Ухвала

від 13.02.2025 по справі 947/18651/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/18651/24

Провадження № 1-кс/947/757/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 72024171100000002, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 204, ч. 2 ст. 199 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 72024171100000002, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 204, ч. 2 ст. 199 КК України.

У клопотанністорона обвинуваченняпросить накластиарешт на документи та товарно-матеріальні цінності (шляхом заборони права використання, розпорядження та володіння), вилучені в ході проведення огляду 07.09.2024 контейнеру «GAOU7132972», що знаходиться на території пункту пропуску «Чорноморський рибний порт» за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1.

Сторони по справі у судове засідання не з`явились, про розгляд клопотання сповіщались належним чином, про причини неявки не повідомили.

Представник власника майна ТОВ «МАРШАЛЛ ФАЙНЕСТ ТОБАККО ЮКРЕЙН» - ОСОБА_4 надійшли письмові заперечення, у яких у задоволенні клопотання просить відмовити. Окрім того 11.02.2025 року адвокат надала додаткові пояснення, у яких повідомляє, що 04.02.2025 року ТОВ «МАРШАЛЛ ФАЙНЕСТ ТОБАККО ЮКРЕЙН» було повернуто тимчасове вилучене в ході огляду контейнеру «GAOU7132972» майно (тютюнові вироби) на підставі листа детектива від 23.01.2025 року. Зазначає, що майно Товариству у повному обсязі, за виключенням тютюнових виробів, які були відібрані для проведення експертизи. Тому стверджує, що наразі майно, про арешт якого просить прокурор, більше не перебуває у статусі тимчасово вилученого та повернуто власнику, що унеможливлює накладення на це майно арешту.

Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Слідчий суддя перевіривши клопотання та додані до нього матеріали, дійшов наступного висновку.

З матеріалів клопотання вбачається, що в рамках здійснення досудового розслідування, виникла необхідність у накладенні арешту на документи та товарно-матеріальні цінності, які визнані детективом речовими доказами у кримінальному провадженні № 72024171100000002 від 18.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 204, ч. 2 ст. 199 України, а саме:

1. копії документів поданих ТОВ «МАРШАЛЛ ФАЙНЕСТ ТОБАККО ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ43264239) з до митного оформлення контейнеру «GAOU7132972» на 21 арк.

2. тютюнові вироби сигарети з фільтром без марок акцизного податку України та маркуванням «For duty free sale only» експортером яких є ТОВ «МАРШАЛЛ ФАЙНЕСТ ТОБАККО ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ43264239) :

- Marshal de luxe classic slims у кількості 123 000 пачок які поміщені в 246 коробів по 500 пачок в кожному зі штрих кодом 6295184368310;

- Urta Neo Blask Slims у кількості 250 000 пачок які поміщені в 500 коробів по 500 пачок в кожному зі штрих кодом 7622106580652;

- Morgan slims у кількості 173 500 пачок які поміщені в 347 коробів по 500 пачок в кожному зі штрих кодом 7610258891767;

- Passage de luxe gold slims у кількості 145 500 пачок які поміщені в 291 коробів по 500 пачок в кожному зі штрих кодом 7620258891453.

Відповідно до приписів ч. 1ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Положеннями ст. ст.2,7 КПК Українивизначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положеньст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

На переконання слідчого судді клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, з огляду на наступні обставини.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.

В порушення зазначених вимог кримінального процесуального закону, прокурором не було зазначено відповідне обґрунтування необхідності накладення арешту на виявлене та вилучене майно, з огляду на те, що його було повернуто власнику, на підставі листа детектива ТУ БЕБ в Одеській області ОСОБА_5 від 23.01.2025 року, а від так не зрозуміла конкретна мета та підстава арешту.

Прокурор у клопотанні фактично обмежився лише наведенням фактичних обставин кримінального провадження, цитуванням вимог кримінального процесуального закону та узагальненим посиланням на те, що накладення арешту необхідне для забезпечення можливості встановлення важливих обставин в кримінальному провадженні, однак при цьому не мотивує необхідності накладення арешту на майно.

Слідчий суддя звертає увагу, що необґрунтоване накладення арешту майна може в подальшому потягнути за собою негативні наслідки для даного кримінального провадження та не буде слугувати його завданням, а також може порушити законні права власників та володільців майна.

За таких підстав, у даному кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, клопотання сторони обвинувачення не може бути розглянуто по суті, оскільки воно не відповідає вимогам ст.171 КПК, з урахуванням відсутності обґрунтування підстав для арешту вилучених грошових коштів та підтвердження належності їх підозрюваному.

На переконання слідчого судді, встановлення вказаних обставин слугуватиме досягненню дієвості кримінального провадження, та буде дієвим запобіжником настання шкідливих наслідків як для кримінального провадження, так і для власників/володільців майна.

Слід зазначити, що положеннями статті 3 КПК України на слідчого суддю покладено обов`язок контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, при цьому, окреслено межі такого захисту діяти в порядку, передбаченому КПК України.

Водночас при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Вказані обставини позбавляють слідчого суддю можливості в повній мірі дослідити обставини, якими обґрунтовані доводи клопотання та прийняти рішення по суті.

Згідно з ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність повернення клопотання про арешт майна прокурору для усунення вказаних в ухвалі слідчого судді недоліків, надавши для цього прокурору строк 72 години з моменту отримання копії цієї ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170-172, 372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 72024171100000002, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 204, ч. 2 ст. 199 КК України повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1