Ухвала
від 14.02.2025 по справі 926/1560/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

м. Чернівці

14 лютого 2025 року Справа № 926/1560/23

За скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» від 14.10.2024, вх. № 2612,

на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича (04070, місто Київ, вул. Спаська, 35, 2-й поверх, офіс 10) щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, арешт коштів боржника, арешт майна боржника, стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 76251215

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, місто Київ, проспект Любомира Гузара, 44, код 42795490),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, Національнак комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19, код ЄДРПОУ 39369133),

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» (58009, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Винниченка, 9-А, код 03336166)

про стягнення заборгованості в сумі 102 009 300,62 грн,

за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

про зобов`язання вчинити дії,

Суддя І.В. Марущак

Секретар судового засідання Л.В. Терещенко

представники:

від скаржника (боржника) адвокат Миронов С.І.;

від стягувача адвокат Ракітін П.С.;

від приватного виконавця адвокат Косяк Н.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.04.2024 у справі №926/1560/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024, стягнуто з АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» на користь ТОВ «ОГС України» заборгованість за договором транспортування природнього газу №2002000121 від 04.02.2020 року в частині несплати негативних щодобових небалансів в сумі 81 894 580,77 грн, 3 332 887,19 грн 3% річних, 9 382 865,87 грн пені та 22 728 928,72 грн інфляційних втрат, а також та 939 400,00 грн відшкодування судового збору.

19.08.2024 до Господарського суду Чернівецької області повернулися матеріали справи № 926/1560/23 та судом видано наказ на примусове виконання рішення.

19.08.2024 АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» звернулося до суду із заявою про розстрочення виконання рішення, в якій просило розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.04.2024 у вказаній справі в частині стягнення 15 329 961,92 грн на один рік рівними частинами по 1 277 496,83 грн щомісяця з моменту набрання відповідною ухвалою суду законної сили.

Ухвалою суду від 04.09.2024 у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду відмовлено.

14.10.2024 до суду від боржника надійшла скарга на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича, в якій він просить визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення у виконавчому провадженні №76251215 та скасувати постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича від 08.10.2024:

1) про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду Чернівецької області №926/1560/23 від 19.08.2024 щодо стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» заборгованість за договором транспортування природнього газу №2002000121 від 04.02.2020 року в частині несплати негативних щодобових небалансів в сумі 81 894 580,77 грн., 3 332 887,19 грн., 3% річних, 9 382 865,87 грн. пені та 22 728 928,72 грн. інфляційних втрат, а також та 939 400 грн відшкодування судового збору. Стягується заборгованість за період з 01.03.2022 по 27.03.2023 11 027 638,32 грн основний борг, 2 575 675,51 грн 3% річних, 4 783 304,29 грн пеня, 19 634 423,71 грн інфляційні втрати, всього 38 021 041,83 грн;

2) про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом у сумі в сумі 3 802 104,18 грн;

3) про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження щодо стягнення мінімальних витрат в сумі 974,06 грн;

4) про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів в сумі 41 824 120,07 грн;

5) про арешт майна боржника щодо накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження в сумі 41 824 120,07 грн.

Вимоги скарги обґрунтовує тим, що:

1) виконавче провадження № 76251215 було відкрито приватним виконавцем Щербаковим І.М. на підставі заяви стягувача про примусове виконання рішення, в якій стягувач на власний розсуд здійснив розрахунки основного боргу, 3% річних, пені та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з боржника. У своїй заяві стягувач вказав, що боржника згідно з Постановою НКРЕКП № 1473 від 16.11.2022 року включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» № 1639-ІХ. Тобто, приватний виконавець Щербаков І.М. при відкритті виконавчого провадження керувався не виконавчим документом, яким є наказ Господарського суду Чернівецької області №926/1560/23 від 19.08.2024 року, а виключно заявою стягувача про примусове виконання рішення та проведеними самим стягувачем розрахунками в цій же заяві. В цей же час, судовий наказ не містить жодних розрахунків в частині зазначення стягнутих сум основного боргу чи штрафних санкцій по періодах, в тому числі щодо того, що ці суми не підпадають під врегулювання згідно ЗУ № 1639-ІХ. Більше того, жодних розрахунків чи роз`яснень в частині зазначення стягнутих сум основного боргу чи штрафних санкцій по періодах, в тому числі щодо того, що ці суми не підпадають під врегулювання згідно ЗУ № 1639-ІХ позивачем в суді не подавалось, судом не досліджувалось, а додаткове рішення чи ухвала про роз`яснення судового рішення в порядку ст. ст. 244, 245 ГПК України судом за заявою позивача не ухвалювалось. Отже, приватний виконавець Щербаков І.М. не мав жодного законного права на часткове відкриття виконавчого провадження відповідно до заяви стягувача всупереч змісту наказу Господарського суду Чернівецької області № 926/1560/23 від 19.08.2024 року.;

2) прийняття приватним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. При цьому місце виконання виконавчого документу визначається за критеріями, зазначеними у частині другій статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», до яких законодавець відносить: місце проживання, перебування боржника фізичної особи, місцезнаходження боржника юридичної особи, місцезнаходження майна боржника. Місцезнаходженням АТ «Чернівцігаз», як юридичної особи, а також усього його майна є Чернівецька область, що не входить до території на якій приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Щербаков І.М. має право відкривати виконавче провадження та здійснювати виконавчі дії. Зазначає, що наявність рахунку в банку, місцезнаходження якого зареєстровано в місті Києві, не є тотожнім місцезнаходженню майна боржника, та не може слугувати підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем до виконання та стягнення заборгованості саме за місцем реєстрації банку.

Ухвалою суду від 15.10.2024 відкладено вирішення питання про прийняття скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» на дії приватного виконавця від 14.10.2024, вх. № 2612 до повернення матеріалів справи № 926/1560/23 до Господарського суду Чернівецької області, які були направлені Західному апеляційному господарському суду за вих. № 02.04-21/754/24 від 27.09.2024 на виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 04.09.2024.

22.10.2024 Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення до скарги на дії приватного виконавця, вх. № 3195, якими доповнено скаргу новою підставою на підтвердження порушення приватним виконавцем норм чинного законодавства, а саме, що станом на момент відкриття приватним виконавцем спірного виконавчого провадження корпоративні права АТ «Чернівцігаз» вважалися активами, які були передані в управління Національному агентству на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2022 у справі №757/11188/22-к, ухвали Печерського районного суду м. Києва від 24.05.2022 у справі №757/11783/22-к, а також ухвали Печерського районного суду м. Києва від 28.06.2024 у справі №757/29029/24-к. Таким чином, АТ «Чернівцігаз» є юридичною особою, частка держави у статутному капіталі якого перевищує 25 відсотків, в зв`язку з чим, починаючи з 28.06.2024 та на дату відкриття спірного виконавчого провадження 08.10.2024 частка держави в особі вищевказаного центрального органу виконавчої влади у статутному капіталі АТ «Чернівцігаз» перевищує 25 відсотків.

На переконання скаржника зазначена обставина з огляду на приписи пункту 2 частини 2 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» унеможливлює здійснення приватним виконавцем примусового виконання рішення господарського суду Чернівецької області у даній справі про стягнення грошових коштів з АТ «Чернівцігаз» на користь ТОВ «Оператор газотранспортної системи України». Крім того, приватним виконавцем Щербаковим І.М. станом на 22.10.2024 здійснено списання грошових коштів з банківських рахунків АТ «Чернівцігаз», а саме з рахунку в Ощадбанку в сумі 1 938 379,82 грн, а з рахунку в АБ «Кліринговий Дім» - 38 540,83 грн, разом - в загальній сумі 1 976 920,65 грн. Списання приватним виконавцем Щербаковим І.М. вказаної суми коштів є безпідставним, а кошти підлягають поверненню на рахунки АТ «Чернівцігаз». Таким чином, виконання рішення у даній справі відповідно до ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» віднесено до компетенції державної виконавчої служби, а примусове його виконання буде можливим виключно після реалізації законодавчо передбаченого права врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14 липня 2021 року №1639-IX, у тому числі яка підтверджена рішенням Господарського суду Чернівецької області у цій справі, а також врегулювання питання щодо списання сум нарахованих на цю заборгованість штрафних санкцій.

28.11.2024 до Господарського суду Чернівецької області повернулися матеріали справи № 926/1560/23.

Ухвалою від 02.12.2024 судом прийнято скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» на дії приватного виконавця та призначити її до розгляду на 10.12.2024, зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М. надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 76251215 по виконанню наказу Господарського суду Чернівецької області №926/1560/23 від 19.08.2024 та відзив на скаргу на дії приватного виконавця, а стягувачу запропоновано надати відзив на скаргу.

Ухвалою суду від 05.12.2024 судове засідання за участю представників ТОВ «ОГС України» та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М. вирішено провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

09.12.2024 ТОВ «ОГС України» через систему «Електронний суд» подано відзив на скаргу АТ «Чернівцігаз» на дії приватного виконавця Щербакова І.М. № ТОВВИХ-24-19048 від 09.12.2024, в якому заперечує проти задоволення скарги з огляду на таке.

Скарга АТ «Чернівцігаз» подана при неправильному трактуванні положень Закону № 1639-IX та неправильній оцінці фактичних обставин справи. Так, 08.10.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим І.М. за результатом розгляду заяви ТОВ «Оператор ГТС України» про примусове виконання рішення відкрито виконавче провадження № 76251215, в якому згідно постанови про відкриття виконавчого провадження стягується заборгованість за період з 01.03.2022 по 27.03.2023 11 027 638,32 грн - основний борг, 2 575 675,51 грн - 3% річних, 4 783 304,29 грн - пеня, 19 634 423,71 грн. - інфляційні втрати, всього: 38 021 041,83 грн. Визначення у постанові, що примусовому стягненню підлягає саме частина заборгованості в сумі 38 021 041,83 грн обумовлено тим, що заборгованість, стягнута з АТ «Чернівцігаз» рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.04.2024 у справі №926/1560/23, лише частково підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1639-IX.

Зазначає, що Закон № 1639-IX містить чітку вказівку стосовно того, заборгованість якого періоду виникнення підлягає врегулюванню, а саме яка виникла з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року включно. Отже, основний борг, 3% річних, інфляційні та пеня, які нараховані та виникли після 28.02.2022, врегулюванню відповідно до Закону № 1639-IX не підлягають та можуть бути примусово стягнуті. Враховуючи, що виконавче провадження відкрито для примусового стягнення виключно заборгованості, яка виникла після 28.02.2022, у приватного виконавця не було правових підстав не відкривати або зупиняти таке виконавче провадження. Зупинення ж виконавчого провадження у даному випадку не відповідатиме пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна боржника, розташованого у виконавчому окрузі міста Києва, зазначає, що в заяві про відкриття виконавчого провадження стягувачем було зазначено, що боржник має рахунки, відкриті у банківських установах, які розташовані у місті Києві, а саме: АТ «Банк «Кліринговий Дім»: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 5, літера А; АБ «Укргазбанк»: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; АТ «Ощадбанк»: 01023, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г. Враховуючи позицію Верховного Суду щодо правової природи безготівкових коштів та факту підтвердження ТОВ «Оператор ГТС України» відкритих банківських рахунків боржником у місті Києві, дії приватного виконавця Щербакова І.М. з відкриття виконавчого провадження №76251215 вчинені у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

09.12.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим І.М. через систему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали Господарського суду Чернівецької області від 02.12.2024 надано матеріали виконавчого провадження №76251215, які просить долучити до матеріалів справи.

Водночас приватним виконавцем подано відзив на скаргу на дій приватного виконавця, в якому просить:

1) залишити без розгляду подані Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» додаткові пояснення від 22.10.2024;

2) відмовити в задоволенні скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» на дії приватного виконавця в повному обсязі;

3) закрити провадження з розгляду скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» в частині вимог про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М. по винесенню постанови від 08.10.2024 року про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому проваджені №76251215;

3) покласти витрати приватного виконавця на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн на скаржника.

У відзиві приватний виконавець заперечує проти скарги АТ «Чернівцігаз» на дії приватного виконавця, вважає, що звернення до суду зі скаргою є спробою останнього уникнути (затягнути) виконання остаточного судового рішення, оскільки відсутнє порушення прав та інтересів, за захистом яких боржник звернувся до суду, а також доводи, викладені скаржником, є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на таке:

1) Щодо відкриття виконавчого провадження №76251215. На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М. перебуває зведене виконавче провадження №76437071, до складу якого входять виконавчі провадження №76251215, яке відкрито 08.10.2024 та виконавче провадження №76437058, яке відкрито 31.10.2024, а також виконавче провадження №75981623, яке відкрито 05.09.2024 (зупинено вчинення виконавчих дій). У рамках виконавчих проваджень відбувалося примусове стягнення коштів, АТ «Чернівцігаз» не оскаржувало жодну дію приватного виконавця та всі постанови винесені у рамках зведене виконавче провадження №76437071 (виконавчого провадження №75981623) дійсні та чинні, не визнана будь-яка дія приватного виконавця не правомірною.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження», виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Відповідно ч. 15 розділу 3 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження

Інструкції з організації примусового виконання рішень» №512/5 від 02.04.2012, об`єднання виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника у зведене виконавче провадження та приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження здійснюється приватним виконавцем у порядку, визначеному пунктом 14 розділу 3 вищевказаного наказу. Згідно абз.2 ч. 14 розділу 3 вказаного Наказу МЮУ, у разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.

08 жовтня 2024 року постановою виконавця відкрито виконавче провадження № 76251215 за заявою ТОВ «Оператор ГТС України» про примусове виконання наказу, виданого Господарським судом Чернівецької області на виконання рішення суду від 10.04.2024 у справі №926/1560/23, яке набрало законної сили 19.07.2024.

Зважаючи на правову природу безготівкових коштів, місцезнаходженням яких слід вважати місцезнаходження банку, на рахунках у якому вони знаходяться, та факту підтвердження ТОВ «Оператор ГТС України» відкритих банківських рахунків боржником у місті Києві, дії приватного виконавця Щербакова І.М. з відкриття виконавчого провадження шляхом винесення постанови від 08.10.2024 року про відкриття виконавчого провадження №76251215 вчинені у повній відповідності до вимог статей 24, 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (за місцезнаходженням майна боржника).

2) Щодо заборгованості за виконавчим документом. За заявою стягувача, заборгованість, що стягується з АТ «Чернівцігаз» за рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.04.2024 у справі № 926/1560/23. лише частково підлягала врегулюванню відповідно до Закону №1639-IX. Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим І.М., за результатом розгляду заяви ТОВ «Оператор ГТС України» про примусове виконання рішення, було відкрито виконавче провадження №76251215 в якому згідно постанови про відкриття виконавчого провадження стягується заборгованість за період з 01.03.2022 по 27.03.2022 в сумі 38 021 041,83 грн.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом № 1639-IX, за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу (далі Реєстр). Водночас, Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає зупинення вчинення виконавчих дій у разі: якщо сума, що стягується, частково не підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом № 1639-IX, за умови перебування боржника в Реєстрі.

Натомість, невчинення примусових виконавчих дій в частині сум, які стягнуті рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.04.2024 у справі №926/1560/23 та не підлягають врегулюванню відповідно до Закону № 1639-IX, призвело би до порушення права на захист та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів стягувача на вільне володіння своїм майном.

3) Щодо проведення виконавчих дій. Для забезпечення реального виконання рішення передбачено застосування арешту майна (коштів) боржника (частина перша статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»). 08.10.2024 року під час відкриття виконавчого провадження №76251215 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим І.М. при примусовому виконанні наказу Господарського суду Чернівецької області у справі №926/1560/23 було винесено постанови про арешт майна та коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, мінімальних витрат даного виконавчого провадження у відповідності до вимог чинного законодавства, що регулює порядок примусового стягнення за виконавчими документами.

Посилаючись на вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Інструкцію з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (із змінами), Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Нацбанку від 21.01.2004 № 22, зазначає, що винесення приватним виконавцем постанов про арешт грошових коштів боржника на всіх відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, здійснено приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим І.М. відповідно до вимог законодавства, з метою належного виконання виконавчого документу.

4) Щодо постанови про основну винагороду приватного виконавця. Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання постанов про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження. Згідно з цим порядком відповідні спори належать до юрисдикції адміністративних судів і їх слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, відтак провадження з розгляду скарги в частині вимог про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого по винесенню постанови від 08.10.2024 року про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому проваджені №76251215 необхідно закрити.

5) Щодо мінімальних витрат виконавчого провадження. Мотивувальна частина постанови про визначення мінімальних витрати у виконавчому провадженні №76251215 у розмірі 974,06 грн містить детальний розрахунок здійснених виконавцем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, який затверджено Наказом №2830/5, при цьому Закон України «Про виконавче провадження» не покладає на державного та/або приватного виконавця обов`язок документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження. Зазначені витрати були стягнуті з боржника при здійсненні розподілу примусово стягнених коштів у відповідності до статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», а тому постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №76251215 винесена приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим І.М. у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Також зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 24.03.2023 року у справі №640/12384/21: «Постанова про визначення розміру (мінімальних та/або додаткових) витрат виконавчого провадження не входить у перелік постанов, визначених частиною другою статті 74 Закону №1404-VIII, відповідно вона в силу частини 1 цієї ж норми Закону може бути оскаржена сторонами, виконавчого провадження, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом (цивільне та/або господарське судочинство), закриття провадження у відповідній частині та вказане виключає можливість розгляду цього спору у порядку адміністративного судочинства. Постанова про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження та постанова про стягнення витрат виконавчого провадження є різними документами виконавця у виконавчому провадженні.».

Таким чином, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №76251215 винесена приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

6) Щодо примусово стягнених коштів. Відповідно до ст.ст. 45, 46, 47 Закону України «Про виконавче провадження», щодо порядку виплати стягнутих грошових сум та черговості: розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у черговості, визначеній законом. Грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Відповідно до пункту 19 «Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 №643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Приватний виконавець уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом, та є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Грошові кошти, які були примусово стягнені та надійшли на депозитний рахунок були розподілені пропорційно стягувачу за виконавчим провадженням №76251215 та у черговості відповідно до чинного законодавства, відповідний розподіл був наданий додатково АТ «Чернівцігаз». Виходячи з вищевказаного, грошові кошти не знаходяться у приватного виконавця, отже відсутні правові підстави для задоволення вимог АТ «Чернівцігаз» про повернення приватним виконавцем грошових коштів, оскільки кошти не були набуті або збережені приватним виконавцем, а були розподілені пропорційно та у черговості відповідно до вимог чинного законодавства.

7) Щодо порушення процесуальних прав та обов`язків скаржника. Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» шляхом подання додаткових пояснень від 22.10.2024 намагається змінити предмет та підстави поданої скарги (позову) на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М., а саме викладені обставини, якими скаржник обґрунтовував свої позовні вимоги.

Постановляючи ухвалу від 15 жовтня 2024 року у справі №926/1560/23, Господарським судом Чернівецької області, ухвалено: «Відкласти вирішення питання про прийняття скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» на дії приватного виконавця від 14.10.2024, вх. № 2612 до повернення матеріалів даної справи до Господарського суду Чернівецької області»

Відповідно до частини 5 статті 161 ГПК України, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним. Відповідно до загальних норм законодавства, пояснення, які викладені письмово, це документ, у якому учасник процесу надає відомості та інформацію, які стосуються обставин справи та предмета спору. Зазначає, що Господарський суд Чернівецької області не надавав дозволу учаснику справи (не визнавав необхідним) подати додаткові пояснення та не ставив додаткових питань до скаржника, які потребували подання таких пояснень.

Оскільки до скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби застосовуються загальні положення позовного провадження, вважає, що подання додаткових пояснень від 22.10.2024 є зміною предмету поданої скарги у спосіб, що не передбачений процесуальним законодавством. Будь-яких заяв або інших процесуальних документів про зміну предмета скарги (позову) АТ «Чернівцігаз» до суду не подавав. Втім додаткові пояснення не є процесуальним документом, яким сторона по-перше, може просити про зміну підстав скарги, а по-друге, не є документом на підставі якого суд може задовольнити інші вимоги скаржника, ні ж ті що були первісно визначені у скарзі. Відповідно розгляд судом скарги на дії або бездіяльність виконавця здійснюється судом з урахуванням предмета, який був визначений у скарзі при її поданні та зміні не підлягає.

8) Щодо представників АТ «Чернівцігаз». Подана до суду скарга Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» підписана представником за довіреністю (№01Др-36-1223 від 27 грудня 2023 року) недіючого т.в.о. голови правління Савіка Едуарда Анатолійовича (діяв до 10 липня 2024 року). Додаткові пояснення до скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» підписані представником за довіреністю (№01Др-35-1223 від 27 грудня 2023 року) недіючого т.в.о. голови правління Савіка Едуарда Анатолійовича (діяв до 10 липня 2024 року). Станом на 09 грудня 2024 року відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відомостей про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи - виконуючим обов`язки голови правління, керівником АТ «Чернівцігаз» є Рейда Віталій Володимирович з 10.07.2024.Таким чином, представник за довіреністю Мартинюк В.І. та Миронов С.І. не є належним представниками та не мають відповідних повноважень на вчинення процесуальних дій від імені Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз». За таких обставин, коли скарга (позовна заява) підписана не керівником і до скарги не долучено доказів на підтвердження повноважень особи, яка звернулася до суду, відсутні підстави вважати, що скарга підписана особою, яка має право її підписувати, а тому скаргу та додаткові пояснення потрібно повернути без розгляду.

9) Щодо перешкоджання розгляду справи. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2019 року по справі №910/13604/18 суд дійшов наступних висновків: «Частиною першою статті 4 ГПК України закріплено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. При цьому, звертаючись із позовом, учасники процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями… Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання що вбачається з положень частини першої, другої і третьої статті 43 ГПК України.».

На підставі викладених висновків Верховного Суду вважає за необхідне звернутися з клопотанням про залишення без розгляду поданих Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» додаткових пояснень від 22.10.2024 до скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича та відмовити в розгляді поданих (доданих) документів АТ «Чернівцігаз».

10) Щодо права власності АТ «Чернівцігаз». Однією з ключових функцій Національного агентства є управління арештованими в кримінальному провадженні активами. Саме воно забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано в кримінальному провадженні. Нормами Кримінального процесуального кодексу України визначено, що Національному агентству передаються в управління чи для реалізації лише активи за сукупності умов: такі активи визнані речовими доказами в кримінальному провадженні; коштують більш ніж 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; можуть бути передані Національному агентству за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності за рішенням суду. Строк управління активами, що передані АРМА, залежить від строку дії арешту в кримінальному провадженні. З припиненням арешту або закриттям кримінального провадження припиняється і дія управління арештованим майном.

У законі про АРМА вказано, що:

Управління активами здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості;

Управління рухомими та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Особливості управління активами: активи лишаються власністю особи, у якої вони були вилучені; управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління; не потребує витрат із державного бюджету. Управління припиняється в разі: скасування арешту прийнятих в управління активів; їх конфіскації; спеціальної конфіскації; іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави.

28 травня 2022 року Кабінет Міністрів України видав розпорядження № 429-р «Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках», яким погодив пропозицію АРМА і Міністерства енергетики щодо передачі в управління АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

5 липня 2022 року на виконання ухвали слідчого судді та розпорядження Кабінету Міністрів АРМА, як Установник управління, був укладений договір № 11/2022 про управління активами (майном), відповідно до умов якого АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» було передано в управління акції, що належать ТОВ «Омега-Капітал», ТОВ «Транзит-Інвест», ПАТ «Газтек». Прийняття Управителем активів в управління за цим договором, наявність активів на балансі Управителя не призводить до виникнення в Управителя права власності, а також права довірчої власності на активи (пункт 3.2 Договору).

Ухвала про арешт майна з визначеними межами заходів забезпечення у кримінальному провадженні (заборона здійснювати облікові операції щодо внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цих акцій та розпоряджатися ними) не поширюється на гарантоване Конституцією України право користування корпоративними правами та акціями. Законом не встановлено, що договір про управління активами позбавляє чи обмежує власника користуватись своїми правами. Управитель не здійснює діяльність з управління портфелем фінансових інструментів, а лише управляє активами. Ці два види діяльності не є тотожними.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно АТ «Чернівцігаз», в останнього відсутні відомості про те, що частка держави у статутному капіталі боржника перевищує 25 відсотків.

Згідно статуту АТ «Чернівцігаз» в редакції від 05.04.2024 року, пункт 1.4. Тип Товавриства: Товариство є приватним акціонерним товариством. Відповідно до пунктів 1.5.11., 1.5.14. статуту правовий статус Товариства: Товариство самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Товариство не несе відповідальності за зобов`язання держави, а держава не несе відповідальності за зобов`язання Товариства.

Аналіз положень чинного законодавства України дає підстави для висновку, що рішення та дії приватного приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича виконавця прийняті у повній відповідності до чинного законодавства, що регулює порядок примусового виконання виконавчих документів, а, отже, скарга АТ «Чернівцігаз» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

11) Щодо невідповідності прохальної частини АТ «Чернівцігаз» вимогам, визначеним ст. 343 ГПК України до судового рішення за результатами розгляду скарги. Законом України «Про виконавче провадження» передбачено право сторін виконавчого провадження на звернення до суду, якщо такі вважають, що підчас примусового виконання судового рішення відбулось порушення їх прав та інтересів. Формою процесуального документу, з яким звертається заявник до суду в такому порядку, є скарга. Предмет оскарження визначають процесуальні рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, яким порушено їх права чи свободи.

Положеннями ст. 343 ГПК України чітко встановлені повноваження суду при здійсненні судового контролю за виконанням судових рішень та визначено вимоги до судового акту при здійснені такого нагляду, а, отже, розглядаючи скаргу на дії органу держаної виконавчої служби (приватного виконавця), суд не може вийти за межі наданих повноважень. Вважає, що скасувавши постанову суд вийде за межі своїх повноважень та порушить порядок розгляду і винесення рішення за скаргою на дії приватного виконавця.

12) Щодо відсутності порушеного права за захистом якого Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» звернулося до суду. Зхисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17 звернула увагу на принцип диспозитивності, який полягає у наданні стягувачу права вибору виконавця судового рішення, а право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 Господарського процесуального кодексу України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. При розгляді скарг боржників на рішення державного або приватного виконавця необхідно враховувати дійсні наміри боржника та перевіряти наявність порушення прав боржника рішенням, діями/бездіяльністю приватного виконавця.

За таких обставин, враховуючи позицію Верховного Суду щодо зобов`язання вчинення дій приватним виконавцем з відкриття виконавчого провадження та щодо відсутності порушеного права боржника, доводи та міркування, викладені в скарзі, не відповідають дійсності, а скарга подана внаслідок зловживання Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» своїми процесуальними правами у вигляді подання завідомо безпідставних скарг та з єдиною метою ускладнити або унеможливити виконання законного та чинного рішення суду.

13) Щодо недоведеності обставин. Відповідно до вимог, заявлених боржником у скарзі, в жодному пункті не надано відповідних доказів з приводу порушеного права АТ «Чернівцігаз». Таким чином, відбувається порушення вимог статті 74 ГПК України боржником, а саме не було надано суду в достатній кількості доказів для підтвердження фактичних обставин, на які останній посилається як на підставу своїх вимог, що унеможливлює повне та всебічне дослідження обставин справи, що входять до предмета доказування. АТ «Чернівцігаз» не надано доказів в обґрунтування, яке саме порушено право під час відкриття виконавчого провадження №76251215, так як примусове виконання не являється порушенням права, а навпаки поновлення конституційного права стягувача на виконання рішення та вільне володіння своїм майном.

14) Щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат. Представником приватного виконавця заявлено, що виконавцем понесено судову витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн, на підтвердження чого будуть подані відповідні докази після розгляду скарги, які просила покласти на скаржника.

В судовому засіданні 10.12.2024 оголошено перерву в розгляді скарги на дії приватного виконавця до 19.12.2024, судове засідання за участю представника приватного виконавця та представника стягувача вирішено провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 19.12.2024 зупинено провадження з розгляду скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» від 14.10.2024, вх. № 2612 на дії приватного виконавця у справі №926/1162/23 до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в справі № 904/4463/23 касаційної скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024 на дії приватного виконавця.

Ухвалою від 27.01.2025 поновлено провадження з розгляду скарги на дії приватного виконавця та призначити її до розгляду в судовому засіданні на 10.02.2025, судове засідання за участю представників стягувача та приватного виконавця вирішено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

08.02.2025 представником приватного виконавця через систему «Електронний суд» подано клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме: запиту приватного виконавця до Фонду державного майна України вих. № 20/01/01 від 20.01.2025, запиту приватного виконавця до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів вих. № 20/01/02 від 20.01.2025, відповіді Фонду державного майна України вх. №61 від 28.01.2025, відповіді Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів (вх. №78 від 04.02.2025 року), які просить врахувати при прийнятті ухвали за результатами розгляду справи №926/1560/23. Також просить відмовити в задоволенні скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» на дії приватного виконавця в повному обсязі; закрити провадження з розгляду скарги в частині вимог про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича по винесенню постанови від 08.10.2024 року про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому проваджені №76251215; покласти витрати приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Щербакова Ігоря Миколайовича на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн на скаржника.

10.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» через систему «Електронний суд» подало клопотання про долучення до матеріалів справи № 926/1560/23 копії довіреності від 18.12.2024 № 987, виданої адвокату Ракітіну П.С. на представництво інтересів ТОВ «Оператор ГТС України».

Присутні в судовому засіданні 10.02.2025 представник приватного виконавця просила долучити подані нею документи до матеріалів справи та врахувати їх при ухваленні судового рішення за результатами розгляду скарги на дії приватного виконавця, у задоволенні скарги відмовити, закрити провадження з розгляду скарги і частині визнання неправомірними дій приватного виконавця по винесенню постанови про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні, стягнути зі скаржника понесені приватним виконавцем витрати на правову допомогу в сумі 30 000,00 грн.

Представник стягувача просив долучити до матеріалів справи подану ним копію довіреності на представництво інтересів ТОВ «Оператор ГТС України», проти долучення поданих представником приватного виконавця документів до матеріалів справи не заперечував.

Представник скаржника зазначив, що документи не отримував, з їх змістом не ознайомлений.

Суд ухвалив долучити до матеріалів справи подані представником приватного виконавця документи та довіреність на представництво інтересів стягувача.

Далі учасники справи надали пояснення по суті скарги, аналогічні поясненням, викладеним ними в письмових заявах по суті спору (скарги).

У зв`язку із закінченням робочого дня суд ухвалив оголосити перерву у розгляді скарги на дії приватного виконавця до 14.02.2025, судове засідання за участю представників стягувача та приватного виконавця вирішено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні 14.02.2025 судом досліджено матеріали справи та матеріали скарги на дії приватного виконавця.

Заслухавши пояснення представника боржника, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, господарський суд встановив таке.

19.08.2024 до Господарського суду Чернівецької області повернулися матеріали справи № 926/1560/23 після перегляду рішення суду в апеляційному порядку та судом видано наказ на примусове виконання рішення.

08.10.2024 ТОВ «ОГС України» звернулося до приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича із заявою №ТОВВИХ-24-15281 від 08.10.2024 про примусове виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.04.2024 у справі №926/1560/23, згідно наказу від 19.08.2024 №926/1560/23 в частині стягнення з АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» на користь ТОВ «ОГС України» 38 021 041,83 грн заборгованості, яка виникла після 28.02.2022 та не підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

В цій заяві стягувач повідомляє, що АТ «Чернівцігаз» сплатило судовий збір в сумі 939 400,00 грн, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію № 19 00000/b0d30892-7fba-4b57-b5c5-83e53e885909 від 16.07.2024.

Стягувач вказує, що боржника згідно з Постановою НКРЕКП № 1473 від 16.11.2022 року включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» № 1639.

Зазначає, що заборгованість, стягнута з АТ «Чернівцігаз» рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.04.2024 у справі №926/1560/23, лише частково підпадає під період виникнення, який підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (надалі Закону № 1639-ІХ), а саме яка виникла з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року включно. У той же час, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.04.2024 у справі №926/1560/23 стягнуто зокрема і заборгованість, яка виникла після 28.02.2022.

Отже, примусовому стягненню з АТ «Чернівцігаз» підлягає заборгованість в загальній сумі 38 021 041,83 грн, з яких:

-11 027 638,32 грн основний борг з 01.03.2022 по 27.03.2023;

-2 575 675,51 грн 3% річних за період з 01.03.2022 по 27.03.2023,

-4 783 304,29 грн пеня за період з 01.03.2022 по 27.03.2023,

-19 634 423,71 грн інфляційні втрати за період з 01.03.2022 по 27.03.2023.

Щодо надання відомостей про майно боржника, то згідно наявної у ТОВ «Оператор ГТС України» інформації, АТ «Чернівцігаз» має рахунки, відкриті у банківських установах, які розташовані у виконавчому окрузі міста Києва, а саме: АТ «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ», адреса: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд.5, літера А; АБ «УКРГАЗБАНК», адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; АТ «ОЩАДБАНК», адреса: 01023, м. Київ, вул. Госпітальна, 12 г, у виконавчому округу приватного виконавця Щербакова І.М.

Інформація щодо зазначених рахунків стала відома стягувачу з відомостей розміщених в Автоматизованій систему виконавчого провадження по виконавчому провадженню ВП № 75981623, яке було відкрито за заявою ТОВ «Оператор ГТС України» з примусового виконання наказу Господарського суду Чернівецької області у справі № 926/1561/23. Інформація щодо зазначених рахунків підтверджується витягами (інформацією) з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів щодо трансакцій про перерахування коштів АТ «Чернівцігаз», а також інформацією з договору №02А580-10273-23 від 10.04.2024, який був розміщений на онлайн-платформі «Prozorro» та є відкритим та загальнодоступним.

08.10.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим Ігорем Миколайовичем були прийняті постанови у виконавчому провадженні № 76251215:

- про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду Чернівецької області №926/1560/23 від 19.08.2024 щодо стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» (код 03336166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (код 42795490) заборгованість за договором транспортування природнього газу №2002000121 від 04.02.2020 року в частині несплати негативних щодобових небалансів в сумі 81 894 580,77 грн, 3 332 887,19 грн, 3% річних, 9 382 865,87 грн пені та 22 728 928,72 грн інфляційних втрат, а також та 939 400 грн відшкодування судового збору.

При цьому, в постанові вказано, що стягується заборгованість за період з 01.03.2022 по 27.03.2023 11 027 638,32 грн основний борг, 2 575 675,51 грн 3% річних, 4 783 304,29 грн пеня, 19 634 423,71 грн інфляційні втрати, всього 38 021 041,83 грн;

- про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом у сумі в сумі 3 802 104,18 грн;

- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження щодо стягнення мінімальних витрат в сумі 974,06 грн;

- про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів в сумі 41 824 120,07 грн;

- про арешт майна боржника щодо накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження в сумі 41 824 120,07 грн.

А. Щодо строків для звернення зі скаргою.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 3391 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з частиною першою статті 340 ГПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Статтею 341 ГПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Суд контатує, що скарга на дії приватного виконавця подана у строк, передбачений процесуальним законом.

Б. Клопотання про залишення додаткових пояснень скаржника без розгляду.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.02.2024 у справі № 911/1850/18 зроблено висновки: « 37. Розділ VI ГПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ, а тому до скарг, якими ініціюється початок провадження у справі щодо рішень, дій чи бездіяльності виконавця, застосовуються загальні положення позовного провадження.

Частина 10 статті 11 ГПК України передбачає, що якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини (частина 11 статті 11 ГПК України).

Відповідно до статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Отже, реалізація права на зміну предмету позову (скарги) чи підстав надається позивачам (скаржникам) лише до початку розгляду справи по суті.

Згідно із частиною 1 статті 342 ГПК України скарга на дії або бездіяльність виконавця розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або за ініціативою суду.

Проведення підготовчого провадження при розгляді скарги на дії або бездіяльність приватного виконавця ГПК України не передбачено, а тому розгляд такої скарги одразу здійснюється зі стадії розгляду по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, піставами скарги на дії приватного виконавця визначено порушення виконавчем принципу територіальної юрисдикції та можливості виконання наказу суду в частині стягнення заборгованості, яка не підпадає врегулювання згідно Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Ухвалою суду від 15.10.2024 відкладено вирішення питання про прийняття скарги АТ «Чернівцігаз» до повернення матеріалів справи № 926/1560/23 до Господарського суду Чернівецької області, які були направлені Західному апеляційному господарському суду 27.09.2024.

Під час перебування справи на розгляді апеляційного суду АТ «Чернівцігаз» 22.10.2024 подано додаткові пояснення до скарги на дії приватного виконавця, якими доповнено скаргу новою підставою для визнання дій приватного виконавця незаконними, а саме що приватний виконавець не має права здійснювати примусове виконання рішень щодо боржників-юридичних осіб, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, яким є боржник.

28.11.2024 до Господарського суду Чернівецької області повернулися матеріали справи № 926/1560/23.

Ухвалою від 02.12.2024 судом прийнято скаргу АТ «Чернівцігаз» на дії приватного виконавця та призначено її до розгляду на 10.12.2024.

Отже, скаржник доповнив підстави скарги до початку розгляду справи по суті, що не суперечить процесуальному закону. При цьому вимоги скарги залишились незмінними.

При цьому форма заяви, в якій здійсено доповнення вимог скарги, не впливає на вирішення питання щодо їх прийняття, оскільки суд враховує зміст заяв по суті спору.

Судом при вирішення питання про залишення додаткових пояснень без розгляду також враховується принцип процесуальної економії, який спрямований, у першу чергу, на пришвидшення розгляду справи (вирішення спору) та зменшення судових витрат.

Залишення додаткових пояснень без розгляду буде спонукати скаржника звернутися до суду з новою скаргою на дії приватного виконавця, що не сприятиме процесуальній економії.

Таким чином, у задоволенні клопотання про залишення без розгляду додаткових пояснень АТ «Чернівцігаз» від 22.10.2024, що міститься у відзиві на скаргу на дії приватного виконавця від 09.12.2024, необхідно відмовити.

В. Щодо заявлення до стягнення частини заборгованості, яка не підпадає врегулювання згідно Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 ст. 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 18 ГПК України, яка кореспондується з нормами частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частинами 1, 3 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (підпункти 1, 3 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

У заяві про примусове виконання рішення стягувачем зазначено, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.11.2022 № 1473 включено АТ «Чернівцігаз» до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. У той же час, заборгованість, стягнута з АТ «Чернівцігаз» рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.04.2024 у справі № 926/1560/23, лише частково підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а саме, заборгованість по 28.02.2022 включно.

У той же час, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.04.2024 у справі №926/1560/23 стягнуто зокрема і заборгованість, яка виникла після 28.02.2022, відтак примусовому стягненню з АТ «Чернівцігаз» підлягає заборгованість в загальній сумі 38 021 041,83 грн, з яких: 11 027 638,32 грн основний борг з 01.03.2022 по 27.03.2023; 2 575 675,51 грн 3% річних за період з 01.03.2022 по 27.03.2023, 4 783 304,29 грн пеня за період з 01.03.2022 по 27.03.2023, 19 634 423,71 грн інфляційні втрати за період з 01.03.2022 по 27.03.2023.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, скаржник посилається на те, що приватний виконавець Щербаков І.М. відкрив виконавче провадження в тій частині суми стягнення, яка була запропонована йому стягувачем. Тобто, приватний виконавець при відкритті виконавчого провадження керувався не виконавчим документом, яким є наказ Господарського суду Чернівецької області №926/1560/23 від 19.08.2024 року, а виключно заявою стягувача про примусове виконання рішення та проведеними самим стягувачем розрахунками в цій же заяві. В цей же час, судовий наказ не містить жодних розрахунків в частині зазначення стягнутих сум основного боргу чи штрафних санкцій по періодах, в тому числі щодо того, що ці суми не підпадають під врегулювання згідно Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

14 липня 2021 року прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов`язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру (стаття 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу»).

Згідно з абзацом 8 статтттііі 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 01 січня 2020 року, яка виникла з 01 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року включно.

Статтею 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» встановлено, що процедура врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення; реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу (далі - Реєстр) - відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ( стаття 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу»).

Судом встановлено, що 16.11.2022 постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1473 включено АТ «Чернівцігаз» до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Отже, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» є суб`єктом правовідносин, що врегульовані Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Учасниками процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) у розумінні статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» є постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем та оператор газосховищ, включені до Реєстру, а також особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 01.01.2020, акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Оскільки даний перелік є вичерпним, то це дає суду підстави для висновку про те, що приватний виконавець до числа учасників процедури врегулювання заборгованості законодавцем не віднесений, у приватного виконавця відсутні повноваження під час відкриття виконавчого провадження самостійно вирішувати питання стосовного того чи відноситься заборгованість, що підлягає стягненню за виконавчим документом до тієї заборгованості, котра підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість, стягнута з рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.04.2024 у справі №926/1560/23, лише частково підлягає врегулюванню відповідно до норм Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а саме, заборгованість за період з 01.05.2021 по 28.02.2022 в загальній сумі 79 318 220,72 грн, з яких 70 866 942,45 грн основного боргу, 757 211,68 грн 3% річних, 4 599 561,58 грн пеня, 3 094 505,01 грн інфляційні втрати.

Отже, примусовому стягненню з АТ «Чернівцігаз» підлягає заборгованість в загальній сумі 38 021 041,83 грн, з яких: 11 027 638,32 грн основний борг з 01.03.2022 по 27.03.2023; 2 575 675,51 грн 3% річних за період з 01.03.2022 по 27.03.2023, 4 783 304,29 грн пеня за період з 01.03.2022 по 27.03.2023, 19 634 423,71 грн інфляційні втрати за період з 01.03.2022 по 27.03.2023.

Вказані обставини та струткура заборгованості зазначені стягувачем у заяві до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М. про примусове виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.04.2024 у справі №926/1560/23 №ТОВВИХ-24-15281 від 08.10.2024.

Як вже було зазначено вище, Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» містить чітку вказівку стосовно того, якого періоду виникнення заборгованість підлягає врегулюванню, тобто має встановленні часові обмеження, а саме заборгованість яка виникла з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року включно.

Отже, 3% річних, інфляційні та пеня, які нараховані після 28 лютого 2022 року, врегулюванню відповідно до вказаного Закону, не підлягають та можуть бути стягнуті примусово.

При цьому, до повноважень державного/приватного виконавця під час відкриття виконавчого провадження не віднесено права самостійно вирішувати питання стосовного того чи відноситься заборгованість, що підлягає стягненню за виконавчим документом до тієї заборгованості яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Водночас Законом № 1639-ІХ не передбачено припинення зобов`язання щодо суми основного боргу за поставлений газ, а лише визначено певну процедуру (заходи), яка надає можливість врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом. Тобто в даному випадку повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, зокрема, укладено договір про організацію взаєморозрахунків між: учасниками спору та/або договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування тощо та погашення основного боргу до 31 грудня 2022 року. Відтак, Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» з усіма змінами і доповненнями не є підставою для не стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені за період після 28 лютого 2022 року, а може бути застосовано лише до періоду визначеного у цьому Законі, а саме з 1 січня 2020 року до 28 лютого 2022 року саме під час запровадження механізму врегулювання заборгованості, визначеного Законом.

В свою чергу рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.04.2024 в справі №926/1560/23 стягнуто зокрема і заборгованість, яка виникла після 28 лютого 2022 року, а відтак дана заборгованість знаходиться поза межами строку, встановленого Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», що унеможливлює застосування вказаного Закону до вказаної заборгованості.

За таких обставин, заборгованість за судовим рішенням по даній справі підлягає врегулюванню за Закном №1639-IX, проте лише в частині основної заборгованості, пені, річних та інфляційних, котрі виникли в період з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року.

В той же час приватним виконавцем відкрито провадження з примусового виконання рішення суду за інший період після 28.02.2022 (з 01.03.2022 по 27.03.2023), що вказує на те, що спростовує доводи скаржника у цій частині, адже участь його у процедурі за Законом №1639-IX, в тому числі й частково за судовим рішенням у даній справі, не надає йому права на списання будь-яких інших заборгованостей, що не стосуються дії цього Закону, а, отже, і не позбавляє контрагента права щодо стягнення таких сум.

Заборгованість за судовим рішенням, що зазначена стягувачем у заяві про примусове виконання рішення як частина заборгованості, стягнута рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.04.2024 в справі №926/1560/23, та не підлягає врегулюванню відповідно до процедур передбачених Законом №1639-IX, фактично є такою заборгованістю, а отже підлягає до примусового виконання.

Суд звертає увагу, що скаржник просить скасувати поставнови приватного виконавця, оскільки він не мав права на часткове відкриття виконавчого провадження відповідно до заяви стягувача всупереч змісту наказу господарського суду, разом з цим скаржник не наводить правових підстав, визначених Законом України «Про виконавче провадження», як в даному випадку мав діяти приватний виконавець.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За змістом положень частини 3 статті 26 закону України «Про виконавче провадження», у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Отже, стягнення з боржника заборгованості за період з 01.03.2022 по 27.03.2023 в сумі 38 021 041,83 грн є правом стягувача, яке останній реалізував шляхом подачі органу виконання відповідної заяви про примусове виконання рішення у відповідності до приписів частини 3 статті 26 Закону України Про виконавче провадження, адже не підлягає під дію Закону № 1639-IX.

Заборгованість, яка стягується з боржника за період з 01.03.2022 по 27.03.2023 в сумі 38 021 041,83 грн, не підлягає врегулюванню згідно абзацу 8 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», оскільки виникла після 28.02.2022.

Скаржник посилається на правові позиції, висловлені у постановах Верховного Суду у справі № 904/6892/17 від 17.11.2020, у справі №905/21/19 від 26.06.2020 та у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/4590/19 07.04.2020, про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю, відтак заборгованість, стягнута згідно рішення Господарського суду Чернівецької області у справі № 926/1560/23, як в частині стягнення основного боргу, так і в частині стягнення штрафних санкцій, нарахованих на цю заборгованість, підлягає врегулюванню на підставі Закону № 1639-IX.

З приводу цього суд зазначає, що вказані правові висновки не є релевантними до правовідносин сторін, які склалися у даній справі. Дані висновки були зроблені під час вирішення питання про те, за правилами якого судочинства належить розглядати вимоги про стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів, нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що винесення приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження здійснено відповідно до вимог законодавства, з метою належного виконання виконавчого документу.

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що сума заборгованості за ВП №76251215 в розмірі 38 021 041,83 грн не підпадає під дію частини 1 статті 6 закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», відтак органом виконання правомірно відкрито виконавче провадження не на всю суму заборгованості за судовим рішенням по даній справі, а лише на її частину, що не поглинається періодом, визначеним у Закону № 1639-IX.

Г. Територіальна юрисдикція.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з абзацом другим частини 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчиняться ним на всій території України.

Згідно з частиною 2 статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя (частина 1 статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України (пункт 4 частини 2 статті 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Зі змісту наведених норм закону вбачається, що виконавець (державний/приватний) має право прийняти до виконання подані йому виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване:

- для державного виконавця у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби;

- для приватного виконавця - у межах виконавчого округу, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність та відповідно, на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця.

Тобто, прийняття виконавцем (державним/приватним) виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право прийняти до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його компетенція, а приватний виконавець - у межах його виконавчого органу, на території якого приватний виконавець здійснює свою діяльність, та відомості щодо якого містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, при цьому детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентує Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (надалі - Інструкція), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.

Вимоги до форми і змісту заяви про примусове виконання рішення визначені у статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», а також у пункті 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Отже, безпосередньо зі змісту цієї норми вбачається можливість звернення до виконавця із заявою про примусове виконання рішення за місцезнаходженням майна боржника, яким в тому числі є грошові кошти на рахунку останнього.

Передбачена цією нормою необхідність стягувача додати до заяви докази місцезнаходження майна боржника обумовлена необхідністю обґрунтування та доведення стягувачем виконавцю такого критерію як місцезнаходження майна боржника та лише в ракурсі того, що майно боржника знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зазначена норма передбачає надання стягувачем лише доказів місцезнаходження майна боржника на цій території, а не доказів фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.

Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі №873/80/22 вказав на те, зазначена норма Інструкції з організації примусового виконання рішень (у разі, якщо стягувач в якості майна боржника зазначає грошові кошти) не може тлумачитися як така, що передбачає обов`язок стягувача додавати до заяви про примусове виконання рішення докази фактичної наявності грошових коштів на банківських рахунках боржника, оскільки у разі такого її тлумачення (застосування) ця норма суперечила б статті 60 та пункту 1 частини першої статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність», за змістом яких відомості про банківські рахунки клієнтів, фінансово-економічний стан клієнтів є банківською таємницею, забезпечення збереження якої є обов`язком банку, зокрема шляхом обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю. Аналіз наведених норм Закону України «Про банки і банківську діяльність» свідчить про те, що стягувач, який не входить до кола осіб, які мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю, та не є особою, якій відповідно до частини 1 статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк може розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, обмежений у можливостях надати органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю відомості про стан рахунків боржника у банках. Таке тлумачення цієї норми Інструкції з організації примусового виконання рішень також суперечить частині 1 статті 19 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Таким чином стягувач, звертаючись до виконавця із заявою про примусове виконання рішення, має довести саме обставини знаходження майна боржника в межах виконавчого округу приватного виконавця, надати (додати до заяви) докази місцезнаходження майна боржника на цій території.

Тобто, у разі посилання стягувача на наявність у боржника грошових коштів на рахунках у банківських установах, стягувач, який обмежений в отриманні інформації, що є банківською таємницею, має надати наявні у нього докази існування таких рахунків боржника, докази, з яких йому стало відомо про такі існуючі рахунки боржника (ділова переписка, правочини, первинні, розрахункові документи тощо). (Аналогійна правова позиція викладена об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.05.2021 у справі № 905/64/15).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом пункту 21 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець саме під час здійснення виконавчого провадження (тобто після його відкриття) має право отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника.

Згідно з частиною 2 статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Аналіз норм статей 13, 18, 26, 36, 48 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить, що виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення під час здійснення виконавчого провадження, тобто після прийняття виконавчого документу до виконання та після відкриття виконавчого провадження. Перевірка майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника, здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні.

Чинне спеціальне законодавство, що визначає порядок пред`явлення виконавчих документів до виконання, порядок примусового виконання рішень, не містить прямої норми, яка б передбачала повноваження виконавця вчиняти на стадії вирішення питання про прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження дії, направлені на перевірку майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна.

Отже, до прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження, виконавець не має права вчиняти дії, направлені на перевірку майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника. На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або повернення виконавчого документа у виконавця відсутній будь-який механізм, передбачений чинним законодавством, спрямований на перевірку відомостей щодо стану банківських рахунків боржника.

Таким чином, відповідно до частин 1 та 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника виконавець має дослідити цей критерій не в ракурсі фактичного знаходження майна у його (зазначеному стягувачем) місцезнаходженні, а саме для встановлення обставини наявності майна боржника в межах виконавчого округу приватного виконавця, за формальними ознаками: по доданим стягувачем до заяви про примусове виконання рішення доказам місцезнаходження майна боржника на такій території. Встановлення обставин фактичної наявності майна боржника у його місцезнаходженні (зазначеному стягувачем) (у тому числі і грошових коштів) відноситься до дій виконавця з розшуку майна боржника, які вчиняються у процесі здійснення виконавчого провадження після прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження.

Верховний Суд у постанові від 05.07.2023 у справі № 925/384/21 вказав на те, що суди при розгляді скарг на рішення, дії/бездіяльність виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з підстави порушення виконавцем територіальної юрисдикції (не за місцезнаходженням майна боржника) мають досліджувати обставини дотримання стягувачем вимог абзацу 11 (або 12, 28, у залежності від того, яка редакція Інструкції підлягає застосуванню) пункту 3 розділу ІІІ Інструкції щодо надання доказів місцезнаходження майна боржника у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Суди мають встановити, чи були додані стягувачем до заяви про примусове виконання рішення відповідні передбачені цією нормою докази існування у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, майна боржника, зокрема, рахунків боржника у банківських, фінансових установах, докази, з яких стягувачу стало відомо про таке майно (про існуючі рахунки боржника), та чи підтверджують ці докази обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Відтак, за наявності документального підтвердження відомостей про наявність такого майна в межах виконавчого округу приватного виконавця, зокрема відомостей про відкриті на ім`я боржника рахунки в банках або інших фінансових установах, виконавець має підстави для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 917/1790/20).

Наведене вище спростовує доводи скаржника про те, що наявність рахунку в банку, місцезнаходження якого зареєстровано в місті Києві, не є тотожнім місцезнаходженню майна боржника, та не може слугувати підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем до виконання та стягнення заборгованості саме за місцем реєстрації банку.

З огляду на наведене та враховуючи, що стягувач - ТОВ «Оператор ГТС України» подало приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Щербакову І.М. заяву про примусове виконання рішення, до якої долучив докази наявності у боржника - АТ «Чернівцігаз» рахунків, відкритих у банківських установах, які розташовані у виконавчому окрузі міста Києва, а саме: АТ «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ», адреса: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд.5, літера А; АБ «УКРГАЗБАНК», адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; АТ «ОЩАДБАНК», адреса: 01023, м. Київ, вул. Госпітальна, 12 г, а також повідомив, що ця інформація стала відома йому з відомостей розміщених в Автоматизованій систему виконавчого провадження по виконавчому провадженню ВП № 75981623, яке було відкрито за заявою ТОВ «Оператор ГТС України» з примусового виконання наказу Господарського суду Чернівецької області у справі № 926/1561/23. Отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 75981623 з ідентифікатором доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження, стягувач встановив наявність відповіді на запит № 224837451 до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у АТ «Чернівцігаз». Інформація щодо зазначених рахунків підтверджується витягами (інформацією) з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів щодо трансакцій про перерахування коштів АТ «Чернівцігаз», а також інформацією з договору №02А580-10273-23 від 10.04.2024, який був розміщений на онлайн-платформі «Prozorro» та є відкритим та загальнодоступним, суд приходить до висновку про правомірність дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження за заявою ТОВ «Оператор ГТС України» з виконання рішення у цій справі.

Д. Щодо наявності у статутному капіталі АТ «Чернівцігаз» частки держави, яка перевищує 25 відсотків.

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 03.03.1992, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 1 038 120 0000 001321. Основний вид діяльності: розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи.

Відповідно до п. 1.1.2 статуту Акціонерне товариство «Чернівцігаз» є юридичною особою (господарським товариством) приватного права за законодавством України, створене та діє відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про акціонерні товариства", «Про цінні папери та фондовий ринок», а також інших нормативно-правових актів України.

Із рішення Господарського суду Чернівецької області по справі № 926/5138/23 від 31.05.2024 вбачається, акціонерами АТ «Чернівцігаз», у власності яких пакет голосуючих акцій, який становить 5 і більше відсотків акцій, являються: ПрАТ «ГАЗТЕК» - 49,318916 % у статутному капіталі; ТОВ «Транзит - Інвест» - 9,689978% у статутному капіталі; ТОВ «Омега - Капітал» - 19,702075% у статутному капіталі. Решта акцій належать приватним фізичним та юридичним особам. Доказів в підтвердження іншого скаржником не наведено.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2022 по справі №757/11188/22-к задоволено клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 62021000000000160 від 22.02.2021 та накладено арешт на корпоративні права, заборонено здійснювати облікові операції щодо внесення змін до системи депозитарного обліку щодо акцій, емітованих АТ «Чернівцігаз» та розпоряджатися ними, що належать на праві власності, зокрема: ТОВ «Омега - Капітал» - 19,7021 % від загальної кількості; ТОВ «Транзит - Інвест» - 9,69 % від загальної кількості; ПрАТ «ГАЗТЕК» - 49,3189 % від загальної кількості.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.05.2022 по справі №757/11783/22-к задоволено клопотання слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань та передано корпоративні права, що належать на праві власності: ТОВ «Омега - Капітал» (19,7021 % від загальної кількості акцій, емітованих АТ «Чернігівцігаз»); ТОВ «Транзит - Інвест» (9,69 % від загальної кількості акцій, емітованих АТ «Чернігівцігаз»); ПрАТ «ГАЗТЕК» (49,3189 % від загальної кількості акцій, емітованих АТ «Чернігівцігаз»), на які ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2022 по справі № 757/11188/22-к накладено арешт, в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (надалі - АРМА).

АРМА звернулася до КМУ з повідомленням про необхідність застосування передбачених ст. 21-1 Закону України від 10.11.2015 №772-VІІІ "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (далі - Закон № 772) виняткових випадків передачі в управління арештованих активів без конкурсу.

28 травня 2022 року Кабінет Міністрів України, з метою запобігання ризику виникнення надзвичайної ситуації в енергетичній сфері, відповідно до статті 211 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», погодився з пропозицією Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, і Міністерства енергетики щодо передачі в управління акціонерному товариству «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, згідно з переліком, що додається до оригіналу (Розпорядження КМУ від 28.05.2022 № 429-р «Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках»).

Цим же розпорядженням Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, доручено забезпечити передачу активів відповідно до пункту 1 цього розпорядження згідно з актами приймання-передачі на період до усунення ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, і до завершення здійснення процесуальних заходів, а Акціонерному товариству «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», Міністерству енергетики та Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, - вжити відповідно до законодавства всіх дієвих заходів, спрямованих на запобігання ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.

До переліку активів (корпоративні права), на які накладено арешт у кримінальному провадженні, і які передаються в управління АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» увійшли корпоративні права, що належать на праві власності: ТОВ «Омега - Капітал» (19,7021% від загальної кількості акцій, емітованих АТ «Чернівцігаз»); ТОВ «Транзит - Інвест» (9,69% від загальної кількості акцій, емітованих АТ «Чернівцігаз»); ПрАТ «ГАЗТЕК» (49,3189% від загальної кількості акцій, емітованих АТ «Чернівцігаз»).

Приписом статті 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (стаття 326 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини першої статті 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 цього Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

В той же час, п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.

В додаткових поясненнях до скарги на дії приватного виконавця АТ «Чернівцігаз» зазначає, що у зв`язку з передачею в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, корпоративних прав Акціонерного товариства «Чернівцігаз» в розмірі, що перевищує 25% його статутного капіталу, приватний виконавець не мав права здійснювати примусове виконання рішень, боржником в яких є Акціонерне товариство «Чернівцігаз» (відкривати виконавчі провадження і здійснювати будь - які виконавчі дії).

Проте, відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Зміст права власності охоплює права володіння, користування і розпорядження власником своїм майном, які він здійснює на власний розсуд (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.11.20211 №14-рп/2011).

Відповідно до Конституції України та загальновизнаних принципів і норм міжнародного права визнання, дотримання і захист права власності є обов`язком держави (абзац перший пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.10.2008 №24-рп/2008). Конституційний імператив щодо непорушності права приватної власності скеровано насамперед на убезпечення власника від протиправного втручання в здійснення ним своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном вільно та на власний розсуд (друге речення абзацу одинадцятого пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 22.06.2022 №6-р(ІІ)/2022).

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина 2 статті 321 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

У відповідності з абз. 7 ч. 6, ч. 7 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

У випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом 7 частини 6 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до слідчого судді Вищого антикорупційного суду, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171-173 цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 10 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», до повноважень Національного агентства віднесено укладення цивільно - правових угод з юридичними та фізичними особами з питань, пов`язаних з проведенням оцінки та управлінням активами.

При цьому, за змістом статті 1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», активи - кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнені за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими; управління активами - діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Статтями 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» визначено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

У разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень. У разі прийняття в управління цінних паперів інформація також надсилається відповідним учасникам депозитарної системи України.

Управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Такі активи, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.

Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Управління такими активами здійснюється на умовах ефективності, а також збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави.

Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.

У разі здійснення управління активами у вигляді частки у статутному (складеному) капіталі чи акцій, паїв управитель під час здійснення повноважень власника таких активів у вищих органах управління відповідної юридичної особи зобов`язаний погоджувати свої дії з власником таких активів.

Дія цієї частини не поширюється на управління активами у виняткових випадках з особливостями, передбаченими цим Законом.

Особливості управління активами у виняткових випадках, встановлені в статті 211 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», згідно положень якої у виняткових випадках управління активами, зазначеними в частині першій статті 21 цього Закону, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, може здійснюватися шляхом їх передачі в управління підприємству, установі, організації, що належить до сфери управління міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, або господарському товариству, 50 і більше відсотків акцій (часток) якого знаходиться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків (далі - підприємство), на підставі рішення Кабінету Міністрів України без дотримання вимог, передбачених частиною другою статті 21 цього Закону.

Винятковими вважаються випадки передачі в управління активів, визначених абзацом першим частини першої цієї статті, за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) існує ризик збою та/або переривання функціонування таких активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій або збоїв у тепло-, енерго-, електро-, водопостачанні або водовідведенні або постачанні природного газу;

2) існує ризик переривання функціонування підприємств, установ та організацій оборонно-промислового комплексу та/або авіабудівельної галузі, у власності яких перебувають такі активи.

Після усунення обставин, визначених пунктами 1 або 2 цієї частини (далі - обставини негативного характеру), відповідні активи підлягають передачі в управління у порядку, встановленому частиною другою статті 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», з обов`язковим забезпеченням безперервності управління активами.

Національне агентство повідомляє Кабінет Міністрів України про необхідність застосування передбачених цією статтею особливостей передачі в управління активів:

1) протягом трьох робочих днів з дня надходження визначених абзацом другим частини першої статті 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» документів щодо прийняття в управління відповідних активів;

2) невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня завершення перевірки, проведеної відповідно до статті 22 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», під час якої виявлено обставини негативного характеру, визначені пунктами 1 або 2 частини першої цієї статті.

Кабінет Міністрів України не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання від Національного агентства інформації, визначеної частиною другою цієї статті, доручає міністерству, іншому центральному органу виконавчої влади, до повноважень якого належить формування та/або реалізація державної політики у сфері, в якій існує ризик виникнення обставин негативного характеру та/або до якої належать відповідні активи, провести консультації щодо визначення управителем таких активів підприємства, визначеного абзацом першим частини першої цієї статті.

За результатами консультацій, передбачених частиною третьою цієї статті, відповідне міністерство, інший центральний орган виконавчої влади за погодженням з Національним агентством вносить на розгляд Кабінету Міністрів України проект рішення про передачу в управління активів у зв`язку з винятковим випадком.

Рішення Кабінету Міністрів України про передачу в управління активів у зв`язку з винятковим випадком має містити обґрунтування необхідності застосування передбачених цією статтею особливостей передачі в управління активів, назву підприємства, що визначається управителем таких активів, строк здійснення такого управління, перелік активів, що передаються в управління, а також (за необхідності) доручення іншим органам виконавчої влади, підприємствам, установам та організаціям щодо вжиття заходів, спрямованих на запобігання виникнення обставин негативного характеру та забезпечення управління відповідними активами.

Згідно ст. 1029 - 1033, 1037, 1045 глави 70 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно.

Договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню.

У випадках, встановлених законом, установником управління може бути Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Управителем може бути суб`єкт підприємницької діяльності. Управитель діє без довіреності.

Управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління.

Особливості управління цінними паперами встановлюються законом.

Відносини, що виникають під час емісії, обігу, викупу цінних паперів та виконання зобов`язань за ними, укладання і виконання деривативних контрактів, заміни сторони деривативних контрактів та вчинення правочинів щодо фінансових інструментів на ринках капіталу, а також відносини, що виникають під час провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, регулюються Законом України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки».

Отже, наявність ухвали слідчого судді про арешт корпоративних прав із встановленням заборони здійснювати облікові операції щодо внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цих акцій та розпоряджатися акціями, означає, що власник акцій тимчасово не може розпоряджатися ними на власний розсуд (їх відчужити, тощо). Арешт активів (акцій) у кримінальному провадженні із встановленням заборони розпоряджатися може бути підставою для передачі активів в управління АРМА відповідно до ухвали слідчого судді. У такому разі управління активами (акціями) здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач помилково ототожнює передачу в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, корпоративних прав АТ «Чернівцігаз» з передачею їх у власність держави.

При цьому, Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» прямо визначено, що дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави.

Відтак, Акціонерне товариство «Чернівцігаз» не є юридичною особою, частка держави у статутному капіталі якої перевищує 25 відсотків, а отже приватний виконавець Щербаков І.М. має право здійснювати примусове виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.04.2024 по справі №926/1560/23.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» передбачено, що єдиною державною інформаційною системою, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи є Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру (стаття 7 Закону).

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 9 Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» передбачає, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді: 1) безоплатного доступу через портал електронних сервісів до: відомостей з Єдиного державного реєстру, які актуальні на момент запиту, необхідних для видачі документів дозвільного характеру та ліцензій, а також про видані документи дозвільного характеру та ліцензії, для укладення цивільно-правових договорів, у тому числі щодо наявності запису про державну реєстрацію припинення або перебування юридичної особи у стані припинення, державну реєстрацію припинення чи перебування у процесі припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, про місцезнаходження, види діяльності, центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо така частка становить не менше 25 відсотків.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно Акціонерного товариства «Чернівцігаз» станом на 09.12.2024 встановлено, що в останньому відсутні відомості про те, що частка держави у статутному капіталі боржника перевищує 25 відсотків.

Згідно листа Фонду державного майна України № 10-17-2-1743 від 22.01.2025 Акціонерне товариство «Чернівцігаз» (код згідно з ЄДРПОУ 03336166) не належить до сфери управління Фонду. В реєстрі корпоративних прав держави зазначене товариство не обліковується, у зв`язку з тим, що Фонду не надходили відомості, які б давали підстави для включення цього товариства до Реєстру корпоративних прав держави.

З відповіді Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів (вх. №78 від 04.02.2025 року) вбачається, що до Комісії проміжна інформація за 2024 рік, до складу якої може входити інформація про відсоток акцій (часток/паїв) у статутному капіталі, що належить державі, АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз», не подавалась.

Правові висновки, зроблені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 19.12.2024 в справі № 903/62/23 про те, що до дати відкриття спірного виконавчого провадження частка держави в особі Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів у статутному капіталі АТ «Волиньгаз» перевищує 25 відсотків, відтак приватинй виконавець не має права здійснювати примусове виконання рішення суду, суд не приймає до уваги з таких підстав.

На розгляді Господарського суду Чернівецької області (суддя Марущак І.В.) перебувала справа № 926/5138/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Газтек», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Транзит-Інвест»; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега-Капітал», до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: 1) Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»; 2) Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; 3) Антимонопольний комітет України, про визнання недійсними рішень загальних зборів.

В межах розгляду вказаної справи цим же складом суду, який розгядає скаргу на дії приватного виконавця, зроблені висновки, що передбача активів позивача в управління АРМА, яке, у свою чергу, будучи підконтрольним Кабінету Міністрів України, на підставі розпорядження останнього уклало договір № 11/2022 від 05.07.2022 з управління активами (майном), не свідчить, що позивач перестав бути власником своїх активів, а ухвала про арешт активів є рішенням органу судової влади, яке лише тимчасово обмежує власника у здійсненні ним своїх прав щодо арештованих активів. Арешт корпоративних прав із встановленням заборони на розпорядження акціями у кримінального провадженні веде до тимчасового позбавлення власника акцій можливості розпоряджатися цими акціями, Цей арешт може також обмежувати право користування акціями, зокрема права на участь у управлінні компанією та інші корпоративні права, якщо такі обмеження чітко зазначені в ухвалі суду. Отже даний склад суду не може суперечити сам собі до поки при цих же обставинах в даній ситуації та щодо конкретної юридичної особи не дійшли суди вищих інстанкцій.

Отже, ототожнення передання в управління Національного агентства корпоративних прав акціонерів скаржника та переходу у державне володіння саме права власності на частки (корпоративні права) у статутному капіталі скаржника в силу таких дій є безпідставним, а доводи скаржника про порушення приватним виконавцем підвідомчості виконання рішення у справі №926/1560/23 є необгрунтованими.

Е. Предметна юрисдикція.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень, який передбачає, зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або приватного виконавця під час примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.

Частиною другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Предметом розгляду у цій справі є постанова про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 42 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Відповідно до статті 3391 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Імперативною нормою частино. 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження, зокрема, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Закон України «Про виконавче провадження» встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Враховуючи вищевикладене, провадження щодо розгляду скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» від 14.10.2024, вх. № 2612 про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича щодо винесення у виконавчому провадженні № 76251215 постанов від 08.10.2024 про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом в сумі 3 802 104,18 грн підлягає закриттю.

Щодо постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження суд зазначає таке.

У відзиві на скаргу представник приватного виконавця посилається на правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 24.03.2023 року у справі №640/12384/21: «Постанова про визначення розміру (мінімальних та/або додаткових) витрат виконавчого провадження не входить у перелік постанов, визначених частиною другою статті 74 Закону №1404-VIII, відповідно вона в силу частини 1 цієї ж норми Закону може бути оскаржена сторонами виконавчого провадження, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом. Постанова про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження та постанова про стягнення витрат виконавчого провадження є різними документами виконавця у виконавчому провадженні.». Відтак вважає, що постанова приватного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження може бути оскаржена до господарського суду.

Разом з тим, згідно правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі № 310/2210/21:

« 7.28. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 березня 2023 року у справі № 640/12384/21 (адміністративне провадження № К/990/12760/22), відповідно до якого постанова про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження та постанова про стягнення витрат виконавчого провадження є відмінними документами виконавця у виконавчому провадженні. Оскільки постанова про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження не входить у перелік постанов, визначених частиною другою статті 74 Закону № 1404-VІІІ, то вона згідно із частиною першою цієї ж норми Закону № 1404-VІІІ може бути оскаржена сторонами виконавчого провадження, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

7.29. Велика Палата Верховного Суду зазначає про таке.

7.30. У законодавстві є як категорія «постанова про стягнення витрат виконавчого провадження» (пункт 5 частини першої статті 3, частина четверта статті 42, частина друга статті 74 Закону № 1404-VІІІ; абзац четвертий пункту 23 розділу ІІІ, абзаци сьомий, чотирнадцятий-сімнадцятий пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5)), так і категорія «постанова про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження» (абзац тринадцятий пункту 2 розділу VI Інструкції № 512/5).

7.31. Отже, Інструкція № 512/5 встановлює такий вид постанови, як-от постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження.

7.32. Абзаци тринадцятий і чотирнадцятий пункту 2 розділу VI Інструкції № 512/5 розмежовують постанови (а) про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження і (б) про стягнення витрат виконавчого провадження. Умовою першої є її винесення на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум. Умовою винесення другої є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону № 1404-VІІІ, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9 - 15 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ.

7.33. З огляду на приписи абзаців тринадцятого і чотирнадцятого пункту 2 розділу VI Інструкції № 512/5 обґрунтованим є довід касаційної скарги і правильним є наведений висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про те, що постанова про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження та постанова про стягнення витрат виконавчого провадження є нетотожними документами виконавця у виконавчому провадженні.

7.34. Проте, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 24 березня 2023 року у справі № 640/12384/21 (адміністративне провадження № К/990/12760/22), і аргументом ОСОБА_1 про те, що оскільки постанова про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження не входить у перелік постанов, визначених частиною другою статті 74 Закону № 1404-VІІІ, то вона в силу частини першої цієї ж норми Закону № 1404-VІІІ може бути оскаржена сторонами виконавчого провадження, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

7.35. Так, відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1404-VІІІ витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

7.36. Сплата судового збору є одним із видів витрат виконавчого провадження (пункт 8 розділу І Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5).

7.37. Згідно з абзацами першим, дванадцятим та тринадцятим пункту 2 розділу VI Інструкції № 512/5, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження. Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону № 1404-VІІІ виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

7.38. З Інструкції № 512/5 можна виснувати, що додаткові витрати виконавчого провадження - це витрати, пов`язані з примусовим виконанням рішення суду, які не входять до складу мінімальних витрат виконавчого провадження (наприклад, витрати на проведення експертизи, зберігання арештованого майна, залучення перекладача, сплату судового збору).

7.39. Водночас критерій «додатковості» витрат виконавчого провадження не впливає на визначення юрисдикції спору.

7.40. У статті 74 Закону № 1404-VІІІ розмежовано юрисдикцію спору за об`єктом оскарження. Якщо оскаржується рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання саме судового рішення, то спір підлягає розгляду у суді, який видав виконавчий документ (частина перша цієї статті). У разі оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо безпосередньо виконання рішень інших органів (посадових осіб), спір розглядається у порядку адміністративного судочинства (фрагмент частини другої цієї статті).

7.41. Частина друга статті 74 Закону № 1404-VІІІ установлює, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

7.42. Водночас за допомогою конструкції «у тому числі» у цей припис уведено постанови, перелік яких не є вичерпним, оскільки за змістом Словника української мови «у тому (тім) числі» означає «серед інших, між іншими».

7.43. Тобто у фрагменті частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ «у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів» наведено лише кілька видів постанов виконавця, які оскаржуються в порядку адміністративного судочинства.

7.44. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 березня 2023 року у справі № 640/12384/21 і заявник у своїй касаційній скарзі витлумачили частину другу статті 74 Закону № 1404-VІІІ так, що не звернули уваги на невичерпний характер переліку постанов виконавців, що підлягають оскарженню у порядку адміністративного судочинства.

7.45. Частина друга статті 74 Закону № 1404-VІІІ окремо визначає, що постанови виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження можуть бути оскаржені до адміністративного суду.

7.46. Постанови виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження і про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження хоча і є відмінними постановами виконавця, проте мають подібну правову природу: обидва види постанов виконавця стосуються безпосереднього виконання рішень інших органів (посадових осіб) - виконавця, а не судового рішення.

7.47. Тож суперечитиме законам логіки віднесення до юрисдикції адміністративного суду оскарження постанови виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження (з чітким дотриманням частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ), а до юрисдикції цивільного суду - оскарження постанови виконавця про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження.

7.48. Помилковим є підхід, за якого незазначення постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження у невичерпному переліку частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ (адміністративна юрисдикція спору) є підставою для застосування частини першої цієї статті.

7.49. Більше того, у справі, що розглядається, виконавець виніс постанову «про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження» (т. 1, а. с. 7), яка по своїй суті і фактично є постановою про стягнення цих витрат виконавчого провадження та є окремим виконавчим документом. Такий висновок базується на тому, що в оскаржуваній постанові виконавець визначив для боржника розмір додаткових витрат виконавчого провадження, зазначив одержувача цих коштів, те, що ця постанова є виконавчим документом і набирає чинності з моменту її винесення, а також строк пред`явлення до виконання в три місяці.

7.50. Тож за правилами адміністративного судочинства належить розглядати скарги на дії виконавця щодо винесення постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, а також визнання протиправною та скасування відповідної постанови.».

Враховуючи наведені вище висновки суду, а також те, що мінімальні витрати виконавчого провадження є видом витрат виконавчого провадження, як і додаткові витрат виконавчого провадження, за аналогією суд приходить до висновку, що скаргу на дії приватного виконавця щодо винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, відтак провадження в цій частині також необхідно закрити.

Є. Інші аргументи учасників справи.

У відзиві на скаргу представник приватного виконавця зазначає, що вимоги скарги про скасування постанов приватного виконавця є неправомірними способом захисту за наслідками розгляду скарги, скасувавши постанову суд вийде за межі своїх повноважень та порушить порядок розгляду і винесення рішення за скаргою на дії приватного виконавця.

Відповідно до частини 1 статті 3391 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з частинами 2, 3 статті 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника); якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові №910/7310/20 від 16.11.2022:

« 8.31. Відповідно до висловлених раніше висновків Великої Палати Верховного Суду про застосування частини першої статті 41 Закону № 1404-VIII (див. mutatis mutandis пункти 77, 79 постанови від 03.11.2020 у справі № 916/617/17) постанову про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалена без урахування вимог закону, можна оскаржити в судовому порядку, а відновлення відповідних прав скаржника може бути ефективно здійснене у разі задоволення скарги та скасування такої постанови.

8.32. Також слід звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду вже скасовувала постанову державного виконавця за результатами касаційного перегляду судових рішень щодо розгляду скарги на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця (див. постанову від 04.07.2018 у справі 761/12665/14-ц).

8.33. Велика Палата Верховного Суду враховує, що за змістом частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Цей начальник при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Однак можливість оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця в порядку, визначеному частиною третьою статті 74 Закону № 1404-VIII, не позбавляє стягувача можливості захистити свої порушені права та інтереси шляхом звернення з відповідною скаргою до суду, що передбачено частиною першою статті 74 зазначеного Закону та частиною першою статті 339 ГПК України. Такий захист має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.

8.34. Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що застосоване апеляційним судом у цій справі визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця ВДВС щодо своєчасного ненаправлення повідомлення про вчинення Товариством (боржником) кримінального правопорушення не відповідає зазначеним критеріям, оскільки Постанова про закінчення виконавчого провадження, яка перешкоджає ОСББ реалізувати свої права на виконання остаточного Судового рішення, після розгляду судом Скарги залишилась чинною.

8.35. Велика Палата Верховного Суду вважає, що в цій ситуації ефективним засобом, здатним відновити право стягувача на примусове виконання остаточного Судового рішення, є скасування Постанови, оскільки після її скасування виконавче провадження № 63537470 в силу частини першої статті 41 Закону № 1404-VIII підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного судового рішення.

8.36. Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків КГС ВС про застосування частини другої статті 343 ГПК України, викладених у постановах від 21.05.2021 у справі № 905/64/15, від 25.06.2021 у справі № 905/2214/14-908/5734/14, від 25.06.2021 у справі № 25/7, від 30.06.2021 у справі № 905/2190/14, від 15.07.2021 у справі № 924/408/19, від 24.11.2021 у справі № 908/3994/14, від 11.04.2022 у справі № 916/3143/19 та від 04.08.2022 у справі № 910/11419/20, а також висновків КЦС ВС про застосування аналогічних положень частини другої статті 451 ЦПК України, викладених у постанові від 23.02.2022 у справі № 1005/7141/2012, про те, що суд не наділений повноваженнями на скасування рішень органів державної виконавчої служби / приватних виконавців».

Отже, скаржником обрано належний та ефективний спосіб захисту прав під час примусового виконання рішення, однак суд відмовляє у задоволенні скарги у звязку з недоведеністю порушеного права.

Питання щодо представництва інтересів скаржника вирішено під час розгляду скарги, на підтвердження повновжень на представництво інтересів АТ «Чернівцігаз» надано довіреність.

Ж. Висновки суду.

За результатами розгляду скарги на дії приватного виконавця суд дійшов висновку, що вимоги скарги на дії приватного виконавця про визнання неправомірними дій та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, а також постанов про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів та про арешт майна боржника щодо накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, які є похідними, пов`язаними з вимогами про визнання дій щодо відкриття виконавчого провадження неправомірнии, є необгрунтованими, відтак у задоволенні скарги в цій частині необхідно відмовити.

Провадження щодо розгляду скарги про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо винесення постанов про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження закрити, оскільки дані вимоги скарги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З. Розподіл судових витрат.

У відзиві на скаргу на дії приватного виконавця представником наведено попередній (орієнтовний) розрахунку суми витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн, на підтвердження чого будуть подані відповідні докази після розгляду скарги.

Відповідно до статті 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно частини 1 та частини 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України, які суд застосовує за аналогією,: «Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог».

Відповідно суд вирішив призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на на 15:30 год 27.02.2025 та за участю представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича адвоката Косяк Наталії Вікторівни провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів

Керуючись статтями 234, 235, 339, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича адвоката Косяк Наталії Вікторівни про залишення без розгляду додаткових пояснень Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» від 22.10.2024, що міститься у відзиві на скаргу на дії приватного виконавця від 09.12.2024, відмовити.

2. У задоволенні скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» від 14.10.2024, вх. № 2612 про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича щодо винесення у виконавчому провадженні № 76251215 постанов від 08.10.2024 про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду Чернівецької області №926/1560/23 від 19.08.2024, про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів в сумі 41 824 120,07 грн та про арешт майна боржника щодо накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження в сумі 41 824 120,07 грн, та скасування даних постанов, відмовити.

3. Провадження щодо розгляду скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» від 14.10.2024, вх. № 2612 про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича щодо винесення у виконавчому провадженні № 76251215 постанов від 08.10.2024 про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом в сумі 3 802 104,18 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження щодо стягнення мінімальних витрат в сумі 974,06 грн та їх скасування, закрити.

4. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на правову допомогу на 15:30 год 27 лютого 2025 року. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Чернівецької області за адресою: м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 14, зал судових засідань № 2 (другий поверх).

5. Судове засідання за участю представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича адвоката Косяк Наталії Вікторівни провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню окремо від рішення суду в порядку та строк, передбачені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 19 лютого 2025 року.

Суддя І.В. Марущак


Суд	Господарський суд Чернівецької області
Дата ухвалення рішення	14.02.2025
Оприлюднено	21.02.2025
Номер документу	125264520
Судочинство	Господарське

Матущак Олег Іванович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Ухвалавід 14.02.2025 по справі 926/1560/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —926/1560/23

Ухвала від 14.02.2025

Ухвала
від 14.02.2025 по справі 926/1560/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ