Рішення

від 11.02.2025 по справі 947/2529/24

САВРАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.у.н.с.947/2529/24

Провадження №2/512/43/25

"11" лютого 2025 р. с-ще Саврань

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Брюховецького О.Ю.,

за участю секретаря - Тімановського А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Савранського районного суду Одеської області в порядку загального позовного провадження справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Орган опіки та піклування в особі Київської районної адміністрації Одеської міської ради; Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовними вимогами до ОСОБА_2 третя особа: Київська районна адміністрація Одеської міської ради про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини .

На підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 22.01.2024 матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Київська районна адміністрація Одеської міської ради про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини передано за підсудністю до Савранського районного суду Одеської області.

12.03.2024 до канцелярії Савранського районного суду Одеської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Київська районна адміністрація Одеської міської ради про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з осені 2013 року ОСОБА_1 проживав однією сім?єю без реєстрації шлюбу з відповідачкою ОСОБА_2 . На початку січня 2014 року відповідачка завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_1 народила від позивача доньку ОСОБА_3 .

Відповідачка при народженні доньки записали ім?я та по батькові у Книзі реєстрації народжень відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України за її вказівкою. На запитання позивача, відповідачка вказала, що так вона бажає тому й записала дитину на своє прізвище.

Донька ОСОБА_3 , називає позивача татом. Два роки тому відповідачка поїхала з України та лишила дитину ОСОБА_3 з позивачем. З періодичністю раз на пів року приїжджала. На прохання позивача внести зміни в свідоцтво про народження дитини відповідачка не погоджується.

Таким чином, ОСОБА_1 стверджує, що вирішити дане питання в мирному порядку не можливо і він змушений звернутися до суду з даним позовом в якому просить:

визнати його батьком ОСОБА_3 ;

виключити з актового запису про народження ОСОБА_3 інформацію, яка була внесена до її свідоцтва про народження відповідно до частини 1 статті 135 СК України зі слів відповідачки;

зобов`язати орган реєстрації актів цивільного стану внести відомості до актового запису про народження ОСОБА_3 , вказавши в графі батько - ОСОБА_1 , змінивши прізвище дитини з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_3 " по батькові залишити без змін.

Згідно зі статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень статей 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючого суддю Брюховецького О.Ю. передано йому вказану справу.

Савранський районний суд Одеської області ухвалою від 18.03.2024 прийняв цивільний позов ОСОБА_1 до розгляду та призначив підготовче судове засідання на 16.04.2024, запропоновав відповідачці протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву.

Слухання справи неодноразово відкладалося на 14.05.2024, 11.06.2024, 02.07.2024, 26.09.2024, 17.10.2024, 13.11.2024, 12.12.2024.

26.06.2024 до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Дьоміної Т.В., яка діє на підставі ордеру ВН №1380788, про вступ у справу (а.с.45).

02.07.2024 ухвалою суду клопотання представника позивача задоволено та виключено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Київську районну адміністрацію Одеської міської ради із числа учасників справи (а.с.48-49).

Того ж дня, ухвалою суду клопотання представника позивача задоволено та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Орган опіки та піклування в особі Київської районної адміністрації Одеської міської ради (а.с.52).

26.09.2024 ухвалою суду клопотання представника Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) - Браткевич О.О. задоволено та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с.87-89).

29.10.2024 до суду надійшов відзив ОСОБА_2 згідно якого вбачається, що відповідачка позовні вимоги визнає частково, а саме не заперечує щодо визнання позивача батьком її дитини ОСОБА_3 та внесення відомостей до актового запису про народження дитини, вказавши в графі батько ОСОБА_1 . Однак, відповідачка категорично заперечує щодо позовних вимог в частині зміни прізвища дитини ОСОБА_3 . Крім того, відповідачка вказала, що неодноразово пропонувала позивачу належним чином оформити батьківство, але позивач відмовлявся (а.с.113-115).

Ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 22.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11.02.2025.

В судове засідання 11.02.2025 позивач не з`явився, проте 23.05.2024 подав до канцелярії суду заяву в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив справу розглянути за його відсутності (а.с. 33).

Крім того, представник позивача - адвокат Дьоміна Т.В., 10.02.2025 надала суду заяву про те, що вона та позивач позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять суд розглянути справу без їх участі (а.с.158).

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, проте 13.11.2024 на електронну адресу суду подала заяву, в якій просила справу розглянути без її участі (а.с. 123).

Представник третьої особи - органу опіки та піклування в особі Київської районної адміністрації Одеської міської ради, що повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, до суду не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с.37).

Представник третьої особи - Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, до суду не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с.107).

У відповідності до частини 3 статті 211, статті 223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно зі статтею 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Ніяких моральних та правових обмежень будь-які діти не знають. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з позовної заяви позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах, без реєстрації шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану.

Під час спільного проживання відповідачка завагітніла та у подальшому народила дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по місту Котовську та Котовському району Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 564 від 10.09.2014 (а.с. 6).

На підтвердження спільного проживання з відповідачкою, позивач надав акт про встановлення факту проживання та утримання засвідчений свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.11).

Крім того, матеріали справи містять копію висновку експертного судово-медичного молекулярно-генетичного дослідження (обстеження) №68 згідно якого вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 може являтися біологічним батьком дитини ОСОБА_3 з ймовірністю 99,99% (а.с.61-64).

На виконання ухвали суду від 02.07.2024 представник Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради надав копію акту від 30.07.2024 про обстеження житлово-побутових умов квартири АДРЕСА_1 та що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (а.с.93 - на звороті).

Матеріали справи містять копію актового запису про народження №564 від 10.09.2014 з якого вбачається, що батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_9 , громадянин України, а матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України (а.с.109).

Оскільки сторони не перебували у шлюбі, за бажанням відповідачки ОСОБА_2 в актовий запис про народження дитини відомості про батька були внесені зі слів матері, відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України, та батьком записано " ОСОБА_9 ".

Відповідно до частини першої статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною 3 статті 51 Конституції України закріплено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України.

Так, статтею 122 СК України визначено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

За змістом частини другої статті 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до частини 1 статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Визнання батьківства це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. Однак одного волевиявлення особи щодо визнання себе батьком певної дитини недостатньо для настання правових наслідків. Необхідно також ще й волевиявлення матері дитини, яке полягає у вираженні згоди на те, щоб чоловік був записаний батьком її дитини. Саме тому вимагається подання до органів реєстрації актів цивільного стану спільної заяви матері дитини та чоловіка, який вважає себе батьком цієї дитини.

Визнання батьківства є констатацією факту біологічного батьківства особи, яка подала заяву до органів реєстрації актів цивільного стану, метою якого є підтвердження вже існуючого біологічного (кровного) споріднення між чоловіком, який визнає себе батьком, та дитиною.

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина 1 статті 135 СК України).

Положенням частини 1 статті 128 СК України визначено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Відповідно до частини другої статті 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частинами 3 та 4 цієї статті позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

У пунктах 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Частиною 1 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

За приписами частини 1 статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року зазначено, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Отже, часткове визнання позову відповідачкою, яка не обмежена у даному праві, а саме в частині визнання батьком неповнолітньої ОСОБА_3 позивача ОСОБА_1 не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому може бути прийняте судом.

Давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеним сторонами, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд, з урахуванням факту часткового визнання відповідачем позовних вимог, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в зазначеній частині позову.

Щодо позовних вимог в частині внесення змін до актового запису про народження дитини ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та надання оцінки доказів.

Усебічність і повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада

1989 року, ратифікованою Верховною Радою Української РСР від 27 лютого

1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція ООН) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Презумпція на користь одного із батьків в справах щодо дітей, не підтверджується на рівні ООН, що випливає з Декларації або прецедентної практики ЄСПЛ, а також не відповідає позиції Ради Європи та більшості держав - членів Ради Європи.

Таким чином слід зробити висновок про те, що, а ні законодавство України, а ні норми міжнародного права не містять норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом щодо дитини.

Відповідно до частини першої, третьої статті 28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям. Ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та побатькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. Ім`я фізичній особі надається відповідно до закону.

Згідно з частиною дев?ятою статті 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до частини першої статті 7 Конвенції ООН, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 144 СК України батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Невиконання цього обов`язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові.

Згідно з частинами першою, третьою статті 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Як зазначено в частині другій статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію цивільного стану» державна реєстрація народженої дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Акт народження відповідно до норм Сімейного та Цивільного кодексів України є актом цивільного стану, що підлягає державній реєстрації відповідно до закону в органах державної реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 144 Сімейного кодексу України на батьків дитини покладено обов`язок невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати її народження в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням походження дитини, а також присвоєнням їй прізвища, імені, по батькові та засвідчується свідоцтвом про народження.

Важливим аспектом при державній реєстрації народження є визначення походження дитини, адже права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в установленому законодавством порядку.

Главою 12 Сімейного кодексу України встановлено порядок визначення походження дитини від матері та батька.

Так, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

У цій справі батьки дитини не мають згоди щодо прізвища народженої дитини: звернувшись до суду з позовом, батько наполягав на прізвищі « ОСОБА_3 », мати, заперечуючи в цій частині позову, наполягала на прізвищі « ОСОБА_3 ».

Сімейним кодексом України встановлено, що батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з`єднання їхніх прізвищ (частина друга стаття 145 СК України).

З урахуванням рівності прав батьків, засад розумності, суд вважає, що ім?я та прізвище дитини мають бути подвійними.

Надаючи дитині подвійне прізвище, суд враховує рівність прав та інтересів обох батьків, які у зв?язку із спором щодо прізвища дитини, просили суд його визначити. Надання подвійного прізвища узгоджується з частиною другою статті 145 СК України та відповідає засадам розумності і справедливості (стаття 7 СК України).

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року в справі № 753/7395/20.

Відповідно до пункту 20 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Підпунктом 2.13.1 пункту 2.13 розділу II Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793, передбачено, що рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

За змістом статті 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Таким чином, зметою усунення можливих перешкод в наступній реалізації рішення суду є необхідним вирішення питання щодо внесення відповідних змін про батька дитини до актового запису про її народження.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, щодо розподілу між сторонами судових витрат. В той же час, позивач не заявляв вимог про стягнення судового збору, тому на підставі статі 13 ЦПК України, суд залишає витрати по сплаті судового збору за позивачем.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 135, 145 Сімейного кодексу України, статтями 2-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 137, 141, 200, 206, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особа, що не заявляють самостійних вимог: Орган опіки та піклування в особі Київської районної адміністрації Одеської міської ради; Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, РНОКПП - НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася в м. Котовськ Одеської області (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по місту Котовську та Котовському району Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №564 від 10.09.2014р.).

Встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого після набрання рішенням законної сили воно є підставою для Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області щодо внесення в актовий запис про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , №564 від 10.09.2014 змін: виключити в графі "батько" відомості про батька ОСОБА_9 ; в графі "батько" вписати відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, РНОКПП - НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , змінити прізвище дитини « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 » та видати нове Свідоцтво про народження дитини.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складений і підписаний головуючим суддею 18.02.2025.

Суддя: О.Ю. Брюховецький