 не з`явилась.

12.11.2024 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 26.11.2024.

25.11.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли пояснення по справі, в яких просить визнати поважними причини неподання в установлений строк висновку експерта та поновити строк на його подання.

Третя особа-2 в судове засідання 26.11.2024 не з`явилась.

26.11.2024 у судовому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 206 Господарського процесуального кодексу України, про поновлення пропущеного строку для подачі доказів та залучено їх до матеріалів справи.

26.11.2024 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 17.12.2024.

17.12.2024 від третьої особи-1 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі.

Позивач-2 в судове засідання 17.12.2024 не з`явився.

Третя особа-2 в судове засідання 17.12.2024 не з`явилась.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників відповідача та третьої особи-2.

В судовому засіданні 17.12.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (позивач, Компанія) є підприємством, яке здійснює свою діяльність у галузі транспорту та володіє низкою річкових портів та об`єктів портової інфраструктури на річках.

Позивач зазначає, що станом на 2024 рік до складу юридичної особи АСК «Укррічфлот» входять річкові порти, що розташовані в містах Дніпро, Запоріжжя, Нікополь, Миколаїв, Херсон та Чернігів, а також судноремонтні майданчики в Запорізькій і Херсонській областях, а сама компанія АСК «Укррічфлот» є правонаступником всього майна, прав та обов`язків вказаних річкових портів та судноремонтних підприємств. До майна, яке належить Компанії на праві власності входить ряд об`єктів нерухомого майна вказаних річкових портів та судноремонтних майданчиків, зокрема і портова гідротехнічна споруда - Сліп Г-150 інв. № 0078, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14.

При цьому позивач стверджує, що право власності на Сліп Г-150 інв. № 0078 не було зареєстроване ним в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки майно було набуте позивачем у власність у 1993 році в результаті внесення цілісного майнового комплексу до статутного капіталу позивача і на момент його виникнення діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації права власності.

Позивач зазначає, що Сліп був побудований за проектом 1949 року Ленінградського відділу Гіпрорічтранс, на замовлення Запорізького суднобудівельно-судноремонтного заводу. Рік введення Сліпу в експлуатацію - 1951. Сліп входив до складу майна (майнового комплексу) Запорізького суднобудівельно-судноремонтного заводу, як один з його виробничих майданчиків.

Відповідно до наказу Фонду державного майна України № 477 від 10.11.1992 було вирішено створити на базі державного майна транзитного (магістрального) флоту, головного підприємства, 20 підприємств та структурних одиниць «Укррічфлот», Державну акціонерну судноплавну компанію «Укррічфлот» шляхом випуску акцій на повну вартість її майна, а також затверджено статут Державної судноплавної компанії «Укррічфлот». До складу підприємства АСК «Укррічфлот» увійшов «Запорізький суднобудівельно-судноремонтний завод», в тому числі майно (майновий комплекс) вказаного заводу, до складу якого входив спірний Сліп, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, б/н.

Державна реєстрація АСК «Укррічфлот» та підприємств (організацій, філій, представництв), які увійшли до її складу відбулась в період з липня по серпень 1993 року. Державну реєстрацію АСК «Укррічфлот» було проведено 06.08.1993.

Тож, при створенні АСК «Укррічфлот» та річкових портів, державою Україна, в особі Фонду державного майна України, до статутних фондів створених підприємств було передано певне майно, на базі якого здійснюється господарська діяльність.

Позивач зазначає, що одним із документів, який підтверджує, що Сліп входив до складу майна (майнового комплексу) Запорізького суднобудівельно-судноремонтного заводу, як один з його виробничих майданчиків є «Інвентаризаційна відомість основних засобів/будівель, споруд, транспортних засобів і передавальних засобів/ Запорізького суднобудівельного заводу на 01.09.1992 року». У вказаній інвентаризаційній відомості під порядковим номером 31 розділу «Споруди» міститься запис про Сліп, інв. № 0078, рік введення в експлуатацію 1951. Тож, вказана інвентаризаційна відомість являється письмовим доказом, який підтверджує, що Сліп входив до складу майна (майнового комплексу) Запорізького суднобудівельно-судноремонтного заводу та був набутий позивачем у власність в результаті внесення цілісного майнового комплексу до статутного капіталу підприємства позивача.

Разом з цим, позивач зазначає, що оригінал інвентаризаційної відомості у АСК «Укррічфлот» не зберігся.

Також позивач зазначає, що відповідно до «Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Запорізького суднобудівельно-судноремонтного заводу код 031449903», затвердженого президентом АСК «Укррічфлот» 28.08.1996, комісією було підтверджено оціночну вартість майна Запорізького суднобудівельно-судноремонтного заводу згідно з балансом та іншими документами, необхідними для здійснення оцінки станом на 01.07.1996. В пункті 12 вказаного акту зазначалась вартість вилученого майна, у тому числі портових гідротехнічних споруд, що віднесені до категорії державного майна (п.п. 12.1 Акту). В п.п. 12.1 Акту записи про вартість портових гідроспоруд, що віднесені до категорії державного майна відсутні (міститься прочерк). Тобто, майно, у тому числі гідротехнічні споруди, що віднесені до категорії державного майна у складі комплексу «Запорізького суднобудівельно-судноремонтного заводу», були відсутні.

В свою чергу, в пункті 1 відомості розрахунку вартості майна, що знаходиться на балансі «Запорізький суднобудівельно-судноремонтний завод АСК «Укррічфлот» станом на 01.07.1996 і не ввійшло до статутного фонду АСК «Укррічфлот» відносно найменування показника: «Портові гідротехнічні споруд, що віднесені до категорії державного майна, всього: у тому числі», також відсутній запис. Вказане також свідчить, що майно, яке не ввійшло до статутного фонду АСК «Укррічфлот» та яке віднесено до категорії державного майна було відсутнє.

На думку позивача з вказаних документів слідує, що з переліку нерухомого майна «Запорізького суднобудівельно-судноремонтному заводу», яке передавалось до статутного фонду АСК «Укррічфлот», не були вилучені гідротехнічні споруди, а тому Сліп не є державним майном, що не увійшло до статутного фонду АСК «Укррічфлот».

У 1996 році відбулося створення підприємства ЗАТ «Запорізький суднобудівельний судноремонтний завод». Засновником ЗАТ «Запорізький суднобудівельний судноремонтний завод» було АСК «Укррічфлот», яке згідно з установчим договором від 26.07.1996 про створення ЗАТ «Запорізький суднобудівельний судноремонтний завод» та актом від 28.08.1996 внесло до статутного фонду Запорізького суднобудівельного судноремонтного заводу внесок (пряму інвестицію) у вигляді основних фондів та оборотних засобів в сумі 22.217.650 грн, що є цілісним майновим комплексом.

Разом з цим, позивач зазначає, що документи, які б підтверджували внесення позивачем до статутного фонду ЗАТ «Запорізький суднобудівельний судноремонтний завод» внеску, в тому числі Сліпу, на жаль, у АСК «Укррічфлот» не збереглися.

В 2001 році, відбувалась ліквідація Закритого акціонерного товариства «Запорізький суднобудівельний судноремонтний завод».

01.02.2001 між позивачем та Закритим акціонерним товариством «Запорізький суднобудівельний судноремонтний завод» було укладено Угоду про порядок повернення внеску до статутного фонду у вигляді прямої інвестиції, відповідно до якої основні засоби, зазначені у п. 1 цієї Угоди, за винятком оборотних та основних засобів, необхідних для погашення заборгованості товариства перед його кредиторами, підлягали вилученню і безоплатному поверненню засновнику (позивачу) як внесок (пряма інвестиція) до статутного фонду товариства, що ліквідується.

01.02.2001 між позивачем та Закритим акціонерним товариством «Запорізький суднобудівельний судноремонтний завод» також було укладено Акт повернення частки (основних засобів) ЗАТ «Запорізький суднобудівельний судноремонтний завод» у зв`язку з ліквідацією товариства. В переліку основних засобів, що повертались ЗАТ «Запорізький суднобудівельний судноремонтний завод» позивачу, зазначено таке майно, як Сліп інв. № 0078.

Також 01.02.2001 було складено та підписано акт прийняття-передачі основних засобів АСК «Укррічфлот» у користування філії АСК «Укррічфлот» «Запорізький суднобудівельний-судноремонтний завод», відповідно до якого у користування філії були передані основні засоби, зокрема, Сліп (інв. № 0078).

На думку позивача перерахованими документами беззаперечно підтверджується, що позивач набув право власності на спірне нерухоме майно в результаті внесення цілісного майнового комплексу, до складу якого входив і Сліп, до статутного капіталу. У 2001 році, в ході ліквідації та перетворення підприємств позивача, вказане майно входило в перелік основних засобів позивача та його підприємств, що також підтверджує право власності на спірне майно. Тож, вказаними документами підтверджується, що єдиним законним власником, якому належить спірне нерухоме майно, є АСК «Укррічфлот», а державна реєстрація за відповідачем-1 права власності є незаконною та безпідставною.

Таким чином, позивач вважає, що Сліп при проведенні процедури приватизації у АСК «Укррічфлот» та/або у «Запорізький суднобудівельно-судноремонтний завод» не вилучався та увійшов до переліку майна, що було передано Державою Україною в особі Фонду державного майна України позивачу. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 29-р від 25.01.2006 також підтверджується, що Сліп ніколи не відносився до категорії державного майна та до сфери управління відповідача-1 не передавався.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та сторонами не заперечується та обставина, що Сліп, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. б/н, право власності на який зареєстровано за державою в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, та Сліп Г-150 інв. № 0078, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14 являється одним й тим самим об`єктом.

Положенням про Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (скорочено Мінінфраструктури), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 460 від 30.06.2015 (зі змінами), визначено, що Мінінфраструктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері морського та внутрішнього водного транспорту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері реконструкції та модернізації інфраструктури морського та внутрішнього водного транспорту, з питань безпеки на морському та внутрішньому водному транспорті, а також державного нагляду (контролю) за безпекою на морському та внутрішньому водному транспорті

Зі змісту підпункту 55 пункту 4 цього Положення вбачається, що згідно покладених на Мінінфраструктури завдань Міністерство здійснює відповідно до законодавства функції з управління об`єктами державної власності.

Правові основи управління об`єктами державної власності врегульовано положеннями Закону України «Про управління об`єктами державної власності» № 185-V від 21.09.2006 (далі Закон № 185).

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону № 185 управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Кабінет Міністрів України є суб`єктом управління, що визначає об`єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим Законом (частина 1 статті 5 Закону № 185).

08.05.1992 відповідно до спільного протоколу Фонду державного майна України та Міністерства України у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва, затверджено Концепцію перетворення Українського міжгалузевого державного об`єднання річкового флоту «Укррічфлот» в процесі приватизації.

У відповідності до затвердженої Концепції, наказом Фонду державного майна України № 477 від 10.11.1992 № «Про перетворення підприємств і організацій Українського міжгалузевого державного об`єднання річкового флоту «Укррічфлот» в акціонерні товариства» вирішено створити на базі державного майна транзитного (магістрального) флоту, головного підприємства, 20 підприємств та структурних одиниць «Укррічфлот» (додаток № 1) Державну акціонерну судноплавну компанію «Укррічфлот», до складу якої увійшов Запорізький річковий порт (п. 19 додатку № 1), а також створено на базі інших підприємств окремі акціонерні товариства, перелік яких наведений у додатку № 2.

31.12.1992 Кабінет Міністрів України Декретом № 26-92 «Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається» затвердив Перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається.

Статтею 1 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» № 2163-XII від 04.03.1992 (у редакції від 18.09.1992, чинній на дату приватизації державних підприємств і організацій «Укррічфлоту») приватизація майна державних підприємств України (надалі приватизація) це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Згідно з частин 1, 2 статті 18 наведеного Закону продаж часток (акцій, паїв), що належать державі в майні господарських товариств, здійснюється шляхом перетворення державних підприємств у акціонерні товариства. При перетворенні його засновником виступає відповідний орган приватизації, який діє в межах повноважень, передбачених для засновників акціонерного товариства законодавством.

Частинами 1 та 2 статті 7 цього Закону визначено, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць. Фонд державного майна України та його регіональні відділення і представництва на місцях діють на підставі цього Закону та Положення про Фонд державного майна України, що затверджується Верховною Радою України.

Фонд державного майна України у процесі приватизації здійснює такі основні повноваження: змінює організаційно-правову форму підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності, шляхом перетворення їх у господарські товариства чи виступає орендодавцем майна, що перебуває у загальнодержавній власності; продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об`єктів незавершеного будівництва; створює комісії по приватизації; затверджує плани приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності; укладає угоди щодо розробки планів приватизації та оцінки вартості майна об`єктів приватизації; видає ліцензії посередникам; розробляє і подає Кабінету Міністрів України проекти державних програм приватизації, організує та контролює їх виконання; здійснює зв`язок з місцевими органами приватизації.

Таким чином, Фонд державного майна України був органом приватизації АСК «Укррічфлот».

В матеріалах справи наявний аудиторський висновок від 15.08.2000, складений ТОВ аудиторська фірма «Правекс-аудит», про визначення вартості об`єктів нерухомості, які увійшли до статутного фонду АСК «Укррічфлот» за станом на 01.09.1992, а також порядок і своєчасність їх взяття на бухоблік, з якого вбачається, що згідно первинних документів бухгалтерського обліку за станом на 01.09.1992 до статутного фонду АСК «Укррічфлот» увійшли об`єкти нерухомості, що знаходились на балансі дочірніх підприємств Компанії, зокрема на балансі Дочірнього підприємства «Запорізький суднобудівельно-судноремонтний завод» у кількості 25 об`єктів.

У складі аудиторського висновку наявна виписка з відомості розрахунку вартості будівель, споруд і передавального обладнання за станом на 01.09.1992, 000177333 АСК «Укррічфлот». У позиціях з 84 по 108 (25 об`єктів, а саме 23 будівлі, 1 будка та 1 склад), наведені відомості щодо нерухомості Дочірнього підприємства «Запорізький суднобудівельно-судноремонтний завод» серед яких, спірний об`єкт - Сліп (інв. № 0078) 1951 року відсутній.

Також у складі аудиторського висновку наявна виписка з інвентаризаційного опису основних засобів АСК «Укррічфлот» станом на 01.09.1992, з якої вбачається, що за Компанією обліковується нерухомість Дочірнього підприємства «Запорізький суднобудівельно-судноремонтний завод» у позиціях з 84-108 (25 об`єктів), а саме 23 будівлі, 1 будка та 1 склад, і таке нерухоме майно як Сліп (інв. № 0078) 1951 року у даному описі також відсутній.

Вказані виписки підписані Віце-президентом, головним бухгалтером та начальником служби цінних паперів та корпоративного розвитку АСК «Укррічфлот».

Фонд державного майна України наказом № 217 від 25.02.1997 «Про інвентаризацію та оцінку майна, що не увійшло до статутного фонду АСК «Укррічфлот» доручив Департаменту реформування власності та Департаменту систем продажу акцій провести інвентаризацію державного майна, що знаходиться у даний час на балансі Компанії і не входить до її статутного фонду.

Фондом державного майна України подано копію протоколу № 2 від 12.01.1998 комісії з інвентаризації державного майна, що не увійшло до статутного фонду АСК «Укррічфлот» і знаходиться на балансі Компанії та її дочірніх підприємств, в якому відсутнє майно з назвою «Сліп» та місцезнаходженням: м. Запоріжжя, вул. Глісерна.

Відповідно до наявної у справі копії Інвентаризаційної відомості основних засобів /будівель, споруд, транспортних засобів та передавальних засобів/ Запорізького суднобудівельного заводу на 1.09.1992 вбачається, що на балансі Запорізького суднобудівельного заводу на вказану дату перебував Сліп (інв. № 0078) 1951 року побудови.

В подальшому, 21.08.2000 за підписом заступника Голови Фонду державного майна України В. Васильєва складено Перелік нерухомого державного майна, що передавалося у власність відкритому акціонерному товариству «Акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот» у якому визначено, що згідно з наказом «Про перетворення підприємств і організацій Українського міжгалузевого державного об`єднання річкового флоту «Укррічфлот» в акціонерне товариство» № 477 від 10.11.1992 Фонд державного майна України передав ВАТ «АСК «Укррічфлот» об`єкти нерухомості, визначені у вказаному Переліку.

У пунктах з 83 по 107 (25 об`єктів, кількість яких відповідає відомостям аудиторського висновку) вказаного Переліку наведено перелік майна Дочірнього підприємства «Запорізький суднобудівельно-судноремонтний завод» переданий у власність ВАТ «АТ «АСК «Укррічфлот», у складі якого «Сліп» (інв. № 0078) 1951 року побудови у місті Запоріжжя по вул. Глісерна відсутній.

Згідно із пунктом г) частини 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, чинній на момент створення ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот») приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об`єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення, зокрема, акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідротехнічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв`язку, енерговодопостачання та водовідведення, автомобільні дороги та залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що вказані нормативно-правові акти визначали, зокрема, що не підлягають приватизації гідротехнічні споруди.

Як вбачається з матеріалів справи Сліп Г-150 (інв. № 0078) є гідротехнічною спорудою, яку включено до бази даних гідротехнічних споруд за № ГТС-2033, про що Регістром судноплавства України видано відповідну довідку № СР-102-4-128-13 від 05.08.2013.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції від 10.06.2000, на дату підписання Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «АСК «Укррічфлот») товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Стаття 13 Закону України «Про господарські товариства» передбачала, що вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті вклад, оцінений у карбованцях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді.

Отже, акціонерне товариство, створене у процесі приватизації шляхом перетворення державного підприємства, набуло у власність лише те державне майно, яке передане йому як вклад у статутний фонд.

Таким чином, на момент створення Відкритого акціонерного товариства «АСК «Укррічфлот» гідротехнічні споруди належали до об`єктів державної власності, приватизація яких згідно з приписам Закону України «Про приватизацію державного майна» заборонена, та знаходилися в управлінні Мінтрансзв`язку згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 29-р від 25.01.2006 (аналогічний висновок міститься в постанові Вищого господарського суду України від 02.04.2014 у справі № 910/13850/13 за позовом ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» до Мінінфраструктури, Фонду державного майна України, ДП «Адміністрація річкових портів» та ДП «Херсонський морський торговельний порт» про встановлення сервітуту).

З наведеного слідує висновок, що позивач не міг набути Сліп Г-150 інв. № 0078 внаслідок приватизації та включити його до статутного фонду акціонерного товариства під час приватизації.

Відтак, позивач набув право власності виключно на те державне майно, яке було передано у власність за вказаним вище Переліком. Водночас, судом встановлено, що вказаний Перелік нерухомого майна не містить інформації про передачу до статутного фонду ВАТ «АСК «Укррічфлот» Сліпу, інв. № 0078, розташованого у м. Запоріжжя по вул. Глісерна.

Отже, Сліп Г-150, інв. № 0078 був побудований за часів колишнього СРСР, не підлягав приватизації і не передавався Фондом державного майна Україну у власність позивачу.

Доказів зворотного позивачем суду не надано, в тому числі і правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності позивача на спірне майно, його придбання або будівництво. Також позивачем не надано суду доказів того, в який саме спосіб і на підставі якого документу підтверджується передача засновником до статутного фонду позивача спірного об`єкту нерухомого майна, а також не зазначено до якого саме переліку, затвердженого Фондом державного майна України було включено спірний об`єкт, як таке, що передано позивачу до статутного фонду, як і не надано вказаного переліку в якості доказу.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача-1 та третьої особи-1 відносно того, що гідротехнічна споруда - Сліп, інв. № 0078 в силу норм ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» та ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» органом приватизації - Фондом державного майна України не передавався у власність, а отже не був внесений до статутного фонду ВАТ «АСК «Укррічфлот», створеного у процесі приватизації шляхом перетворення державного підприємства, а відтак і не був приватизований, а тому власником такого майна залишається Держава Україна.

З наданої позивачем балансової довідки № 1-4/1124 від 03.08.2023 вбачається, що станом на 03.08.2023 на балансі АСК «Укррічфлот» обліковується гідротехнічні споруди, зокрема, Сліп Г-150 під інв. № 0078 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна,14.

Разом із тим, оскільки в результаті приватизації позивач міг бути власником виключно того майна, яке передано його засновником, а Перелік нерухомого майна від 21.08.2000, що передається у власність Відритому акціонерному товариству «Акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот» не містить інформації про передачу до статутного фонду ВАТ «АСК «Укррічфлот», гідротехнічної споруди - Сліп, інв. № 0078, 1951 року побудови, є підстави для висновку, що позивачем обліковується на балансі державне майно, яке не передавалось йому у власність засновником.

Суд відзначає, що перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності.

Доводи позивача відносно того, що з моменту передачі та набуття права власності на Сліп інвентарний № 0078 позивач відкрито, мирно та правомірно володів майном і до моменту незаконної державної реєстрації за відповідачем-1 права власності на майно, Держава України в особі компетентних органів жодного разу не оспорювала право власності компанії на таке майно, спростовуються викладеним.

Посилання позивача на те, що ним було вчинено ряд дій (як то здійснювались водолазні обстеження Сліпу, щорічні і чергові його огляди, виготовлено паспорт технічного стану Сліпа, проводився ремонт складових частин Сліпа) щодо спірного майна, які свідчать, що АСК «Укррічфлот» відносився і відноситься до майна як до своєї власності та відкрито і правомірно вчиняв дії як власник спірного нерухомого майна не спростовують факту не набуття позивачем у встановленому законодавством порядку права власності на спірний Сліп.

Посилання позивача на складені 01.02.2001 між ним та ЗАТ «Запорізький суднобудівельний судноремонтний завод» акт повернення частки (основних засобів) у зв`язку з ліквідацією останнього та акт прийняття-передачі основних засобів АСК «Укррічфлот» у користування філії АСК «Укррічфлот» «Запорізький суднобудівельний-судноремонтний завод», відповідно до якого у користування філії були передані основні засоби, зокрема, Сліп (інв. № 0078) не приймаються судом до уваги, оскільки як зазначає сам позивач у нього відсутні документи, які б підтверджували внесення позивачем до статутного фонду ЗАТ «Запорізький суднобудівельний судноремонтний завод» внеску, в тому числі Сліпу, та відповідно до суду позивачем не подані. Більш того, спірний Сліп не міг бути внесений позивачем до статутного фонду ЗАТ «Запорізький суднобудівельний судноремонтний завод», оскільки як встановлено судом цей Сліп не був внесений до статутного фонду позивача під час приватизації.

01.01.2022 набрав чинності Закон України «Про внутрішній водний транспорт».

Відповідно до статті 5 цього Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, яким є Мінінфраструктури, здійснює визначені законодавством повноваження з питань управління об`єктами інфраструктури внутрішнього водного транспорту державної форми власності.

Згідно зі статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань ведуть облік об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів.

Наказом Мінінфраструктури № 799 від 21.10.2022 «Про проведення інвентаризації державного майна, оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна та права користування земельними ділянками» керівникам державних підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Міністерства, акціонерних товариств, управління корпоративними правами щодо яких здійснює Міністерство, доручено забезпечити утворення інвентаризаційних комісій; проведення щорічної інвентаризації державного майна станом на 31 грудня відповідно до законодавства та подання Мінінфраструктури переліків державного майна за її результатами; унесення відомостей до автоматизованої системи «Юридичні особи» Фонду державного майна України на підставі результатів інвентаризації державного майна протягом 15-ти днів; оформлення відповідно до законодавства права власності на об`єкти нерухомого майна, на які право власності не зареєстровано.

Мінінфраструктури звернулось до ПрАТ «СК «Укррічфлот» з листом № 6086/16/14-23 від 11.07.2023 щодо отримання інформації про гідротехнічні споруди, зокрема Сліпу (інв. № 0078) розташованого у м. Запоріжжя по вул. Глісерна, 14, а також щодо обліку на балансі або включення до статутного капіталу ПрАТ «СК «Укррічфлот» вказаного майна, або іншу наявну інформацію з порушеного питання.

У відповідь ПрАТ «СК «Укррічфлот» листом № 1-1-23/264 від 07.08.2023 не було надано документів, якими б підтверджувалось право власності ПрАТ «СК «Укррічфлот» на Сліп (інв. № 0078), а також повідомлено про те, що станом на 07.08.2023 право власності за ПрАТ «Укррічфлот» на вказаний Сліп не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 5 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» Мінінфраструктури здійснює визначені законодавством повноваження з питань управління об`єктами інфраструктури внутрішнього водного транспорту державної форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України № 467 від 14.04.2004 затверджено Положення про Єдиний реєстр об`єктів державної власності (далі - Положення № 467), відповідно до якої на Фонд державного майна покладено методичне та програмне забезпечення робіт, пов`язаних з веденням Реєстру та організацією захисту інформації.

Згідно з п. 1 Положення № 467 Єдиний реєстр об`єктів державної власності (далі - Реєстр) є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду, лізинг, концесію або заставу державних підприємств, їх об`єднань, установ та організацій (далі - підприємства), а також корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації (далі - балансоутримувачі).

Реєстр формується Фондом державного майна України за участю Держкомстату, Державної податкової адміністрації, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Держпідприємництва, Держкомзему, Антимонопольного комітету та інших органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, шляхом об`єднання на єдиних Методологічних засадах інформаційних систем з метою: ведення обліку об`єктів державної власності; створення умов для оптимізації кількості підприємств державного сектору економіки, використання об`єктів державної власності; проведення моніторингу структурних змін у державному секторі економіки; здійснення контролю за ефективним використанням об`єктів державної власності; забезпечення реалізації управлінських рішень, відкритості та прозорості інформування у державному секторі економіки (п. 2 Положення № 467).

Розпорядником Реєстру є Фонд державного майна України. Користувачами Реєстру є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни.

Згідно з п. 6 Положення № 467 до Реєстру вносяться відомості на підставі бухгалтерської та статистичної звітності підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких акції (частки, паї) належать державі, та балансоутримувачів.

Мінінфраструктури, як органом управління державним майном, до Фонду державного майна України було надано відомості про нерухоме державне майно - Сліп, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, б/н) з метою внесення відомостей до Реєстру.

З витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна № 10-62-30835 від 25.11.2023 вбачається, що Сліп, площею 14254,1 кв. м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, б/н є об`єктом державного нерухомого майна, балансоутримувачем якого є ДП «Адміністрація річкових портів», суб`єкт управління, який здійснює управління державним майном Мінінфраструктури.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 цього Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 затверджено «Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Порядок № 1127).

Відповідно до п. 44 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 року, за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності).

На підставі зазначеного вище витягу 21.12.2023 здійснено державну реєстрацію права власності на Сліп, загальною площею 14254,1 кв. м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, б/н, за Державою в особі Мінінфраструктури, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 360057836 від 26.12.2023.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав № 360480608 від 29.12.2023 вбачається, що 26.12.2023 здійснено державну реєстрацію речового права - права господарського відання на Сліп, загальною площею 14254,1 кв. м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, б/н, за Державним підприємством «Адміністрація річкових портів».

Згідно з ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За змістом ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позивачем не доведено належними засобами доказування обставин набуття ним права власності на спірний Сліп.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Також статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують положенням статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, обов`язковою умовою звернення до суду є наявність мети - захистити порушене, невизнане чи оспорюване право та, зрештою, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач посилається на необхідність захисту його прав шляхом скасування державної реєстрації інформації про державне майно, скасування державної реєстрації права власності держави на майно та витребування цього майна.

Однак, за вище встановлених судом обставин, позивач просить захистити його права, факту порушення яких судом не встановлено.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, оспорені або не визнані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених, оспорених або не визнаних прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже цих прав або законних інтересів позивача.

При цьому, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот».

У п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява № 63566/00) «Проніна проти України» зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Інші доводи учасників справи судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст складено 17.02.2025.

СуддяВ.В.Сівакова