Рішення

від 19.02.2025 по справі 911/2861/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/2861/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль 7)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Аеро Ресторантс (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль, - 7)

про стягнення 40828,35 грн. заборгованості за договором № 02.05-14/1-36 від 07.05.2015 р., у тому числі 36531,24 грн. основного боргу, 3228,41 грн. пені, 699,13 грн. інфляційних втрат та 369,57 грн. 3% річних,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області через систему Електронний суд надійшла позовна заява № 35-28/7-87 від 22.10.2024 р. (вх. № 3861 від 22.10.2024 р.) Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль до Товариства з обмеженою відповідальністю Аеро Ресторантс про стягнення 40828,35 грн. заборгованості за договором № 02.05-14/1-36 від 07.05.2015 р. про відшкодування витрат балансоутримувача, у тому числі 36531,24 грн. основного боргу, 3228,41 грн. пені, 699,13 грн. інфляційних втрат та 369,57 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 02.5-14/1-36 від 07.05.2015 р. в частині відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна за період з березня по липень 2024 року, а також компенсації земельного податку за 2024 рік.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Державним підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль позовною заявою б/н від 22.10.2024 р. (вх. № 3861 від 22.10.2024 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю Аеро Ресторантс про стягнення 40828,35 грн. заборгованості за договором № 02.05-14/1-36 від 07.05.2015 р. про відшкодування витрат, у тому числі 36531,24 грн. основного боргу, 3228,41 грн. пені, 699,13 грн. інфляційних втрат та 369,57 грн. 3% річних, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.10.2024 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 911/2861/24 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

18.11.2024 р. через систему Електронний суд до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 18.11.2024 р. (вх. № 12938/24 від 17.11.2024 р.), відповідно до якого останній заперечує проти позову в повному обсязі. Так, відповідач зазначає, що орендар в силу приписів ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України зобов`язаний оплатити лише надану йому послугу. Проте, ДП МА Бориспіль безпідставно не враховує, що ТОВ Аеро Ресторантс не мало можливості користуватись майном за цільовим призначенням, оскільки вказаний позивачем період надання послуг припадає на воєнний стан, введений на всій території України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. Так, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 188-р від 26.02.2022 р., у зв`язку з військовою агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану на території України тимчасово закрито з 00 год. 00 хв. 28.02.2022 р. пункт пропуску через державний кордон Бориспіль (вид сполучення: повітряний; характер перевезень: пасажирський, вантажний; категорія пункту пропуску: міжнародний). При цьому, згідно з інформацією ДП МА Бориспіль 24.02.2022 р. роботу ДП МА Бориспіль призупинено, аеропорт не працює. Аналогічне оголошення 24.02.2022 р. також було надано й Державним підприємством обслуговування повітряного руху України Міністерства інфраструктури України. Таким чином, з 24.02.2022 р. до теперішнього часу ТОВ Аеро Ресторантс не має можливості користуватись майном за цільовим призначенням, яке знаходиться на території Міжнародного аеропорту Бориспіль та перебуває на балансі ДП МА Бориспіль. Вказаним обставинам вже було надано оцінку під час розгляду Господарським судом Київської області справи № 911/3012/20 та справи № 911/2990/20, рішення за якими набрали законної сили.

19.11.2024 р. через систему Електронний суд до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив № 35-22/1-557 від 19.11.2024 р. (вх. № 13043/24 від 19.11.2024 р.), згідно з якою останній відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві. Зокрема, позивач зазначає, що рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/3012/20 та у справі № 911/2990/20 не мають преюдиціального характеру для розгляду даної справи, оскільки у вказаних справах було встановлено невикористання відповідачем майна з підстав, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2019 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19». Також позивач вказує, що самостійно прийняте відповідачем рішення щодо невикористання в період дії воєнного стану орендованого майна, для якого позивачем надаються послуги відповідно до умов договору, не пов`язане з будь-якими обмеженнями, встановленими на законодавчому рівні на період дії в Україні воєнного стану. Крім того, укладеним між позивачем і відповідачем договором було досягнуто згоди як щодо всіх його істотних умов (предмету, ціни і строку дії), так і щодо умов, визначених угодою сторін.

04.12.2024 р. через систему Електронний суд до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення б/н від 04.12.2024 р. (вх. № 13873/24 від 04.12.2024 р.) на відповідь на відзив, за змістом яких останній зазначає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

12.12.2024 р. через систему Електронний суд до Господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення № 35-22/1-591 від 12.12.2024 р. (вх. № 14309/24 від 12.12.2024 р.), згідно з якими останнім зазначено, що починаючи з 24.02.2022 рік і до теперішнього часу позивачем не було ухвалено рішення про зупинення роботи ДП МА Бориспіль. Також у матеріалах справи відсутні докази, що позивач будь-яким чином обмежував доступ відповідача до інфраструктури ДП МА Бориспіль або повідомляв відповідача про неможливість її використання у зв`язку із закриттям повітряного простору України для цивільних користувачів, починаючи з 24.02.2022 р.

07.01.2025 р. через систему Електронний суд до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання від 07.01.2025 р. (вх. № 138/25 від 07.01.2025 р.) про долучення додаткових документів в обґрунтування своєї позиції по справі, а саме: копії ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 19.12.2024 р. по справі № 911/882/24, копії постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 р. по справі № 911/883/24.

Будь-яких інших заяв чи пояснень по суті спору сторонами до справи надано не було.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

31.07.2014 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Росінтер Аеро Україна (орендар, код 37222400) було укладено договір оренди № 1612 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме приміщення № 3.4.10 та частину приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу D загальною площею 350,0 кв.м. (майно, розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7, на 3-му поверсі термінального комплексу D (інв. № 47578), загальною площею 107850,5 кв.м.), що перебуває на балансі Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль (балансоутримувач). Майно передається в оренду з метою використання за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації ресторану без нічного режиму роботи (п. 1.2 договору).

Як вбачається з інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 28.08.2014 р. відбулась зміна найменування юридичної особи з кодом 37222400. Станом на час розгляду справи найменуванням відповідача (орендаря) є Товариство з обмеженою відповідальністю Аеро Ресторантс.

Згідно з п. 5.10 договору орендар зобов`язується своєчасно здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна шляхом компенсації комунальних послуг та податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. Орендар зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі компенсувати витрати на утримання майна за переліком всіх видів послуг та згідно діючих тарифів, в тому числі податку на землю. При цьому, витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а у неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендареві.

06.02.2015 р. Регіональним відділенням ФДМУ по Київській області та ТОВ Аеро Ресторантс було підписано акт приймання-передавання орендованого майна, відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частину приміщення № 3.4.10 та частину приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу D, загальною площею 350,00 кв.м, розміщене за адресою: Київська область, Бориспільський р-н, Бориспіль-7, на 3-му поверсі термінального комплексу D (інв. № 47578).

07.05.2015 р. між Державним підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аеро Ресторантс (орендар) було укладено договір № 02.5-14/1-36 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до п. 1.1 якого у зв`язку з наданням орендарю в строкове платне користування державного окремого індивідуально визначеного нерухомого майна приміщення № 3.4.10 та частини приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу D загальною площею 350,00 кв.м. (майно) для розміщення та експлуатації ресторану без нічного режиму роботи, балансоутримувач надає, а орендар отримує наступні послуги згідно з переліком, який міститься в таблиці 1, зокрема: 1) забезпечення теплом (теплова енергія) (350,0 кв.м. 24,5 Гкал); 2) забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці (21 працівника) (оплата за одиницю вимірювання в місяць: 30,00 грн. (за 1 працівника)); 3) використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем (обсяг наданих послуг в місяць: 350,00 кв.м.; оплата за одиницю вимірювання в місяць:1,80 грн. (за 1 кв.м)).

Відповідно до п. 1.1.3 договору орендар щорічно сплачує балансоутримувачу компенсацію земельного податку за звітній рік за оренду майна. Сума компенсації розраховується пропорційно площі орендованого майна.

Згідно з п. 1.4 договору розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об`єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов`язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 1.5 договору встановлено, що при порушенні балансоутримувачем умов договору щодо ненадання або надання не в повному обсязі послуг, зниження їх якості, сторони протягом двох календарних днів після порушення укладають та підписують акт-претензію, в якому зазначаються терміни, види відхилення показників у наданні послуг, тощо. Балансоутримувач протягом трьох робочих днів після підписання акта-претензії вирішує питання про перерахунок платежів або видає орендарю обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій орендаря вирішуються в суді. Орендар має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред`явленої претензії.

У відповідності з п. 1.8 договору ціни на послуги, крім зазначених у п. 8 таблиці № 1 п. 1.1 цього договору, у разі їх підвищення, можуть змінюватися лише у разі зміни тарифів постачальниками даних послуг, які призвели до істотної зміни витрат балансоутримувача, пов`язаних з наданням цих послуг, та інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Балансоутримувач зобов`язаний повідомити орендаря у письмовій формі (рекомендованим листом з повідомленням або вручити уповноваженій особі під розписку, такий лист буде вважатися невід`ємною частиною договору) не пізніше, ніж за 15 календарних днів до введення їх в дію, а орендар зобов`язаний прийняти їх для розрахунків.

Згідно з п. 2.1.6 договору балансоутримувач зобов`язується щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти орендарю рахунок за надані послуги за звітний місяць та складати акт приймання-здачі виконаних послуг, який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.

Сторони погодили, що орендар зобов`язується своєчасно здійснювати розрахунки за договором (п. 2.2.1 договору).

Пунктом 2.2.3 договору встановлено, що орендар зобов`язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт приймання-здачі виконаних послуг та раз в рік рахунок на оплату земельного податку згідно пункту 1.1.3 договору. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами. Акт приймання-здачі виконаних послуг підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання акта приймання-здачі виконаних послуг орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг. Сплата рахунку за послуги, які надавались в період з дати підписання сторонами акта приймання-передавання орендованого майна до дати реєстрації договору здійснюється орендарем протягом 10 банківських днів з дати отримання орендарем відповідного рахунку від балансоутримувача.

В силу п. 5.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків, передбачених договором, якщо це є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення договору в результаті подій надзвичайного характеру, які жодна з сторін не могла ні передбачити, ні попередити, включаючи, але не обмежуючись переліком: пожежі, повені, землетруси, воєнні дії, страйки, що перешкоджають виконанню договірних зобов`язань у цілому або частково, якщо ті обставини безпосередньо вплинули на виконання обов`язків, передбачених договором на період їх дії (форс-мажор).

Відповідно до п. 5.2 договору сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана у письмовій формі повідомити іншу сторону протягом 14 календарних днів з моменту настання форс-мажору. Відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатись на форс-мажор у майбутньому.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що якщо дія форс-мажору триває більше 30 календарних днів, кожна із сторін має право на розірвання договору і не несе відповідальність за таке розірвання за умови, якщо повідомить про це іншу сторону не пізніше, ніж за 20 календарних днів до розірвання.

Згідно з п. 8.5 договору сторони вносять зміни і доповнення до договору шляхом підписання додаткових угод до нього (крім змін, вказаних в пунктах 1.8 та 8.7 договору, які вносяться листами, що вважаються невід`ємними частинами договору).

Договір набирає чинності з дати підписання акта приймання-передавання орендованого майна до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.07.2014 р. № 1612 або з моменту укладання договору, в залежності від того, яка дата наступить раніше, та діє до 30.07.2024 р. (п. 6.1 договору).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на кожен наступний місяць на тих самих умовах (п. 6.2 договору).

У відповідності до п.п. 1.8, 8.6 договору, до останнього були внесені зміни, у спосіб направлення орендарю листів Про зміну вартості послуг, зокрема: від 04.01.2022 р. № 19-22/1-15, від 30.12.2022 р. № 37-22-251, від 31.03.2023 р. № 25-22/1-63, які є невід`ємною частиною договору.

На підтвердження виконання умов договору № 02.05-14/1-36 від 07.05.2015 р. та надання відповідачу визначених вказаним договором послуг, позивачем до матеріалів справи додано акти приймання-здачі виконаних послуг та відповідні рахунки-фактури за період з березня 2024 року по липень 2024 року, а також розрахунок боргу.

Перелічені акти здачі-приймання робіт/послуг та рахунки-фактури за період з березня 2024 року по липень 2024 року підписані лише позивачем електронним цифровим підписом та містять відмітки про їх направлення відповідачу через систему "M.E.Doc", а також поштовими відправленнями, зокрема:

за березень 2024 року: рахунок-фактура від 31.03.2024 № 61/226 на суму 13715,10 грн та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.03.2024 р. на суму 13715,10 грн. (забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника 21 люд.; вода, використана для прибирання 1 кв.м приміщення самостійно 350,0 кв.м.; виробництво, транспортування та постачання теплової енергії 8016,62 грн.). Документи доставлені ТОВ "Аеро Ресторантс": 16.04.2024 р. Листом з описом від 12.04.2024 р. № 12-04-24-4 відповідач надіслав позивачу мотивовану відмову від підписання акту та сплати рахунку. Вказаний лист позивач отримав 18.04.2024 р.;

за квітень 2024 року: рахунок-фактура від 30.04.2024 р. № 61/349 на суму 5698,48 грн та акт приймання-здачі робіт (виконаних послуг) від 30.04.2024 р. на суму 5698,48 грн (забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника 21 люд.; вода, використана для прибирання 1 кв.м приміщення самостійно 350,0 кв.м). Документи доставлені ТОВ "Аеро Ресторантс": 27.05.2024 р. Листом з описом від 14.05.2024 р. № 14-05-24-4 відповідач надіслав позивачу мотивовану відмову від підписання акту та сплати рахунку. Вказаний лист позивач отримав 21.05.2024 р.;

за травень 2024 року: рахунок-фактура від 31.05.2024 р. № 61/439 на суму 5698,48 грн та акт приймання-здачі робіт (виконаних послуг) від 31.05.2024 р. на суму 5698,48 грн (забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника 21 люд.; вода, використана для прибирання 1 кв.м приміщення самостійно 350,0 кв.м). Документи доставлені ТОВ "Аеро Ресторантс": 15.06.2024 р. Листом з описом від 14.06.2024 р. № 14-06-24-4 відповідач надіслав позивачу мотивовану відмову від підписання акту та сплати рахунку. Вказаний лист позивач отримав 18.06.2024 р.;

за червень 2024 року: рахунок-фактура від 30.06.2024 р. № 61/495 на суму 5698,48 грн та акт приймання-здачі робіт (виконаних послуг) від 30.06.2024 р. на суму 5698,48 грн (забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника 21 люд.; вода, використана для прибирання 1 кв.м приміщення самостійно 350,0 кв.м). Документи не були доставлені ТОВ "Аеро Ресторантс", та повернулись позивачу за закінченням встановленого строку зберігання. Проте, листом з описом від 12.07.2024 р. № 12-07-24-4 відповідач надіслав позивачу мотивовану відмову від підписання акту та сплати рахунку. Вказаний лист позивач отримав 16.07.2024 р.;

за липень 2024 року: рахунок-фактура від 31.07.2024 р. № 61/687 на суму 5698,48 грн. та акт приймання-здачі робіт (виконаних послуг) від 31.07.2024 р. на суму 5698,48 грн. (забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника 21 люд.; вода, використана для прибирання 1 кв.м приміщення самостійно 350,0 кв.м). Документи доставлені ТОВ "Аеро Ресторантс": 02.09.2024 р. Листом з описом від 26.08.2024 р. №26-08-24-4 відповідач надіслав позивачу мотивовану відмову від підписання акту та сплати рахунку. Вказаний лист позивач отримав 03.09.2024 р.

Також позивачем були виставлені рахунок-фактура від 12.08.2024 р. № 61/693 на суму 22,22 грн. та акт приймання-здачі робіт (виконаних послуг) від 12.08.2024 р. на суму 22,22 грн. (компенсація за земельний податок у 2024 році). Документи доставлені ТОВ "Аеро Ресторантс" 02.09.2024 р.

Звертаючись до суду з даним позовом, ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль вказує, що у відповідача виникла заборгованість за договором № 02.05-14/1-36 від 07.05.2015 р. у сумі 36531,24 грн., що складається з: 28492,70 грн. - послуг забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці та використання води для прибирання 1 кв.м. приміщення самостійно, 8016,62 грн. - виробництва, транспортування та постачання теплової енергії та 22,22 грн. компенсації за земельний податок в 2024 році.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина перша статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Поряд з цим, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Слід зазначити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.

Крім того, Верховним Судом неодноразово зазначалось, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар доказування обставин) покладається на особу, яка посилається на ці обставини (постанови Верховного Суду від 27.02.2019 р. у справі № 922/1163/18, від 29.08.2018 р. у справі № 909/105/15, від 29.08.2018 р. у справі № 910/23428/17, від 31.01.2018 р. у справі № 10/8763/17).

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 р. у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 р. у справі № 904/1103/20 та від 25.06.2020 р. у справі № 924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є надати саме ту кількість доказів, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 1.5 договору № 02.5-14/1-36 від 07.05.2015 р. при порушенні балансоутримувачем умов договору щодо ненадання або надання не в повному обсязі послуг, зниження їх якості, сторони протягом двох календарних днів після порушення складають та підписують акт-претензію, в якому зазначаються терміни, види відхилення показників у наданні послуг тощо. Балансоутримувач протягом трьох робочих днів після підписання акта-претензії вирішує питання про перерахунок платежів або видає орендарю обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій орендаря вирішуються в суді. Орендар має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред`явленої претензії.

Суд константує, що матеріали справи не містять доказів складання та підписання актів-претензій щодо не надання вказаних у актах приймання-здачі робіт послуг. Проте, судом встановлено, що матеріали справи містять мотивовані відмови відповідача від підписання актів.

Мотивовані відмови відповідача полягали в тому, що у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України відповідно до інформації на офіційній сторінці ДП МА «Бориспіль» роботу аеропорту призупинено, аеропорт не працює, всіх пасажирів евакуйовано, злітно-посадкову смугу заблоковано. З незалежних від орендаря причин з 24.02.2022 р. майно, розташоване в пасажирському терміналі «D», орендарем не використовувалось, а послуги, зазначені у рахунках, орендарю не надавались. Впродовж неможливості використання орендарем майна балансоутримувач не міг надавати послуги, передбачені договором, об`єми яких залежать від фактичного користування приміщенням та кількості працівників (21 особи).

Згідно пункту 2.2.17 договору № 02.5-14/1-36 від 07.05.2015 р. орендар зобов`язується надавати балансоутримувачу перелік електрообладнання та кількість працюючих згідно прикладеної до договору форми (додаток № 11). У разі зміни кількості працюючих в орендованому об`єкті та/або кількості, потужності, режиму роботи електрообладнання, своєчасно підготувати новий перелік, підписати відповідальною особою, та передати в службу головного енергетика балансоутримувача для внесення відповідних змін в договір щодо передачі орендарю величини потужності електричної енергії та забезпечення його працівників санітарно-гігієнічними умовами праці.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач листами від 08.11.2022 р. № 67-11/22, № 34-11/22, № 29-11/22, № 30-11/22, № 30-11/22 повідомляв позивача, що з 24.02.2022 р. чисельність працюючих відповідача складає « 0», а електрообладнання не використовується.

Суд зазначає, що загальновідомою є інформація про те, що Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений.

24.02.2022 р. ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на офіційному сайті оприлюднило інформацію про те, що у зв`язку із військовим вторгненням РФ згідно з вимогами Повітряного кодексу України та Положення про використання повітряного простору України органами ОЦВС та Державіаслужбою вжито заходів щодо закриття повітряного простору України, а також інформацію про те, що роботу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» призупинено, аеропорт не працює, всіх пасажирів аеропорту евакуйовано, злітно-посадкова смуга заблокована.

Зі змісту договору оренди № 1612 від 31.07.2014 р. вбачається, що предметом оренди є приміщення, яке знаходиться на території Міжнародного аеропорту «Бориспіль» та передане в оренду з метою розміщення та експлуатації ресторану без нічного режиму роботи.

Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 188-р «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю», тимчасово закрито з 00 год. 00 хв. 28.02.2022 пункт пропуску - Бориспіль, категорія пункту пропуску - Міжнародний.

Відповідно до повідомлення позивача, розміщеного на його офіційному вебсайті, неможливість здійснення відповідачем господарської діяльності викликана тим, що Міжнародний аеропорт «Бориспіль» не функціонує з 24.02.2022 р.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 1.4 договору розмір плати за послуги залежить від фактичного їх об`єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов`язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України. Проте, позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували, що з 24.02.2022 р. надання відповідачу послуг для забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, що обліковуються в залежності від кількості працівників (21 особи), а також кількості та можливості використання води для самостійного прибирання було можливим, та фактично здійснювалося, що свідчить про недоведеність та безпідставність позовних вимог ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль в цій частині, що становить 28492,70 грн.

При цьому, судом враховано, що відповідач неодноразово повідомляв позивача, що роботу балансоутримувача було призупинено, майно, розташоване в пасажирському терміналі «Д», не використовується орендарем згідно договору оренди, у тому числі і протягом періоду березень-липень 2024 р., який є предметом розгляду даної справи. Поряд з цим, позивач, незважаючи на вказані обставини, протягом березня-липня 2024 р. продовжив направляти акти приймання-здачі послуг та виставляти рахунки-фактури за послуги які не могли бути використані відповідачем у обсязі зазначеному в актах приймання-здачі послуг від 31.03.2024 р., від 30.04.2024 р., від 31.05.2024 р., від 30.06.2024 р., від 31.07.2024 р.

Щодо посилання відповідача на преюдиційні факти, встановлені рішеннями Господарського суду Київської області від 01.03.2021 у справі № 911/3012/20, від 21.04.2021 р. у справі № 911/2990/20, то суд зазначає, що у вказаних справах заявлені до стягнення суми заборгованості виникли за інші періоди квітень-травень 2020 р., стосувались інших договорів, зокрема, договору від 20.04.2015 р. № 02.5-14/1-30, та у вказаних справах було встановлено ту обставину, що відповідач не використовував орендоване майно з підстав, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2019 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19».

Отже, підстави та предмет у справах № 911/3012/20 та № 911/2990/20 є іншими, ніж у даній справі.

Також суд відмовляє у вимозі позивача про стягнення з відповідача компенсації за земельний податок за 2024 рік у сумі 22,22 грн. згідно акту приймання-здачі від 12.08.2024 р., як такій, що заявлена позивачем передчасно, оскільки відповідно до п. 1.1.3 договору, компенсація земельного податку сплачується орендарем за звітний рік пропорційно площі орендованого майна, який (рік) станом на 12.08.2024 р. ще не закінчився.

Щодо заявленої до стягнення суми у розмірі 8016,32 грн. за виробництво, транспортування та постачання теплової енергії за березень 2024 року згідно акту приймання - здачі робіт від 31.03.2024 р., то суд зазначає, що, оскільки така послуга не пов`язана із безпосереднім доступом працівників відповідача до орендованого приміщення, то позов ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль в частині стягнення 8016,32 грн. підлягає задоволенню.

Також за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 3228,41 грн. за загальний період прострочення з 23.04.2024 р. по 09.10.2024 р.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 4.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Орендар зобов`язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором (п. 4.2 договору).

За результатами здійсненого судом перерахунку заявленої до стягнення пені стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 980,83 грн. за період прострочення з 23.04.2024 р. по 09.10.2024 р., розмір якої судом обчислено виходячи із розміру заборгованості, присудженої до стягнення (8016,32 грн.).

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нараховує та просить стягнути з відповідача 699,13 грн. інфляційних втрат та 369,57 грн. 3% річних за період з 23.04.2024 р. по 09.10.2024 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу на те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, розмір яких судом обчислено виходячи із розміру заборгованості, присудженої до стягнення (8016,32 грн.), встановив, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 399,35 грн. та 3 % річних у сумі 111,71 грн. за період з 23.04.2024 р. по 09.10.2024 р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову у даній справі не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аеро Ресторантс (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль, - 7, код 37222400) на користь Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код 20572069) 8016 (вісім тисяч шістнадцять) грн. 62 коп. основного боргу, 980 (дев`ятсот вісімдесят) грн. 83 коп. пені, 399 (триста дев`яносто дев`ять) грн. 35 коп. інфляційних втрат, 111 (сто одинадцять) грн. 71 коп. 3 % річних, 564 (п`ятсот шістдесят чотири) грн. 18 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 19.02.2025 р.

Суддя В.М. Бабкіна