Рішення

від 19.02.2025 по справі 910/15307/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2025Справа № 910/15307/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справу

за позовом Фермерського господарства "БУРАГА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НСК-ЦЕНТР"

про стягнення 454 200,12 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фермерського господарства "БУРАГА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НСК-ЦЕНТР" про стягнення 454 200,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № ДП77-712 від 27.06.2024 в частині здійснення поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень, позивачу - строк для подання відповіді на відзив. Крім того, вказаною ухвалою зазначено про обов`язок відповідача зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 16.12.2024 надіслано на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена у позові та значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштовий конверт із вказаною ухвалою повернувся на адресу суду не врученим відповідачу, із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з огляду на підставу повернення до суду конверту з ухвалою, надісланою відповідачу, суд доходить висновку, що ухвала про відкриття провадження у справі вважається йому врученою.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

УСТАНОВИВ:

27.06.2024 між Фермерським господарством «БУРАГА» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НСК-ЦЕНТР» (постачальник) укладено Договір поставки № ДП77-712 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця ПММ (надалі - товар), відповідної якості і за ціною в порядку та строки, передбачені Договором, а покупець - прийняти та оплати товар на умовах, визначених в цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування товару, кількість, асортимент, комплектність та інші характеристики товару, вартість товару, який поставляється згідно Договору, вказується у відповідних специфікаціях та/або накладних на товар, що оформлюється на кожну поставку та є невід`ємною частиною Договору. У разі, якщо вартість товару окремої поставки перевищує 100 тисяч гривень, підписання сторонами специфікації щодо такої поставки є обов`язковим.

Відповідно до п. 1.3 Договору ціна товару, після підписання специфікації, не може бути змінена постачальником в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 2.3 Договору відповідач зобов`язаний здійснити поставку товару позивачу на умовах DDP, (згідно Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року), на склад покупця за адресою: 26612, Кіровоградська обл., Вільшанський р-н, с. Добрянка.

Згідно з п. 2.4 Договору відповідач зобов`язаний здійснити поставку товару в строк не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту оплати позивачем рахунку на поставку товару, якщо інший строк письмово не погоджено сторонами.

Поставка вважається завершеною з моменту отримання товару позивачем (п. 2.5. Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата за Договором здійснюється позивачем на умовах 100% попередньої оплати, згідно наданого рахунку.

Відповідно до п. 10.1 Договору даний Договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін, і діє до 27 червня 2025 року. При цьому, закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, а також від відповідальності за невиконання цих зобов`язань.

27.06.2024 між сторонами укладено Додаток №1 до Договору поставки №№ДП77-712 від 27.06.2024 у формі заявки на придбання товару, згідно якого сторони погодили поставку дизельного палива сорту С, Efix 51 Diesel, SR EN590 Romania, Rompetrol в кількості 9900 літрів, ціна 36,41 грн без урахування ПДВ.

Відповідно до п. 2 Додатку №1 до Договору повна вартість Товару - 432 550,80 грн з ПДВ.

Орієнтовною датою поставки визначено 29.06.2024 (п. 4 Додатку №1 до Договору).

Відповідно до п. 5 Додатку №1 до Договору умови оплати: 100% попередня оплата.

На виконання умов Договору відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 5676 від 27.06.2024 на загальну суму 432 550,80 грн, на підставі якого позивачем 28.06.2024 сплачено кошти у вказаній сумі відповідно до платіжної інструкції № 1508 від 28.06.2024.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач свої зобов`язання з поставки товару у строк до 29.06.2024 не виконав. У зв`язку з порушенням строків поставки товару, листом № б/н від 08.07.2024 позивач вимагав у відповідача повернення попередньої оплати в сумі 432 550,80 грн. При цьому, відповідачем надано гарантійний лист від 15.07.2024 № 04/256, яким останній зобов`язався повернути позивачу попередню оплату у строк до 25.07.2024. У зв`язку з невиконанням вказаного обов`язку відповідачем, позивач 29.10.2024 звернувся до відповідача з претензією №1 в якій вимагав повернення попередньої оплати в сумі 432 550,80 грн. Враховуючи, що відповідач не повернув у добровільному порядку сплачені позивачем кошти за непоставлений товар, позивач звернувся із даним позовом до суду, у якому, крім суми основного боргу в розмірі 432 550,80 грн, просить також стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 17 072,62 грн та 3% річних у розмірі 4576,70 грн за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до виставленого відповідачем рахунку від 27.06.2024 № 5676 перерахував останньому кошти у розмірі 432 550,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 28.06.2024 № 1508.

Втім, належних та допустимих доказів у розумінні статей 76-77 ГПК України, які б підтверджували поставку відповідачем товару на вказану суму коштів матеріали справи не містять. Відповідач не спростував викладених у позові обставин щодо не поставки обумовленого за Договором товару, як і не надав докази повернення позивачу сплачених ним коштів за товар.

Водночас, свій обов`язок із повернення позивачу сплачених коштів попередньої оплати відповідач підтвердив гарантійним листом від 15.07.2024 № 04/256, у якому зазначив, що кошти будуть повернуті до 25.07.2024.

Станом на момент розгляду справи матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів повернення відповідачем грошових коштів в сумі 432 550,80 грн на рахунок позивача.

За таких обставин, приймаючи до уваги факт здійснення позивачем попередньої оплати товару за Договором, враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе зобов`язань поставити оплачений товар, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в сумі 432 550,80 грн підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 17 072,62 грн інфляційних втрат за період прострочення з 02.07.2024 по 31.10.2024 та 4 576,70 грн 3% річних за період прострочення з 02.07.2024 по 11.12.2024.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Водночас, суд зазначає, що за договором поставки у продавця (постачальника) виникає обов`язок передати відповідний товар у власність покупця, якому відповідає обов`язок покупця прийняти цей товар, а також оплатити його. Тобто у постачальника на підставі договору виникає негрошове зобов`язання перед покупцем, і лише в разі порушення цього зобов`язання та за наявності відповідної вимоги покупця в постачальника може виникнути обов`язок щодо повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається із умов Додатку № 1 до Договору, сторони визначили датою поставки 29.06.2024, а тому після вказаної дати у відповідача виникає грошове зобов`язання із повернення отриманих ним коштів за товар, який передбачалось поставити.

Суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, встановив їх правильність, у зв`язку з чим відповідні позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 17 072,62 грн та 3% річних у розмірі 4576,70 грн визнаються судом обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів в порядку статті 86 ГПК України, повно і всебічно з`ясувавши обставини даної справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фермерського господарства «БУРАГА» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача повністю.

При цьому, судом встановлено, що у позовній заяві позивач зазначає про орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, втім, оскільки станом на час ухвалення рішення позивачем не було подано доказів на підтвердження вказаного розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наразі відсутні підстави для відшкодування таких витрат пов`язаних з розглядом справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НСК-ЦЕНТР» (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, будинок 40, офіс 317; ідентифікаційний код 31701489) на користь Фермерського господарства «БУРАГА» (вул. Миру, 24, с. Добрянка, Вільшанський район, Кіровоградська область, 26612; ідентифікаційний код 42866200) 432 550 грн 80 коп. основного боргу, 4 576 грн. 70 коп. - 3% річних, 17 072 грн. 62 коп. інфляційних втрат та 5 450 грн. 40 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного рішення: 19.02.2025.

Суддя Т. Ю. Трофименко