Рішення

від 19.02.2025 по справі 910/14135/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2025Справа № 910/14135/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (04112, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8; ідентифікаційний код 42649746)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія "Матриця" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, 6, ідентифікаційний код 34881532)

про звернення стягнення на частину предмету застави,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Герасименко В.М.

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія "Матриця" про звернення стягнення на частину предмету застави згідно з договором застави товарів в обороті/переробці № 31/Ю-З-8 від 29.09.2011 та всіх додаткових угод та додатків до вказаного договору, а саме: котел газовий Viessmann Vitoplex 200 SX2A 1100 кВт, що знаходяться за адресою: вул. Ротондівська, буд., 35-а, м. Сміла Черкаської області, котел газовий Viessmann Vitoplex 200 SX2A 1950 кВт, що знаходяться за адресою: вул. Незалежності, буд. 49-а, м. Сміла Черкаської області, котел газовий КСВа-1,0 (ЭКО), що знаходяться за адресою: вул. Тімірязєва, буд. 6-а, м. Сміла Черкаської області, котел газовий КСВа-2,0 (ЭКО), що знаходяться за адресою: бульвар Графа Бобринського, буд. 3-в, м. Сміла Черкаської області, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Матриця" (провулок Несторівський, 6, м. Київ, 04053, Код ЄДРПОУ 34881532)В рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Матриця (провулок Несторівський, 6, м. Київ, 04053, Код ЄДРПОУ 34881532) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" за Договором № 31/Ю від 09.08.2011 про надання кредиту на умовах кредитної лінії, розмір якої складає: 7 100 606,35 грн основної заборгованості та 18 689 290,19 грн заборгованості із відсотків, а всього разом: 25 789 896,54 грн, шляхом продажу вказаного рухомого майна з публічних торгів відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" за початковою ціною, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час вчинення виконавчих дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, постановлено розгляд справи № 910/14135/24 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.12.2024.

06.12.2024 через підсистему Електронний суд від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" про участь у судовому засіданні 11.12.2024 в режимі відеоконференції у справі № 910/14135/24 відмовлено.

У засіданні суду 11.12.2024 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що станом на дату розгляду справи в суді, позивач не отримував від відповідача відзив на позовну заяву.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд протокольною ухвалою задовольнив дане клопотання.

Відповідач участь свого представника у засідання суду 11.12.2024 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 відкладено підготовче засідання на 22.01.2025.

22.01.2025 через підсистему Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги визнає та просить їх задовольнити.

У засідання суду 22.01.2025 з`явився представник позивача та надав усні пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 відкладено підготовче засідання на 12.02.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 відкладено підготовче засідання на 19.02.2025.

Так, судом встановлено, що відповідач у відзиві визнав позов в повному обсязі. Відзив підписано директором відповідача.

Відповідно до п. 1ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Оскільки, відповідач визнав пред`явлений позов і визнання позову не суперечить закону, суд, за згодою сторін та враховуючи положення ч.ч. 3, 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу у даному підготовчому судовому засіданні та ухвалити рішення у справі.

19.02.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

09.08.2011 між Публічним акціонерним товариством «Місто Банк» (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія "Матриця"» (далі - позичальник) укладено договір про надання кредиту на умовах кредитної лінії №31/Ю, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, який складає 16 810 000,00 грн, а позичальник прийняв на себе зобов`язання належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити відсотки (проценти) та виконати інші зобов`язання, встановлені у цьому договорі.

Згідно з п. 1.2. договору позичальник використовує кредит на: придбання та монтаж обладнання модернізації котельних №3,4,5,6 та 12 станцій підвищення тиску в м. Сміла та теплових мереж м. Токмак.

У відповідності до п. 1.4.1. договору проценти за кредит встановлюються банком у розмірі 19% (дев`ятнадцять) відсотків річних та нараховуються за методом «факт/факт» (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів на рік). Банк має право переглянути і підвищити процентну ставку у порядку, передбаченому цим договором. При цьому, за обставини, що згідно з положеннями цього договору відбулося збільшення процентної ставки, то з дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії договору процентна ставка за кредитом розраховується банком від суми кредиту на підставі нової процентної ставки.

Пунктами 1.4.4. та 1.4.5. договору передбачено, що проценти розраховуються від суми кожного траншу, що отриманий позичальником від банку, протягом строку, що обчислюється днями та дорівнює кількості днів від дати надання банком такого траншу, включаючи день надання, до дати повернення позичальником такого траншу включаючи день повернення. Проценти сплачуються позичальником щомісячно в останній робочий день місяця та у день погашення кредиту, у т.ч. повного дострокового з поточного рахунку позичальника в АТ «Місто Банк» на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Місто Банк».

Відповідно до п. 1.5. договору сума кредиту має бути повернута позичальником банку не пізніше 30.09.2016 включно.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, і залишається чинним до моменту виконання кожною із сторін своїх зобов`язань за цим договором у повному обсязі, та такий день вважається днем припинення цього договору (п. 8.2. договору).

В подальшому, між сторонами були підписані додаткові угоди: №1 від 09.11.2011, №2 від 31.07.2013, №3 від 31.03.2014, №4 від 27.02.2015, №5 від 29.05.2015, №6 від 30.09.2016, №7 від 28.09.2017, №8 від 10.10.2019.

Так, додатковою угодою № 1 банком було збільшено позичальнику ліміт кредитування за кредитом до 19 400 000,00 грн, а в додатковій угоді №7 сторонами погоджено строк повернення кредиту - не пізніше 01.10.2018 включно.

У серпні 2021 року Публічне акціонерне товариство «Місто Банк» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця» про стягнення частини заборгованості у розмірі 150 000,00 грн за Договором №31/Ю від 09.08.2011 про надання кредиту на умовах кредитної лінії.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.11.2021 по справі № 910/12807/21 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія "Матриця"» на користь Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» заборгованість у розмірі 150 000,00 грн.

09.12.2021 на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 18.11.2021 судом видано наказ.

В подальшому 06.11.2023 між ПАТ «Місто Банк» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (новий кредитор) відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону) оформлених протоколом №GFD001-UA-20230920-69610 від 11.10.2023 було укладено договір №GL15N624963-2 про відступлення права вимоги.

10.01.2024 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» направлено ТОВ «Лізингова компанія «Матриця» через поштовий зв`язок письмове повідомлення про відступлення права вимоги по договорах.

Також, у вищевказаному повідомленні ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просило сплатити заборгованість зі сплати основної заборгованості та відсотків у розмірі 25 789 896,54 грн по кредитному договору №31/Ю від 09.08.2011р.

Так, позивач зазначає, що відповідач на повідомлення про відступлення права вимоги та пропозицію сплатити заборгованість відповіді не надав, заборгованість не оплатив.

Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 у справі №910/12807/21 здійснено на стадії виконання судового рішення заміну сторони (стягувача) - Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» його процесуальним правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС».

18 вересня 2024 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було виставлено відповідачу вимогу щодо витребування майна (звернення стягнення на предмет застави) та сплати заборгованості №18/09/24/1-В, згідно з якою ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просило в семиденний строк з дати отримання вимоги сплатити заборгованість у розмірі 7 100 606,35 грн по тілу кредиту та 18 689 290,19 грн заборгованості зі сплати відсотків, а всього разом 25 789 896,54 грн заборгованості згідно договору №31/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 09.08.2011 на банківські реквізити ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», або в рахунок часткового погашення вищевказаної заборгованості передати у власність ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» котельне обладнання та комплектуючі до нього згідно договору застави товарів в обороті/переробці №31/Ю-3-8 від 29.09.2011.

Вищевказана вимога була вручена особисто під розпис Директору ТОВ «Лізингова компанія «Матриця» А.П. Левковському.

У відповідь на вищевказану вимогу ТОВ «Лізингова компанія «Матриця» повідомило ТОВ ««ДІДЖИ ФІНАНС», що у ТОВ «Лізингова компанія «Матриця» відсутні необхідні кошти для сплати заборгованості за Кредитним договором.

Також, ТОВ «Лізингова компанія «Матриця» повідомила ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про відомі адреси місцезнаходження вищевказаного рухомого майна (котельного обладнання та комплектуючих до нього), яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця» на праві власності та знаходиться у місті Сміла Черкаської області.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» за договором №31/Ю від 09.08.2011 про надання кредиту на умовах кредитної лінії, розмір якої складає: 7 100 606,35 грн основної заборгованості та 18 689 290,19 грн заборгованості із відсотків, а всього разом: 25 789 896,54 грн, звернути стягнення на частину предмету застави згідно договору застави товарів в обороті/переробці №31/Ю-З-8 від 29.09.2011 та всіх додаткових угод та додатків до вказаного договору, а саме: котел газовий Viessmann Vitoplex 200 SX2A 1100 кВт, що знаходяться за адресою: вул. Ротондівська, буд., 35-а, м. Сміла Черкаської області, котел газовий Viessmann Vitoplex 200 SX2A 1950 кВт, що знаходяться за адресою: вул. Незалежності, буд. 49-а, м. Сміла Черкаської області, котел газовий КСВа-1,0 (ЭКО), що знаходяться за адресою: вул. Тімірязєва, буд. 6-а, м. Сміла Черкаської області, котел газовий КСВа-2,0 (ЭКО), що знаходяться за адресою: бульвар Графа Бобринського, буд. 3-в, м. Сміла Черкаської області, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця», шляхом продажу вказаного рухомого майна з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час вчинення виконавчих дій.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно положень ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

При цьому з приписами вказаної статті кореспондуються норми ст. 19 Закону України "Про заставу", згідно якого за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором; якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 2 Закону України "Про заставу" визначаються основні положення про заставу. Відносини застави, не передбачені цим Законом, регулюються іншими актами законодавства України.

Згідно ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

З огляду на законодавче визначення поняття застави та правові наслідки невиконання зобов`язання, заставодавець несе відповідальність перед заставодержателем за виконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета застави.

В постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі № 910/17648/18 визначено, що зазначена відповідальність заставодавців не обмежена саме вартістю предмета застави, визначеною сторонами у відповідних договорах застави, адже початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 591 Цивільного кодексу України, визначається в порядку, встановленому договором або законом, зокрема, може бути визначена в рішенні суду (тобто обов`язкове визначення вартості не передбачається у рішенні суду).

Згідно з частиною першою статті 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Так, судом встановлено, що згідно з договором застави товарів в обороті/переробці №31/Ю-З-8 від 29.09.2011 заставодавець (ТОВ «Лізингова компанія «Матриця») з метою забезпечення зобов`язань, які виникають з кредитного договору №31/Ю від 09.08.2011, а також усіх додаткових угод до нього, надав у заставу Заставодержателю рухоме майно (товари в обороті/переробці) - котельне обладнання та комплектуючі до нього (предмет застави), яке належить на праві власності заставодавцю та зазначене в додатку №1 до цього договору.

Наявність обтяження вищевказаного котельного обладнання та комплектуючих до нього, зазначених у додатку №2 до договору застави товарів в обороті/переробці №31/ Ю-З-8 від 29.09.2011 також підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.11.2021 по справі № 910/12807/21 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія "Матриця"» на користь Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» заборгованість у розмірі 150 000,00 грн.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 18.11.2021 по справі № 910/12807/21 встановлено, що банком взяті на себе зобов`язання виконані у повному обсязі, зокрема, на виконання умов договору про надання кредиту на умовах кредитної лінії №31/Ю з урахуванням додаткових угод до нього надані кредитні кошти, проте відповідач в порушення умов цього договору належним чином свої зобов`язання не виконував, внаслідок чого у ТОВ «Лізингова компанія «Матриця» утворилась заборгованість з погашення кредиту та процентів у розмірі 20 896 116,50 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку відповідача.

Також в рішенні Господарського суду м. Києва від 18.11.2021р. по справі №910/12807/21 встановлено, що згідно п. 1.2. договору кредиту позичальник використовує кредит на придбання та монтаж обладнання модернізації котельних №3,4,5,6 та 12 станцій підвищення тиску в м. Сміла та теплових мереж м. Токмак.

Вищевказані котельні №3,4,5,6 у м. Сміла Черкаської області знаходяться за наступними адресами: бульв. Графа Бобринського, буд. 3-в (котельня №3), вул. Ротондівська, буд. 35-а (котельня №4), вул. Незалежності, буд. 49-а (котельня №5), вул. Тімірязєва, буд. 6-а (котельня №6).

Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Обов`язок держави у забезпеченні права кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини договірних Сторін.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України", no. 24465/04, від 19.02.2009, "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008).

Таким чином, обставини встановлені у рішенні Господарського суду м. Києва від 18.11.2021 по справі № 910/12807/21 мають преюдиціальне значення і не потребують повторного доказування.

В подальшому, 10.01.2024 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» направлено ТОВ «Лізингова компанія «Матриця» через поштовий зв`язок письмове повідомлення про відступлення права вимоги по договорах.

Судом встановлено, що вказаним повідомленням ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» повідомило ТОВ «Лізингова компанія «Матриця», що на підставі договору №GL15N624963-2 про відступлення прав вимоги від 06.11.2023 між ПАТ «Місто Банк» та ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС», ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло прав кредитора та заставодержателя по договору №31/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 09.08.2021, додаткових угодах до вказаного договору та договору застави товарів в обороті/переробці №31/Ю-З-8 додаткових угодах до вказаного договору.

Також, у вищевказаному повідомленні ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просило сплатити заборгованість зі сплати основної заборгованості та відсотків у розмірі 25 789 896,54 грн по кредитному договору №31/Ю від 09.08.2011.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 у справі №910/12807/21 здійснено на стадії виконання судового рішення заміну сторони (стягувача) - Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» його процесуальним правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС».

Більше того, 18 вересня 2024 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було виставлено відповідачу вимогу щодо витребування майна (звернення стягнення на предмет застави) та сплати заборгованості №18/09/24/1-В, згідно з якою ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просило в семиденний строк з дати отримання вимоги сплатити заборгованість у розмірі 7 100 606,35 грн по тілу кредиту та 18 689 290,19 грн заборгованості зі сплати відсотків, а всього разом 25 789 896,54 грн заборгованості згідно з договором №31/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 09.08.2011р. на банківські реквізити ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», або в рахунок часткового погашення вищевказаної заборгованості передати у власність ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» котельне обладнання та комплектуючі до нього згідно Договору застави товарів в обороті/переробці №31/Ю- З-8 від 29.09.2011р.

Вищевказана вимога була вручена особисто під розпис директору ТОВ «Лізингова компанія «Матриця» А.П. Левковському.

Судом враховано, що відповідач підтверджує, що на дату подачі до суду відзиву заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця» по договору №31/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 09.08.2011 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» по тілу кредиту становить 7 100 606,35 грн та 18 689 290,19 грн заборгованості зі сплати відсотків, а всього разом 25 789 896,54 грн.

Відносно позовних вимог ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» то ТОВ «Лізингова компанія «Матриця» щодо звернення стягнення на частину предмету застави згідно з договором застави товарів в обороті/переробці №31/Ю-З-8 від 29.09.2011р. та всіх додаткових угод та додатків до вказаного договору, саме: котла газового Viessmann Vitoplex 200 SX2A 1100 кВт, що знаходяться за адресою: вул. Ротондівська, буд., 35-а, м. Сміла Черкаської області, котла газового Viessmann Vitoplex 200 SX2A 1950 кВт, що знаходяться за адресою: вул. Незалежності, буд. 49-а, м. Сміла Черкаської області, котла газового КСВа-1,0 (ЭКО), що знаходяться за адресою: вул. Тімірязєва, буд. 6-а, м. Сміла Черкаської області, котла газового КСВа-2,0 (ЭКО), що знаходяться за адресою: бульвар Графа Бобринського, буд. 3-в, м. Сміла Черкаської області, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця», відповідач вважає вимоги позивача обґрунтованими, визнає позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та просить їх задовольнити повністю.

Враховуючи вищевикладене та те, що матеріали справи не містять доказів виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця» зобов`язань за договором банківського кредиту № 50017943 від 27.03.2020 року, то в силу приписів ст. 589 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про заставу", ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у позивача виникло право задовольнити свої вимоги за рахунок переданого в заставу майна шляхом звернення стягнення.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про задоволення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про задоволення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери; 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Так, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається, в тому числі, спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження зокрема шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Частиною першою статті 591 ЦК України встановлено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Частиною другою цієї ж статті визначено, що початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, з огляду на визнання позову відповідачем, відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем зобов`язань за договором кредиту та встановлене в кредитному договорі право заставодавця звернути стягнення на предмет застави, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи визнав суму боргу та не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Статтею 130 вказаного кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд на підставі ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України повертає позивачу 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, відповідно до платіжної інструкції №590 від 14.11.2024, а саме в розмірі 16 882,24 грн, решту 50% відсотків судового збору (16 882,24 грн), суд стягує з відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

В рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця» (провулок Несторівський, 6, м. Київ, 04053, Код ЄДРПОУ 34881532) перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» за договором №31/Ю від 09.08.2011 про надання кредиту на умовах кредитної лінії, розмір якої складає: 7 100 606,35 грн основної заборгованості та 18 689 290,19 грн заборгованості із відсотків, а всього разом: 25 789 896,54 грн., звернути стягнення на частину предмету застави згідно з договором застави товарів в обороті/переробці №31/Ю-З-8 від 29.09.2011 та всіх додаткових угод та додатків до вказаного договору, а саме: котел газовий Viessmann Vitoplex 200 SX2A 1100 кВт, що знаходяться за адресою: вул. Ротондівська, буд. 35-а, м. Сміла Черкаської області, котел газовий Viessmann Vitoplex 200 SX2A 1950 кВт, що знаходяться за адресою: вул. Незалежності, буд. 49-а, м. Сміла Черкаської області, котел газовий КСВа-1,0 (ЭКО), що знаходяться за адресою: вул. Тімірязєва, буд. 6-а, м. Сміла Черкаської області, котел газовий КСВа-2,0 (ЭКО), що знаходяться за адресою: бульвар Графа Бобринського, буд. 3-в, м. Сміла Черкаської області, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця» (провулок Несторівський, 6, м. Київ, 04053, Код ЄДРПОУ 34881532), шляхом продажу вказаного рухомого майна з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час вчинення виконавчих дій.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія "Матриця" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, 6, ідентифікаційний код 34881532) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (04112, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8; ідентифікаційний код 42649746) витрати зі сплати судового збору у розмірі 16 882 (шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн 24 коп.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (04112, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8; ідентифікаційний код 42649746) з Державного бюджету України 16 882 (шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн 24 коп. судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією №590 від 14.11.2024.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.02.2025

Суддя І.О. Андреїшина