Рішення

від 29.01.2025 по справі 915/1311/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року Справа № 915/1311/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шараєвої М.В.,

представника позивача: Вавдійчик Б.П. (поза межами суду),

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Енергнетична компанія ІНСОЛ,

до відповідача: Комунального підприємства Первомайської міської ради Первомайське управління водопровідно-каналізаційного господарства,

про: стягнення заборгованості у розмірі 2647802,04 грн, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енергнетична компанія ІНСОЛ звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 23.10.2024 (вх.№12894/24 від 23.10.2024) в електронному вигляді, в якій просить стягнути з Комунального підприємства Первомайської міської ради Первомайське управління водопровідно-каналізаційного господарства заборгованість за Договором №14 про постачання електричної енергії споживачу від 21.02.2024 у загальному розмірі 2647802,04 грн, з якої: 2602315,0 грн - основний борг, 40781,48 грн пеня та 4705,56 грн - 3% річних.

В обґрунтування вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати вартості поставленої по Договору №14 про постачання електричної енергії споживачу від 21.02.2024.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2024 - справу №915/1311/24 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою суду від 28.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 02.12.2024.

02.12.2024 від відповідача до суду надійшли пояснення на позовну заяву б/н від 02.12.2024 (вх.№15060/24), в яких він зазначив, що через недостатність необхідних коштів підприємство не мало реальної можливості погашати в повному обсязі всю кредиторську заборгованість, включаючи платежі за використану активну електроенергію та просить суд частково задовольнити позов.

Ухвалою суду від 02.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.01.2025.

30.12.2024 від позивача до суду надійшла заява б/н від 30.12.2024 (вх.№16496/24), в якій він просить суд: 1) приєднати до матеріалів справи докази розміру судових витрат (витрати на правову допомогу), які позивач - ТОВ ЕК ІНСОЛ має сплатити у зв`язку з розглядом справи, що додаються; 2) судові витрати по справі повністю покласти на відповідача незалежно від результатів вирішення спору, стягнувши з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 31773,62 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 40000,0 грн.

08.01.2025 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення б/н від 08.01.2025 (вх.№245/25), в яких він просить суд дозволити позивачу надати ці додаткові пояснення, приєднати їх до справи разом з додатками та врахувати їх при розгляді справи по суті спору. Просить вирішить справу без урахування відзиву відповідача, поданого до суду під виглядом (назвою) пояснень по справі від 02.12.2024 та не приймати докази, якщо такі будуть надані відповідачем після закриття підготовчого провадження по справі. Крім того просить суд заяви, клопотання та пояснення відповідача по справі, якщо такі будуть подані відповідачем після закриття підготовчого провадження, залишити без розгляду та не враховувати при вирішенні справи по суті спору.

14.01.2025 суд ухвалив відкласти судове засідання на 29.01.2025.

Відповідно до п.2) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідач явку повноважного представника у судові засідання не забезпечив, про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні 29.01.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Суд вказує, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 21.02.2024 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено Договір №14 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачу у 2024 році за ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія (як різновид товарної продукції - далі товар) для забезпечення потреб електроустановок, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість електричної енергії у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (п.2.1 Договору).

Заявою-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу між сторонами засвідчено вільне волевиявлення щодо приєднання до умов Договору на умовах Комерційної пропозиції постачальника та визначено перелік точок комерційного обліку за об`єктами споживача для початку постачання електроенергії з 01.03.2024. Оператором системи розподілу електроенергії визначено - АТ Миколаївобленерго.

Відповідно до п.п.2.2-2.3 Договору обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Для постачання електричної енергії споживач має діючий договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, на підставі якого споживач набув право отримувати послугу з розподілу електричної енергії та правомірне споживання електричної енергії та фізичну доставку електричної енергії до межі балансової належності об`єкта споживача.

Пунктом 5.1 Договору сторони визначили загальну ціну цього Договору у розмірі 34931812,0 грн, у т.ч.ПДВ - 5821968,66 грн.

У відповідності до п.3.1 Договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднання, яка є Додатком 1 до цього Договору.

Згідно з Додатком 1 до цього Договору датою початку постачання є 01.03.2024.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії (з урахуванням послуги з передачі електричної енергії), згідно з споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору.

Згідно з Додатком 2 до Договору ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год становить 4,88557 грн, у т.ч.ПДВ 20%. Ціна за 1 кВт/год електричної енергії на момент укладення Договору становить 4,88557, а саме: ціна на день укладення = 3,12279 грн за 1 кВт*год без ПДВ; тариф на передачу = 0,52857 грн за 1 кВт*год без ПДВ; тариф постачальника = 0,41995 грн за 1 кВт*rод без ПДВ; ПДВ - 20% = 0,81 грн. Ціна за спожиту електричну енергію зазначається без урахування тарифу на її розподіл. Ціна за спожиту електричну енергію зазначається з урахуванням тарифу на її передачу. Кількість 7150000 кВт*год. При проведенні розрахунків тарифні коефіцієнти для зон доби (тарифи диференційовані за періодами чacy) не застосовуються. У разі надання у встановленому порядку електропостачальником споживачу повідомлення про зміни умов договору про постачання електричної енергії (у тому числі зміну ціни), договір вважається укладеним із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів) від дня надання споживачу повідомлення зміненим на запропонованих електропостачальником умовах - якщо споживач не надав електропостачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін у встановлений цим пунктом термін.

Пунктами 1, 2 та 5 Додаткової угоди №1 від 06.05.2024 до Договору (надалі - Додаткова угода №1) сторони узгодили: збільшити ціну за одиницю товару на 6,76% без зміни суми Договору; Додаток 2 до Договору викласти в новій редакції: Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору та у відповідності до вимог ст.631 Цивільного кодексу України умови даної угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладення, а саме з 01.04.2024.

Пунктами 1, 2 та 5 Додаткової угоди №2 від 06.06.2024 до Договору (надалі - Додаткова угода №2) сторони узгодили: збільшити ціну за одиницю товару на 26,64% без зміни суми Договору; Додаток 2 до Договору викласти в новій редакції; Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору та у відповідності до вимог ст.631 Цивільного кодексу України умови даної угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладення, а саме з 01.05.2024.

Пунктами 1, 2 та 5 Додаткової угоди №3 від 05.07.2024 до Договору (надалі - Додаткова угода №3) сторони узгодили: збільшити ціну за одиницю товару на 27,98% без зміни суми Договору; Додаток 2 до Договору викласти в новій редакції; Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору та у відповідності до вимог ст.631 Цивільного кодексу України умови даної угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладення, а саме з 01.06.2024.

Відповідно до п.5.4 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Таким чином ціна за поставлену постачальником та спожиту споживачем електричну енергію за 1 кВт/rод у серпні 2024 становила 7,62228 грн, в т.ч.ПДВ 20%.

Відповідно до п.5.5 Договору розрахунки споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший, не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Рахунок постачальник зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни. Рахунок формується відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії зафіксованих актом про обсяги переданої споживачу електричної енергії на підставі акту приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії.

Пунктами 5.6 Договору визначено, що оплата рахунка та акта постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у комерційній пропозиції, що є Додатком 2 до Договору.

Згідно з пунктами 4 Додатку 2 до Договору Комерційна пропозиція та Додатку 2 до Договору Комерційна пропозиція у редакціях Додаткових угод №1 від 06.05.2024, №2 від 06.06.2024 та №3 від 05.07.2024 до Договору, постачальник протягом 5 робочих днів з моменту отримання інформації про обсяги споживання, згідно з даними комерційного обліку направляє споживачеві рахунок (акт приймання-передачі) на оплату. Оплата поставленої електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату (акту приймання-передачі), у строк 20 календарних днів з моменту його отримання. У разі відсутності протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту приймання-передачі звернень із оскарженням від споживача, акт приймання-передачі вважається погодженим, прийнятим і підписаним споживачем.

У відповідності до пп.1) п.6.2 та пп.1 п.7.1 Договору споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії, згідно з умовами Договору, а постачальник відповідно має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.

Позивач у серпні 2024 році поставив, а відповідач спожив електроенергію, згідно з Договором, Додатковими угодами №1-3 до нього та актом прийому-передачі електроенергії №ПЕЕ-0000735 від 31.08.2024 в обсязі 341409 кВт/год на суму 2602315,0 грн з ПДВ.

Позивач направив відповідачу акт прийому-передачі електроенергії №ПЕЕ-0000735 від 31.08.2024 для оплати спожитої електроенергії, який споживач отримав 09.09.2024 по електронній пошті.

У цей же день позивач направив акт прийому-передачі електроенергії №ПЕЕ-0000735 від 31.08.2024 та рахунок для оплати споживачу засобами поштового зв`язку.

Відповідач відмовився від отримання цінного листа і він був повернутий відправнику, що підтверджується описом вкладення та трекінгом до цінної кореспонденції №0504048136840.

Електронним листом від 14.10.2024 №100/10-ТД позивач повторно направив відповідачу акт №ПЕЕ-0000735 від 31.08.2024 та рахунок на оплату поставленої та спожитої в серпні 2024 року електроенергії за Договором №14 від 21.02.2024, яким просив невідкладно оформити його зі своєї сторони та здійснити за ним оплату.

Відповідач отримав цей лист та додані до нього документи у цей же день (14.10.2024), однак зі свого боку не оформив акт № ПЕЕ-0000735 від 31.08.2024 та позивачу не повернув без наведення жодних обґрунтувань, а також не оплатив спожиту у серпні 2024 року електроенергію.

Відповідності до п.13.6 Договору усі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, на електронну пошту, зазначену в реквізитах сторін, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Позивач стверджує, що відповідач мав сплатити вартість електроенергії, поставленої у серпні 2024 в розмірі 2602315,0 грн з ПДВ грн у строк до 30.09.2024.

Відповідач не оплатив у повному обсязі за отриману та спожиту у серпні 2024 року електричну енергію в обсязі 341409 кВт/год на суму 2602315,0 грн з ПДВ, згідно з актом №ПЕЕ-0000735 від 31.08.2024 прийому-передачі електричної енергії та рахунком №838 від 31.08.2024.

Станом на 22.10.2024 розмір основного боргу відповідача за Договором за поставлену у серпні 2024 року електроенергію складає 2602315,0 грн.

Позивач вказує, що відповідачем не сплачено вартість отриманої за Договором у серпні 2024 році електроенергії у розмірі 2602315,0 грн. Відповідачем вказані обставини не спростовано.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно п.3 ч.3 ст.58 Закону України Про ринок електричної енергії споживач зобов`язаний дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів.

Відповідно до ч.7 ст.276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачити попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач стверджує, що всупереч умов Договору відповідачем у повному обсязі не здійснена оплата за спожиту у серпні 2024 році електроенергію та сума заборгованості за такий період складає 2602315,0 грн.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу приписів п.4) ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.3 ст.74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В силу приписів ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).

Відповідач не спростував вимоги та доводи позивача, та не надав суду відповідні докази, які свідчать про сплату заборгованості за спожиту у серпні 2024 році по Договору електроенергію у розмірі 2602315,0 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених норм та обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем правових підстав для покладення на відповідача обов`язку оплати спожитої електричної енергії, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту у серпні 2024 році по Договору електроенергію в сумі 2602315,0 грн у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних, суд вказує наступне.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України, позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань щодо оплати спожитої електроенергії нараховані 4705,56 грн - 3% річних за період з 01.10.2024 по 22.10.2024.

Відповідачем контррозрахунку 3% річних не надано, заперечень щодо їх нарахування та стягнення не висловлено.

Перевіривши розрахунки 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунки є арифметично вірними, а позовні вимоги в такій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно заявлених позивачем у позові інфляційних втрат за жовтень 2024 року, позивач під час розгляду справи зазначив, що їх розмір він мав намір визначити після публікації офіційного індексу інфляції за цей місяць. Однак, під час розгляду справи, позивачем розмір інфляційних втрат не був розрахований та не заявлений до стягнення з відповідача.

За вказаних обставин, судом не розглядаються вимоги в стягнення інфляційних втрат.

Щодо вимог позивача про стягнення пені.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.5.7 Договору, у разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є Додатком 2 до Договору.

У відповідності пунктів 6 Додатку 2 до Договору «Комерційна пропозиція» та Додатку 2 до Договору «Комерційна пропозиція» у редакціях Додаткових угод №1 від 06.05.2024, №2 від 06.06.2024 та №3 від 05.07.2024 до Договору, за порушення строків розрахунків споживач сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На підставі зазначених вище умов Договору та ч.2 ст.625 ЦК України, позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань щодо оплати спожитої електроенергії нарахована пеня у загальній сумі 40781,48 грн за період з 01.10.2024 по 22.10.2024.

Судом взято до уваги, що 25.02.2022 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) прийнято постанову №332, з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, постановлено:

- на період дії особливого періоду Оператору системи передачі (який виконує функцію Адміністратора розрахунків) не застосовувати до виробників електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, заходи, передбачені пунктом 1.7.5 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року №307. Виробники електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, набувають статусу "Дефолтний" при тривалості статусу "Переддефолтний" більше семи робочих днів (пункт 1);

- оператору системи передачі (у ролі Адміністратора розрахунків) та Оператору ринку забезпечити щоденне спостереження за ринком електричної енергії з метою виявлення ознак маніпулювання (у тому числі у частині виникнення значних обсягів негативних небалансів), про результати такого спостереження щоденно інформувати Міністерство енергетики України та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Постановою НКРЕКП від 27.02.2022 №333 Постанову №332 доповнено пунктами 3-5, зокрема пунктом 5 рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

У подальшому до Постанови НКРЕКП №332 вносились зміни та доповнення, зокрема, постановою від 26.04.2022 №413 пункти 1-12 змінено пунктом 1, зміст якого змінено та доповнено підпунктом 16, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Суд вказує, що правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до ст.1 вказаного Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Згідно з ч.1 ст.3 цього Закону Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.6 Закону України Про ринок електричної енергії до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до п.4 ч.4 ст.6 Закону України Про ринок електричної енергії Регулятор має право приймати рішення, що є обов`язковими до виконання учасниками ринку.

Пунктом 3 ч.2 ст.14 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Відповідно до п.1 ч.1 вказаного Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Отже, НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов`язкові до виконання.

Відповідно до ч.1 ст.66 Закону "Про ринок електричної енергії" купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Істотні умови двосторонніх договорів визначені у ч.3 ст.66 вказаного Закону, якими є, зокрема, умови про права, обов`язки та відповідальність сторін (пункт 8 частини третьої статті 66 Закону).

Згідно ч.3 ст.6 Закону "Про ринок електричної енергії" до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належить, зокрема, затвердження типових та примірник договорів, визначених цим Законом, а відповідно до частини четвертої цієї ж статті рішення Регулятора є обов`язковими до виконання учасниками ринку (крім споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку).

Таким чином, наведений аналіз нормативних актів дозволяє дійти висновку, що Регулятор наділений повноваженням нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, зокрема, через затвердження типових і примірних договорів.

Типові і примірні договори входять до системи джерел господарського договірного права як особливі нормативно-правові акти. Затвердження таких договорів уповноваженими державними органами є формою державною регулювання договірних відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч.4 ст.179 ГК України типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України або у випадках, передбачених законом, іншим органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Одним з принципів функціонування ринку електричної енергії є відповідальність учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньо добового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку (п.16 ч.2 ст.3 Закону "Про ринок електричної енергії").

Унормування відповідальності за невиконання договорів на ринку електроенергії відбувається, зокрема, шляхом визначення відповідних положень щодо відповідальності у типових договорах, які затверджуються Регулятором, і мають силу нормативно-правового акта.

Частина 4 ст.179 Господарського кодексу України закріплює межі вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов, а саме обов`язковість відповідності умов господарського договору певного виду типовим договорам, затвердженим Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади. Укладаючи договір на основі типового договору, затвердженого відповідним державним органом в межах його компетенції, сторони повинні враховувати імперативні правила, що містяться в типовому договорі. Разом з тим сторони мають право конкретизувати його умови та доповнити їх, якщо такі доповнення не суперечать його змісту.

Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено і до сьогоднішнього дня.

Статтею 1 Закону України від 12.05.2015 "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ч.2 ст.9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Статтею 17 вказаного Закону встановлено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.

Відповідно до положень ч.1 ст.20 наведеного Закону правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

Суд ураховує, що Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в преамбулі Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 зазначила мету та підстави її прийняття.

Зокрема, Регулятор зазначив, що такою метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Згідно п.5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з пп.16 п.1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії.

Підпункт 16 п.1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Отже, суд доходить висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.

При цьому суд наголошує на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Судом приймається до уваги, що постанова №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) та № 333 (у редакції від 26.04.2022) прийняті НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.

Таким чином, хоча постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що:

- підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332 має обов`язковий характер як норма щодо правового регулювання договірних відносин учасників ринку електроенергії щодо відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії;

- зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії є обов`язковим з урахуванням імперативного характеру підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22.

Пунктами 1.1, 1.2 Договору встановлено, що цей договір про закупівлю електричної енергії споживачу є договором, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням норм Цивільного кодексу України. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії на підставі примірного договору, затвердженого Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ).

За такого, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 40781,48 грн пені нарахованої за період з 01.10.2024 по 22.10.2024 задоволенню не підлягають.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Первомайської міської ради Первомайське управління водопровідно-каналізаційного господарства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергнетична компанія ІНСОЛ 2602315,0 грн основного боргу; 4705,56 грн 3% річних та 31284,25 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 19.02.2025 року.

Суддя М.В. Мавродієва