Рішення

від 19.02.2025 по справі 918/923/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2025 р. Справа № 918/923/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., за участю секретаря судового засідання Хролець І.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом заступника керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Великоомелянської сільської ради

до Фізичної особи-підприємця Смолковської Олесі Вікторівни

про стягнення коштів.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Немкович Ігор Іванович;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Павлюк Микола Григорович

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Рівненської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Великоомелянської сільської ради (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Смолковської Олесі Вікторівни (далі - Відповідач) про стягнення в сумі 192 488,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач не виконав свого обов`язку, передбаченого підпунктами 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта не звернувся до Позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також не сплатив пайову участь до прийняття об`єкта в експлуатацію, розмір якої за розрахунками Прокуратури становить 192 488,00 грн.

Ухвалою суду від 14.10.2024 позовну заяву Прокурора залишено без руху та встановлено Прокурору строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня отримання даної ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

- доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів в належній якості (документ, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку; касовий чек, розрахункова квитанція тощо) або опис вкладення про надсилання в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

До господарського суду 21.10.2024 на виконання вимог ухвали суду від 14.10.2024 від Прокурора надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та подано суду докази відправлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів в належній якості.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі.

До Господарського суду Рівненської області 12.11.2024 від Прокурора надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.11.2024 призначено підготовче засідання на 12.12.2024 на 10:00 год.

Протокольною ухвалою у судовому засідання 12.12.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Смолковського Олександра Анатолійовича, викладеного у відзиві на позовну заяву, у зв`язку з тим, що Відповідачем не доведено, що рішення у справі може вплинути на його права або обов`язки.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.12.2024 відкладено підготовче засідання на 08.01.2025.

Ухвалою суду від 08.01.2025 підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.01.2025.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.01.2025 відкладено судове засідання на 17.02.2025.

Прокурор у судових засіданнях 12.12.2024, 08.01.2025 та 17.02.2025 підтримав позицію викладену у позовній заяві, відповіді на відзив, письмових поясненнях та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача у судових засіданнях 12.12.2024, 08.01.2025 та 17.02.2025 підтримав позицію викладену у відзиві на позов та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач у судові засідання 12.12.2024, 08.01.2025, 23.01.2025 та 17.02.2025 не з`явився, про дату, час і місце даних засіданнь був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвал суду від 19.11.2024, 12.12.2024, 08.01.2025 та 23.01.2025 до електронного кабінету Великоомелянської сільської ради.

При цьому 17.02.2025 від Позивача надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності учасника справи, в якій просить здійснити розгляд справи без участі представника Позивача, за наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи належне повідомлення Позивача про судове засідання, призначене на 17.02.2025 та заяву про розгляд справи без участі, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності Позивача.

17.02.2025 в судовому засіданні оголошено перерву для ухвалення та проголошення рішення на 19.02.2025 на 14:00 год.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, судом встановлено, що відповідно до інформації з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, відомості і документи якої є офіційними, встановлено, що 11.10.2019 Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт серії РВ 061192840986 на об`єкт: ?Будівництво станції технічного обслуговування з адміністративно-побутовою будівлею та складом на території Великоомелянської сільської ради?.

Державною інспекцією архітектури та містобудування України 14.10.2021 зареєстровано декларацію ІУ 101211014544 про готовність до експлуатації об`єкта ?Будівництво станції технічного обслуговування з адміністративно-побутовою будівлею та складом на території Великоомелянської сільської ради?, розташованого за адресою: Рівненська обл., Рівненський район, с. Велика Омеляна, вулиця Присадибна, 20.

Замовником будівництва об`єкту є Смолковська Олеся Вікторівна.

Будівництво здійснювалось на земельній ділянці з кадастровим номером 5624682000:04:028:0915 площею 0,1458 га, з цільовим призначенням 03.07. Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

У витягу з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва в розділі ?Терміни будівництва? зазначено: дата початку будівництва - 11.10.2019; дата завершення будівництва - 07.10.2021; строк введення об`єкта (черги, пускового комплексу) в експлуатацію.- 07.10.2021.

У позовній заяві Прокурором зазначено, що згідно з відомостями у розділі ?Кошторисна вартість будівництва? кошторисна вартість будівництва становить 4 812,2 грн.

У розділі ?Пайова участь? відомості про сплату коштів пайової участі не вказано.

Також, Прокурор посилається на те, що згідно з інформацією отриманою від Великоомелянської сільської ради (лист від 08.08.2024 № 632/02-21), звернень Смолковської О.В. стосовно визначення розміру пайової участі по об`єкту: ?Будівництво станції технічного обслуговування з адміністративно-побутовою будівлею та складом на території Великоомелянської сільської ради? за адресою Рівненська обл., Рівненський район, с. Велика Омеляна, вулиця Присадибна, 20 до Великоомелянської сільської ради не надходило, відповідно, інформація щодо сплати пайової участі відносно вказаного об`єкта відсутня.

Зважаючи на положення абзацу другого пункту 2 розділу ІІ ?Прикінцеві та перехідні положення? Закону України ?Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні? (далі Закон № 132-ІХ), Прокурором визначено розмір пайової участі, який на підставі частини першої статті 1212 ЦК України підлягає стягненню до місцевого бюджету на користь Позивача та складає 192 488,00 грн. (4 812,2 грн. * 4%).

Заперечуючи проти позовних вимог Відповідач посилається на те, що лист Великоомелянської сільської ради від 28.08.2024 про невжиття заходів реагування за фактом несплати ОСОБА_1 коштів пайової участі у розвитку інфраструктури с. Велика Омеляна, на який посилається прокурор відсутній.

Натомість в матеріалах наявний лист Великоомелянської сільської ради від 28.06.2024, в якому вказана сільська рада повідомляє, що у зв`язку з тим, що у розділі ?Пайова участь? вказано підставу для звільнення від сплати пайової участі - будівництво об`єктів інженерної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу), заходи реагування за фактом безпідставно збережених коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, не здійснюються.

Крім того, Відповідач у відзиві посилається на те, що Великоомелянська сільська рада повідомила прокурора, що останньою не вживались заходи реагування у зв`язку з тим, що у декларації зазначено підставу для звільнення від сплати пайової участі, відтак сільська рада не вбачала необхідності для здійснення заходів з представництва. Поряд з цим в цьому ж листі висловлено прохання про здійснення представництва інтересів держави прокурором.

У свою чергу, прокурором не зазначено підстави невиконання або неналежного виконання позивачем, який є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави, причин, які перешкоджали захисту інтересів держави належними суб`єктами.

З огляду на викладене, Відповідач зазначає, що у даному випадку відсутні передбачені законом виключні підстави для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в особі Великоомелянської сільської ради. Наявність правових підстав для представництва прокурор не підтвердив.

Однак, судом відхиляються такі доводи Відповідача, оскільки Прокурор у позовній заяві посилається на те, що у даному випадку прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави через порушення інтересів держави, що виражається в порушенні норм законодавства під час ухилення Відповідача від сплати коштів пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Велика Омеляна, а також через нездійснення сільською радою повноважень по зверненню до суду з позовом.

Вказані порушення містобудівного та бюджетного законодавства у вигляді несплати коштів пайової участі замовником будівництва ОСОБА_1 зумовлюють ненадходження до місцевого бюджету коштів пайової участі, що призводить до заподіяння матеріальної шкоди (збитків).

Окружною прокуратурою 08.08.2024 скеровано на адресу Позивача лист № 50-56-6742вих-24 щодо вжиття заходів, спрямованих на стягнення з ОСОБА_1 коштів пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту.

Разом з тим Позивач листом від 28.08.2024 № 689/02-21 повідомив прокуратуру, що будь-які заходи реагування за фактом несплати ОСОБА_1 коштів пайової участі у розвитку інфраструктури с. Велика Омеляна не вживались.

Тобто, орган місцевого самоврядування не проявив жодної зацікавленості перевірити обставини, викладені прокуратурою у повідомленні та факти порушення законодавства у сфері містобудування з метою усунення порушення матеріальних інтересів територіальної громади.

Вказане узгоджується з позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Cуду, викладеною у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким, сам факт незвернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту та звернення до суду з позовом.

Таким чином, незалежно від причин незвернення до суду Позивача, сам факт цього незвернення свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.

Отже, з боку Позивача допущено нездійснення відповідного захисту - не пред`явлено протягом тривалого часу до суду позов про стягнення з Відповідача коштів пайової участі.

Вказане є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави, відповідно до вимог статті 23 Закону України ?Про прокуратуру? та статті 53 ГПК України.

При цьому суд враховує, що правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI).

До 01.01.2020 відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту врегульовувалися приписами статті 40 вказаного Закону.

Водночас, 01.01.2020 набули чинності норми Закону № 132-IX, якими статтю 40 Закону № 3038-VI виключено.

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

За змістом Закону № 132-IX, прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Стаття 40 Закону № 3038-VI визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Велика Палата Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, аналізуючи правову природу цих правовідносин, зробила висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону № 3038-VI після втрати нею чинності.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 01.01.2020. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання відступу від правових позицій касаційних судів та визначаючи належний спосіб захисту порушеного права у справі № 643/21744/19, також зауважила, що:

- з 01.01.2020 скасовано дію статті 40 Закону № 3038-VI, яка передбачала обов`язкове укладення договору, тому визнання судом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним та встановлення цивільних прав та обов`язків сторін договору на майбутнє на підставі нормативно-правового акта, який було скасовано, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом. Відтак, якщо на час здачі новозбудованого об`єкта до експлуатації або ухвалення судового рішення було скасовано норму статті закону, яка зобов`язувала укласти договір про участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, то суд не має підстав для задоволення позову обраним позивачем способом, а саме зобов`язати укласти договір або визнати договір укладеним;

- у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 909/1143/19, від 30.09.2020 у справі № 904/4442/19, від 04.02.2021 у справі № 904/2468/19 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 201/14195/18 суди розглянули спори про визнання укладеним договору про пайову участь замовника будівництва у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту при чинності на час виникнення спірних правовідносин та на момент звернення позивача до суду норми статті 40 Закону № 3038-VI, яка зобов`язувала замовника будівництва укласти зазначений договір, однак за відсутності вказаної норми на час розгляду справи. Водночас у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 922/267/20 та від 23.03.2021 у справі № 904/454/18 суди розглянули вказані вище спори при втраті чинності норми статті 40 Закону № 3038-VI ще на час звернення позивача до суду, однак вона також була чинною на час виникнення спірних правовідносин;

- відмовляючи у задоволенні позовних вимог, касаційні суди дійшли висновку про те, що необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність на час виникнення правовідносин відповідних положень закону про обов`язковість укладення договору. Однак, оскільки станом на час розгляду справи відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало відповідача укласти з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, суд не наділений повноваженнями визнати укладеним такий договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена;

- зазначені висновки касаційного суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у цій справі, а тому підстав для відступу від правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду немає;

- у зв`язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України;

- у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

Нормами статті 40 Закону № 3038-VI було визначено обов`язок у передбачених цим Законом випадках щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об`єкта в експлуатацію, а також обов`язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі).

При цьому, частиною дев`ятою статті 40 Закону № 3038-VI було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до Закону № 132-IX статтю 40 Закону № 3038-VI було виключено з 01.01.2020.

Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону №3038-VI обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

Разом з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайову участь; абзац другий пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Суд зазначає, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

(1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

(2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21, від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23.

Тобто у Відповідача наявний обов`язок зі сплати внеску пайової участі як замовника об`єкта будівництва, що узгоджуються з вказаними правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, що системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає, зокрема для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, а уданій справі судом встановлено, що датою початку будівництва є 11.10.2019.

Також суд вважає безпідставним посилання Відповідача на звільнення його від сплати пайової участі так як ним здійснювалось будівництво об`єктів інженерної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства, оскільки відповідно до підпункту 2 абзацу другого пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, зокрема, пайова участь не сплачується у разі будівництва об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

При цьому статтею 1 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що об`єкти дорожнього сервісу - спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів, майданчики для стоянки транспортних засобів, майданчики відпочинку, видові майданчики, автозаправні станції, пункти технічного обслуговування, мотелі, готелі, кемпінги, торговельні пункти (у тому числі малі архітектурні форми), автозаправні комплекси, складські комплекси, пункти медичної та технічно-евакуаційної допомоги, пункти миття транспортних засобів, пункти приймання їжі та питної води, автопавільйони, а також інші об`єкти, на яких здійснюється обслуговування учасників дорожнього руху та які розміщуються на землях дорожнього господарства або потребують їх використання для заїзду та виїзду на автомобільну дорогу.

Крім того, у розділі "Об`єкти будівництва" декларації ІУ 101211014544 про готовність об`єкта до експлуатації вказано код ДКБС: 1230.3 - Станції технічного обслуговування автомобілів.

Відповідно до державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507 (чинного на момент введення в експуатацію об`єкта будівництва), клас 1230 "Будівлі торговельні" включає торгові центри, пасажі, універмаги, спеціалізовані магазини та павільйони, зали для ярмарків, аукціонів, виставок, криті ринки, станції технічного обслуговування автомобілів та інше. Цей клас включає також підприємства та установи громадського харчування (їдальні, кафе, закусочні та ін.); приміщення складські та бази; підприємств торгівлі й громадського харчування; підприємства побутового обслуговування.

До коду 124 "Будівлі транспорту та засобів зв`язку" віднесено, зокрема, клас 1241 "Вокзали, аеровокзали, будівлі засобів зв`язку та пов`язані з ними будівлі" та клас 1242 "Гаражі".

Згідно з державним класифікатором, ні клас 1241, ні 1242 не включає станції технічного обслуговування автомобілів (1230).

Отже, збудований об`єкт "Будівництво станції технічного обслуговування з адміністративно-побутовою будівлею та складом на території Великоомелянської сільської ради" належить до об`єктів дорожнього сервісу, при будівництві якого замовники (відповідач) не звільняється від сплати пайової участі.

Також суд звертає увагу на те, що з наведених Відповідачем заперечень щодо позовних вимог вбачається, що останній крім вказаного не погоджувався з належністю відповідача у справі.

Так, Відповідач зазначає, що на підставі ухвали Рівненського районного суду від 13.09.2024 у справі №569/5710/24 затверджено мирову угоду від 13.09.2024, згідно з якою нежитлові приміщення загальною площею 607,9 кв.м. за адресою: Рівненська область, Рівненський р-н, с. Велика Омеляна, Присадибна, 20, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2489210656060, земельні ділянки місця розташування: кадастровий номер: 5624682000:04:028:0915, реєстраційний номер:1688029856246, площа: 0,1458 га визнано спільною сумісною власністю подружжя та належить їм на рівних частках. Цією ж ухвало вказаний об`єкт нерухомості визнано особистою приватною власністю Смолковського Олександра Анатолійовича, тобто колишнього з подружжя.

Також Відповідач зазначає, що будівництво вказаного об`єкта, а також введення його в експлуатацію фактично здійснювалось ОСОБА_2 , хоча формально замовником була Відповідач. Оскільки нерухоме майно, замовником будівництва якого була ОСОБА_1 , належить іншій особі, а саме ОСОБА_2 , наявні безумовні підстави для покладення на останнього обов`язку повернути безпідставно збережені кошти.

Таким чином, переведення частини боргу з одного з подружжя на іншого не може відбуватися автоматично і без згоди кредитора на підставі тільки договору чи рішення суду про поділ майна подружжя.

Отже, на думку Відповідача, при вирішенні даного спору про порядок виконання колишнім подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, якщо питання про поділ цих зобов`язань не було зі згоди кредитора вирішене при поділі спільного майна цього подружжя, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном.

Відтак, Відповідач вважає, що у цьому позові Прокурор мав би заявити вимоги також до Смолковського Олександра Анатолійовича, проте цього зроблено не було.

Проте, судом відхиляються такі доводи Відповідача, оскільки відповідним законодавством, зокрема, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у розмірі та порядку, визначеному цим пунктом.

Як вбачається з повідомлення про початок виконання будівельних робіт РВ 061192840986 та декларації про готовність до експлуатації ІУ 101211014544 щодо об`єкта ?Будівництво станції технічного обслуговування з адміністративно-побутовою будівлею та складом на території Великоомелянської сільської ради?, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , замовником будівництва об`єкту є ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України ?Про регулювання містобудівної діяльності? замовник будівництва це фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/ або будівельних робіт.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

З огляду на викладене, саме Фізична особа-підприємець Смолковська Олеся Вікторівна є замовником будівництва та особою, у якої виник обов`язок сплатити до місцевого бюджету кошти пайової участі, у зв`язку з будівництвом нею станції технічного обслуговування з адміністративно-побутовою будівлею та складом, отже останя є належним відповідачем у дані справі, що підтверджується встановленими судом обставинами, на підставі наданих сторонами доказів та з урахуванням законодавства, яке покладає обов`язок сплати пайових внесків, саме на замовника будівництва.

Крім того, суд враховує, що вказаний Відповідачем спір про поділ спільного майна подружжя (справа № 569/5710/24, ухвала суду від 13.09.2024, якою затверджено мирову угоду між Смолковською Олесю Вікторівною та Смолковським Олександром Анатолійовичем) виник вже після введення об`єкта в експлуатацію, відтак не може впливати на обов`язок Смолковської Олесі Вікторівни сплатити кошти пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, який виник ще у 2019 році.

Надавши оцінку доводам учасників справи та дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає за необхідне врахувати правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23, а саме, що визначаючи розмір належної до стягнення суми грошових коштів, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду (подібний висновок щодо обов`язку суду перевірити розрахунок заявлених позовних вимог викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Господарський суд з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок здійснено неправильно, суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми проведених нарахувань, не виходячи при цьому за межі позовних вимог.

З тексту позовної заяви вбачається, що розрахунок пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта здійснений Прокурором на підставі абзацу другого пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ, з врахуванням величини кошторисної вартості будівництва у розмірі 4 812,2 тис.грн., яка визначена за проєктом будівництва об`єкта загальною площею 607,9 м2 та кількість поверхів 1, які наведені у декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 14.10.2021 за реєстраційним номером ІУ 101211014544.

За таких підстав та враховуючи правові висновки Верховного Суд викладені у постанові від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23, суд вважає, що Прокурором було вірно визначено розмір пайової участі Відповідача у розмірі 192 488,00 грн. (4% від загальної кошторисної вартості будівництва 4 812,2 тис. грн.).

За результатами з`ясування обставин, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були долучені до матеріалів справи, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами статей 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено доведення Прокурором та Позивачем наявності у Відповідача обов`язку зі сплати пайової участі у розмірі 192 488,00 грн. (4% від загальної кошторисної вартості будівництва 4 812,2 тис. грн.).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з пунктами 1-3 частини першої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

За таких підстав, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що позов визнано судом обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню, тому витрати зі сплати судового збору, відповідно до вимог ГПК України, покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Смолковської Олесі Вікторівни ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Великоомелянської сільської ради (35360, Рівненська обл. Рівненський р-н, с. Велика Омеляна, вул. Шевченка, 79, код ЄДРПОУ 04387154) в дохід місцевого бюджету Великоомелянської об`єднаної територіальної громади грошові кошти у сумі 192 488,00 грн. (сто дев`яносто дві тисячі чотириста вісімдесят вісім гривень 00 копійок).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Смолковської Олесі Вікторівни ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16-го Липня, 52, код ЄДРПОУ 02910077) судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Великоомелянська сільська рада (35360, Рівненська обл. Рівненський р-н, с. Велика Омеляна, вул. Шевченка, 79, код ЄДРПОУ 04387154).

Стягувач щодо судового збору: Рівненська обласна прокуратура (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077).

Відповідач (боржник): Фізична особа-підприємець Смолковська Олеся Вікторівна ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 19 лютого 2025 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя А.О. Селівон